Рішення

від 27.06.2018 по справі 645/2577/18

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/2577/18

Провадження № 2/645/1619/18

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєва Е.Є.

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Б2Б-Мерчандайзинг в особі керівника ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Б2Б-Мерчандайзинг в особі керівника ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.10.2016 року вона була прийнята на посаду менеджера (управителя) з маркетингу адміністративного відділу ТОВ Б2Б-Мерчандайзинг , запис у трудовій книжці №9 від 17.10.2016 року, підстава: Наказ №5-к від 13.10.2016 року. 29.09.20174 року вона була звільнена з посади за угодою сторін, на підставі ст. 36 КЗпП України, був зроблений запис в її трудовій книжці №10 від 29.09.2017 року, підстава: Наказ №4-к від 25.09.2017 року. Оплата її праці в ТОВ Б2Б-Мерчандайзинг повинна була складати мінімальну заробітну плату по Україні, тобто з 17.10.2016 року по 01.02.2016 р. -1450 грн., з 01.12.2016 року по 31.12.2016 р. -1550 грн., а з 01.010.2017 року повинна була складати 3200 грн. Однак, з 19.05.2017 року ТОВ Б2Б-Мерчандайзинг перестало виплачувати позивачу заробітну плату, однак при цьому вона не переставала бути офіційно працевлаштованою у них і робила свою роботу відповідно до її посади. Тобто, останню заробітну плату вона отримала 19.05.2017 року за квітень. Отже, в період її роботи з 01.05.2017 року по 29.09.2017 року в порушення вимог наведених статей заробітна плата не була виплачена. Тобто, позивач не отримала свою заробітну плату за травень 2017 року -3200 грн., червень 2017 року-3200 грн., липень 2017 року-3200 грн., серпень 2017 року-3200 грн., вересень 2017 року-3200 грн. Разом сума невиплаченої заробітної плати за період з 01.05.2017 р. по 29.09.2017 р. складає в розмірі 16 000,00 грн. Відповідно до ст. 474 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в строки , зазначені в ст.116 цього Кодексу. Виплата належних позивачу сум 29.09.2017 року власником здійснена не була. Крім того, позивач направляла на адресу підприємства заяву з вимогою провести з нею розрахунок. Відповіді на свою заяву позивач не отримала. Підтвердженням є виписка за картковим рахунком з 01.01.2017 року по 18.04.2018 р., де зазначено, що 19.05.2017 року була останній раз виплачена заробітна плата за квітень 2017 року. Також зазначає, що дії роботодавця щодо невиплати заробітної плати в період її роботи на підприємстві, не проведення з нею розрахунків при звільненні поставили її у скрутне становище, унеможливили забезпечення нормального існування її та членів її родини, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Крім того, вона виховує та забезпечує малолітню дитину. Втрата роботи та невиплачена заробітна плата погіршило матеріальне становище позивача та її маленької дитини, гроші на яку їй необхідні для розвитку та повноцінного харчування. Тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та моральну шкоду.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином про час та місце розгляду справи, надала суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити, справу просить розглядати в її відсутності.

Представник відповідача ТОВ Б2Б-Мерчандайзинг , будучи повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання належним чином, в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань від нього не надходило, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України , сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

У відповідності до приписів ч. 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України , у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харків від 16.05.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Фрунзенського районного суд м. Харків від 07.06.2018 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано з ТОВ Б2Б-Мерчандайзинг повний розрахунок заробітної плати позивача та наказ про прийняття на роботу та наказ про звільнення.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 17.10.2016 року була прийнята на посаду менеджера з маркетингу адміністративного відділу до ТОВ Б2Б-Мерчандайзинг , про що в трудовій книжці мається запис №9 від 17.10.2016 року. Підстава -Наказ №5-к від 13.10.2016 року (а.с.10).

29.09.2017 року позивач звільнена з посади за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України, про що в трудовій книжці мається запис №10 від 29.09.2017 року. Підстава -Наказ №4-к від 25.09.2017 року (а.с.11).

В матеріалах справи міститься письмове звернення позивача до керівника ТОВ Б2Б-Мерчандайзинг ОСОБА_3 з вимогою надання їй засвідчених копій документів (а.с.12,31), однак на даний час відповідь на запит позивача не була надана. Також відповідач не виконав ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харків від 07.06.2018 року.

Згідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_2 та довідки Форми ОК-7 встановлено, що останнє нарахування заробітної плати відбулось 19 травня 2017 року за квітень місяць 2017 року. Також, як вбачається з наданої позивачем ОСОБА_2 виписки ПАТ Альфа-Банк з карткового рахунку №26253004780894 остання отримала заробітну плату: 31.01.2017 року -за 2 половину грудня 2016 року в сумі 768,02 грн., 15.02.2017 року за січень 2017 року -в сумі 2576,00 грн., 20.03.2017 року -за лютий 2017 року в сумі 2576,00 грн., 10.04.2017 року -за березень 2017 року в сумі 2576,00 грн. та 19.05.2017 року -за квітень 2017 року в сумі 2576,00 грн. Тобто вбачається, що після 19.05.2017 р. жодних нарахувань заробітної плати позивачу не надходило, хоча позивач була звільнена лише 29.09.2017 року, про що свідчить запис в трудовій книжці. (а.с.14-17).

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст.116 КЗпП України , при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, але відповідач цього не зробив.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачці в порушення ст.116 КЗпП України не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивачки заборгованості по заробітній платі.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у звязку із посяганням на її трудові права та інтереси.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до розяснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Суд враховує, що невиплата заробітної плати призводить до унеможливлення забезпечення належного рівня життя, що вимагало від позивача докладати зусиль для відшукання грошових коштів для забезпечення його та малолітньої дитини, а також витрачати час на вирішення питання щодо стягнення заборгованості з підприємства в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що факт заподіяння моральної шкоди позивачці знайшов своє підтвердження. Однак при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, а також характер і тривалість цих страждань, стан здоров'я потерпілого, його вік, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. З урахуванням цих обставин суд на підставі ст. 23 ЦК України визначає моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачці, в розмірі 2000 грн., оскільки вважає, що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, яка підлягає виплаті позивачу в розмірі 16 000,00 грн., та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 7 , 8 , 10 , 12 , 13 , 141 ,247,265-268,280, 430 ЦПК України , ст.ст. 116 КЗпП України , суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Б2Б-Мерчандайзинг в особі керівника ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Б2Б-Мерчандайзинг (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 8, оф.2 код ЄДРПОУ 40445070) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає за адресою: м. Харків, ОСОБА_4 Хмельницького б.28 кв.53, РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі, яка підлягає виплаті позивачу в розмірі 16000,00 (шістнадцять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Б2Б-Мерчандайзинг (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 8, оф.2 код ЄДРПОУ 40445070) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає за адресою: м. Харків, ОСОБА_4 Хмельницького б.28 кв.53, РНОКПП НОМЕР_1 - 2000 (дві тисячі) грн., у якості моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Б2Б-Мерчандайзинг (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 8, оф.2 код ЄДРПОУ 40445070) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Б2Б-Мерчандайзинг в особі керівника ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн. (п*ятнадцять тисяч) - відмовити

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт МЕ № 439655, зареєстрована за адресою: 61099, м. Харків, ОСОБА_4 Хмельницького, 28/53,

Відповідач - ТОВ Б2Б-Мерчандайзинг в особі керівника ОСОБА_3, і.к. юр. особи 40445070, адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 8, офіс 32.

Повне судове рішення складено 06.07.2018 року.

Головуючий суддя -