Постанова

від 06.06.2018 по справі 712/14744/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/992/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1Є Категорія: 55 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді - доповідача Нерушак Л.В.

Суддів Карпенко О.В., Василенко Л.І.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - Черкаський комерційний технікум;

особа, що подає апеляційну скаргу - позивач ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Троян Т.Є. у залі Соснівського районного суду м. Черкаси № 220 о 17 год. 00 хв., повний текст рішення виготовлений 11.04. 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаського комерційного технікуму про стягнення заборгованості по заробітній платі, - :

в с т а н о в и в :

29.11.2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Черкаського комерційного технікуму про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позивач ОСОБА_3 позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 працює у Черкаському комерційному технікумі на посаді викладача основ суспільних наук, що підтверджується даними запису у трудовій книжці під номером 16 , доданої ксерокопії трудової книжки до позовної заяви. Позивач посилається, що квітні 2014 року в результаті атестації їй було підтверджено кваліфікаційну категорію спеціаліст вищої категорії та звання старший викладач . Перед початком навчального 2017/2018 року, а саме 29.08.2017 року вона була ознайомлена з педагогічним навантаженням на 2017/2018 роки, та виявилось, що кількість запланованих годин є меншою, ніж на ставку, а саме 653 години замість 720 годин. Позивач , отримавши за вересень і жовтень 2017 року заробітну плату у розмірі меншому, ніж на ставку викладача вищої категорії із званням старший викладач у листопаді 2017 року звернулась до керівництва та просила усунути порушення трудового законодавства щодо виплати заробітної плати, оскільки заяв про переведення на роботу з неповним робочим днем не подавала і наказу про зміну щодо неї істотних умов праці, у визначеному законодавством порядку видано не було.

Позивач посилається, що у відповідності до п.63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, ствердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102, оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться, виходячи із встановлених ставок заробітної плати посадових окладів, з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок. Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі з дотриманням КЗпП України.

Позивач вказує, що згідно до умов трудового договору та наказу № 109л від 16.10.1996 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду викладача Черкаського комерційного технікуму, що передбачає виплату заробітної плати у розмірі посадового окладу відповідної категорії, встановленої за результати атестації, з відповідними надбавками у розмірі визначеному законодавством, тому нарахування і виплата позивачу за вересень-жовтень 2017 року посадового окладу у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством для викладача вищої категорії із званням старший викладач без отримання її згоди на зміну істотних умов праці є порушенням її трудових прав, вважає позивач. Тому ОСОБА_3 просила суд стягнути суми недоплачених за вересень - жовтень 2017 року грошових коштів посадового окладу, що складає 956, 22 гривень згідно проведених позивачем розрахунків.

Також ОСОБА_3 вказує, що у період з січня по жовтень 2017 року відповідач допустив інші порушення законодавства та виплатив їй у неповному обсязі надбавку за вислугу років за вересень -жовтень 2017 року в розмірі 426,86 гривень; надбавку за престижність праці за січень - жовтень 2017 року в розмірі 2326,05 гривень; матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 року 1649 гривень; доплати за виконання обов'язків класного керівника за січень - червень 2017 року в розмірі 2196,96 гривень. Позивач просила стягнути на її користь недоплачену індексацію за період з 01.01.2014 року по 01.01.2017 року в розмірі 2897, 62 гривень.

В подальшому, уточнивши розмір позовних вимог, позивач ОСОБА_3 просила суд стягнути недоплачений за вересень-грудень посадовий оклад у сумі 1912,44 гривень; недоплачену надбавку за вислугу років з вересня по грудень у сумі 853,72 гривень; не в повному обсязі сплачену надбавку за класне керівництво за період з січня по червень 2017 року у сумі 2196,96 гривень; недоплачену за весь 2017 рік доплату за престижність в розмірі 3191,07 гривень: та недоплачену індексацію за період з 01.01.2014 року по 01.01.2017 року в розмірі 3068, 16 гривень, загалом позивач просила стягнути 11 222, 35 гривень.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 195871496) до Черкаського комерційного технікуму (місцезнаходження: м.Черкаси, вул. Смілянська, 84, код в ЄДРПОУ 01566353) про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково.

Стягнуто із Черкаського комерційного технікуму (місцезнаходження: м.Черкаси, вул.Смілянська, 84, код в ЄДРПОУ 01566353) на користь ОСОБА_3 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 195871496) індексацію заробітної плати за період з 01.01.2014 року по 01.01.2017 року в сумі 3068,16 (три тисячі шістдесят вісім грн. 16 коп.) гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із Черкаського комерційного технікуму (місцезнаходження: м.Черкаси, вул. Смілянська, 84, код в ЄДРПОУ 01566353) судовий збір на користь держави 190,30 (сто дев'яносто грн. 30 коп.) гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що висновки Соснівського районного суду м. Черкаси, викладені у рішенні від 05.04.2018 року не в повній мірі відповідають встановленим під час розгляду справи фактичним обставинам. Своє рішення суд першої інстанції частково обгрунтував посиланням на нормативно-правові акти, які втратили чинність та не застосував норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає скаржниця, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог. Також ОСОБА_3 відзначає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки обставинам, що встановлення ОСОБА_3 на 2017/2018 навчальні роки навчального навантаженння в обсязі меншому, ніж визначено на ставку за юридичним змістом є зміною істотних умов праці, оскільки має своїм наслідком запровадженням для ОСОБА_3 неповного робочого часу та виплату заробітної плати в меншому розмірі. Судом першої інстанції не було враховано положення ст. 103 КЗпП України, якою визначено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш, як за два місяці до їх запровадження або зміни. ОСОБА_3 в апеляційній скарзі відзначає, що не відповідає встановленим під час розгляду справи фактичним обставинам і висновок суду про те, що Остаточне навантаження доведено до викладачів та погоджено ними 29.08.2017 року шляхом підписання кожним викладачем, в тому числі ОСОБА_3 індивідуальних карток розподілу педагогічного навантаження на 2017-2018 навчальний рік , оскільки під час розгляду справи було встановлено, що остаточне навчальне навантаження на 2017/2018 навчальні роки відображено в Індивідуальному плані роботи викладача, затвердженому директором технікуму 15.09.2017 року, який підпису позивача не містить.

ОСОБА_3 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.04.2018 року у справі № 712/14744/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Черкаського комерційного технікуму на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі у вигляді недоплаченного посадового окладу у сумі 1912,44 грн.; надбавки за вислугу років за період з вересня по грудень 2017 року у сумі 853,72 грн.; доплати за класне керівництво за січень-червень 2017 року у сумі 2196,96 грн.; надбавки за престижність праці за період з січня по грудень 2017 року у сумі 3191,07 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В решті частини судове рішення залишити в силі.

04.06.2018 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від директора Черкаського комерційного технікому - В.В. В`язовіка надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач вказує, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи є безпідставними та необгрунтованими. У відзиві зазначається, що твердження позивача, про те що остаточне навчальне навантаження на 2017/2018 роки відображено в Індивідуальному плані роботи викладача, затвердженому директором технікуму 15.09.2017 року, який не містить підпису позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. Також у відзиві вказано, що накази директора Черкаського комерційного технікуму № 1 від 16.01.2017 року та № 6 від 30.01.2017 року викладачами технікуму, в тому числі і ОСОБА_3 не оскаржені, та не визнані незаконними. За таких обставин, судом першої інстанції правомірно не було взято до уваги заперечення позивача та її представника стосовно невідповідності нормативно-правовим актам вищезазначених наказів директора Черкаського комерційного технікуму, оскільки вимоги про визнання незаконними даних наказів позивачем не заявлено, судових спорів з цього приводу між сторонами не існує. Відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.04.2018 року в справі № 712/14744/17 залишити без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа в суді апеляційної інстанції розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без виклику сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача лише в частині стягнення недоплаченої індексації за 2014-2016 роки та з наявних в матеріалах справи доказів.

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо вимоги про стягнення недоплаченого посадового окладу в розмірі 1912, 44 грн. та недоплаченої надбавки за вислугу років, що обраховується у процентному відношенні до посадового окладу в розмірі 853, 72 грн. Також суд дійшов висновку про безпідставність вимог щодо доплати за класне керівництво за січень - червень 2017 року в розмірі 2196, 96 грн. , посилаючись на наказ директора технікуму , яким внесено зміни до раніше виданого наказу щодо додаткової оплати за класне керівництво, а позивач була класним керівником групи із 10 осіб, тому отримувала надбавку відповідно до виданих наказів директора.

Суд першої інстанції також не вбачав підстав для задоволення вимог про стягнення надбавки за престижність у розмірі 3191, 07 грн. за 2017 рік, оскільки дійшов висновку, що згідно діючого наказу директора технікуму з 01.01. 2017 року встановлено надбавку за престижність педагогічної роботи у розмірі 20 % до обсягу навчального навантаження за загальним фондом пропорційно. Розмір надбавки встановлюється керівництвом закладу у межах фонду оплати праці.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду є обґрунтованими та відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно наказу № 109л від 16.10.1996 року Черкаського комерційного технікуму ОСОБА_3 була прийнята на посаду викладача основ суспільних наук.

Черкаський комерційний технікум є вищим державним навчальним закладом 1 рівня акредитації.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 у 2017-2018 навчальному роках встановлено педагогічне навантаження 653 годин (наказ № 60-к від 30.08.2017 року).

У статті 50 Кодексу законів про працю України встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Відповідно до частин першої та другої статті 49 Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-III Про вищу освіту , робочий час педагогічного та науково-педагогічного працівника визначається КЗпП України. Час виконання навчальних, методичних наукових, організаційних та інших трудових обов'язків у поточному навчальному році не повинен перевищувати річний робочий час. Максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин на навчальний рік. Максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників не може перевищувати 720 годин на навчальний рік. Види навчальних занять, що входять до навчального навантаження педагогічного та науково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлюються вищим навчальним закладом в індивідуальному плані працівника.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пунктами 5.1 та 5.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161, робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов'язків у поточному навчальному році, відображених в індивідуальному робочому плані. Тривалість робочого часу викладача з повним обсягом обов'язків становить не більше 1548 годин на навчальний рік при середньо тижневій тривалості 36 годин.

Обсяг навчальних навчальних занять, доручених для проведення конкретному викладачеві виражений в облікових (академічних) годинах, визначає навчальне навантаження викладача.

Види навчальних занять, що входять в обов'язковий обсяг навчального навантаження викладача відповідно до його посади, встановлюються кафедрою (предметною або цикловою комісією).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 63 Інструкції оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться, виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищення, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

Обсяг навчальної та іншої педагогічної роботи, яку може виконувати педагогічний працівник за основним місцем роботи, граничними розмірами не обмежується. При цьому навчальне навантаження викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається один раз на рік до початку навчального року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 і під час розгляду її позовних вимог, так і, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, вважає, що їй, в тому числі без її згоди, незаконно було зменшено педагогічне навантаження у 2017-2018 навчальних роках , оскільки в Черкаському комерційному технікумі не відбулися зміни в організації виробництва і праці. Позивач ОСОБА_3 вважає, що була прийнята на повну ставку 720 годин, тому наказ про встановлення навантаження на 2017-2018 роки є недійсним, оскільки погіршує умови працівника, тому з відповідача підлягають стягненню недоплачені до окладу суми.

Судом першої інстанції спростовано доводи позивача під час розгляду справи, однак ОСОБА_3 не погоджується з висновками суду, наполягаючи в апеляційній скарзі на своїх аргументах, які не підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду, так як є безпідставними та необґрунтованими, і не відповідають вимогам закону та обставинам справи, які належним чином оцінені судом першої інстанції, з доводами якого погоджується апеляційний суд.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до наказу Черкаського комерційного технікуму №60-к від 30.08.2017 року Про затвердження складу педагогічної ради, циклових комісій, педагогічного навантаження викладачів та призначення завідуючих кабінетами, класних керівників на 2017-2018 навчальні роки позивачу ОСОБА_3 встановлено педагогічне навантаження на 2017-2018 рік в обсязі 653 години (а.с.176).

Як вірно встановлено судом першої інстанції питання щодо змін у навчальних планах обговорювалося на засіданнях циклової комісії, розподіл педагогічного навантаження розглянуто та погоджено на засіданні профкому навчального закладу та в подальшому оголошено на педагогічній раді. Остаточне навантаження доведено до викладачів та погоджено ними 29.08.2017 року шляхом підписання кожним викладачем, в тому числі позивачем ОСОБА_3 індивідуальних карток розподілу педагогічного навантаження на 2017-2018 навчальні роки. 31.08.2017 року на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету Черкаського комерційного технікуму із запрошенням голів циклових комісій педагогічне навантаження на 2017-2018 роки погоджено з профспілковим комітетом технікуму.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.09.2017 року ОСОБА_3 приступила до викладання навчальних дисциплін згідно до погодженого нею обсягу роботи та продовжує працювати на цих умовах до теперішнього часу, що не заперечувалось і позивачем в судовому засіданні під час розгляду. Тому твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі , що остаточне навчальне навантаження на 2017- 2018 роки відображено в Індивідуальному платі роботи викладача, затвердженому директором технікуму, не містить підпису позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. Судом встановлено, що педагогічне навантаження викладачу технікуму було встановлено наказом № 60-к від 30.08. 2017 року після погодження та підписання індивідуальних карток розподілу педагогічного навантаження на 2017- 2018 роки, а індивідуальний план роботи викладачі складали на початку навчального року, керуючись саме затвердженим та погодженим із викладачами педагогічним навантаженням. Наявність чи відсутність підпису ОСОБА_3 не спростовує факту, що вона погодилась із встановленим їй педагогічним навантаженням на 2017 - 2018 роки в розмірі 653 години, та приступила до виконання даного навантаження і продовжує працювати в технікумі викладачем і виконувати умови договору по даний час.

Тому апеляційний суд вважає, що безпідставними є доводи ОСОБА_3 щодо встановлення відповідачем педагогічного навантаження на 2017- 2018 роки є зміною істотних умов праці, оскільки як зазначалось вище позивач погодилась продовжувати працювати на таких умовах і не припинила трудові відносини з відповідачем у разі незгоди з такими умовами.

Відповідно до ч. 4 ст.32 КЗпП України встановлено, якщо колишні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється з підстав, передбачених п. 6 ст. 36 КЗпП України .

Позивач не припинила трудові відносини з відповідачем, а погодилась працювати на таких умовах.

Не погоджуючись із встановленим педагогічним навантаженням, що згідно наказу директора № 60 -к від 30.08. 2017 року, ОСОБА_3 встановлено навантаження в розмірі 653 години, позивач разом з тим не зверталась із позовною вимогою про скасування даного наказу чи визнання його незаконним в певній частині. З даного приводу спору між сторонами не існує щодо чинності даного наказу, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення недоплачених сум до посадового окладу старшого викладача ОСОБА_3 та виплати надбавки за вислугу років за період з вересня по червень 2017 року, як нараховані доплати.

Апеляційний суд дійшов висновку, що за вищезазначених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, зазначивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування вимоги щодо стягнення недоплаченого посадового окладу в розмірі 1912, 44 гривень та недоплаченої надбавки за вислугу років, яка обраховується у процентному відношенні до посадового окладу в розмірі 853, 72 гривень.

Також відсутні підстави для задоволення інших доводів апеляційної скарги щодо доплати за класне керівництво та надбавки за престижність праці.

Як вбачається з матеріалів справи наказом директора технікуму № 67-к від 29.08.2016 року ОСОБА_3 було призначено класним керівником студентської групи денного відділення Б 6-09-14. ОСОБА_3 просила суд стягнути не в повному обсязі сплачену доплату за класне керівництво за січень-червень 2017 року в сумі 2196, 96 гривень.

Проте, наказом директора технікуму від 16.01.2017 року № 1-к внесено зміни до наказу Черкаського комерційного технікуму від 29.08.2016 року та доповнено п.6 абзацом наступного змісту : проводити додаткову оплату за класне керівництво в групах менше 20 студентів у розмірі 10 відсотків, від двадцяти і більше - 20 відсотків від тарифної ставки.

Згідно Довідки № 696 від 18.12.2017 року, виданої Черкаським комерційним технікумом, контингент студентів групи Б 6-09-14, класним керівником якої в 2016 -2017 роках була позивач ОСОБА_3 складав 10 осіб. Отже, ОСОБА_3 нараховувалась та виплачувалась додаткова оплата за класне керівництво відповідно до вищевказаних наказів. Даний наказ також є чинним і в судовому порядку позивачем не оспорювався

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який прийшов до вірного висновку, щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення надбавки за престижність праці за весь 2017 рік в розмірі 3191,07 гривень, оскільки така вимога позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Наказом директора технікуму № 6-к від 30.01.2017 року встановлено з 01.01.2017 року надбавку за престижність педагогічної роботи у розмірі 20 відсотків до обсягу навчального навантаження за загальним фондом пропорційно.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 року № 373 передбачено встановлення надбавки педагогічним працівникам, в тому числі навчальних закладів I-II рівня акредитації у граничному розмірі 20 відсотків посадового окладу. Розмір надбавки встановлюється керівником закладу (установи) у межах фонду оплати праці.

Тому апеляційний суд повністю погоджується з судом першої інстанції, який дійшов вірного висновку, не взявши до уваги заперечення позивача проти законності наказу № 60-к від 30.08.2017 року та порушення процедури його погодження з профспілковим комітетом та прийняття індивідуального плану через два тижні після початку навчального року, а також невідповідності нормативно-правовим актам наказів № 1-к від 16.01.2017 року (надбавка за класне керівництво), № 6-к від 30.01.2017 року (надбавка за престижність), оскільки вимоги про визнання незаконними даних наказів позивачем не заявлялись та не були предметом розгляду. Судових спорів з цього приводу між сторонами не існує, що підтвердила сама позивач ОСОБА_3

Посилання представника позивача на те, що суд за своєю ініціативою може встановити протиправність даних наказів не узгоджуються з положеннями ст.ст. 12,13 ЦПК України: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.

Згідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення на її користь недоплаченої індексації за 2014 -2016 роки і в даній частині задоволення позовних вимог рішення суду сторонами не оскаржується в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом, оскільки не спростовують висновків суду, були предметом розгляду в суді, і судом дана належна оцінка доводам позивача, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача за вказаних обставин справи, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що прийняте у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаського комерційного технікуму про стягнення заборгованості по заробітній платі - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

ОСОБА_4