Рішення

від 04.07.2018 по справі 914/699/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2018р. Справа №914/699/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала А.О., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Бориславського міського центру зайнятості, м. Борислав, Львівська область,

до відповідача : Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, м. Дрогобич, Львівська область,

предмет спору : стягнення 38 391,23 грн.,

підстава позову : незаконно виплачена допомога по безробіттю,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності №1 від 12.06.2018 року,

відповідача : ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності №106/13-09-10-00-10 від 09.02.2018 року.

Обставини розгляду справи. 17.04.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Бориславського міського центру зайнятості до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про стягнення 38 391,00 грн.

Ухвалою від 23.04.2018 року позовну заяву залишено без руху, встановлено Бориславському міському центру зайнятості строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб надання суду наказу №НТ 171201 від 01.12.2017 року про припинення реєстрації у центрі зайнятості та припинення виплати допомоги з безробіття у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду, про наявність якого зазначено у позовній заяві; належних доказів надіслання відповідачу позовної заяви вих.№194/07-18 від 22.03.2018 року; первинних доказів отримання гр. ОСОБА_3 допомоги по безробіттю у розмірі 38 391,23 грн.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 26.04.2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ухвалою від 14.05.2018 року позовну заяву Бориславського міського центру зайнятості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження, призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 13.06.18 р. з викликом сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана позивачем та відповідачем 17.05.2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

29.05.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 13.06.2018 року - заперечення.

06.06.2018 року від позивача надійшов відповідь на відзив на позовну заяву, 02.07.2018 року - відзив на заперечення до позовної заяви та пояснення щодо зміни реквізитів позивача.

У судове засідання 04.07.2018 року з'явилися представники сторін, представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 04.07.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін . Спір між сторонами виник з підстав порушення, на переконання позивача, відповідачем обов'язку по поверненню коштів виплаченої допомоги з безробіття. Позивач зазначає, що за період перебування на обліку у Бориславському міському центрі зайнятості з 01.12.2016 року по 01.12.2017 року ОСОБА_3 отримано допомогу по безробіттю у розмірі 38 391 грн. 23 коп. У зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду з 02.11.2016 року, позивач звернувся Дрогобицькій об'єднаній податковій інспекції про повернення коштів виплаченої допомоги з безробіття, виплаченої ОСОБА_3, та запропоновано добровільно перерахувати їх на рахунок центру зайнятості. Проте, претензію не розглянуто, відповіді не надано, кошти не повернуто, у зв'язку з чим позивачем подано позов до відповідача у судовому порядку.

Відповідач заперечив позовні вимоги, зазначивши, що ОСОБА_3 була звільнена згідно з п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу та п.1 ст.40 КЗпП України, а саме скорочення чисельності штату, а відповідно до ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Крім цього, істотне значення для вирішення спору, на переконання відповідача, має встановлення обставини щодо того, що у разі неврахування в оплаті за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю, ця сума коштів для поновленого на роботі працівника є передплатою.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 01.12.2016 року до Бориславського міського центру зайнятості звернулася громадянка ОСОБА_3 з заявою про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Згідно з наказом Бориславського міського центру зайнятості від 08 грудня 2016 року заявнику - ОСОБА_3 надано статус безробітної, призначено допомогу по безробіттю відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 22 та пункту 1 частини першої статті 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на період 08.12.2016-02.12.2017 років.

Згідно з довідкою Бориславського міського центру зайнятості №15 від 14.12.2017 року та розрахунком по ПК№130116120100024 ОСОБА_3 за період перебування на обліку в центрі зайнятості з 01.12.2016 року по 01.12.2017 року нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 38 391,23 грн.

Згідно з наказом №95-0 від 30.11.2017 року на виконання вимог постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року у справі №813/4153/16 скасовано наказ № 76-О від 01 листопада 2016 року Про звільнення та про поновлення з 02.11.2016 року ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 1 723 грн. на місяць.

Згідно з наказом Бориславського міського центру зайнятості №YN171201 від 01.12.2017 року зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, відповідно до пп. 2 п.1 ст.45 Закону України Про зайнятість населення , пп.2 п.1 ст.31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_3 з 08.12.2016 року.

Згідно з наказом Бориславського міського центру зайнятості №109 від 14.12.2017 року начальнику відділу бухгалтерського обліку Бориславського міського центру зайнятості до 14.12.2017 року здійснити розрахунок суми матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг, виплачених ОСОБА_3 за період 08.12.2016-01.12.2017 років, отриманих нею незаконно з вини роботодавця Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області; провідному юрисконсульту вжити заходи щодо повернення Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області незаконно виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_3 на підставі встановлення факту поновлення її на роботі на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

21.12.2017 року позивачем надіслано Дрогобицькій об'єднаній податковій інспекції лист про повернення у добровільному порядку протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення кошти в розмірі 38 391,23 грн. виплаченої допомоги з безробіття. Копія листа з доказами його надіслання долучені до матеріалів справи.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовані.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а відповідно до ч. 5 ст. 11 - у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи (ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Згідно зі ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Як встановлено судом вище, громадянка ОСОБА_3 звернулася до Бориславського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості регламентовані ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Так, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_3 з 08.12.2016 року стало поновлення особи на роботі за рішенням суду від 01.06.2017 року у справі №813/4153/16. Згідно з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, доступному постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року по справі № 813/4153/16 скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 76-О від 01 листопада 2016 року Про звільнення , яким особу звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення на підставі п.1 ч.1 ст.40 Кодексу Законів про працю України; поновлено особу на посаді головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області; стягнуто з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь особи 11 979 гривень 30 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відтак, за період 01.12.2016 року по 01.12.2017 року ОСОБА_3 безпідставно нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 38 391,23 грн.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (ч.4 ст.35) також визначено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне. Так, згідно зі ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Проте, відповідачем не зазначено та не підтверджено вчинення особою, якій виплачувалась допомога по безробіттю, будь-якого умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, що було б підставою застосовувати вказану норму закону.

Заперечення відповідача про те, що у разі неврахування в оплаті за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю, ця сума коштів для поновленого на роботі працівника є передплатою, та посилання на положення п.32 постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів також не спростовують позовних вимог позивача, враховуючи наступне. Так, згідно з вказаним п.32 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Однак, як зазначено в постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 при вирішенні питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми статті 235 КЗпП України, посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року . Крім цього, суд висловив позицію, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Відтак, стягнення з роботодавця 11 979 гривень 30 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі №813/4153/16 не впливає на суму стягнення з роботодавця в межах даного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені вище обставини, суд доходить висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, неспростованість їх доказами іншою стороною.

Щодо пояснень позивача про реорганізацію Бориславського міського центру зайнятості у Бориславську міську філію Львівського обласного центру зайнятості згідно з наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 27.10.2016 року №195, наказу Львівського обласного центру зайнятості від 26.04.2018 року №99, суд зазначає, що на підтвердження наведеного позивачем не надано згаданих наказів, а у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи позивача за кодом 22401389 відсутні відомості щодо реорганізації чи здійснення інших змін у реквізитах позивача. Відповідно до ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Крім цього, суд звертає увагу, що здійснення реорганізації, зміни найменування чи реквізитів позивача не перешкоджає виконанню рішення суду, адже Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження передбачено можливість здійснення процесуального правонаступництва чи зміни найменування сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (82100, Львівська обл., місто Дрогобич, вул. Шевченка, будинок 9, код ЄДР 39507175) на користь Бориславського міського центру зайнятості (82300, Львівська обл., місто Борислав, вул. Шевченка, будинок 49, код ЄДР 22401389) 38 391,23 грн. та 1 762,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09.07.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.