Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/2708/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/2708/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Інвест Буд"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

про стягнення 62 881 404,15 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Островерхий С.А.- договір про надання правової допомоги від 26.12.2017 року;

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Цуканова С.Г.- довіреність № 27-26/18 від 02.01.2018 року;

Присутній: ОСОБА_4 - вільний слухач.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Інвест Буд" (далі - відповідач) про стягнення 62 881 404, 15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про непоновлювальну кредитну лінію № 1262-02-10 від 29.12.2010 року, у зв'язку із чим у нього утворилась 20 000 000, 00 грн. заборгованості за кредитом, 36 010 109, 51 грн. заборгованості за процентами, за прострочення якої нараховано 6 871 294, 64 грн. пені, з яких пеня за несвоєчасну сплату по кредиту - 2 538 630, 14 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 4 332 664, 50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2018 року.

23.04.2018 року представником третьої особи через загальний відділ діловодства суду подано письмові пояснення, відповідно до яких Фонд гарантування вкладів фізичних осі підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 23.04.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2708/18 до судового розгляду по суті на 16.05.2018 року.

16.05.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку з відрядженням судді Літвінової М.Є. на навчання до Національної школи суддів України на період з 14 по 18 травня 2018 року включно, відповідно до наказу В.о. голови Господарського суду міста Києва Босого В.П. № 45-А від 04.05.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018 року судове засідання по справі № 910/2708/18 призначено на 04.06.2018 року.

В судовому засіданні 04.06.2018 року представники позивача та третьої особи підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позов не подав до суду, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.06.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2010 року між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) було укладено договір про непоновлювальну кредитну лінію № 1262-02-10 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого банк відкриває позичальникові непоновлювальну кредитну лінію на загальну суму 20 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 25.07.2011 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 21,81% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті б п. 3.1. цього договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі). Для обліку коштів, які видаються в рахунок кредитної лінії, банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №20622003672201, код банку 300131.

За умовами п. 2.1 договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії проводиться траншами в строк з 29.12.2010 року по 24.06.2011 року за письмовими заявками позичальника, з дозволу банку, шляхом перерахування з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не буде наведено у письмовій заявці.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту за процентними ставками: 21,81 % річних за період з дня видачі кредитних коштів до моменту до строку повернення кредиту, вказаного в п. 2.4. договору; 32,78 % річних за період з дати вказаній в п. 2.4. договору до дня фактичного погашення основного боргу.

Проценти сплачуються шляхом перерахування їх на рахунок банку №20688003672201, код банка 300131 (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3 укладеного між сторонами правочину передбачено, що розрахунок процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення грошових коштів на позичковий рахунок. Розрахунок процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів здійснюється виходячи з 365 днів у році (366 днів у високосному році), в місяці - за календарем.

Згідно п.3.4 договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк до 26 числа кожного місяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У наведений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

У розділі 5 договору контрагентами було погоджено умови забезпечення кредиту та фінансовий стан позичальника.

За умовами п.7.1 договору за прострочення повернення кредитних коштів та/чи сплати процентів та/чи комісійної винагороди позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного погашення сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.8.5. договору).

Додатковими угодами від 28.01.2011 року, 29.04.2011 року, 25.07.2011 року, 25.10.2011 року, 31.01.2012 року, 27.04.2012 року, 31.10.2012 року, 30.11.2012 року, 29.12.2012 року, 31.05.2013 року, 30.05.2014 року, 28.11.2014 року до договору № 1262-02-10 від 29.12.2010 року сторонами вносились зміни.

У додатковій угоді від 28.01.2011 року сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити банку в строк до 29.04.2011 року проценти за користування кредитними коштами по договору, нарахованими за період з 29.12.2010 року по 25.04.2011 року.

У додатковій угоді від 29.04.2011 року сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити банку в строк до 25.07.2011 року проценти за користування кредитними коштами по договору, нарахованими за період з 29.12.2010 року по 25.04.2011 року та проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.04.2011 року по 25.07.2011 року.

Додатковою угодою від 25.07.2011 року контрагентами погоджено строк повернення кредитних коштів - до 30.04.2012 року, видачі кредитних коштів - з 29.12.2010 року по 29.04.2012 року.

Також, у додатковій угоді від 25.07.2011 року сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити банку в строк до 25.10.2011 року проценти за користування кредитними коштами по договору, нарахованими за період з 29.12.2010 року по 25.07.2011 року та проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.07.2011 року по 25.10.2011 року. Проценти, які нараховуються з 26.10.2011 року, підлягають сплаті в строк, передбачений кредитним договором.

У додатковій угоді від 25.10.2011 року сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити банку в строк до 31.12.2012 року проценти за користування кредитними коштами по договору, нарахованими за період з 29.12.2010 року по 25.10.2011 року та проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.10.2011 року по 25.01.2012 року. Проценти, які нараховуються з 26.01.2012 року, підлягають сплаті в строк, передбачений кредитним договором.

У додатковій угоді від 31.01.2012 року сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити банку в строк до 30.04.2012 року проценти за користування кредитними коштами по договору, нарахованими за період з 29.12.2010 року по 25.01.2012 року та проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.012.2012 року по 30.04.2012 року.

У додатковій угоді від 27.04.2012 року сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити банку в строк до 31.10.2012 року проценти за користування кредитними коштами по договору, нарахованими за період з 29.12.2010 року по 25.04.2012 року та проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.12.2012 року по 25.10.2012 року. Проценти, які нараховуються з 26.10.2012 року, підлягають сплаті в строк, передбачений кредитним договором.

Також, додатковою угодою від 27.04.2012 року контрагентами погоджено строк повернення кредитних коштів - до 31.10.2012 року.

У додатковій угоді від 31.10.2012 року сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити банку в строк до 30.11.2012 року проценти за користування кредитними коштами по договору, нарахованими за період з 29.12.2010 року по 25.01.2012 року та проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.12.2012 року по 30.11.2012 року.

Також, додатковою угодою від 31.10.2012 року контрагентами погоджено строк повернення кредитних коштів - до 30.11.2012 року.

У додатковій угоді від 30.11.2012 року контрагентами погоджено строк повернення кредитних коштів - до 31.05.2013 року, а також, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує в строк до 31.05.2013 року проценти, нараховані за період з 29.12.2010 року по 25.11.2012 року, а також проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.11.2012 року по 31.05.2013 року.

Додатковою угодою від 31.05.2013 року контрагентами погоджено строк повернення кредитних коштів - до 30.05.2014 року, а також, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує в строк до 30.05.2014 року проценти, нараховані за період з 29.12.2010 року по 25.05.2013 року, а також проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.05.2013 року по 30.05.2014 року.

Додатковою угодою від 30.05.2014 року контрагентами погоджено строк повернення кредитних коштів - до 28.11.2014 року, а також, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує в строк до 28.11.2014 року проценти, нараховані за період з 29.12.2010 року по 25.05.2014 року, а також проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.05.2014 року по 28.11.2014 року.

Додатковою угодою від 28.11.2014 року контрагентами погоджено строк повернення кредитних коштів - до 15.05.2015 року, а також, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує в строк до 15.05.2015 року проценти, нараховані за період з 29.12.2010 року по 25.11.2014 року, а також проценти, які підлягають нарахуванню за період з 26.11.2014 року по 15.05.2015 року.

На виконання умов договору № 1262-02-10 від 29.12.2010 року банком було видано позичальнику кредитні кошти на загальну суму 20 000 000,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи банківські виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Інвест Буд" .

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором про непоновлювальну кредитну лінію № 1262-02-10 від 29.12.2010 року щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів, у зв'язку із чим просить суд стягнути з останнього 20 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 36 010 109,51 грн. заборгованості за процентами, 6 871 294,64 грн. пені, з яких пеня за несвоєчасну сплату по кредиту - 2 538 630,14 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 4 332 664,50 грн.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором № 1262-02-10 від 29.12.2010 року та надав відповідачу кредитні кошти в межах відкритої кредитної лінії на суму 20 000 000, 00 грн., що підтверджується виписками банку по позичковому рахунку №20622003672201 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Інвест Буд".

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами в передбачені договором строки не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість за кредитом у сумі 20 000 000, 00 грн. та заборгованість за процентами в сумі 36 010 109, 51 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором про непоновлювальну кредитну лінію № 1262-02-10 від 29.12.2010 року у встановлений строк, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований належними доказами, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 20 000 000, 00 грн. та заборгованості за процентами в сумі 36 010 109, 51 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні кредитного договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати кредиту, процентів, комісій та інших платежів.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та п. 7.1. договору, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, а відтак, нарахована позивачем сума пені в розмірі 6 871 294, 64 грн . за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів підлягає задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про непоновлювальну кредитну лінію № 1262-02-10 від 29.12.2010 року належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Інвест Буд" (01013, м. Київ, провулок Деревообробний, будинок 4, код ЄДРПОУ 32588588) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, код ЄДРПОУ 09807856) заборгованість за Договором про непоновлювальну кредитну лінію № 1262-02-10 від 29.12.2010 року у розмірі 62 881 404,15 грн., з яких 20 000 000, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 36 010 109, 51 грн. - сума заборгованості по відсотках, 6 871 294, 64 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсотках, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 700, 00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2018 року.

СуддяМ.Є. Літвінова