Рішення
від 26.06.2018 по справі 910/1979/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018Справа № 910/1979/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.Впри секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Поділля-Агро (22352, Вінницька обл., Літинський район, село Бірків, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 1 А) до проАкціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЄСКОВА, будинок 9) відшкодування збитків у розмірі 9 300 000 грн.00 коп.

Представники:

від Позивача: Муравйов О.В. (адвокат);

від Відповідача: Оленченко О.Л. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне сільськогосподарське підприємство Поділля-Агро (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (надалі також - Відповідач ) про відшкодування збитків у розмірі 9 300 000 грн.00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2012 році на підставі підроблених документів невстановленими особами у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" Приватному сільськогосподарському підприємству "Поділля-Агро" було відкрито поточний рахунок №26005379422, що супроводжувалось складанням договору банківського рахунку №03/С11-0000-157-01/1814 від 24.09.2012 року. Вказаний правочин визнано недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року у справі №910/2101/13. Як зазначає Позивач, на рахунок №26005379422 у листопаді 2012 року були зараховані кошти у сумі 9300000 грн., які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн на виконання умов договору поставки №144152 від 20.11.2012 р. В подальшому вказані кошти були перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Летавиця , з якими у Позивача відсутні договірні відносини, проте Позивач не видавав розпоряджень про перерахування цих коштів, платіжні доручення не складалися. Таким чином, Відповідач в порушення ст.ст. 317, 1068 Цивільного кодексу України, п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті здійснив перерахування цих коштів. За таких підстав, просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Поділля-Агро 9 300 000 грн.00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 № 910/1979/18 позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про відшкодування збитків у розмірі 9 300 000,00 грн. залишено без руху.

28.02.2018 до Господарського суду міста Києва від Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 відкрито провадження у справі №910/1979/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.03.2018.

15.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

16.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позову.

22.03.2018 року підготовче судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 року призначено підготовче засідання на 26.03.2018 року.

В судове засідання 26.03.2018 з'явився представник Відповідача. Представник Позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів в п.2, оскільки заявником надано належного обґрунтування необхідності витребування таких доказів з огляду на ст.81 ГПК України, пункт 1 клопотання фактично виконано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 25.04.2018 року.

В судове засідання 25.04.2018 з'явились представники Сторін. Представник Позивача заявив клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача, продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче судове засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з 25.04.2018 року надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 15.05.2018 року.

02.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

02.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

07.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

14.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення проти клопотання про витребування доказів.

В судове засідання 15.05.2018 з'явились представники Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів, з огляду на підставу та предмет позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2018 року.

Відповідно до частини 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

30.05.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 року призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2018 року.

25.06.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про зміну найменування Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 року змінено найменування Відповідача - Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЄСКОВА, будинок 9) на Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЄСКОВА, будинок 9).

В судовому засіданні 26 червня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26.06.2018 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

24.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Банк) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" (Клієнт) було укладено Договір №03/С11-0000-157-01/1814 банківського рахунку (для використання в ПЗ Банкмастер ), на підставі якого Банк відкрив Клієнту, зокрема, рахунок № 26005379422. (а.с.25-30)

Як вбачається з виписки по рахунку Позивача у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" (особовий рахунок №26005379422), від Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн 21.11.2012 року надійшли грошові кошти у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп., 22.11.2012 р. - у розмірі 3 800 000 грн. 00 коп. та 4 000 000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: за соняшник по дог.№144152 , а загалом грошові кошти у розмірі 9 300 000 грн. 00 коп. (а.с.31)

22.11.2012 року Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" з рахунку №26005379422 (банк платника АТ Райффайзен Банк Аваль , м. Київ) на рахунок №2600730135758 Товариства з обмеженою відповідальністю Летавіца (банк отримувача ПАТ Реал Банк , м. Харків) були перераховані грошові кошти на підставі платіжних доручень №1 від 22.11.2012 р. у розмірі 1475000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно рахунку - фактури №000057 від 21.11.2012р. , №2 від 22.11.2012 р. у розмірі 3800000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно рахунку - фактури №000059 від 21.11.2012р. , №3 від 22.11.2012 р. у розмірі 4000000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно рахунку - фактури №000060 від 21.11.2012р. , а загалом у розмірі 9 275 000 грн. 00 коп. (а.с.32-33)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року по справі № 5011-57/17996-2012 визнано недійсним Договір поставки № 144152 від 20.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-агро" з такими істотними умовами як визначення ціни за одиницю товару в розмірі 5 140 грн. 00 коп. на загальну суму 10 280 000 грн. 00 коп.; зазначенням терміну оплату товару покупцем - п'ять банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у пунктах 2.3. та 8.7 даного договору; зазначенням розрахункового рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 26003159235 у АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805. Визнано недійсним Договір поставки № 144152 від 20.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-агро" з такими істотними умовами як визначення ціни за одиницю товару у розмірі 4 650 грн. 00 коп. на загальну суму 9 300 000 грн. 00 коп.; зазначенням терміну оплату товару покупцем - три банківських дні з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у пунктах 2.3. та 8.7. даного договору; зазначенням розрахункового рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 26005379422 у АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" передати Приватному сільськогосподарському підприємству "Поділля-агро" соняшник нестандартний в кількості 2 000,00 тон, ДСТУ 7011:2009, вологістю 7,7 %, сміттєвою домішкою 3 %. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 66 600 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року по справі № 5011-57/17996-2012 змінено. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поставки № 144152 від 20.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 20, код ЄДРПОУ 33776336) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-агро" (22353, Вінницька обл., Літинський р-н, с. Бірків, вул. Гагаріна. буд. 1 А, код ЄДРПОУ 31380542) з такими істотними умовами як визначення ціни за одиницю товару в розмірі 5140 (п'ять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. на загальну суму 10 280 000 (десять мільйонів двісті вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.; зазначенням терміну оплату товару покупцем - п'ять банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у пунктах 2.3. та 8.7. даного договору; зазначенням розрахункового рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 26003159235 у АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805.

Визнати недійсним договір поставки № 144152 від 20.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 20, код ЄДРПОУ 33776336) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-агро" (22353, Вінницька обл., Літинський р-н, с. Бірків, вул. Гагаріна. буд. 1 А, код ЄДРПОУ 31380542) з такими істотними умовами як визначення ціни за одиницю товару у розмірі 4650 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. на загальну суму 9 300 000 (дев'ять мільйонів триста тисяч) грн. 00 коп.; зазначенням терміну оплату товару покупцем - три банківських дні з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у пунктах 2.3. та 8.7. даного договору; зазначенням розрахункового рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 26005379422 у АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805.

В задоволенні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" про зобов`язання повернення насіння соняшнику в кількості 2000 тон, ДСТУ 7011:2009, вологістю 7,7 %, сміттєвою домішкою 3 % - відмовити. (а.с. 110-119)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року по справі №910/2101/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року та Вищого господарського суду України від 08.07.2015 року, визнано недійсним правочин відкритий в Броварському районному відділенні Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" поточного рахунку приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля Агро" № 26005379422. (а.с.10-24)

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що на рахунок №26005379422 у листопаді 2012 року були зараховані кошти у сумі 9300000 грн., які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн на виконання умов договору поставки №144152 від 20.11.2012 р. В подальшому вказані кошти були перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Летавиця , з якими у Позивача відсутні договірні відносини, проте Позивач не видавав розпоряджень про перерахування цих коштів, платіжні доручення не складалися. Таким чином, Відповідач в порушення ст.ст. 317, 1068 Цивільного кодексу України, п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті здійснив перерахування цих коштів. За таких підстав, просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Поділля-Агро 9 300 000 грн.00 коп.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, при відкритті рахунку були відсутні будь - які порушення банку, не може вважатися неправомірною поведінка банку у разі дотримання всіх вимог законодавства при відкритті рахунку Приватному сільськогосподарському підприємству Поділля-Агро . Також були відсутні порушення банку при зарахуванні коштів, перерахуванні коштів з рахунку, оскільки розпорядження було подано клієнтом - власником рахунку. У рішенні Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року по справі №910/2101/13 не встановлено факт порушень банку. Крім того, заявлено про застосування строків позовної давності до вимог Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства Поділля-Агро не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

24.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Банк) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" (Клієнт) було укладено Договір №03/С11-0000-157-01/1814 банківського рахунку (для використання в ПЗ Банкмастер ), на підставі якого Банк відкрив Клієнту, зокрема, рахунок № 26005379422. (а.с.25-30)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року по справі №910/2101/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року та Вищого господарського суду України від 08.07.2015 року, визнано недійсним правочин відкритий в Броварському районному відділенні Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" поточного рахунку приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля Агро" №26005379422. (а.с.10-24)

У зазначеному рішенні суду першої інстанції від 09.09.2014 року по справі №910/2101/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року та Вищого господарського суду України від 08.07.2015 року, встановлено, що в результаті проведення почеркознавчої експертизи (висновок експерта від 21.10.2013 №10054/10055/13-32) встановлено, що підписи від імені ОСОБА_7, розміщені у рядках "Клієнт" у правому нижньому куті кожної сторінки, у графі "Клієнт", у рядку "/ОСОБА_7" на останній сторінці договору № 03/С11-0000-157-01/1814 банківського рахунку (для використання в ПЗ "Банкмастер") від 24.09.2012, укладеному між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі начальника Броварського районного відділення Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" Гриня В.М., заступника начальника Броварського районного відділення Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Кифоренко О.В. та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" в особі Директора ОСОБА_7, - виконані не ОСОБА_7, а іншою особою.

За результатами додаткової судово-технічної експертизи від 23.06.2014 № 14423/13-33 встановлено, що у договорі банківського рахунку від 24.09.2012 № 03/С11-0000-157-01/1814 відтиск печатки від імені ПСП "Поділля-Агро" нанесений не тією печаткою, якою виконані надані для порівняльного дослідження експериментальні зразки відтисків, та не тією, вільні зразки відтисків якої містяться у документах, позначених як зразки 1-33, 39-88 а тією, котрою нанесені відтиски у документах позначених як зразки (34-38: заява про відкриття поточного рахунку ПСП "Поділля-Агро" від 24.09.2012 року, картка із зразками підписів та відбитками печатки ПСП "Поділля-Агро" від 24.09.2012 року; платіжне доручення від 22.11.2012 № 1; платіжне доручення від 22.11.2012 № 2; платіжне доручення від 22.11.2012 № 3).

Таким чином, суди на підставі дослідження, аналізу матеріалів справи та відповідних доказів визначились, що спірний поточний рахунок, який був відкритий на підставі договору банківського рахунку від 24.09.2012 № 03/С11-0000-157-01/1814 відкрито за відсутності волевиявлення позивача, оскільки відповідні документи директор позивача не підписував та, відповідно, печаткою підприємства такий підпис не скріплював.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі №910/2101/13 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт відсутності волевиявлення Приватного сільськогосподарського підприємства Поділля-Агро під час відкриття поточного рахунку №26005379422 на підставі договору банківського рахунку від 24.09.2012 № 03/С11-0000-157-01/1814 підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2014 року у справі №910/2101/13, яке набрало законної сили.

Як вбачається з виписки по рахунку Позивача у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" (особовий рахунок №26005379422), від Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн 21.11.2012 року надійшли грошові кошти у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп., 22.11.2012 р. - у розмірі 3 800 000 грн. 00 коп. та 4 000 000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: за соняшник по дог.№144152 , а загалом грошові кошти у розмірі 9 300 000 грн. 00 коп. (а.с.31)

22.11.2012 року Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" з рахунку №26005379422 (банк платника АТ Райффайзен Банк Аваль , м. Київ) на рахунок №2600730135758 Товариства з обмеженою відповідальністю Летавіца (банк отримувача ПАТ Реал Банк , м. Харків) були перераховані грошові кошти на підставі платіжних доручень №1 від 22.11.2012 р. у розмірі 1475000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно рахунку - фактури №000057 від 21.11.2012р. , №2 від 22.11.2012 р. у розмірі 3800000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно рахунку - фактури №000059 від 21.11.2012р. , №3 від 22.11.2012 р. у розмірі 4000000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно рахунку - фактури №000060 від 21.11.2012р. , а загалом у розмірі 9 275 000 грн. 00 коп. (а.с.32-33)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року по справі № 5011-57/17996-2012 визнано недійсним Договір поставки № 144152 від 20.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-агро" з такими істотними умовами як визначення ціни за одиницю товару в розмірі 5 140 грн. 00 коп. на загальну суму 10 280 000 грн. 00 коп.; зазначенням терміну оплату товару покупцем - п'ять банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у пунктах 2.3. та 8.7 даного договору; зазначенням розрахункового рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 26003159235 у АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805. Визнано недійсним Договір поставки № 144152 від 20.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-агро" з такими істотними умовами як визначення ціни за одиницю товару у розмірі 4 650 грн. 00 коп. на загальну суму 9 300 000 грн. 00 коп.; зазначенням терміну оплату товару покупцем - три банківських дні з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у пунктах 2.3. та 8.7. даного договору; зазначенням розрахункового рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 26005379422 у АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" передати Приватному сільськогосподарському підприємству "Поділля-агро" соняшник нестандартний в кількості 2 000,00 тон, ДСТУ 7011:2009, вологістю 7,7 %, сміттєвою домішкою 3 %. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 66 600 грн. 00 коп. судового збору. (а.с.160-175)

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року по справі № 5011-57/17996-2012 змінено. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поставки № 144152 від 20.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 20, код ЄДРПОУ 33776336) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-агро" (22353, Вінницька обл., Літинський р-н, с. Бірків, вул. Гагаріна. буд. 1 А, код ЄДРПОУ 31380542) з такими істотними умовами як визначення ціни за одиницю товару в розмірі 5140 (п'ять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. на загальну суму 10 280 000 (десять мільйонів двісті вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.; зазначенням терміну оплату товару покупцем - п'ять банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у пунктах 2.3. та 8.7. даного договору; зазначенням розрахункового рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 26003159235 у АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805.

Визнати недійсним договір поставки № 144152 від 20.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 20, код ЄДРПОУ 33776336) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-агро" (22353, Вінницька обл., Літинський р-н, с. Бірків, вул. Гагаріна. буд. 1 А, код ЄДРПОУ 31380542) з такими істотними умовами як визначення ціни за одиницю товару у розмірі 4650 грн. 00 коп. на загальну суму 9 300 000 грн. 00 коп.; зазначенням терміну оплату товару покупцем - три банківських дні з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у пунктах 2.3. та 8.7. даного договору; зазначенням розрахункового рахунку Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" 26005379422 у АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805.

В задоволенні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" про зобов`язання повернення насіння соняшнику в кількості 2000 тон, ДСТУ 7011:2009, вологістю 7,7 %, сміттєвою домішкою 3 % - відмовити. (а.с. 110-119)

У вказаному рішенні Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року по справі № 5011-57/17996-2012, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року та залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 року, встановлено, що відповідно до висновку експерта № 1204/1205/1209/13-21 від 17.10.2013 року, зазначено, що підписи у договорі поставки № 144152 від 20.11.2012 року на суму 9300000 грн., видатковій накладній №86 від 20.11.2012 року на суму 9300000,00 грн. в графах "Керівник", "Головний бухгалтер", "Відвантажив(ла)", договорі поставки №144152 вії 20.11.2012 року на суму 9300000,00 грн. в графах "Постачальник" та "Директор", видатковій накладній №86 від 20.11.2012 року на суму 9300000,00 грн. в графах "Керівник", "Головний бухгалтер", "Відвантажив(ла)" - виконані не ОСОБА_7, а іншою особою. Підписи у договорі поставки №144152 від 20.11.2012 року на суму 10280000 грн. в графах "Постачальник" та "Директор"); видатковій накладній № 86 від 20.11.2012 року на суму 10280000 грн. в графах "Керівник", "Ст. бухгалтер", "Відпустив"; трьохсторонньому акті приймання передачі від 20.11.2012 року в графі "Продавець": трьохсторонньому акті приймання передачі від 20.11.2012 року в графі "Продавець" - виконані самим ОСОБА_7.

На договорі поставки № 144152 від 20.11.2012 року на суму 9300000 грн. в графі "Покупець" даного екземпляра документа - підпис відсутній.

Підпис у видатковій накладній № 86 від 20.11.2012 року на суму 10280 000 грн. в графі "Прийняв" виконаний ймовірно не ОСОБА_10, а іншою особою.

Відтиск печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" у договорі поставки №144152 від 20.11.2012 року на суму 10280000 грн. в графі "Заступник директора з комерційних питань по закупівлі" - виконаний не печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН", зразки відтиску якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою.

Відтиск печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" у договорі поставки №144152 від 20.11.2012 року на суму 10280000 грн. в графі "Заступник директора з комерційних питань по закупівлі" - виконаний не печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" зразки відтиску якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, враховуючи висновки експерта про те, що договір 1 не скріплений печаткою Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН", а договір 2 не підписаний уповноваженою особою Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-агро" та не скріплений його печаткою, Господарський суд м. Києва знайшов підстави для визнання вказаних договорів недійсними.

При зверненні до суду з вказаним позовом Приватне сільськогосподарське підприємство Поділля-Агро зазначало, що на рахунок №26005379422 у листопаді 2012 року були зараховані кошти у сумі 9300000 грн., які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн на виконання умов договору поставки №144152 від 20.11.2012 р. В подальшому вказані кошти були перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Летавиця , з якими у Позивача відсутні договірні відносини, проте Позивач не видавав розпоряджень про перерахування цих коштів, платіжні доручення не складалися. Таким чином, Відповідач в порушення ст.ст. 317, 1068 Цивільного кодексу України, п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті здійснив перерахування цих коштів. За таких підстав, просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Поділля-Агро 9 300 000 грн.00 коп.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Нормами ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно з положеннями 1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Як встановлено у ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, а у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 8.4 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день ( дата валютування ), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін, встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

У п.1.19 Інструкції зазначено, що Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. (п.2.3 Інструкції)

Виходячи з порядку реалізації юридичною особою своєї правоздатності, відповідно до якого вона набуває цивільних права та обов'язків через дії своїх уповноважених органів чи осіб, дії яких визнаються діями самої юридичної особи, а тому протиправна поведінка юридичної особи полягає в протиправній поведінці її працівників, яка підлягає встановленню під час розгляду справи про стягнення збитків юридичною особою.

Суд звертає увагу, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року по справі №910/2101/13, залишеному без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року та Вищого господарського суду України від 08.07.2015 року, не встановлено неправомірності дій працівників Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль під час відкриття поточного рахунку №26005379422 Приватному сільськогосподарському підприємству Поділля-Агро на підставі договору банківського рахунку від 24.09.2012 № 03/С11-0000-157-01/1814, а тому доводи Позивача в цій частині не приймаються Судом до уваги.

Крім того, Суд зазначає, що протиправність дій працівників Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль під час відкриття поточного рахунку №26005379422, під час зарахування грошових коштів на рахунок №26005379422 у розмірі 9 300 000 грн. 00 коп. й перерахування коштів у загальному розмірі 9 275 000 грн. 00 коп. на рахунок №2600730135758 Товариства з обмеженою відповідальністю Летавіца (банк отримувача ПАТ Реал Банк , м. Харків) встановлюється в порядку кримінального провадження. Проте, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України (вирок суду) на підтвердження притягнення певних осіб у визначеному чинним законодавством порядку до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення й встановлення в межах відповідного провадження протиправності вищезазначених дій працівників Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль .

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку відсутній причинний зв'язок між діями Відповідача та заподіяними збитками Позивачу.

Суд вважає, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 9 300 000 грн., вини Відповідача у заподіянні збитків. Крім того, Позивачем не доведено факту завдання йому збитків саме в розмірі 9 300 000 грн., оскільки Суд не вбачає за можливе встановити правильність нарахованої та заявленої до стягнення Позивачем суми збитків.

Так, Судом встановлено, що від Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн 21.11.2012 року надійшли грошові кошти у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп., 22.11.2012 р. - у розмірі 3 800 000 грн. 00 коп. та 4 000 000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: за соняшник по дог.№144152 , а загалом грошові кошти у розмірі 9 300 000 грн. 00 коп . (а.с.31)

22.11.2012 року Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" з рахунку №26005379422 (банк платника АТ Райффайзен Банк Аваль , м. Київ) на рахунок №2600730135758 Товариства з обмеженою відповідальністю Летавіца (банк отримувача ПАТ Реал Банк , м. Харків) були перераховані грошові кошти на підставі платіжних доручень №1 від 22.11.2012 р. у розмірі 1475000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно рахунку - фактури №000057 від 21.11.2012р. , №2 від 22.11.2012 р. у розмірі 3800000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно рахунку - фактури №000059 від 21.11.2012р. , №3 від 22.11.2012 р. у розмірі 4000000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно рахунку - фактури №000060 від 21.11.2012р. , а загалом у розмірі 9 275 000 грн. 00 коп . (а.с.32-33)

Також постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року по справі №910/17807/14 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , ПАТ Промінвестбанк про відшкодування вартості поставленого товару, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2015 року, у задоволенні позову було відмовлено.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції було зазначено, що ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшин" здійснило оплату за поставлений товар на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури, банківські реквізити якого відповідають банківським реквізитам зазначеним в договорі поставки №144152 від 20.11.2012 (на суму 9 300 000, 00 грн). Посилання ПСГП "Поділля-агро" на те, що у справі № 910/2101/13 за позовом ПСГП "Поділля-агро" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання правочину недійсним, його позовні вимоги задоволено та визнано недійсним правочин (договір банківського рахунку № 03/С11-0000-157-01/1814 від 24.09.2012), колегією суддів відхиляються, оскільки правові наслідки щодо виникнення, зміни чи припинення правовідносин з договору банківського рахунку можуть мати місце лише щодо сторін такого правочину, і факт визнання такого правочину недійсним не спростовує факт належного виконання ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшин" своїх зобов'язань за договором з ПСГП "Поділля-агро" .

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що у зв'язку з належним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн своїх зобов'язань за договором поставки №144152 від 20.11.2012 року, на рахунок №26005379422 Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" було перераховано грошові кошти у розмірі 9 300 000 грн. 00 коп., з якого в подальшому на рахунок №2600730135758 Товариства з обмеженою відповідальністю Летавіца було перераховано грошові кошти у розмірі 9 275 000 грн. 00 коп. А тому Суд приходить до висновку про недоведеність Позивачем розміру завданих збитків.

Крім того, пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, визначено, що власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Таким чином, Суд зазначає, що Банк не є власником або набувачем перерахованих на рахунок №26005379422 грошових коштів Приватного сільськогосподарського підприємства Поділля-Агро у розмірі 9 300 000 грн. 00 коп. й подальшого перерахування грошових коштів у розмірі 9 275 000 грн. 00 коп. на рахунок №2600730135758 Товариства з обмеженою відповідальністю Летавіца (банк отримувача ПАТ Реал Банк , м. Харків) та не має права ними розпоряджатись, а лише вчиняє дії з обслуговування рахунку, його обов'язок полягає, зокрема, у зарахуванні відповідних сум на підставі поданих платіжних документів на рахунки одержувачів, за невиконання якого банк несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

За таких підстав, Суд доходить висновку, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків з Відповідача у розмірі 9 300 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства Поділля-Агро до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про відшкодування збитків у розмірі 9 300 000 грн.00 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Що стосується заяви Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про застосування строків позовної давності до вимог Позивача, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки Суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв'язку з недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства Поділля-Агро до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про відшкодування збитків у розмірі 9 300 000 грн.00 коп. - відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04 липня 2018 року

Суддя О.В. Чинчин

Дата ухвалення рішення26.06.2018
Оприлюднено10.07.2018

Судовий реєстр по справі —910/1979/18

Ухвала від 26.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Рішення від 26.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 13.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 26.03.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 23.03.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 01.03.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 21.02.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні