Рішення

від 04.07.2018 по справі 826/2893/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2018 року № 826/2893/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ренесанс Капітал Груп до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005191404 від 08.02.2016,-

В С Т А Н О В И В :

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Ренесанс Капітал Груп (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005191404 від 08.02.2016 повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

В обґрунтування заявленого позову позивач у позовній зазначив, що висновки акта перевірки щодо завищення сум податкового кредиту є неправомірними, необґрунтованими та не відповідають нормам Податкового кодексу та статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки позивачем надані усі передбачені законодавством первинні документи в підтвердження реальності здійснених операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів та понесених витрат у зв'язку з здійсненням господарської діяльності. Також позивач зазначає про відсутність обов'язку звернення до ДП ДержавтотрансНДІпроект для встановлення норм витрат палива належними позивачу автомобілями. Крім того, наявність кримінального провадження щодо контрагента не може впливати на законність операцій з закупівлі паливно-мастильних матеріалів, які підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та належно оформленими податковими накладними. Оскільки позивачем було дотримано усіх вимог податкового законодавства, суми податку на додану вартість були правомірно віднесені ним до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, а висновки відповідача щодо завищення бюджетного відшкодування позивачем ґрунтуються лише на припущеннях, у зв'язку з чим до позивача протиправно застосовані штрафні санкції.

Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки встановлено завищення позивачем від'ємного значення за лютий-квітень 2016 року і бюджетного відшкодування за серпень 2016 року внаслідок придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів для цілей, не пов'язаних з його господарською діяльністю. До перевірки надано технічні паспорти 19 транспортних засобів, при цьому відсутні дані за 1 квартал 2016 року щодо доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, за якими закріплені ці автомобілі, а зі звітності з податку на додану вартість вбачається відсутність реалізації товарів у лютому-березні 2016 року, реалізація у квітні 2016 року склала 31 250,00 грн, у серпні 2016 року - 4 281,00 грн, тобто придбання товарно-матеріальних цінностей здійснено в обсягах, що значно перевищують обсяги поставки. При цьому позивач не обґрунтував документально цілей використання 19 легкових автомобілів у своїй господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м.Києві на підставі наказів від 23.12.2016 № 8164 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ренесанс Капітал Груп та від 05.01.2017 № 6 про продовження строку проведення перевірки у період з 26.12.2016 по 17.01.2017 проведено перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.01.2017 №16/26-15-14-04-01/37192853, згідно з яким встановлено, що згідно з податковою декларацією з ПДВ за серпень 2016 року від 'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 375 921,00 грн та сума від 'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 122 457,00 грн, яку сформовано з урахуванням залишку від 'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за звітний (податковий) період, а саме: лютий 2016 року у сумі 214 336,00 грн, березень 2016 року у сумі 279 995,00 грн, квітень 2016 року у сумі 361 586,00 грн.

Причиною виникнення від 'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у лютому-квітні 2016 року та серпні 2016 року є придбання товарно-матеріальних цінностей в обсягах, що значно перевищують обсяги поставки (підпункт 3.3 пункту 3 акта).

Згідно підпунктом 3.16 пункту 3 акта під час перевірки встановлено, що позивач придбав паливно-мастильні матеріали у лютому 2016 року в об 'ємі 15 134,13 л на суму ПДВ 45 662,35 грн, у березні 2016 року в об 'ємі 13 073,18 л на суму ПДВ 41 730,54 грн, у квітні 2016 року в об 'ємі 11 626,63 л на суму ПДВ 39 912,73 грн. До перевірки надано завірені належним чином копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу на 19 транспортних засобів, з яких 6 зареєстровано на інші підприємства - ТОВ Астра Лізинг та ТОВ Український лізинговий фонд . Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2016 року форми 1ДФ, відсутні відомості щодо співробітників позивача (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.), за якими обліковуються зазначені транспортні засоби.

Аналіз поданої позивачем звітності з ПДВ свідчить, що підприємство реалізувало за лютий 2016 року - березень 2016 року на суму 0 грн, квітень 2016 року реалізація арахісу на суму 31 250,00 грн, серпень 2016 року реалізація майна (кавомолка, монітор 22", системний блок, тумбочка мобільна та ін.) на суму 4 281,00 грн.

Відповідач зробив висновок, що не вбачається зв'язок між наданими послугами та реалізованими товарами з використанням легкових автомобілів у кількості 19 машин і як наслідок паливно-мастильних матеріалів та запчастин.

На запит відповідача позивачем були надані письмові пояснення від 13.01.2017 відносно цілей використання паливно-мастильних матеріалів, зокрема поїздки керівництва до контрагентів, підписання договорів, ведення переговорів, поїздки по судовим справам м.Житомир, м. Київ, м. Вінниця, м. Львів, поїздки торгового представника оптової торгівлі, працівників бухгалтерії, юридичного відділу, відділу збуту, обслуговування інших відділів компанії. Позивач зазначив, що здійснює господарську діяльність з оптового продажу сировини для кондитерської промисловості, надання послуг оренди транспортних засобів та інших послуг. У зв'язку з втратою основного контрагента - ТДВ ЖЛ позивач не здійснює оптового продажу сировини в обсягах, які мали місце у 2014-2015 роках, однак здійснює поїздки для підтримання контактів з постачальниками і потенційними замовниками, має виробничі потужності, чисельність співробітників складає 18 осіб, орендує офісне приміщення і має намір продовжувати господарську діяльність.

У зв'язку з тим, що позивачем не було надано первинні документи в підтвердження відряджень працівників, юридичного супроводження справ у суді, укладення договорів на реалізацію товарів, надання послуг з метою здійснення господарської діяльності, не надано документів про наявність власних або орендованих місць для стоянки транспортних засобів, копії подорожніх листів містили відомості, що службовими автомобілями користувалися сторонні особи, списання витрат палива здійснювалося за нормами, застосування яких документально не підтверджено відносно транспортних засобів позивача, відповідач дійшов висновку, позивачем в порушення п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу не нараховано податкові зобов'язання на суму ПДВ 122 457,00 грн за лютий-квітень 2016 року.

Згідно з висновком акта позивачем на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу завищено від'ємне значення за лютий 2016 року на суму 46 663,00 грн, за березень 2016 року на суму 35 881,00 грн, за квітень 2016 року на суму 39 913,00 грн та заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2016 року на суму 122 457,00 грн.

На підставі акта перевірки від 24.01.2017 №16/26-15-14-04-01/37192853 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2016 №0005191404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 122 457,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 61 228,50 грн.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З урахуванням викладеного, судом не приймаються доводи позивача, що право на віднесення сум до податкового кредиту згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України виникає лише за умови фактичного виконання господарської операції та наявності у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки у випадку невикористання придбаних товарів/послуг в господарській діяльності платника податку згідно з підпунктом г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу.

Разом з тим, позивачем не надано при проведенні перевірки належних доказів в підтвердження використання придбаних паливно-мастильних матеріалів у лютому 2016 року - 15 134,13 л на суму ПДВ 45 662,35 грн, у березні 2016 року - 13 073,18 л на суму ПДВ 41 730,54 грн, у квітні 2016 року - 11 626,63 л на суму ПДВ 39 912,73 грн в господарській діяльності позивача.

За результатами перевірки встановлено, що у зазначеному періоді лютий-квітень 2016 року була здійснена тільки поставка сировини на суму 31 250,00 грн. Інші витрати паливно-мастильних матеріалів, які позивач обґрунтовує поїздками керівництва та працівників, пов'язаними з господарською діяльністю позивача, документально не підтверджені, зокрема відсутні накази на відрядження, авансові звіти, первинні документи щодо фактичних витрат на відрядження, документи в підтвердження зв'язку відрядження з господарською діяльністю позивача, документи в підтвердження експлуатації транспортних засобів працівниками позивача або іншими особами, залученими за договором, в межах здійснення господарської діяльності, документи в обґрунтування застосованих норм списання витрат палива, незалежно від того, чи звертався позивач з відповідними заявами до ДП ДержавтотрансНДІпроект .

За таких обставин, суд погоджується з висновками відповідача про обов'язок позивача відповідно пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість за лютий-квітень 2016 року при здійсненні операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів за відсутності доказів їх використання у господарській діяльності позивача.

При цьому суд зазначає, що наявність кримінального провадження стосовно дій невстановлених осіб щодо фіктивного формування податкового кредиту підприємствам, які не пов'язані з позивачем, при придбанні паливно-мастильних матеріалів у постачальника, у якого позивач також придбавав паливно-мастильні матеріали у перевіряємий період, не має значення для вирішення цієї адміністративної справи і не впливає на висновки суду.

Відповідно до підпункту б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Оскільки позивачем в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення за лютий-квітень 2016 року і внаслідок цього заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2016 року на суму 122 457,00 грн, суд дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08.02.2016 №0005191404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 122 457,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 61 228,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи сторін та третьої особи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позову, отже суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись положеннями статей 2, 72-77, 90 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Ренесанс Капітал Груп (ідентифікаційний код 37192853, адреса: 01014, м. Київ, пров. Мічуріна, буд. 3/2А, оф. 3) до Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2016 №0005191404 відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов