Постанова

від 26.06.2018 по справі 808/103/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2018 рокусправа № 808/103/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:                    Шлай А.В.

           судді:                     Прокопчук Т.С. Круговий О.О.

за участю секретаря судового засідання:          Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в адміністративній справі № 808/103/18 (суддя Татаринов Д.В.), ухвалену в місті Запоріжжя, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Статус» до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Концерну «Міські теплові мережі», про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Статус» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11 серпня 2017 року за № 428 «Про затвердження норм споживання теплової енергії на 1 м2 загальної площі на опалення багатоквартирних будинків м. Запоріжжя, в яких розташовані населення, бюджетні, релігійні та інші споживачі теплової енергії та порядок розподілу обсягів теплової енергії між житловими і нежитловими приміщеннями багатоквартирних будинків м. Запоріжжя при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року позов задоволено.

На рішення суду першої інстанції відповідачем та третьою особою подані апеляційні скарги.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, оскільки спірне рішення № 428 від 11.08.2017 року втратило чинність на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 6 від 17.01.2018 року, що свідчить про виконання відповідачем умов, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, при розгляді справи суд першої інстанції не з'ясував, які саме права та інтереси позивача порушені у зв'язку із дією спірного рішення № 428.

Концерн «Міські теплові мережі» також просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, посилаючись на помилковість висновку суду про протиправність спірного рішення № 428. Також, скаржник вказує на те, що у зв'язку із дією спірного рішення № 428 права позивача та інших споживачів не порушені.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року строк позивачем не подавався.

          У судовому засіданні представники скаржників підтримали вимоги апеляційної скарги.

          Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до честини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2017 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення №428 «Про затвердження норм споживання теплової енергії на 1 м2 загальної площі на опалення багатоквартирних будинків м. Запоріжжя, в яких розташовані населення, бюджетні, релігійні та інші споживачі теплової енергії та порядок розподілу обсягів теплової енергії між житловими і нежитловими приміщеннями багатоквартирних будинків м. Запоріжжя при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії».

Задовольняючи позов і скасовуючи спірне рішення № 428, суд першої інстанції дійшов висновку про його протиправність, оскільки останнє прийнято з порушенням чинного законодавства без дотримання умов, визначених Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено характер спірних правовідносин, які регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначений перелік власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІІ від 09.11.2017 року (набрав чинності 10.12.2017 року) пункт «а» статті 30 доповнено пунктом двадцять один, яким до повноважень зазначених рад віднесено встановлення нормативів (норм) споживання комунальних послуг у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону Кабінет Міністрів України був зобов'язаний протягом шести місяців з дня опублікування Закону, у тому числі, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону, забезпечити перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону, забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд національних стандартів на обладнання для комерційного, у тому числі розподільного, обліку комунальних послуг та гармонізацію їх зі стандартами Європейського Союзу.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, станом на дату прийняття Виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішення від 11 серпня 2017 року за № 428, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не розроблено Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Затверджуючи спірним рішенням № 428 Порядок розподілу теплової енергії між житловими і нежитловими приміщеннями в багатоквартирних будинках м. Запоріжжя, відповідач не врахував відсутність відповідної Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, у зв'язку з чим зазначене рішення не може вважатись правомірним.

Відтак, висновок суду першої інстанції про протиправність спірного рішення відповідає обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що зазначене рішення не підлягає скасуванню, оскільки на час вирішення спору по суті воно втратило чинність згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 6 від 17.01.2018 року (а.с.42). Суд першої інстанції здійснив перевірку цього рішення, вказавши на відсутність у відповідача законних повноважень скасовувати власні рішення. Однак, колегія суддів зазначає, що рішення № 6 від 17.01.2018 року у судовому порядку не оскаржено, а перевірка його правомірності не входила до предмету спору. Крім того, суд першої інстанції процесуальним правом виходу за межі позовних вимог, як це передбачено частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

На думку колегії суддів, визнання спірного рішення № 428 протиправним у судовому порядку є достатнім способом відновлення порушених прав позивача, оскільки скасування акту органу місцевого самоврядування означає втрату ним чинності з дня набрання законної сили рішенням суду. У даному випадку спірний акт припинив свою дію з 17.01 2018 року за ініціативою відповідача, тому його скасування у зв'язку із ухваленням судового рішення фактично призводить до його пролонгації.

Аналізуючи доводи скаржників про необхідність закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної скарги відповідачем не надано суду беззаперечних доказів відсутності негативних наслідків для позивача в період дії спірного рішення № 428. Зміст рішення № 6 від 17.01.2018 року, яке було надано відповідачем, не свідчить про виправлення допущеного порушення у зв'язку із прийняттям рішення № 428. Навпаки, як відповідач, так і третя особа наполягали на його правомірності та недоведеності позивачем порушення його прав. Відтак, на думку колегії суддів, визнання спірного рішення № 428 протиправним є належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, який невілює правові наслідки його дії.

           З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, висновок суду про необхідність скасування спірного рішення № 428 є помилковим, тому наявні підстави для зміни резолютивної частини, що відповідає приписам статті 317325 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Концерну «Міські теплові мережі» - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в адміністративній справі № 808/103/18 - змінити, виключивши з його резолютивної частини вказівку про скасування спірного рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 428 від 11 серпня 2017 року.

В іншій частині Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в адміністративній справі № 808/103/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 26 червня 2018 року і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

          Повний текст постанови складений 06 липня 2018 року.

Головуючий суддя:                                                                                А.В. Шлай

           Суддя:                                                                                Т.С. Прокопчук

           Суддя:                                                                                О.О. Круговий