Постанова

від 21.06.2018 по справі 804/4604/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2018 рокусправа № 804/4604/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасова Ю.В.

судді: Божко Л.А. Лукманова О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

представників позивача: Горовенко Любов Михайлівни, Кумченка В'ячеслава Юрійовича

представника відповідача: Донцова Євгена Едуардовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс", що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Голметресурс"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 (суддя Ільков Василь Васильович)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голметресурс" до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Голметресурс" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позов до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позов обґрунтовано тим, що податковий орган не навів доказів того, що контрагенти-постачальники позивача не здійснювали поставку товару, а контрагенти-покупці позивача не отримували наданих позивачем клінінгових послуг. Також, висновки акту перевірки позивача зроблені лише на припущеннях, оскільки факт реальності здійснення позивачем господарських операцій за угодами з контрагентами підтверджено у ході перевірки первинними бухгалтерськими документами, які включають зміни в структурі активів позивача; оскільки право підприємства на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагентів та сплати ним податку до бюджету. Висновок акту перевірки, що отримані кошти від контрагентів-покупців можна вважати як безповоротну фінансову допомогу не ґрунтується на жодному доказі та є тільки суб'єктивною думкою та припущенням відповідача. Позивач вважає, що ним було сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України. Щодо первинної документації, пояснив суду, що в рамках кримінального провадження № 32015040040000015 від 09.02.2015 року, старшим слідчим СУ ФР Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська було вилучено всі первинні документи по взаємовідносинам між ТОВ "Голметресурс" з ТОВ "Кіпаріс-Груп", ТОВ "Гєніус", ТОВ "Торенія", а стосовно документації по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Культтовари+", сплинув термін їх зберігання.

Перше рішення у даній справі ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 17.03.2015 року (а.с. 252-262 т. 9, суддя Ніколайчук С.В.). Позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Визнано протиправними дії податкового органу щодо коригування показників податкової звітності та скасовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В апеляційні скарзі (а.с. 2-13 т. 10) податковий орган зазначив, що перевіркою не встановлено фактичного придбання побутових товарів у контрагентів, що свідчить про нереальність здійснення господарських відносин з зазначеними контрагентами; до перевірки не надавалися товарно-транспортні накладні; пред'явлені до перевірки документи не дають можливості дослідити рух товарів від постачальника до позивача; неможливо встановити де і коли настає момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару, зміні права власності на товар. Вважає, що позивачем завищені показники, задекларовані у рядку 05.1 Декларацій Собівартість придбаних та реалізованих товарів (/робіт/послуг) за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 рік на загальну суму 32706460 грн. Щодо повноти визначення податку на прибуток в період з 01.07.2012 по 31.12.2013 року, перевіркою встановлено заниження у сумі 5343996грн. Позивачем невірно задекларовано р. 13 Декларації податку на прибуток за 2013 рік. Згідно особового рахунку по авансовим внескам платником нараховано 186582грн., тоді як в додатку ЗП до декларації та р. 13 Декларації сума сплати задекларованого показника у розмірі 186989грн., чим порушено Порядок заповнення декларації. Це порушення призвело до заниження сплати податку на прибуток за 2013 рік на 407грн. Також перевіркою своєчасності сплати податку на прибуток встановлено порушення граничного строку сплати податку на прибуток по декларації за 2013 рік відповідно до ст. 57 ПКУ. Станом на дату складання акта перевірки розмір не задекларованої штрафної санкції складає 26298,90грн. Також підприємством несвоєчасно сплачуються авансові внески за 2013 рік, розмір штрафних санкцій складає 5522,3грн. Суми податку на додану вартість не підтверджуються податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту. Щодо коригування показників податкової звітності зазначено, що такі дії податкового органу є по суті збиранням інформації, що є обов'язком податкового органу.

Матеріали справи містять заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 37-44 т. 10), згідно яких позивача вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що рух активів підтверджують здійснення господарських операцій; факт отримання матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності (при наданні клінінгових послуг іншим контрагентам) підтверджується документально. Вважає, що висновок податкового органу про нереальність господарських операцій є помилковим.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційної адміністративного суду від 08.07.2015 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін (а.с. 51-54 т. 10, судді Мельник В.В., Нагорна Л.М., Юхименко О.В.,).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга податкового орану задоволена частково. Скасовані Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року та Ухвала Дніпропетровського апеляційної адміністративного суду від 08.07.2015 року; справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 92-97 т. 10). В мотивувальній частині ухвали ВАСУ зазначено, що колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що поданими позивачем доказами, зокрема, первинними документами, підтверджено обставини реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів у контрагентів, оскільки вбачає, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків без належного дослідження обставин справи, що підлягають доказуванню при встановленні обставин реальності здійснення спірних операцій, а саме суди попередніх інстанцій не встановили факт укладення правочину між позивачем та кожним з вказаних контрагентів, не дослідили зміст спірних операцій та спосіб їх здійснення, факт поставки товару, обставини руху товарів та коштів в межах спірних господарських операцій. Також досліджуючи спірні операції по наданню клінінгових послуг між позивачем та ПАТ Азовсталь , ТОВ Корум Сорс , ТОВ Першотравенський ремонтно-технічний завод на підставі яких мали бути здійснені спірні операції, не досліджено їх зміст та спосіб здійснення, обставини фактичного надання послуг. Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків щодо правомірності формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток без належного дослідження поданих позивачем доказів (в тому числі первинних документів), оскільки мотивувальні частини судових рішень судів попередніх інстанцій містять лише загальні посилання на назву первинного документа, як то: копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з придбання товарів на надання клінінгових послуг; додаткові угоди до вищевказаних договорів; податкові накладні; видаткові накладні; без зазначення їх реквізитів (дата первинного документа чи номер за наявності) та /або посилання на аркуші матеріалів справи, що позбавляє можливості ідентифікувати первинний документ по відношенню до змісту операцій та договору, на виконання якого було складено такий первинний документ. Судам попередніх інстанцій слід врахувати вищезазначене та дослідити обставини реальності здійснення спірних господарських операцій позивача; під час нового розгляду слід дослідити докази та встановити чи розкривають вони зміст спірних операцій за укладеними договорами та чи є вони належним доказом, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції. Щодо питання коригування показників податкової звітності слід врахувати чи є оспорювані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 12-20 т. 11, суддя Ільков В.В.). Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що підприємством не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які підтвердили б факт перевезення ТМЦ від постачальника до покупця, не надано підтвердження того, як відбувалася передача права власності на вказані ТМЦ, на якому складі, ким проводилися навантажувально-розвантажувальні роботи, сертифікати якості та відповідності товарів, хоча у відповідності до договору поставки зазначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару по накладній; згідно інформаційної підсистеми Податковий блок за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено відхилення між сумами податкового кредиту і податкових зобов'язань по податку на додану вартість постачальника .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції від 30.11.2017 року, позивачем (ТОВ "Аском Сервіс", що правонаступником є ТОВ "Голметресурс") подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 28-41 т. 11). Посилається на те, що відповідачем в період з 13.11.2014 по 24.12.2014 року проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 року. За наслідками перевірки складено акт, яким встановлено порушення ПКУ, а саме, занижено податок на прибуток на суму 5 344 405 грн. за 2013 рік; занижено податок на додану вартість на суму 64 427грн.; на підставі висновків акта прийняті податкові повідомлення-рішення; також за наслідками проведеної перевірки були відкориговані суми податкових зобов'язань та кредиту в базі Податковий блок в розрізі контрагентів. Вважає неправомірним те, що податковий орган у своїх висновках посилався на акти звірок контрагентів-поставників (акти про неможливість проведення зустрічної звірки) без дослідження первинних документів контрагентів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Суду пояснив, що позивачем не надано до перевірки податкові накладні, які були підставою для формування податкового кредиту; вважає, що не підтверджено позивачем реальність здійснення господарських операцій; внесення інформації у інформаційну систему є обов'язком податкового органу.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Голметресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013 р., результати якої оформлено актом №1853/22-01/34561966 від 31 грудня 2014 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем:

- п. 135.1, 135.2, 135.4, п. 135.5.4. ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, 138.2, 138.4, 138.6 ст.138, п.п.139.1.9. п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме занижено податок на прибуток всього на суму 5 344 403 грн. в т.ч. за 2013 рік в сумі 5 344 403 грн.;

- п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме занижено податок на додану вартість всього на суму 64427 грн.

03 лютого 2015 року на підставі акта перевірки №1853/22-01/34561966 від 31 грудня 2014 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000202201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 5 344 403 грн., та за штрафними санкціями 2672201,5 грн.;

- №0000212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем на суму 64427 грн., за штрафними санкціями 32213,5 грн.

Крім того, відповідачем за наслідками проведеної планової перевірки були відкориговані суми податкових зобов'язань та кредиту за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2013 року. Дані коригування відображені податковим органом в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме в базі даних АІС "Податковий блок "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зазначена норма вказує, що основними документами для визначення об'єкта оподаткування є первинні документи. Саме первинні документи підтверджують здійснення платником податку витрат.

При цьому, у відповідності до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Таким чином, зазначена норма встановлює, що право на податковий кредит виникає лише в разі здійснення господарських операцій з придбання або з виготовлення товарів.

Позивач зазначає, що податковий кредит сформований на підставі первинних документів у зв'язку з здійсненням господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів (ТОВ "Кіпаріс-Груп", ТОВ "Гєніус", ТОВ "Торенія", ТОВ "Культтовари+") для здійснення клінінгових послуг та послуг з озеленення територій на таких підприємствах як: ПАТ Азовсталь , ТОВ Корум Сорс , ТОВ Першотравенський ремонтно-технічний завод , ПАТ Арселор Міттал Кривий Ріг , ПАТ Запоріжсталь та ін.

Отже, основною задачею для суду є перевірка здійснення позивачем господарських операцій з придбання ТМЦ у зазначених контрагентів для виконання клінінгових послуг та послуг з озеленення території на зазначених вище підприємствах.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що навіть правильно сформовані первинні документи не можуть бути підставою для формування податкового кредиту в разі відсутності реального вчинення господарських операцій. Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що первинні документи, які мають певні (незначні) недоліки не можуть стати на заваді формування податкового кредиту, в разі якщо господарська операція реально вчинена. При цьому, податкова накладна, яка є основним документом для формування податкового кредиту має в повній мірі відповідати вимогам Податкового кодексу України, і не може містити в собі недоліків.

Позивач зазначає, що у період, який перевірявся, він мав господарські відносини з:

- ТОВ Торенія - договір № 01-06-13 від 03.06.2013 р. (а.с. 234-236 т. 1),

- ТОВ Кіпаріс-Груп - договір № 01-10-12 від 30.10.2012 р. (а.с. 242-244 т. 3),

- ТОВ Гєніус - договір № 01-05-13 від 27.05.2013 р. (а.с. 47-49 т. 6),

- ТОВ Культтовари+ - договір № 12072 від 12.07.2012 р. (а.с. 228 т. 9).

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідила зазначені договори та вважає, що вони слугують підтвердженням реального волевиявлення сторін щодо здійснення господарських операцій на придбання матеріальних цінностей для здійснення клінінгових послуг (послуг з прибирання) та послуг з озеленення територій промислових підприємств.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджуються види діяльності позивача на здійснення діяльності з прибирання будинків і промислових об'єктів (а.с. 18 т. 1 з/с).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі вищезазначених договорів позивач закуповував товар у вищевказаних контрагентів, а саме: засоби для прання та дезінфекції, інвентар та приладдя для прибирання та благоустрою територій, рослини, торфосуміш тощо.

Придбані товари використовувалися позивачем для надання клінінгових послуг та послуг з озеленення територій ПАТ ДМКД , ПАТ МК Азовсталь , ПАТ Арселормітал Кривий Ріг , ПАТ Дніпроважмаш , ТОВ Корум Сорс та ТОВ Першотравенський ремонтно-технічний завод ВАТ ЗМК Запоріжсталь та іншим промисловим підприємствам. З промисловими підприємствами були укладені договори:

- №12-1377-02 від 01.08.2012 р. з ПАТ Дніпропетровський металургійнийкомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського ,

- № 13-109-У від 01.03.2013 р. ПАТ Дніпропетровський металургійнийкомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського ,

- № 4606 від 29.11.2013 р., № 3562 від 30.11.2012 р з ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг ,

- № 20/2013/2229 від 01.12.2012 р., № 20/2013/2228 від 01.12.2013 р. з ВАТ ЗМК ЗАПОРІЖСТАЛЬ ,

- №12/130 від 15.11.2012 р. з ПАТ МК Азовсталь ,

- № 12-1697-01 від 11.10.2012 р., № 12-1384-01 від 27.07.2012 р., № 12-1514-01 від 27.08.2012 р., № 12-1995-01 від 20.12.2012 р„ № 12-1756-01 від 20.10.2012 р. з ПАТ Дніпропетровський металургійнийкомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського ,

- № 13-0282-01 від 29.01.2013 р. з ПАТ Дніпропетровський Метакомбінат ,

- № 41-11/175 від 22.08.2011 р. з ПАТ Дніпротяжмаш .

Перевіримо наявність або відсутність в матеріалах справи первинних документів, що надають право позивачу на формування податкового кредиту та підтверджують реальність вчинення господарських операцій.

Матеріали справи містять договір № 01-06-13 від 03.06.2013 р. що укладений між позивачем та ТОВ Торенія (а.с. 234-236 т. 1). На думку колегії суддів апеляційної інстанції цей договір можна розглядати як такий що підтверджує намір сторін здійснювати певні господарські дії.

На підтвердження виконання зазначеного договору матеріали справи містять податкові накладні та видаткові накладні.

Дослідимо податкові накладні (копії), що видані Товариством Торенія (продавець) позивачу (а.с. 237-255 т. 1), (а.с. 1-146 т. 2), (а.с. 59-158 т. 3), (а.с. 210-237 т. 3).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені податкові накладні, у відповідності до норм Податкового кодексу України підтверджують передання Товариству Голматресурс (позивачу) від постачальника Товариства Торенія матеріально-технічних цінностей, а саме: засоби для миття, засоби для очищення, засоби для миття підлоги, засоби для миття вікон, засоби для миття сантехніки, порошок пральний, плямо винищувач, калгон, флуп для прочистки труб, ганчірки для прибирання, контейнери вуличні, мішки для сміття, відра, візки прибиральні, санітарна паста, мило, віники, рушники паперові, пастки для гризунів, добриво, кореневий бар'єр, садовий бинт, рукавиці універсальні, граблі, мульча, хризантеми та ін. На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту. Зазначені податкові накладні не містять недоліків, отже, у відповідності до Податкового кодексу України дають право позивачу на формування податкового кредиту. Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також матеріали справи містять видаткові накладні (копії) щодо правовідносин позивача з Товариством Торенія (а.с. 147-249 т. 2), (а.с. 1-58 т. 3), (159-209 т. 3), (а.с. 115-219 т.9).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що дослідивши зазначені видаткові накладні, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що видаткові накладні підтверджують здійснення реальних господарських операцій між позивачем (покупцем) та Товариством Торенія (продавець).

Натомість, відповідач зазначає про відсутність сертифікатів якості на зазначений товар. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сертифікати якості не є тим документом, що надають право платнику податку на формування податкового кредиту. Єдиним документом, що надає право на формування податкового кредиту є податкова накладна. Матеріали справи містять податкові накладні, які складені у відповідності до вимог ПКУ. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять документів, що спростовують реальність вчинення господарських операцій, наприклад, не визнаний недійсними в судовому порядку договір між позивачем та його контрагентом Товариством Торенія . Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника у відповідності з наданими до перевірки банківськими виписками. Отже нема підстав для висновку, що господарські операції між позивачем та Товариством Торенія не мали реального характеру.

Матеріали справи містять договір № 01-10-12 від 30.10.2013 р. що укладений між позивачем та ТОВ Кіпаріс-Груп (а.с. 242-244 т. 3). На думку колегії суддів апеляційної інстанції цей договір можна розглядати як такий що підтверджує намір сторін здійснювати певні господарські дії.

На підтвердження виконання зазначеного договору матеріали справи містять податкові накладні та видаткові накладні.

Дослідимо податкові накладні (копії), що видані Товариством Кіпаріс-Груп (продавець) позивачу (а.с. 153-250 т. 4), (а.с. 1-34 т. 5), (а.с. 136-250 т. 5), (а.с. 1-46 т. 6) та видаткові накладні (копії), що містяться в матеріалах справи (а.с. 245-250 т. 3), (а.с. 1-152 т. 4), (а.с. 35-135 т. 5), (а.с. 83-114 т.9).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені податкові накладні, у відповідності до норм Податкового кодексу України підтверджують передання Товариству Голматресурс (позивачу) від постачальника Товариства Кіпаріс-Груп матеріально-технічних цінностей, а саме: засоби для миття, засоби для очищення, засоби для дезінфекції, засоби для миття підлоги, засоби для миття вікон, засоби для миття сантехніки, порошок пральний, плямо винищувач, калгон, флуп для прочистки труб, засоби для миття сантехніки, ганчірки для прибирання, контейнери вуличні, мішки для сміття, відра, візки прибиральні, санітарна паста, мило, віники, рушники паперові, пастки для гризунів, добриво, кореневий бар'єр, садовий бинт, рукавиці універсальні, граблі, мульча, відновник родючості ґрунту, реаніматор газона та ін. На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту. Зазначені податкові накладні не містять недоліків, отже, у відповідності до Податкового кодексу України дають право позивачу на формування податкового кредиту. Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

При цьому, дослідивши вищезазначені видаткові накладні, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що видаткові накладні підтверджують здійснення реальних господарських операцій між позивачем (покупцем) та Товариством Кіпаріс-Груп (продавець).

Натомість, відповідач зазначає про відсутність сертифікатів якості на зазначений товар. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сертифікати якості не є тим документом, що надають право платнику податку на формування податкового кредиту. Єдиним документом, що надає право на формування податкового кредиту є податкова накладна. Матеріали справи містять податкові накладні, які складені у відповідності до вимог ПКУ. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять документів, що спростовують реальність вчинення господарських операцій, наприклад, не визнаний недійсними в судовому порядку договір між позивачем та його контрагентом Товариством Кіпаріс-Груп . Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника у відповідності з наданими до перевірки банківськими виписками в повному обсязі. Отже нема підстав для висновку, що господарські операції між позивачем та Товариством Кіпаріс-Груп не мали реального характеру.

Матеріали справи містять договір № 01-05-13 від 27.05.2013 р., що украдений між позивачем та ТОВ Гєніус (а.с. 47-49 т. 6). На думку колегії суддів апеляційної інстанції цей договір можна розглядати як такий що підтверджує намір сторін здійснювати певні господарські дії.

На підтвердження виконання зазначеного договору матеріали справи містять податкові накладні.

Дослідимо податкові накладні (копії), що видані Товариством ТОВ Гєніус (продавець) позивачу (а.с. 247-250 т. 6) (а.с. 1-250 т. 7), (а.с. 1-47 т. 8).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені податкові накладні, у відповідності до норм Податкового кодексу України підтверджують передання Товариству Голматресурс (позивачу) від постачальника Товариства Гєніус матеріально-технічних цінностей, а саме: засоби для миття, засоби для очищення, засоби для озеленення територій. На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту. Зазначені податкові накладні не містять недоліків, отже, у відповідності до Податкового кодексу України дають право позивачу на формування податкового кредиту. Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону. Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника у відповідності з наданими до перевірки банківськими виписками в повному обсязі.

Єдиним документом, що надає право на формування податкового кредиту є податкова накладна. Матеріали справи містять податкові накладні, які складені у відповідності до вимог ПКУ. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять документів, що спростовують реальність вчинення господарських операцій, наприклад, не визнаний недійсними в судовому порядку договів між позивачем та його контрагентом Товариством Гєніус . Отже нема підстав для висновку, що господарські операції між позивачем та Товариством Гєніус не мали реального характеру.

Матеріали справи містять договір № 12072 від 12.07.2012 р. укладений між позивачем та ТОВ Культтовари+ (а.с. 228-230 т. 9). На думку колегії суддів апеляційної інстанції цей договір можна розглядати як такий що підтверджує намір сторін здійснювати певні господарські дії.

На підтвердження виконання зазначеного договору матеріали справи містять податкові накладні та видаткові накладні.

Дослідимо податкові накладні (копії), що видані Товариством Культтовари+ (продавець) позивачу (а.с. 223-224, 226-227, 238-242 т. 9) та видаткові накладні (а.с. 231-237 т. 9).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені податкові накладні, у відповідності до норм Податкового кодексу України підтверджують передання Товариству Голматресурс (позивачу) від постачальника Товариства Культтовари+ матеріально-технічних цінностей, а саме: папір туалетний, мило рідке, мило туалетне, рушники, відра, віники, засоби для скла, засоби для меблів, рукавички, серветки, засоби для очищення та ін.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначені податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, оскільки зазначені податкові накладні не містять недоліків, отже, у відповідності до Податкового кодексу України дають право позивачу на формування податкового кредиту. Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

При цьому, дослідивши вищезазначені видаткові накладні, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що видаткові накладні підтверджують здійснення реальних господарських операцій між позивачем (покупцем) та Товариством Культтовари+ (продавець).

Єдиним документом, що надає право на формування податкового кредиту є податкова накладна. Матеріали справи містять податкові накладні, які складені у відповідності до вимог ПКУ. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять документів, що спростовують реальність вчинення господарських операцій, наприклад, не визнаний недійсними в судовому порядку договір між позивачем та його контрагентом ТОВ Культтовари+ . Отже нема підстав для висновку, що господарські операції між позивачем та Товариством Культтовари+ не мали реального характеру.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що намір здійснення господарських операцій щодо надання послуг з прибирання та озеленення території промислових підприємств) підтверджується:

- Договором №13-109-У від 01.03.2013р., що укладений позивачем з ТОВ Першотравенський ремонтно-технічний завод ВАТ ЗМК Запоріжсталь (а.с 139-146 т. 8). Так, предметом даного договору є надання послуг по прибиранню службових та промислових територій, територій загального користування, дезінфекції та дератизації санітарних зон, прибирання банно-прального комплексу; озеленення, благоустрій та прибирання прилеглих територій; прання та ремонт спецодягу; поточний ремонт приміщень, будівель, споруд, плиточці роботи.

- Договорами №4606 від 29.11.2013р., № 3562 від 30.11.2012 р що укладені позивачем з ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг . Предметом договорів є очищення стрілочних переводів від снігу та льоду на залізничних станціях ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг та ліквідація наслідків снігопаду та хуртовини; комплексне прибирання приміщень засобами виконавця(а.с 147-153, 154-162 т. 8).

- Договорами № 20/2013/2228 від 01.12.2013 р., № 20/2013/2229 від 01.12.2012 р. з ВАТ ЗМК ЗАПОРІЖСТАЛЬ . Предметом договорів є роботи по хімчистці спецодягу, білизни та інших виробів; комплексне прибирання службових, промислових та санітарно-побутових приміщень, прилеглих територій структурних підрозділів засобами виконавця (а.с.163-175, 176-189 т. 8).

- Договорами №12/130 від 15.11.2012 р., № 09/130 від 09.04.2012 з ПАТ МК Азовсталь . Предметом договорів є надання сантехнічних та електротехнічних послуг у структурних підрозділах ПАТ МК Азовсталь по утриманню будівель, споруд, агрегатів (а.с. 190-203 т. 8) та комплексного прибирання службових, виробничих та санітарно-побутових приміщень, прилежних територій структурних підрозділів ПАТ МК Азовсталь (а.с. 215-226 т. 10, 227-240 т. 10).

- Договором №12-1377-02 від 01.08.2012р. з ПАТ Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського . Предметом договору є прибирання виробничих, службових та побутових приміщень, послуги з прибирання та озеленення територій Замовника, благоустрою та хімчистки силами та засобами виконавця (а.с. 204-211 т. 8, додатки до договору: а.с. 212-252 т. 8, а.с. 1-17 т. 9).

- Договором №12-1996-02 від 20.12.2012р. з ПАТ Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського . Предметом договору є прибирання службових та побутових приміщень; технічне обслуговування і утримання будівель, споруд, приміщень, обладнання, ремонт і обслуговування зовнішніх і внутрішніх об'єктів, прибирання прилеглої території і вулиць міста (а.с. 20-35 т. 9).

- Договір № 41-11/175 від 22.08.2011 р. з ПАТ Дніпротяжмаш . Предметом договору є комплекс робіт по прибиранню приміщень загальної площі 12 055 м.кв. (а.с. 52-54 т. 9).

- Договором про надання послуг №13-109-У з ТОВ Першотравенський ремонтно-технічний завод ВАТ ЗМК Запоріжсталь . Предметом договору є прибирання службових приміщень та промислових площ, площ загального користування, дезінфекція, дератизація санітарних зон, прибирання банно-прального комплексу (а.с. 241-248 т. 10).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу зазначених договорів по наданню послуг з прибирання приміщень, є: підмітання, протирання, миття, приміщень, коридорів та сходів, прибирання пилу з меблів та килимових виробів, миття, протирання, обмітання стін, панелей, підвіконників, опалювальних труб, інформаційних стендів, миття полів, сходів, вікон, збір і транспортування сміття, твердих побутових відходів, розташування корзин або урн їх випорожнення та дезінфікування, миття та дезінфікування душових, вбиралень, гардеробних, приготування мийних розчинів, чистка і миття кранів, раковин, унітазів, дзеркал тощо. До основних функцій прибирання та озеленення територій входить: прибирання території, розчистка жолобів ливне стоків, та ливне приймачів, вивезення твердих побутових відходів, утримання зелених насаджень, клумб, газонів, посадка квітів, кущів, дерев, посів насіння трави, покіс карантинних трав, вирубка порослі, спилювання і розпилювання аварійних дерев та гілля. До основних функцій по організації робіт з благоустрою входять: розчищення і посипання у зимовий період автодоріг комбінату, полив зелених насаджень, автошляхів, пішохідних маршрутів,утримання автодоріг й пішохідних маршрутів, тунелів автодоріг та мостів, вапняне білування дерев, бордюр та стовпів. До основних функцій по наданню послуг хімчистки входять: виконання робіт по хімічній чистці і ремонту спецодягу та білизни, доставка в хімчистку та повернення в структурні підрозділи Замовника, прання та прасування, вивіз відходів виробництва хімчистки.

Вартість послуг прибирання розраховується від площ, об'ємів та періодичності прибирань відповідно, узгоджений графік чищення автодоріг комбінату по чітко визначеним маршрутам, з врахуванням відстані часу полива, витрат води, норм розподілу посилочного матеріалу в зимовий період в період снігопадів та ожеледиці.

В судовому засіданні представник відповідача поставив під сумнів надання послуг з прибирання, зазначивши, що промислові підприємства мають свій штат прибиральниць які можуть виконувати роботи по прибиранню. Колегія суддів спростовує дане твердження, оскільки, величезні площі територій промислових підприємств вимагають докладання значно більших зусиль по утриманні будівель, споруд та територій металургійних гігантів (яким є зазначені підприємства), ніж ті, які можуть надати штатні прибиральниці.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів матеріали справи містять копії актів з придбання/надання послуг з прибирання та озеленення, ремонту будівель, споруд, хімчистки спецодягу та прасування білизни, прибирання адміністративних, службових та виробничих приміщень, благоустрою територій (а.с. 36-51 т. 9), (а.с. 55-82 т. 9).

Крім того, в підтвердження виконання договорів про надання послуг по прибиранню та благоустрою матеріали справи містять копії договору № 12-1697-01 від 11.10.2012 р. про надання послуг перепусткового режиму робітникам позивача на територію прибирання ПАТ Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського (а.с. 65-68 т. 8), надання послуг з використання спецтехніки, вантажних автомобілів та автобусів позивачеві (а.с. 69-73, 74 т. 8), договором № 12-1514-01 від 27.08.2012 р про надання послуг медичного характеру працівникам позивача (а.с. 75-77, 81-82 т. 8). На підтвердження виконання договорів матеріали справи містять також копії договорів № 13 - 0212-01 від 29.01.2013 р. (а.с. 83-86 т. 8) та №12-1995-01 від 20.12.2012 р. (а.с. 87-93, 94-100, 101-102, 103-106 т. 8) та № 12-1756-01 від 20.10.2012 р. (а.с. 107-110, 111-115 т. 8) та № 12-1394-01 від 01.08.2012 р. (а.с. 116-121 т. 8) з Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського про надання позивачеві в оренду приміщень та майна, автомобілів, навантажувачів для виконання функцій прибирання та утримання приміщень.

Проаналізуємо п.п. 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Згідно вказаної норми датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що контролюючий орган в акті перевірки вказує, що позивачем не підтверджено здійснення придбання товарів господарського призначення у контрагентів ТОВ "Культтовари+", ТОВ "Кіпаріс-Груп", ТОВ "Гєніус", ТОВ "Торенія", що призвело до завищення податкового кредиту всього на суму ПДВ 6541292 грн., відсутні об'єкти, які підпадають під визначення згідно п.185.1 ст.185 та факт поставки товарів згідно ст.188 Податкового кодексу України, не надано до перевірки товарно-транспортних накладних підтверджуючих факт перевезення ТМЦ.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції та з висновком відповідача про відсутність факту здійснення господарських операцій, оскільки інші первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в акті перевірки вказано, що не підтверджується подальше використання товарно-матеріальних цінностей при наданні клінінгових послуг підприємствами: ПАТ "ДМКД", ПАТ "МК Азовсталь", ПАТ "Арселормітал Кривий Ріг", ПАТ "Дніпроважмаш", ТОВ "Корум Сорс" та ТОВ "Першотравенський ремонтно-технічний завод" ВАТ ЗМК "Запоріжсталь". З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при наданні послуг з прибирання та озеленення територій промислових підприємств були використані товарно-матеріальні цінності такі як миючі засоби, засоби для дезінфекції, засоби для озеленення територій, ганчірки, віники та ін. Отже ці засоби не можуть бути повторно використані підприємствами при подальшому здійсненні господарської діяльності, такі засоби не можуть бути перепродані по ланцюгу постачання іншим підприємствам, оскільки послуги з прибирання надані та засоби прибирання та озеленення території - використані. На думку колегії суддів апеляційної інстанції є помилковою позиція відповідача відносно того, що у зв'язку з відсутністю підтвердження подальшого використання товарно-матеріальних цінностей не можливо підтвердити факт здійснення господарських операцій позивачем. Така позиція не може бути правильною, оскільки здійснені господарські операції з надання послуг прибирання, а не господарські операції з купівлі-продажу товару, який в подальшому міг би бути об'єктом купівлі-продажу по ланцюгу інших контрагентів. Натомість надання послуг з прибирання закінчуються моментом надання таких послуг і не можуть в подальшому бути передані особою, що одержала такі послуги (на відміну від договору купівлі-продажу ТМЦ).

Таким чином спростовується позиція контролюючого органу, що кошти, отримані від контрагентів-покупців ПАТ "ДМКД", ПАТ "МК Азовсталь", ПАТ " Арселормітал Кривий Ріг", ПАТ "Дніпроважмаш", ТОВ Корум Сорс", ТОВ "Першотравенський ремонтно-технічний завод" ВАТ ЗМК "Запоріжсталь", слід вважати безповоротною фінансовою допомогою і вони повинні бути включені до інших доходів, а не до доходу від операційної діяльності. Така позиція відповідача є по суті абсурдною, та такою, що не відповідає нормам законодавства України.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з тим, що податковий орган в акті перевірки обґрунтовує свої висновки посиланнями на акти звірок контрагентів-постачальників позивача (акти про неможливість проведення зустрічної звірки), проведених іншими ДПІ. Отже, висновки податкового органу щодо контрагентів-постачальників ґрунтуються не на аналізі первинних документів, а на припущенні, що також протирічить нормам податкового законодавства. В силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. Тому аргументи податкового органу на підтвердження правомірності дій суб'єкта владних повноважень - спростовуються.

Слід звернути увагу, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документах вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Отже, відсутні підстави для не прийняття первинних документів, як таких, що мають певні юридичні вади.

Щодо товарно-транспортних накладних. Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. При цьому, інші первинні документи підтверджують здійснення господарської діяльності.

Щодо наказів про відрядження працівників. Робітники позивача проживають в місцевості, в якій знаходяться підприємства, яким надавалися клінінгові послуги ПАТ ДМКД , ПАТ МК Азовсталь , ПАТ Арселормітал Кривий Ріг , ПАТ Дніпроважмаш , ТОВ Корум Сорс та ТОВ Першотравенський ремонтно-технічний завод ВАТ ЗМК Запоріжсталь , тому накази про відрядження працівників не надавались. При цьому, Позивачем здійснювалась фіксація фактично відпрацьованого часу та нараховувалась оплата праці відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо розвантажування товару. Розвантажування товару провадилось працівниками позивача на території контрагентів-покупців послуг. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає цілком зрозумілим та логічним, що не було необхідності залучати спеціалізовану розвантажувальну техніку, оскільки товар (відра, миючі засоби, віники, ганчірки та ін.) є малогабаритним товаром та не потребує окремої розвантажувальної техніки.

Щодо сертифікатів якості. Відповідач зазначає про відсутність сертифікатів якості. Слід зазначити, що відсутність сертифікатів якості, зберігання яких не передбачено чинним законодавством, не може свідчити та бути доказом відсутності проведення господарської операції, оскільки відсутність у платника податків сертифікатів якості та сертифікатів походження товару за наявності доказів фактичного отримання товару та його використання в господарській діяльності не може позбавляти такого платника права на формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями. Податкове законодавство не пов'язує таке право з наявністю у платника податку сертифікатів якості й сертифікатів походження товару.

Як на час укладення правочинів позивача з зазначеними вище контрагентами так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Крім того, укладений між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар був використаний в господарській діяльності позивача під час надання клінінгових послуг (послуг з прибирання приміщень та озеленення та прибирання територій промислових підприємств).

При дослідженні факту здійснення господарської операції позивача судом апеляційної інстанції оцінені відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, якщо будь-який контрагент На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар був використаний в господарській діяльності позивача під час надання клінінгових послуг (послуг з прибирання приміщень і озеленення та прибирання територій промислових підприємств).

При дослідженні факту здійснення господарської операції позивача судом апеляційної інстанції оцінені відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, якщо будь-який контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо позивача. Не виконання контрагентом свого обов'язку перед податковим органом не є підставою для позбавлення платника податку (позивача) права на віднесення сплачених у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що безпосередньо позивачем виконано умови щодо підтвердження здійснення господарських операцій, натомість не виконання свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету контрагентом не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо позивача. Не виконання контрагентом свого обов'язку перед податковим органом не є підставою для позбавлення платника податку (позивача) права на віднесення сплачених у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, висновки відповідача про вчинення позивачем порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валового доходу та валових витрат за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно твердження відповідача щодо порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (в редакції чинній на момент винесення оспорюваних ППР), а саме заниження податку на додану вартість на суму 64427 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

З акту перевірки вбачається, що завищення позивачем податкового кредиту у жовтні 2012 р. на суму ПДВ 18140 грн. по постачальнику ТОВ Ренфорд , виникло внаслідок того, що позивач до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року безпідставно відніс суму ПДВ у розмірі 18140 грн., у грудні 2012 року та березні 2013 року на суму ПДВ 2829 грн. по постачальнику ТОВ Офісменеджер (код ЄДРПОУ 33856421), виникло внаслідок того, що TOB АСКОМ СЕРВІС до складу податкового кредиту за грудень 2012 року безпідставно віднесена сума ПДВ у розмірі 2327, 55 грн. та до складу податкового кредиту за березень 2013 року повторно включено податкову накладну №536 від 20.03.12 року на суму ПДВ 498,84 грн., у листопаді 2012 р. повторно включено податкову накладну №1297 від 31.10.2012 р. на суму ПДВ 3320 грн., у листопаді 2012 року на ПДВ 4029 грн. по постачальнику ПП Комфорт , виникло внаслідок повторного включення податкової накладної №1535 від 29.11.2012 р., у грудні 2012 р. на суму ПДВ 1661 грн. по постачальнику ТОВ ВТФ Авіас повторно включену податкову накладну за грудень 2012 року № 48/108 від 30.11.2012 року та на суму ПДВ 2597 грн. по постачальнику ТОВ Ін- Лайт податкову накладну за грудень 2012 року № 3 від 13.12.2012 року; у березні 2013 року на суму ПДВ 2058 грн. по постачальнику ТОВ Спецмонтаж-2 повторно віднесено накладну №4 від 04.02.2013 року; у грудні 2013 року, по постачальнику ТОВ Одеса-Агроенерджі безпідставно внесена суму ПДВ у розмірі 13208 грн.

Слід зазначити, що у податкових деклараціях за жовтень 2012 р. відсутні відображення Позивачем у жовтні 2012 р. податкової накладної на суму ПДВ 18140 грн. по постачальнику ТОВ Ренфорд ; в березні 2013 року відсутність повторного включення податкової накладної №536 від 20.03.12 року на суму ПДВ 498,84 грн., у листопаді 2012 р. відсутність повторного включення податкової накладної №1297 від 31.10.2012 р. на суму ПДВ 3320 грн., у листопаді 2012 р. відсутній зазначений відповідачем постачальник ПП Комфорт , та сума ПДВ 4029 грн.,у грудні 2012 р відсутність повторного відображення на суму ПДВ 1661 грн. по постачальнику ТОВ ВТФ Авіас податкової накладної за грудень 2012 року № 48/108 від 30.11.2012 року, у грудні 2012 р відсутність по постачальнику ТОВ Ін-Лайт податкової накладної за грудень 2012 року № 3 від 13.12.2012 року на суму ПДВ 2597грн. (зазначена інша податкова накладна на іншу суму), відсутність повторного відображення у березні 2013 року на суму ПДВ 2058 грн. по постачальнику ТОВ Спецмонтаж-2 податкової накладної №4 від 04.02.2013 року; у грудні 2013 року, по постачальнику ТОВ Одеса-Агроенерджі зазначена сума ПДВ у розмірі 13208 грн. відсутня.

Однак, з огляду на те, що акт перевірки не містить чіткого, об'єктивного, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, систематизованого викладу виявлених у ході перевірки фактів порушень, встановлені порушення податкового законодавства відображені не коректно, з допущенням помилок та викривленням податкової звітності позивача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що адміністративний позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять протокол обшуку позивача від 27.04.2015 року, згідно якого вилучено ряд документів, що стосується господарських відносин позивача. Зазначене підтверджує неможливість надання позивачем вилучених документів (а.с.211-214 т. 10).

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової та зобов'язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Голметресурс" за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2013 року, то такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України способом здійснення податкового контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно зі статтею 71 ПК України Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Статтею 74 ПК України установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 згаданої статті).

За змістом позиції Верховного Суду України, що висловлений у справі № 21-511а14, постанову в якій ухвалено 9 грудня 2014 року, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий акт відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Судом апеляційної інстанції не виявлено, а сторонами не надано доказів тому, що внесені відповідачем коригування до автоматизованої системи "Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" потягнули для позивача негативні наслідки.

Таким чином, позовні вимоги про визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової, зобов'язання податковий орган відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Голметресурс" за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2013 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Тому в цій частині позов слід залишити без задоволення.

При прийнятті судом апеляційної інстанції постанови про часткове задоволення позовних вимог досліджено докази та встановлено, що матеріали справи розкривають зміст спірних операцій за укладеними договорами та є належними доказом, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, тому зроблено висновок про рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані (як обов'язкова ознака господарської операції), що надало підстави для задоволення позовних вимог у цій частині. Щодо питання коригування показників податкової звітності враховано, що оспорювані дії відповідача не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов'язки, тому в цій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при новому перегляді справи ухвалено рішення з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс", що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Голметресурс", на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 р. - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 р. - скасувати.

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.02.2015 року № 0000202201 та №0000212201 прийняті ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДПІ у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс", що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Голметресурс", судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову та апеляційної скарги в сумі 3897 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто сім грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили 21.06.2018 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21.06.2018.

В повному обсязі судове рішення виготовлено 01.07.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова