Постанова

від 05.07.2018 по справі 826/1246/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1246/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Арсірій Р.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2018 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ак'юмен Інтернешнл до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Ак'юмен Інтернешнл (далі - позивач, ТОВ Ак'юмен Інтернешнл ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішення від 23.09.2016 №0012361303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 22 819, 49 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що нарахування штрафних санкцій та пені здійснено без проведення будь-якої перевірки, документів чи матеріалів контролюючим органом; також позивач вказав на обставини, які передували прийняттю оскаржуваного рішення, а саме на той факт, що рішення приймалось не на підставі звітності позивача, а на підставі даних бази ІС Податковий блок , про що зазначено у супровідному листі податкового органу яким надсилалось позивачу оскаржуване рішення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.09.2016 №0012361303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 22 819, 49 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що у вересні 2016 року позивач отримав від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві рішення № 0012361303 від 23.09.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (далі по тексту - рішення № 0012361303 від 23.09.2016), згідно якого контролюючий орган на підставі п.п.2 п. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосував до ТОВ Ак'юмен Інтернешнл за несплату (неперерахування) та несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок) за період з 21.05.2015-04.03.2016 штраф у розмірі 21990,71 грн. (що становить 20 % від суми недоїмки, яка утворилася у період з 21.05.2015), та нарахував пеню у сумі 828,78 грн. (що становить 0,1% від суми недоїмки).

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правомірності сплати позивачем єдиного соціального внеску, колегія суддів зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У розумінні пунктів 2 та 6 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина третя статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина восьма статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ).

Згідно з частинами першою-третьою статтею 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частинами десятою-одинадцятою статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: 1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; 3) за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 4) пункт 4 частини одинадцятої статті 25 виключено; 5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина тринадцята статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (частина чотирнадцята статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Аналогічні положення передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455 (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач самостійно вказує на порушення при прийнятті рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.09.2016 р. № 0012361303, а саме на той факт, що рішення приймалось не на підставі звітності позивача, а на підставі даних бази ІС Податковий блок , що робить його протиправним.

Окрім зазначеного вище, вказує, що матеріалами справи встановлено, що при проведенні звіряння розрахунків між позивачем та відповідачем було виявлено, що в базах даних Відповідача міститься недостовірна інформація відповідно до якої - Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за грудень 2014р. на суму 123 627, 31грн., безпідставно (внаслідок технічної помилки) проведено по картці платника податків двічі: 20.01.2015 р. та 18.05.2015 р.

Подвійне нарахування податковим органом ЄСВ по Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за грудень 2014 р. на 123627,31 грн., підтверджується витягом з Електронного кабінету платника, по податку: Єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , наявним в матеріалах справи. Вказане помилкове нарахування призводить до виникнення штучної недоїмки з ЄСВ та помилкового відображення несвоєчасного погашення ЄСВ, у той час, як Товариство своєчасно та в повному розмірі сплатило нарахований ЄСВ.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Ак'юмен Інтернешнл за період з грудня місяця 2014 р. по березень місяць 2016 р. було подано 16 звітів по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, кожен з яких був оплачений у порядку і строки визначені вказаним законом, дана обставина підтверджується доказами доданими до позовної заяви.

Вказані обставини також підтверджуються і у листі ГУ ДФС у м. Києві вих. №2098/10/26-15-13-03-13 від 01.02.2017 року в якому за результатами розгляду листа позивача повідомлено таке: …враховуючи викладене, відповідне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.09.2016 №0012361303 не відповідає вимогам Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями в частині наявної заборгованості зі сплати єдиного внеску платником ТОВ Ак'юмен Інтернешнл і тому підлягає скасуванню .

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищім податковим органом - ГУ ДФС у м. Києві, визнано протиправність та не відповідність законодавству прийнятого оскаржуваного рішення та зроблено висновок про необхідність його скасування.

Щодо посилання відповідача на нарахування штрафу та пені в автоматичному режимі на підставі картки особового рахунку товариства та відповідно до положень статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , колегія суддів зазначає наступне.

Зазначене вище посилання суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки воно суперечить вимогам п. 3) ч. 2, ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства.

Проте, зафіксована в обов'язковому для виконання документі недоїмка, а також нараховані штрафи та пені, мають відповідати інформації первинних документів, податкової та бухгалтерської звітності, що підтверджують суми нарахованого єдиного внеску, його сплату, а у випадку порушення термінів розрахунків або невірний розрахунок - суми недоїмки, на яку нараховуються штрафні санкції та пеня.

Інформація з автоматизованої системи, не може бути єдиною підставою для висновку про наявність заборгованості, оскільки відображує фактичні дані, а не є рішенням суб'єкта владних повноважень, відсутня не тільки можливість перевірки її належними та допустимими доказами але навіть доступ для дослідження під час судового розгляду. Зазначена обставина виключає можливість вважати інформацію з автоматизованої системи належним доказом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 10 липня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.М. Кузьмишина