Рішення

від 31.05.2018 по справі 199/985/18

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/985/18

(2/199/1262/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2018 м. Дніпро

справа №199/985/18

провадження № 2/199/1262/18

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Терентієвої Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Громадської організації Фонд допомоги переселенцям до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні частиною квартири та вселення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ГО Фонд допомоги переселенцям звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні частиною квартири та вселення.

Позов обґрунтовано тим, що ГО Фонд допомоги переселенцям є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування укладеного 18.01.2018 та посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №81, укладеного між ГО Фонд допомоги переселенцям та ОСОБА_3

Відповідно до п.2.1. Статуту метою ГО Фонд допомоги переселенцям є здійснення програмних цілій і завдань фонду, а саме надання допомоги та безкоштовного сприяння та вирішення житлових потреб громадян (переселенців) в отриманні тимчасового житла та здійснити допомогу членам фонду, особам які потребують тимчасового житла.

Після укладення договору дарування, позивач неодноразово звертався до відповідача для вирішення питання користування квартирою у добровільному порядку, проте потрапити до квартири не змогли, що підтверджується відповідними актами.

За таких обставин, позивач не може користуватися своєю власністю, а тому просили суд вселити ГО Фонд допомоги переселенцям в квартиру АДРЕСА_2, зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди Громадській організації Фонд допомоги переселенцям у користуванні власністю - частиною квартири АДРЕСА_2 та стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 02 березня 2018 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 квітня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті.

31 травня 2018 року справу розглянуто та ухвалено рішення.

В судове засідання представником позивача надано заяву з проханням розглядати дану справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France, суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Судом встановлено, що ГО Фонд допомоги переселенцям створена з метою безкоштовного сприяння та вирішення житлових потреб громадян (переселенців) шляхом сприяння в отриманні тимчасового житла (п.2.1 Статуту).

Так, між ОСОБА_3 та ГО Фонд допомоги переселенцям 18.01.2018 укладено договір дарування, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №81, відповідно до якого в дар ГО Фонд допомоги переселенцям було передано 45/100 частин квартири АДРЕСА_3.

Таким чином, співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ГО Фонд допомоги переселенцям та ОСОБА_1

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

У ч. 1 ст. 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом також встановлено, що відповідач перешкоджає позивачу користуватися та розпоряджатися своєю власністю, що підтверджується актами від 31 січня та 05 лютого 2018 року.

Згідно із ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ГО Фонд допомоги переселенцям слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в рлщмрі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Громадської організації Фонд допомоги переселенцям (ЄДРПОУ 41268341, місце знаходження - АДРЕСА_4, 49000) до ОСОБА_1 (РНОКПП та серія паспорту невідомі, місце проживання - АДРЕСА_5, 49000) про усунення перешкод в користуванні частиною квартири та вселення - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди Громадській організації Фонд допомоги переселенцям у користуванні власністю - квартирою №24 в будинку №16 по вул. Решетилівській в м. Дніпро.

Вселити Громадську організацію Фонд допомоги переселенцям в квартиру АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП та серія паспорту невідомі, місце проживання - АДРЕСА_5, 49000) на користь Громадської організації Фонд допомоги переселенцям (ЄДРПОУ 41268341, місце знаходження - АДРЕСА_4, 49000) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець