Рішення

від 11.06.2018 по справі 911/607/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/607/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12)

до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКЛАЙФ АСУ (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Соснова, 6, кімната 36)

про стягнення 85746,15 грн. заборгованості та штрафних санкцій за договором оренди нежитлового приміщення № 09-288/7 від 13.02.2015 р. та розірвання договору

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 09/12/554 від 15.11.2017 р.);

від відповідача : не з'явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ПАТ Промінвестбанк , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКЛАЙФ АСУ (далі - ТОВ МАКЛАЙФ АСУ , відповідач) про стягнення 85746,15 грн. заборгованості та штрафних санкцій за договором оренди нежитлового приміщення № 09-288/7 від 13.02.2015 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р., згідно якого відповідач прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 43 кв. м, що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський р-н, м. Українка, вул. Соснова, буд. 6, кімната № 36, і зобов'язався сплачувати орендну плату та суми відшкодувань фактичних витрат, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення. Проте, орендар орендну плату, а також суми відшкодувань фактичних витрат на утримання приміщення, починаючи з березня місяця 2017 року у повному обсязі не сплачував, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 85746,15 грн. заборгованості, з яких - 51168,15 грн. заборгованості з орендної плати, 10103,97 грн. з відшкодування вартості комунальних послуг, 15892,37 грн. пені, 8581,58 грн. інфляційних втрат та розірвати договір оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р., укладений між сторонами, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2018 р. було відкрито провадження у даній справі і підготовче засідання призначено на 19.04.2018 р.

Підготовче засідання відкладалось.

Ухвалою суду від 17.05.2018 р. було закрито підготовче провадження у справі № 911/607/17 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.06.2018 р.

У судовому засіданні 11.06.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України , якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 11.06.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

13.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МАКЛАЙФ АСУ (орендар) було укладено договір оренди № 09-288/7, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 43 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський р-н, м. Українка, вул. Соснова, буд. 6, кімната № 36. План та місце розташування приміщення у будівлі наведено у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору строк оренди складає 12 місяців з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата за користування приміщенням за місяць складає 3583,34 грн., крім того ПДВ 716,66 грн., всього 4300,00 грн.

Щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, орендодавець нараховує, а орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому п. 4.1 цього договору. Крім того, на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з дня їх отримання орендар відшкодовує фактичні витрати орендодавця, пов'язані з утриманням приміщення та прибудинкової території, які розраховуються пропорційно площі приміщення до загальної площі будівлі: комунальні послуги: холодне та гаряче водопостачання, теплопостачання та водовідведення; за споживання електроенергії; прибирання орендованого приміщення; охорона з використанням технічних засобів охоронного призначення; фізична охорона; технічне обслуговування пожежної сигналізації (п. 4.2 договору).

У відповідності до п. 4.4 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату та відшкодовує витрати орендодавця, пов'язані з утриманням приміщення (п. 4.2 договору) з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення уповноваженими представниками сторін до моменту підписання акту приймання-передачі приміщення (повернення приміщення з оренди) уповноваженими представниками сторін згідно з п. 6.1 цього договору.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що в останній день строку оренди орендар зобов'язаний звільнити приміщення та передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно з цим договором (п. 10.1 договору).

Згідно із п. 10.3 договору оренди, кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це іншу сторону за один місяць до дати розірвання договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Соснова, 6, кімната № 36 загальною площею 43 кв.м, про що свідчить акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 13.02.2015 р., який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін, завірена копія якого долучена до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).

Між сторонами у справі було укладено додатковий договір № 09-386/7 від 11.02.2016 р. до договору оренди нежитлового приміщення № 09-288/7 від 13.02.2015 р. (далі - додатковий договір 1), відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про зміну умов договору та погодили, зокрема, п. 3.1 договору викласти у новій редакції, а саме - Строк оренди складає 24 місяці з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі приміщення , а також пункт 4.5 договору викласти в наступній редакції: Орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції що публікується Державним комітетом статистики України, за попередні шість місяців. З 01.08.2015 р. до 31.01.2016 р. орендна плата не підлягає індексації .

Окрім того, між сторонами у справі було укладено додатковий договір № 09-346/7 від 28.02.2017 р. до договору оренди нежитлового приміщення № 09-288/7 від 13.02.2015 р. (далі - додатковий договір 2), відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про зміну умов договору та погодили, зокрема, п. 3.1 договору викласти у новій редакції, а саме - Строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі приміщення .

Як слідує з матеріалів справи, позивач виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р.

Проте, відповідач всупереч умов договору оренди не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів та відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням об'єкта оренди, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість зі сплати орендних платежів за період з березня 2017 р. по березень 2018 р. у розмірі 51168,15 грн., а також заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди, за період з березня 2017 р. по березень 2018 р. у розмірі 10103,97 грн.

У зв'язку з невиконанням ТОВ МАКЛАЙФ АСУ обов'язків, передбачених договором оренди нежитлового приміщення № 09-288/7 від 13.02.2015 р., ПАТ Промінвестбанк направляло орендарю повідомлення № 55-8/313, 55-8/314, 55-8/315 від 06.11.2017 р. (копія долучена до матеріалів справи) про відмову від договору оренди нежитлового приміщення. Вказане повідомлення було направлено на юридичну адресу ТОВ МАКЛАЙФ АСУ та на адреси засновників ТОВ МАКЛАЙФ АСУ ОСОБА_2, ОСОБА_3, про що свідчать додані до матеріалів справи копії описів вкладення до цінних листів, фіскальних чеків до них та копії конвертів повернутих листів.

Вказане повідомлення залишилось без відповіді зі сторони орендаря.

Окрім того, ПАТ Промінвестбанк 30.12.2017 р. було опубліковано оголошення в газеті Урядовий кур'єр № 192 (6061) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 09-288/7 від 13.02.2015 р., укладеного між ПАТ Промінвестбанк та ТОВ МАКЛАЙФ АСУ .

З огляду на викладене позивач і звернувся з даним позовом до суду, в якому просить про розірвання договору та стягнення заборгованості.

Слід зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Цивільного кодексу України і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини сторін за правовою природою є відносинами найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності з п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим слід зазначити, що приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів внесення сплати у повному обсязі орендних платежів та відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди, згідно договору № 09-288/7 від 13.02.2015 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного та встановлення судом наявності заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати у розмірі 51168,15 грн., а також з відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди, у розмірі 10103,97 грн. за договором оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р., що становить загальну суму 61273,00 грн., позовні вимоги про стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню судом.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача пені.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Згідно з п. 8.2 договору оренди нежитлового приміщення визначено, що у випадку прострочення строку сплати орендної плати та відшкодування витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщення (п. 4.2 договору) орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 15892,37 грн., пеня нарахована за період з 13.03.2017 р. до 28.02.2018 р. на загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати та з відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди, у розмірі 61273,00 грн.

Проте, як слідує з доданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача за договором оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р., ТОВ МАКЛАЙФ АСУ 06.04.2017 р. було здійснено останню оплату за відшкодування витрат на технічне обслуговування у розмірі 17,83 грн., що не було враховано у розрахунку позивачем.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом на загальну суму заборгованості у розмірі 61273,00 грн., розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, згідно з визначеним судом початком прострочення виконання зобов'язання, в межах визначеного позивачем періоду нарахування пені, становить 7827,84 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 61273 07.04.2017 - 13.04.2017 7 14.0000 % 0.077 %* 329.03 61273 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13.0000 % 0.071 %* 1833.15 61273 26.05.2017 - 06.07.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 1762.65 61273 07.07.2017 - 03.08.2017 28 12.5000 % 0.068 %* 1175.10 61273 04.08.2017 - 14.09.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 1762.65 61273 15.09.2017 - 07.10.2017 23 12.5000 % 0.068 %* 965.26 За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 8581,58 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 8581,58 грн., інфляційні втрати нараховані на загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати та з відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди, у розмірі 61273,00 грн. за період з 13.03.2017 р. по 28.02.2018 р.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як було встановлено судом, 06.04.2017 р. ТОВ МАКЛАЙФ АСУ було здійснено останню оплату за відшкодування витрат на технічне обслуговування за договором оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р. у розмірі 17,83 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, оскільки сума заборгованості, на яку позивач нараховує інфляційні втрати, утворилась у відповідача у квітні 2017 р., то період прострочення відповідачем зобов'язань повинен починатися з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з 01.05.2017 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. та встановленого судом початку нарахування інфляційних втрат, а також визначеної позивачем кінцевої дати їх нарахування, здійснив розрахунок інфляційних втрат, згідно якого арифметично вірна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 7346,43 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.04.2017 - 28.02.2018 61273 1.120 7346.43 68619.43 За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про розірвання договору оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р., укладеного між сторонами у справі, слід зазначити таке.

Як зазначалося вище, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно з цим договором п. 10.1 договору.

Згідно із п. 10.3 договору оренди, кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це іншу сторону за один місяць до дати розірвання договору.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору.

Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

У відповідності до статті 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому слід враховувати також приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та згідно з якими договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату та відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням об'єкта оренди, у зв'язку з чим у орендаря утворилась довготривала заборгованість.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р., а також що позивач, як орендодавець, позбавлений можливості своєчасно отримувати орендні платежі та відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення суд вважає істотними, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розірвання договору оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р., у зв'язку з чим зазначена вимога вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» підлягає задоволенню.

З огляду на все викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» .

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди № 09-288/7 від 13.02.2015 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКЛАЙФ АСУ» (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Соснова, 6, кімната 36, код 34545263) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКЛАЙФ АСУ» (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Соснова, 6, кімната 36, код 34545263) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) 51168 (п'ятдесят одну тисячу сто шістдесят вісім) грн. 15 коп. заборгованості по орендній платі, 10103 (десять тисяч сто три) грн. 97 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання об'єкта оренди, 7827 (сім тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 84 коп. пені, 7346 (сім тисяч триста сорок шість) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 3333 (три тисячі триста тридцять три) грн. 00 коп. судового збору.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписане 04.07.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна