Рішення

від 10.04.2018 по справі 911/3206/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2018 р. Справа № 911/3206/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфрахт ТЕК

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альба-Строй

про стягнення 20 440,47 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.12.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 08.12.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.10.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфрахт ТЕК (далі - ТОВ Інтерфрахт ТЕК /позивач) надійшла позовна заява №1172 від 17.10.2017 доТовариства з обмеженою відповідальністю Альба-Строй (далі - ТОВ Альба-Строй /відповідач) простягнення 20 440,47 грн, з яких: 10 993,00 грн заборгованості по оплаті вартості транспортно-експедиторських послуг за договором №198-ЗЭ від 08.06.2017, 764,36 грн пені та 8 683,11 грн 284% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2017 порушено провадження у справі №911/3206/17 та призначено справу до розгляду на 27.11.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2017 розгляд даної справи було відкладено на 11.12.2017.

08.12.2017 та 15.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надходили додаткові пояснення щодо моменту, з якого на думку останнього, відповідач вважається таким, що прострочив свої грошові зобов'язання за договором №198-ЗЭ від 08.06.2017. Вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.12.2017 було оголошено перерву до 15.01.2018.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15.12.2017, (далі - ГПК України), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до ст. ст. 12, 181 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2018 постановлено розглядати справу №911/3206/17 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.02.2018, запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 ГПК України заяви та клопотання, за їх наявності, та встановлено строки для подання таких доказів і клопотань до 01.02.2018.

29.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення щодо нормативного обґрунтування позовної вимоги про стягнення з відповідача 8 683,11 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

Крім того, 29.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких відповідач просив долучити до матеріалів справи додаткові документи та витребувати у відповідача документи, на підставі яких останній заперечує проти позову.

Вищенаведені пояснення позивача разом з доданими до них документами судом прийнято до розгляду, у той час як клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати суду відзив на позов залишено судом без задоволення з огляду на невідповідність такого клопотання вимогам ст. 81 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2018 підготовче засідання у даній справі відкладено на 26.02.2018

26.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом даної справи.

В судовому засіданні 26.02.2018 представник позивача зазначив про відсутність заяв, клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні.

Водночас, у встановлений судом строк відповідач не скористався правом та письмового відзиву на позовну заяву у передбаченому ст. 165 ГПК України порядку не надав, як і не надав жодних доказів по справі, заяв, клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні.

З огляду вищенаведеного, у підготовчому судовому засіданні 26.02.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.03.2018.

В судових засіданнях 12.03.2018, 26.03.2018 та 02.04.2018 оголошувалась перерва до 26.03.2018, 02.04.2018 та 10.04.2018 відповідно.

Водночас, 26.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких просив долучити до матеріалів справи докази надіслання відповідачу рахунків на оплату, а також зазначив про відсутність у нього можливості подання таких доказів до розгляду справи по суті з огляду на виникнення вказаного питання лише під час розгляду справи по суті.

До того ж, 02.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого ТОВ Альба-Строй просило долучити до матеріалів справи разову перепустку на територію митниці для перегрузу, а також допросити у якості свідка водія ОСОБА_3.

Згідно приписів ст. ст. 80, 207 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Так, розгляд справи по суті було розпочато у судовому засіданні 12.03.2018, про що свідчить запис у протоколі відповідного судового засідання.

Водночас, ані разом із заявами по суті - позовною заявою/відзивом, ані на стадії підготовчого засідання сторонами не було подано доказів, які вони просили долучити згідно заяв від 26.03.2018 та 02.04.2018 відповідно, а також не заявлено про неможливість їх подання разом із заявами по суті та надання строку для їх доручення.

Вказані ж сторонами причини неможливості подання відповідних доказів на стадії підготовчого засідання не є поважними, оскільки виникнення того чи іншого питання стосовного розгляду справи не є об'єктивною неможливістю подання доказів з урахуванням передбаченого процесуальним законодавством обов'язку сторін обґрунтувати власні доводи та заперечення у заявах, що подаються до розгляду справи по суті.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданих 26.03.2018 та 02.04.2018 клопотань сторін про доручення доказів у справі.

Що ж до заявленого відповідачем у вищевказаному клопотанні допиту водія ОСОБА_3 у якості свідка, слід зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 87, ч. 1 ст. 89 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

З системного аналізу вищенаведених процесуальних приписів слідує, що передумовою для виклику судом свідка у судове засідання в порядку ст. 89 ГПК України є наявність заяви такого свідка, викладені показання у якій суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, тобто в будь-якому разі показання свідка, викладені у заяві, що подається до суду, передують виклику такого свідка.

Оскільки в матеріалах даної справи відсутня заява ОСОБА_3, як свідка, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виклику останнього для допиту у якості свідка, як наслідок - відмову у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача.

У судовому засіданні 12.03.2018, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.2017 між ТОВ Інтерфрахт ТЕК (далі-експедитор) та ТОВ Альба-Строй (далі-замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №198-ЗЭ (далі-договір), відповідно до якого експедитор зобов'язався від свого імені та за рахунок замовника здійснювати комплекс робіт по організації перевезень вантажів автомобілями у міських, міжміських та міжнародних сполученнях, фрахтуючи для цієї мети автомобільний транспорт третьої сторони - перевізника, а замовник сплачувати такі послуги.

Пунктами 2.1, 6.4 та 9.1 договору передбачено, що експедитор зобов'язаний виконувати доручення замовника у відповідності до його транспортних заявок.

Вартість послуг експедитора визначається у заявці та акті виконаних робіт (наданих послуг).

Договір діє з моменту його підписання сторонами протягом одного року.

На виконання умов договору, сторонами було підписано:

- транспортну заявку (попередню) №1 від 08.06.2017 на перевезення вантажу - металеві кульки, об'ємом 1 пал., по маршруту Мілан (Італія) - Київ (Україна). Вартість послуг (ставка) 390,00 євро. В подальшому, замовлення на вказані послуги оформлені транспортною заявкою №274 від 12.06.2017;

- транспортну заявку №287 від 21.06.2017 на перевезення вантажу - металеві кульки, об'ємом 1 пал., по маршруту Мілан (Італія) - Київ (Україна). Вартість послуг (ставка) 410,00 євро.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за вказаними транспортними заявками в частині здійснення перевезення вантажу виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується підписами та відбитками печатки відповідача про отримання вантажу на міжнародних транспортних накладних (CMR) А №006075 та А №894179.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення ТОВ Інтерфрахт ТЕК умов вказаних вище транспортних заявок.

З метою оплати відповідачем вартості наданих послуг, позивачем були виставлені рахунки-фактури:

-№274 від 14.06.2017 на суму 11 469,90 грн за заявкою №274 від 12.06.2017, в тому числі рахунок №274 від 23.06.2017 на суму 7 469,90 грн (авансовий платіж);

- №287 від 22.06.2017 на суму 5 040,00 грн та №287/1 від 03.07.2017 на суму 6 993,00 грн за заявкою №287 від 21.06.2017.

Проте, за доводами позивача, відповідач оплату вартості наданих експедиторських послуг здійснив не у повному обсязі, сплативши лише 12 509,90 грн, внаслідок чого за ТОВ Альба-Строй утворилось 10 993,00 грн основного боргу.

В підтвердження обставин проведення відповідачем часткових розрахунків та наявності у відповідача 10 993,00 грн заборгованості за договором позивач надав суду банківські виписки з власного поточного рахунку, а також довідку б/н від 27.11.2017, скріплену підписами директора та бухгалтера та відбитком печатки ТОВ Інтерфрахт ТЕК .

Посилаючись на те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, позивач просить суд стягнути з ТОВ Альба-Строй , зокрема, 10 993,00 грн основного боргу.

Водночас, представник відповідача у судових засіданнях усно заперечував проти заявлених позивачем вимог з огляду на неналежне виконання ТОВ Інтерфрахт ТЕК власних договірних зобов'язання, та як наслідок, за результатами усних перемовин сторін, відсутність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до приписів ст. ст. 161, 165 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є, зокрема, відзив на позовну заяву (відзив).

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем у передбаченому вищевказаними нормами не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 165 ГПК України.

Викладені ж у судових засіданнях, у тому числі під час розгляду справи по суті, заперечення відповідача судом залишаються поза увагою, оскільки відповідачем не дотримано відповідного процесуального порядку стосовно їх подання та доказового підтвердження.

Заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 627, 629, 909, 929 ЦК України встановлено, що за за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Пунктами 3.13, 6.1. та 6.2. договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт, оплачувати надані експедитором послуги, якщо інших термін не передбачений транспортною заявкою.

Для виконання робіт замовник перераховує експедитору суму, розмір і строки перерахування якої, вказуються в транспортній заявці.

Розрахунок здійснюється в розмірі 100% оплати до вивантаження ватажу з автомобіля на підставі виставленого рахунку, якщо інше не передбачено в транспортній заявці.

Так, підписані сторонами у даній справі заявки на перевезення за договором не містять інших, ніж це передбачено договором, умов стосовно строків та порядку розрахунку - оплата до вивантаження ватажу з автомобіля згідно виставленого рахунку.

Обставини отримання відповідачем вантажу, а отже і його відвантаження позивачем, підтверджується відтиском печатки відповідача на міжнародних транспортних накладних (CMR) А №006075 та А №894179.

З огляду наведеного, підписання відповідачем договору та транспортних заявок без будь-яких зауважень чи заперечень щодо умов відповідного правочину, та надалі отримання відповідачем ввіреного позивачу для перевезення вантажу, свідчить про належне виконання ТОВ Інтерфрахт ТЕК своїх договірних зобов'язань, що породжує для ТОВ Альба-Строй обов'язок по оплаті відповідно наданих послуг з перевезення у повному обсязі.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, а також арифметичну відповідність заявленої до стягнення заборгованості наявним в матеріалах справи документам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10 993,00 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 764,36 грн пені та 8 683,11 грн 284% річних, нарахованих на сукупну суму заборгованості з урахуванням проведених часткових оплат, за періоди:

з 04.07.2017 по 13.07.2017 на 4 000,00 грн заборгованості,

з 14.07.2017 по 28.07.2017 на 16 033,00 грн заборгованості,

з 29.07.2017 по 12.10.2017 на 10 993,00 грн заборгованості.

Початок нарахування пені та процентів річних з 04.07.2017 по заявці №274 та з 14.07.2017 по заявці №287 позивачем обґрунтовується тим, що товар за вказаними заявками було доставлено відповідачу 23.06.2017 та 03.07.2017 відповідно.

Приписами статей 611, 549, 625 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати вартості наданих послуг експедитором, замовник сплачує експедитору неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати вартості наданих послуг понад 10 календарних днів, замовник сплачує експедитору 284 % річних від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 612, 530 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, за приписами вищенаведених норм закону для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені та передбачених ст. 625 ЦК України коштів, необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання.

Так, попри те, що позивачем доведено обставини відвантаження відповідачу вантажу, належних та допустимих доказів на підтвердження дати здійснення такого відвантаження суду не надано, у той час як доводи позивача про встановлення відповідного моменту з дати отримання відповідачем рахунків на оплату доказово не підтверджені.

Інших належних та допустимх доказів, з яких можливо було б встановити момент (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обов'язку по сплаті вартості наданих послуг, суду не надано.

Отже, вищенаведені обставини відсутності дати відвантаження позивачем вантажу за договором унеможливлюють встановлення судом моменту (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обов'язку по сплаті вартості наданих послуг, а тому і моменту, з якого останній вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 764,36 грн пені та 8 683,11 грн 284% річних є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що дати перебування автомобілів, що здійснювали перевезення вантажу, на території української митниці та дати фактичного отримання вантажу відповідачем, посилання на які покладено в основу обґрунтування вказаних вище позовних вимог, за своїм змістом та стадією перевезення вантажу не є тотожними датам (термінам), коли такий вантаж фактично було вивантажено з таких автомобілів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до п. 3 ч. 4 ст.129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що ж до клопотання про покладення на відповідача 3 520,00 грн витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

Відповідно до приписів ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однак, суду не надано доказів наявності у осіб, які здійснювали представництво інтересів ТОВ Інтерфрахт ТЕК у даній справі на підставі виданих ним довіреностей, повноважень щодо здійснення адвокатської діяльності у передбаченому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

Водночас, подані позивачем копії договору про надання юридичних послуг №05/12-17 від 05.12.2017, укладеного між позивачем та ТОВ АРОУ , та платіжні доручення про сплату коштів за вказаним договором, не є належними та допустимими доказами витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, оскільки ТОВ АРОУ не є суб'єктом надання професійної правничої допомоги у розумінні ч. 3 ст. 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ст.ст. 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Інших доказів, що підтверджують обставини понесення позивачем заявлених до стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою у розгляді даної справи, суду не надано.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення на відповідача 3 520,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 72-77, 129, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 909, 929 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альба-Строй (08170, Київська обл., с. Віта-Поштова, вул. Набережна, 33, ідентифікаційний код 37485113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфрахт ТЕК (52001, Дніпропетровська обл., м. Підгороднє, вул. Шосейна, 117, ідентифікаційний код 39243616) 10 993 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн 00 коп. основного боргу та 860 (вісімсот шістдесят) грн 49 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 17.5) підпункту 17) пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено 25.06.2018.

Суддя В.А. Ярема