Рішення

від 09.07.2018 по справі 913/252/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 липня 2018 року Справа № 913/252/18

Провадження №13/913/252/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Яресько Б.В. , розглянувши справу за позовом Фізичної особи підприємця Чередніченко Тетяни Іванівни , м. Попасна Луганської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Угольная ярмарка" , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 421 003 грн 57 коп.

За участю:

Секретар судового засідання - Романенко Т.М.

Від позивача - не прибув

Від відповідача - адвокат Чернобай С.С. ордер серії АА № 058316 від 06.07.2018 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець Чередніченко Тетяна Іванівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Угольная ярмарка" (далі - відповідач) заборгованість в загальній сумі 417003,57 грн, а саме: заборгованість за договором 184200,00 грн; пеня 221040, 00 грн; 3% річних від простроченої суми боргу за договором 1816,77 грн; інфляційні втрати 9946,80 грн. Також просить стягнути в відповідача судові втрати, що складаються з судового збору 6315,05 грн, витрат на виїзд представника позивача до суду - 1000 грн, витрат на правову допомогу згідно договору № 14 від 19.04.2018 р. - 3000 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №0111/17 від 01.11.2017 р., а саме відповідач не виконав оплату за переданий товар у строк визначений п.4.2 додаткової угоди №1 до договору 0111/17. Відповідно до п.4.2 додаткової угоди, розрахунок за товар Покупцем здійснюється у наступному порядку та розмірі: 50% в якості передплати за певну партію товару за 3 дні до відвантаження та сплатою залишку 50% по факту поставки товару після надання продавцем документів зазначених у п. 4.2 договору у термін двох робочих днів. Строк сплати грошових коштів за поставлений товар сплив 13.11.2017 р.

У судовому засіданні 25.06.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В зв'язку з неприбуттям у судове засідання 25.06.2018 р. представника відповідача була оголошена перерва до 09.07.2018 р.

09.07.2018 р. у судове засідання прибув представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на поставку позивачем товару неналежної якості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників учасників, господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ :

Між сторонами по справі 01.11.2017 р. був укладений договір поставки № 0111/17 відповідно до умов якого позивач - фізична особа підприємець Чередниченко Тетяна Іванівна зобов'язалась передати, а відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Угольная Ярмарка прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 до договору № 0111/17 від 01.11.2017 р. позивач зобов'язався поставити в жовтні-листопаді 2017 р., а відповідач прийняти та оплатити вугільну продукцію марки ДГР (0-200) в кількості 1000 тон (+/- 5%) за ціною 1800 грн за тону без ПДВ з якісними характеристиками: золи не більше 35% та вологи не більше 12%.

Згідно п. 2 додаткової угоди № 1 до договору № 0111/17 від 01.11.2017 р. оплата за поставлене вугілля здійснюється шляхом попередньої оплати 50% за 3 дня до відвантаження, та 50% по факту поставки товару, після надання документів, передбачених п. 4.2. договору протягом 2х робочих днів.

Відповідно до накладних від 05.11.2017 р. та 11.11.2017 р. позивач поставив залізницею відповідачу вугілля в кількості 138 тон на загальну суму 248400 грн 00 коп.

Зазначений товар був прийнятий відповідачем без заперечень щодо кількості та якості.

Відповідач частково оплатив поставлений товар в загальній сумі 64200 грн 00 коп, а саме: 14.12.2017 р. - 24200,00 грн 00 коп, 13.02.2018 р. - 20000 грн 00 коп, 04.05.2018 р. - 20000 грн 00 коп. Заборгованість за договором складає 184200 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із нормами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, в наслідок чого виникла заборгованість 184200 грн 00 коп.

Доводи відповідача стосовно одержання ним товару неналежної якості і існування усної домовленості з позивачем щодо іншого порядку оплати одержаного товару судом відхиляються з огляду на те, що товар був одержаний без зауважень, порядок оплати встановлено умовами договору.

Стосовно інших доводів відповідача, суд зазначає, що відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь за прострочення оплати за період з 13.11.2017 р. по 07.05.2018 р. боргу в сумі 184200 грн 00 коп. пені відповідно до п. 6.8. договору в розмірі 221040 грн., 3% річних в сумі 1816,77 грн., та втрат від інфляції в сумі 9946,80 грн.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.ст. 547, 548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Позивачем надана суду завірена ним копія договору поставки № 0111/17 від 01.11.2017 р. яка не містить у собі п. 6.8 з умовами щодо встановлення забезпечення виконання зобов'язання.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку суду за період прострочення оплати 184200 грн 00 коп. з 13.11.2017 р. по 07.05.2018 р. відповідач повинен сплатити 3% річних в сумі 2649 грн. 45 коп., та втрати від інфляції в сумі 10161 грн 63 коп. Позивачем до стягнення заявлені менші вимоги, а саме 3% річних - 1816 грн 77 коп., та втрати від інфляції - 9946 грн 80 коп.

Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних - 1816 грн 77 коп., та втрат від інфляції - 9946 грн 80 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 184200 грн 00 коп., 3% річних - 1816 грн 77 коп., та втрати від інфляції - 9946 грн 80 коп. В решті позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем в позові зазначено про віднесення ним до судових витрат:

витрат на правову допомогу згідно договору № 14 від 19.04.2018 р. у розмірі 3000 грн. 00 коп.;

витрат на виїзд представника позивача до суду у розмірі 1000 грн. 00 коп.

судовий збір у розмірі 1,5% від ціни позову - 6315 грн 05 коп.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо)

Позивачем не надано суду будь яких доказів понесення витрат на виїзд представника позивача до суду у розмірі 1000 грн 00 коп. В зв'язку з чим суд не розглядає питання щодо віднесення зазначених витрат до судових витрат, та їх розподілу між сторонами.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відповідно до судових витрат відносяться тільки ті суми, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Позивачем на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу наданий договір № 14 про надання юридичних послуг від 19.04.2018 р. укладений ним з Приватним підприємством Приватна юридична фірма Лорнет та акт приймання-передачі наданих послуг за цім договором від 25.04.2018 р.

Таким чином, позивачем не доведено суду понесення ним витрат, пов'язаних саме з правничою допомогою адвоката.

Відповідно відсутні підстави для віднесення 3000 грн. 00 коп. за договором № 14 про надання юридичних послуг від 19.04.2018 р. до судових витрат.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2939 грн 45 коп.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Фізичної особи підприємець Чередніченко Тетяна Іванівна до Товариства з обмеженою відповідальністю "Угольная ярмарка" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Угольная ярмарка" (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів 34 офіс 1 код 36827770) на користь Фізичної особи підприємця Чередніченко Тетяни Іванівні (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) борг у сумі 184200 грн 00 коп., 3% річних - 1816 грн 77 коп., втрати від інфляції - 9946 грн 80 коп., судові витрати 2939 грн 45 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 11.07.2018

Суддя Б.В. Яресько