Рішення

від 03.07.2018 по справі 805/203/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 р. Справа№805/203/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 14:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного підприємства «Радіус» про стягнення з платника податків податкового боргу,-

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_1, дов. від 18.12.17 № 36561/10/05-99-10-06

представник відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства Радіус про стягнення грошових коштів, що належать платнику податків, з розрахункових рахунків у банках на суму податкового боргу в розмірі 87 101,61 грн. з розподілом стягнутих коштів:

- 45 511,61 грн.- з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок № 31112029700059, отримувач Краматор. УК/м.Краматорськ/14010100, код ЄДРПОУ 37944338, код платежу НОМЕР_1, банк одержувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016;

- 41 590,00 грн.- з податку на прибуток на розрахунковий рахунок № 33111318700059, отримувач Краматор. УК/м.Краматорськ/11021000, код ЄДРПОУ 37944338, код платежу НОМЕР_2, банк одержувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що станом на 21 листопада 2017 року за Приватним підприємством Радіус обліковується податковий борг у сумі 87 101,61 грн. з причини несплати грошових зобов'язань самостійно задекларованих у податкових деклараціях та нарахованих штрафних санкцій, в тому числі:

- борг з ПДВ у сумі 45511,61 грн., нарахований 30.11.2016 року - 47035,00 грн., згідно податкової декларації від 18.11.2016 року №9221638862, з урахуванням переплати у сумі 1523,39 грн., сума податкового боргу становить 45511,61 грн.;

- податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 41590,00 грн. нарахований 11.03.2017 року згідно податкової декларації від 27.02.2017 року №9270434660.

Для забезпечення надходження податкового зобов'язання відносно наявної у ПП Радіус заборгованості була сформована податкова вимога від 25.11.2016 року № 3851-17, яка була направлена за адресою відповідача та отримана відповідальною особою 07.12.2016 року згідно відмітки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що вищезазначену суму боргу Приватним підприємством Радіус перед бюджетом самостійно боржником не сплачено, виникли правові підстави для звернення до суду щодо стягнення боргу в розмірі 87 101,61грн. з рахунків, які обслуговують цього боржника - для погашення вказаної суми податкового боргу підприємства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено справу за правилами спрошеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У строк, встановлений судом 29 січня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що дані позивача відносно податкової вимоги не відповідають дійсності, оскільки податкова вимога за Формою Ю №3851-17, на яку посилається ГУ ДФС у Донецькій області, датована 25.11.2016 року, тоді, як податковий борг, як зазначено самим податковим органом у адміністративному позові, нараховано: з ПДВ - 30.11.2016 року, з податку на прибуток - 11.03.2017 року. Тобто, податкову вимогу за Формою Ю №3851-17 від 25.11.2016 року податковим органом було виставлено раніше, ніж у ПП Радіус було нараховано податковий борг. Крім того, податкова вимога за Формою Ю №3851-17 від 25.11.2016 року, на яку посилається ГУ ДФС у Донецькій області, містить дані щодо заборгованості ПП Радіус тільки з податку на додану вартість та нарахованих штрафних санкцій (код 14010100) у загальній сумі 98825,36 грн., який обліковувався у попередніх звітних періодах та не має відношення до декларації з ПДВ від 18.11.2016 року №9221638862 та нарахованого податкового боргу з ПДВ 30.11.2016 року; щодо податкового боргу, нарахованого 11.03.2017 року з податку на прибуток за декларацією від 27.02.2017 року №9270434660 - зазначена податкова вимога не містить жодних даних.

Окрім того, податкову вимогу за Формою Ю №3851-17 від 25.11.2016 року, на яку посилається ГУ ДФС у Донецькій області, було виставлено ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області щодо податкового боргу з ПДВ станом на 24.11.2016 року, та який виник, за даними податкового органу, за декларацією з ПДВ за лютий 2016 року від 18.03.2016 року № НОМЕР_3.

Зазначає, що податкова вимога за формою Ю № 3851-17 від 25.11.2016 року не має відношення до суті справи, оскільки надсилалась на адресу ПП Радіус з приводу заборгованості з ПДВ минулих періодів.

Враховуючи, що позивачем не наведено доказів щодо надсилання на адресу ПП Радіус податкової вимоги у встановленому законом порядку, оскільки таку вимогу не було надіслано з боку податкових органів взагалі, відповідач заперечує проти позову та вважає дії ГУ ДФС у Донецькій області щодо стягнення податкового боргу з підприємства протиправними.

31 січня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем було надано заперечення на відзив, в обґрунтування якого зазначено, що на момент винесення податкової вимоги, тобто 25.11.2016 року згідно діючої, на час виникнення спірних правовідносин, редакції Податкового кодексу України п.59.1 ст.59 мав наступний зміст: податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. На той момент 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становило 340,00 грн. Вимога була сформована, оскільки заборгованість відповідача на момент формування вимоги перевищувала вищезазначену суму.

30.10.2016 року на особових рахунках відповідача виникла недоїмка, в результаті несплати платником податків 3410,00 грн., самостійно задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість (нараховано ПДВ по декларації: Податкова декларація з податку на додану вартість N НОМЕР_4 від 19.10.2016 з терміном сплати 30.10.2016), 11.11.2016 року збільшено недоїмку на 80279,00 грн., на підставі (Податкове повідомлення-рішення форми "В1" N НОМЕР_5 по Податковій декларації з податку на додану вартість N НОМЕР_6 від 20.09.2016), 11.11.2016 року збільшено недоїмку на 20069,75 грн. на підставі (донараховано штрафні санкції за актом перевірки (поточний рік) Податкове повідомлення - рішення форми "В1" N НОМЕР_5 від 01.11.2016). З урахуванням переплати у розмірі 4933,39 грн., на момент формування податкової вимоги заборгованість складала 98825,36 грн.

Податкова вимога не відкликається і є дійсною до повного погашення заборгованості платником податків.

Окрім того, позивач просив справу № 805/203/18-а розглядати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням(викликом) сторін - задоволено, призначено справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного підприємства Радіус до розгляду по суті на 20 лютого 2018 року.

У судовому засіданні 20 лютого 2018 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов (додатковий), в якому було зазначено наступне.

Позовні вимоги та заперечення ГУ ДФС у Донецькій області на відзив відповідача грунтуються на податковій вимозі за формою Ю №3851-17 від 25.11.2016 року, яка -сформована на підставі: недоїмки з податку на додану вартість, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення форми В1 № 0000051202/16686 від 01 листопада 2016 року, яким було визнано податкове зобов'язання Відповідача з ПДВ у розмірі 80 641,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 20 069,75 грн.

Зазначене податкове-повідомлення рішення було оскаржено ПП Радіус в судовому порядку. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (справа №805/41 87/16-а) були визнані незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області щодо невизнання і неприйняття уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року, поданого Приватним підприємством Радіус 24.10.2016 року, зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій прийняти уточнюючий розрахунок з ПДВ за серпень 2016 року, поданий Приватним підприємством Радіус 24.10.2016 року, зобов'язано ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податок на додану вартість суму на яку ПП Радіус має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за серпень 2016 року у розмірі 80 641,00 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 01 листопада 2016 року №0000051202/16686 за формою ВІ , яким визначено податкове зобов'язання Приватного підприємства Радіус з ПДВ та нараховані штрафні (фінансові) санкції(штраф) у розмірі 20 069,75 грн.

Окрім того, зазначили, що згідно підпунктів 60.1.4 та 60.5 статті 60 Податкового Кодексу України - податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (п.п. 60.1.4).

Оскільки, податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року № 0000051202/16686 за формою ВІ скасоване в судовому порядку, то і вказане податкове повідомлення-рішення та податкова вимога за формою Ю № 3851-17 від 25.11.2016 року вважаються відкликаними.

Також, зазначили, що відповідачем самостійно у зв'язку з виправленням помилок були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість:

- за вересень 2016 року (№9018274479), зменшені податкові зобов'язання та згідно рядку 21 визначене від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі - 77 231,00 грн.;

- за жовтень 2016 року (№9018370350), зменшені податкові зобов'язання та згідно рядку 21 визначене від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі -30 196,00 грн.

В зв'язку з вищезазначеним, відповідач вважає безпідставними та недоведеними позовні вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області.

28 березня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем були надані додаткові заперечення на додатковий відзив, в обґрунтування яких зазначено, що недоїмка з податку на додану вартість виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000051202/16686 від 01 листопада 2016 року. Не погодившись з донарахованими штрафними санкціями Приватне підприємство Радіус звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року №0000051202/16686.

Ухвалою суду від 29 листопада по справі №805/4187/16-а було відкрито провадження в адміністративній справі. Згідно інформації з єдиного державного реєстру судових рішень - ухвала надіслана судом сторонам процесу 30.11.2016 року, тобто фактично ухвала надійшла до ДПІ після 30.11.2016р.

30.11.2017 року податковий борг збільшився па підставі поданої декларації від 18.11.16 №9221638862 з терміном сплати 30.11.2016 року та склав на той час 179 466,36 грн. Виходячи з вищевикладеного, податковий борг є неперервним. Отже, у податкових органів немає жодних підстав для відкликання податкової вимоги Форми Ю №3851-17 від 25.11.2016. Крім того, вищезазначена податкова вимога не оскаржувалась ані в судовому, ані в адміністративному порядку.

Також зазначає, що в своєму відзиві відповідач посилається на те, що 12.02.2018 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ним було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наступні періоди:

- за вересень 2016 року (№9018274479);

- за жовтень 2016 року (№9018370350).

Згідно ж розрахунку в позовній заяві ГУ ДФС у Донецькій області, позовні вимоги складаються: податок на додану вартість: податкова декларація від 18.11.16 №69221638862 зтерміном сплати 30.11.2016 року; податок на прибуток приватних підприємств: податкова декларація від 27.02.17 №9270434660 з терміном сплати 11.03.2017 року.

Приймаючи до уваги, що заборгованість у відповідача виникла 24.10.2016 року на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок N НОМЕР_7 від 24.10.2016, з цього періоду борг не переривався.

Окрім того, позивач зазначив, що відповідно до податкового законодавства, податковий борг погашається в порядку його виникнення. Уточнюючі розрахунки на 3410,00 грн. та 47035,00 грн. які подані відповідачем 12.02.2018 року пішли на погашення податкового боргу, який виник раніше.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року розгляд справи за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного підприємства Радіус про стягнення з платника податків податкового боргу призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 14 березня 2018 року.

У підготовчому засіданні 14 березня 2018 року розгляд справи відкладено до 29 березня 2018 року.

Разом з цим, у судовому засіданні 14 березня 2018 року, повноважним представником відповідача був наданий відзив (додатковий з урахуванням заперечень), в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами. Окрім іншого зазначено, що не зважаючи на розпочату процедуру оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року № 0000051202/16686, позивачем безпідставно було внесено суми податкових зобов'язань за цим податковим повідомленням-рішенням до облікової картки відповідача, чим, по суті, штучно створено податковий борг станом на 25.11.2016 року. Інші податкові зобов'язання, на які посилається позивач, виникли пізніше, ніж було надіслано податкову вимогу. Тобто, відповідач не мав податкового боргу до прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000051202/16686 від 01 листопада 2016 року. Окрім того, не зрозуміло станом на яку дату та на підставі чого виник податковий борг, та з якого періоду податковий борг не переривався. Також, зазначає, що фактично позивачем було прийнято уточнюючий розрахунок з ПДВ № НОМЕР_7 від 24.10.2016 року тільки 13 листопада 2017 року.

У судовому засіданні 29 березня 2018 року розгляд справи відкладено до 24 квітня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні та призначено підготовче засідання на 17 травня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року зупинено провадження по адміністративній справі №805/203/18-а за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного підприємства Радіус про стягнення з платника податків податкового боргу до 01 червня 2018 року до 12:00 год. для надання часу для примирення сторін.

21 травня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем були надані заперечення на додатковий відзив, в яких зазначено, що недоїмка з податку на додану вартість виникла на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000051202/16686 від 01 листопада 2016 року. Не погодившись з донарахованими штрафними санкціями підприємство звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій ГУ ДФС у Донецькій області незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року №0000051202/16686. Ухвалою суду від 29 листопада 2016 року по справі № 805/4187/16-а було відкрито провадження в адміністративній справі. Згідно інформації з єдиного державного реєстру судових рішень-ухвала надіслана судом сторонам процесу 30.11.2016 року, тобто фактично ухвала надійшла до ДПІ після 30.11.2016 року. 30.11.2016 року податковий борг збільшився на підставі поданої декларації від 18.11.2016 року № НОМЕР_8 з терміном сплати 30.11.2016 року та склав на той час 179466,36 грн. Зазначає, що податковий борг не переривався. Разом з цим, позивачем у своєму запереченні на додатковий відзив надано пояснення щодо облікових карток з податку на додану вартість, за результатом якого зазначає, що позовні вимоги позивача залишаються незмінними у розмірі 87 101, 61 грн.

29 травня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов (додатковий з урахуванням заперечень від 21.05.2018 року), в обгрунтування якого, окрім іншого зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року було прийнято ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області за результатом проведення документальної позапланової перевірки, які викладено в Акті № 304/05-15-12-02/32879280 від 19 жовтня 2016 року. Заперечення до Акту перевірки, відповідачем було надано 25 жовтня 2016 року, тобто, ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області ще до прийняття податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року № 0000051202/16686 було повідомлено щодо незгоди відповідача з висновками Акту перевірки. Окрім того, 24 жовтня 2016 року, ще до прийняття податкового повідомлення - рішення від 01 листопада 2016 року № 0000051202/16686 підприємством було подано уточнюючий розрахунок у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, який позивачем не було визнано та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року № 0000051202/16686, за результатом чого, підприємство змушено було звернутися до суду.

Отже, ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області ще до виставлення вимоги Ю № 3851-17 від 25.11.2016 року було повідомлено про те, що підприємство не погодилось з висновками Акту перевірки від 19 жовтня 2016 року, прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 01 листопада 2016 року № 0000051202/16686 та має намір оскаржувати дії податкового органу у судовому порядку, а отже, податкові зобов'язання з податку на додану вартість станом на 25 листопада 2016 року не були узгоджені.

Таким чином, зазначає, що позивачем складено податкову вимогу за формою Ю № 3851-17 від 25 листопада 2016 року та надіслано на адресу підприємства із порушенням п.57.3 ст.57, п.п.59 ст.59 Податкового кодексу України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року поновлено провадження по справі № 805/203/18-а.

У судовому засіданні 01 червня 2018 оголошено перерву розгляду справи до 15 червня 2018 року.

12 червня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем були надані пояснення по справі, в яких останній не погоджується з неперервним боргом, та окрім іншого зазначає, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року № 0000051202/16686, на підставі якого до підприємства було виставлено вимогу від 25.11.2016 року Ю № 3851-17, було оскаржено підприємством в судовому порядку, то станом на 25 листопада 2016 року податкові зобов'язання з податку на додану вартість станом на зазначену дату не були узгоджені, а отже не мали статусу податкового боргу та/або недоїмки . Зазначає, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року № 0000051202/16686 за формою ВІ скасоване в судовому порядку, рішення суду набрало законної сили, та на час розгляду справи є чинним, то вказане податкове повідомлення - рішення та податкова вимога від 25.11.2016 року Ю № 3851-17 вважаються відкликаними, а отже у ГУ ДФС у Донецькій області відсутні правові підстави для стягнення відповідних сум у судовому порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03 липня 2018 року.

У судовому засіданні, призначеному на 03 липня 2018 року повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

У судове засідання 03 липня 2018 року повноважний представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з цим, у своєму клопотанні від 12.06.2016 року № 02/1206, яке надійшло на адресу суду 15.06.2018 року, відповідач просив суд задовольнити клопотання підприємства та розглядати справу за його відсутності, з врахуванням позиції та доказів, наданих відповідачем раніше.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Головне управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 №1797-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017 року (за виключенням окремих статей), були внесені зміни до Податкового кодексу України щодо функцій та прав контролюючих органів та щодо функцій державних податкових інспекцій.

З 01.01.2017 року контролюючим органом в межах даної справи є ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Приватне підприємство Радіус (далі - відповідач) зареєстроване як юридична особа (ЄДРПОУ 32879280) за юридичною адресою: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 1Б, що підтверджено роздруківкою з безкоштовного запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м.Краматорськ ГУ ДФС у Донецькій області у якості платника податків з 23.02.2004 року за №136.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку податкового боргу та облікової картки платника податків за відповідачем обліковується податковий борг:

- по коду класифікації доходів бюджету 14010100 (податок на додану вартість) на суму 45 511,61 грн., згідно податкової декларації від 18.11.2016 року № НОМЕР_8, з урахуванням переплати у сумі 1 523,39 грн., сума податкового боргу становить 45 511,61 грн.

- по коду класифікації доходів бюджету 11021000 (податок на прибуток) на суму 51590,00 грн., згідно податкової декларації від 27.02.2017 року № НОМЕР_9.

Судом встановлено, що 25 листопада 2016 року посадовими особами ДПІ у.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області сформовано податкову вимогу форми Ю № 3851-17 на суму 98 825,36 грн. Зазначена податкова вимога була направлена за юридичною адресою підприємства та отримана уповноваженою особою 07 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (на момент виникнення спірних правовідносин) ( далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Органом стягнення, у відповідності до приписів п.п. 14.1.137. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, позивач - є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Тобто, на відповідача у справі покладений обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в визначеному порядку і встановлені строки.

Відповідно до Податкового кодексу України, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Пунктом 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Станом на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом податкове зобов'язання не сплачене відповідачем у повному обсязі, а отже, є податковим боргом.

Зі змісту пп. 14.1.175 п.14.1. ст. 14 ПК України випливає, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважається податковим боргом.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна міститиві домості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576 Про затвердження ОСОБА_2 направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків (ОСОБА_2), який Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 за № 1840/24372 визначено механізм формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами доходів і зборів.Зокрема у п. 1.2. вказано, що дія цього ОСОБА_2 поширюється на платників податків, які не сплатили узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.

В зв'язку з наявною заборгованістю та на підставі картки особового рахунку платника податків, податковим органом прийнято податкову вимогу форми Ю № 3851-17 від 25 листопада 2016 року на суму 98 825,36 грн. Зазначена податкова вимога була отримана особисто уповноваженою особою підприємства 07 грудня 2016 року.

Посилання відповідача у своєму відзиві та запереченнях на те, що вимога вважається відкликаною, у зв'язку з чим, просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими, оскільки строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов'язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов'язань, не призвели до їх погашення. На дату розгляду справи, вказана заборгованість відповідачем у повному обсязі не сплачена, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не в повному обсязі вжиті заходи з самостійного погашення податкового боргу.

Окрім того, суд звертає увагу, що доказів оскарження в судовому або адміністративному порядку вищевказаної вимоги суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що даним предметом спору є стягнення грошових коштів, що належать платнику податків, з розрахункових рахунків у банках на суму податкового боргу в розмірі 87 101,61 грн., який виник на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість від 18.11.2016 року № НОМЕР_8 та податку на прибуток від 27.02.2017 року № НОМЕР_9, а не правомірність застосованої до відповідача вимоги форми Ю №3851-17 від 25.11.2016 року.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Як зазначено у п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку, що сума самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації від 18.11.2016 року № НОМЕР_8 та податку на прибуток від 27.02.2017 року № НОМЕР_9 - набули статусу податкового боргу та про наявність у позивача правових підстав для стягнення з платника податків податкового боргу.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень за відсутності понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного підприємства Радіус про стягнення з платника податків податкового боргу- задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Радіус грошові кошти, що належать платнику податків, з розрахункових рахунків у банках на суму податкового боргу в розмірі 87 101,61 грн. з розподілом стягнутих коштів:

- 45 511,61 грн.- з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок № 31112029700059, отримувач Краматор. УК/м.Краматорськ/14010100, код ЄДРПОУ 37944338, код платежу НОМЕР_1, банк одержувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016;

- 41 590,00 грн.- з податку на прибуток на розрахунковий рахунок № 33111318700059, отримувач Краматор. УК/м.Краматорськ/11021000, код ЄДРПОУ 37944338, код платежу НОМЕР_2, банк одержувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 03 липня 2018 року в присутності представника позивача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.