Рішення

від 11.07.2018 по справі 814/1040/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р. справа № 814/1040/18

м. Миколаїв

          Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О, розглянув в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46,Миколаїв,54001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГНЕС", вул. Гречишникова, 52, м. Миколаїв, 54003

про: стягнення заборгованості в сумі 23023,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Фонд або позивач) звернулося з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сигнес» (далі – відповідач) заборгованості в сумі 23023,66 грн., з яких 22900 грн. – сума адміністративно-господарських санкцій, 123,66 грн. – пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2017 року відповідач не працевлаштував осіб з інвалідністю відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв'язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня в загальній сумі 45800 грн., однак відповідачем було частково сплачено 10.04.2018 р., а саме в сумі 22900 грн. Решту відповідач не сплатив, а тому позивач звернувся з цим позовом про стягнення 23023,66 грн. (з урахуванням пені).

Відповідач надав відзив проти адміністративного позову, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що відповідачем не вірно розраховано суму адміністративно-господарських санкцій. На підприємстві працевлаштовано 15 осіб і сума санкцій має відповідати половині середньої річної заробітної плати в силу вимог ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідачем було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, згідно якого кількість працевлаштованих осіб на підприємстві - 15 осіб, при цьому з них відсутні особи, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі – Закон 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

          Відповідно до частини дев'ятої статті 19 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

          Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 вказаної статті чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

          Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України “Про зайнятість населення” від 5 липня 2012 року №5067-VI передбачено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

При цьому, у зв'язку з прийняттям даного Закону відмінено норму щодо обов'язкової щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку “Про затвердження форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання” затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої наказом Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42, форма №10-ПІ (річна)“Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство інвалідів для працевлаштування. Звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Згідно листа Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва від 26.03.2018 р. №861/2-18, відповідач протягом 2017 року не надавав форми звітності 3-ПН.

У відзиві відповідачем не заперечується не виконання нормативів працевлаштування особи з інвалідністю у кількості 1 робочого місця та сплачено 10.04.2018 р. половину суми адміністративно-господарських санкцій, а саме 22900 грн.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено порушення відповідачем нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю.

Щодо твердження відповідача, що сума адміністративно-господарських санкцій для відповідача повинна визначатися в розмірі половини річної заробітної плати, виходячи із того, що середньооблікова кількість штатних працівників товариства - 15 осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

При цьому відповідно до пункту 3.7 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженої наказом Мінпраці від 10.02.2007 №42, у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. Для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05. Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = 1 х рядок 05/2.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк

Таким чином, для відповідача із середньообліковою кількістю штатних працівників облікового складу підприємства 15 осіб сума адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі середньої річної заробітної плати. Тобто, позивачем правомірно розраховано суму адміністративно - господарських санкцій, яка своєчасно була сплачена лише в частині.

Отже, позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 23023,66 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до товариства з обмеженою відповідальністю "СИГНЕС" (вул. Гречишникова, 52, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 40782579) задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СИГНЕС" (вул. Гречишникова, 52, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 40782579) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) 23023,66 грн. (двадцять три тисячі двадцять три гривні шістдесят шість копійок), з яких: адміністративно - господарські санкції у сумі 22900 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у сумі 123,66 грн.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                 А. О. Мороз