Рішення

від 11.07.2018 по справі 814/1227/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р. справа № 814/1227/18

м. Миколаїв

          Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом: Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛИЦИНИЯ", вул. Орджонікідзе, 23, м. Миколаїв, 54003

про: стягнення заборгованості в сумі 17000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - позивач) звернулось з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Глициния» (далі - відповідач) заборгованості в сумі 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на час звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача становить 170000 грн., яка у добровільному порядку не сплачена, на підставі чого позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 22.05.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Копія вищезазначеної ухвали, яку суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи “За закінченням терміну зберігання”.

Частиною 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно розрахунку податкової заборгованості, відповідач має заборгованість в сумі 17000 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №000119 від 18.07.017 р., за платежем штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв тютюнових виробів.

Відповідно до ч.5 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п.10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Відповідач у добровільному порядку своєчасно не сплатив податкове зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

На підставі норм статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює з платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу надсилалася податкова вимога №8043-17 від 26.10.2017 р. на суму 17000 грн., однак заборгованість відповідачем сплачена не була.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 – 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛИЦИНИЯ" (вул. Орджонікідзе, 23, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 36622428) задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛИЦИНИЯ" (вул. Орджонікідзе, 23, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 36622428) заборгованість за податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2017 р. №000119 в розмірі 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) в дохід держави.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                 А. О. Мороз