Постанова

від 10.07.2018 по справі 495/8595/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1209/18

Номер справи місцевого суду: 495/8595/17

Головуючий у першій інстанції Анісімова Н. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Черевка П.М.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про стягнення збитків.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_6 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо майна:

1. земельної ділянки за адресою Київська область, Макарівський район, с/рада Вілянська, площею 1,095 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1;

2. земельної ділянки за адресою Київська область, Макарівський район, с/рада Соснівська, площею 1 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2;

3. земельної ділянки за адресою Київська область, Макарівський район, с/рада Гружчанська, площею 0,12 га, призначена для індивідуального садівництва, кадастровий номер НОМЕР_3;

4. земельної ділянки за адресою Київська область, Макарівський район, с/рада Мар'янівська, площею 0,715 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_4;

5. 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 126,5 кв.м., житловою площею 82,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1302212080000;

6. гараж за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 45,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1224974880000;

7. квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 104,1 кв.м., житловою площею 57,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1047308580000.

Подану заяву позивач мотивує тим, що сума нанесених йому збитків становить 1 964 819,64 гривень, яка є значною, тому позивач має обґрунтовані побоювання, що до винесення рішення по справі відповідач ОСОБА_5 може продати або іншим чином відчужити майно, що їй належить та за рахунок якого можуть бути відшкодовані нанесені збитки у разі задоволення позову.

Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції призначене на 05 липня 2018 року сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались неодноразово належним чином та завчасно. Тому у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 10.07.2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1, ч. 3 ст.151 ЦПК України, в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваноъ ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до положень ст. 152 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом першої інстанції не враховано принцип співмірності щодо арештованого майна до розміру заявлених позовних вимог, оскільки без визначення вартості майна на яке накладено арешт, можуть бути порушені права власника, на розпорядження цим майном, якщо вартість арештованого майна значно перевищує розмір позовних вимог.

Таким чином, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону та дійшов до передчасного висновку про задоволення вказаної заяви у повному обсязі.

Згідно п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки при вирішенні даного питання судом першої інстанції не дотримано норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цього питання, ухвала суду першої інстанції відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає до скасування з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову у повному обсязі.

При цьому апеляційний суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з вищезазначеною заявою у разі наявності належно мотивованих підстав для вчинення відповідних процесуальних дій та подання ним достовірних та достатніх доказів в обґрунтування своїх вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено: 10 липня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Р.Д. Громік