Постанова

від 14.06.2007 по справі 2646-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2646-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.06.2007Справа №2-22/2646-2007А

За позовом - Судакської міської санітарно-епідемічної станції (м.Судак, вул. Мічуріна, 4)

До відповідача  - Контрольно-ревізійного управління в АРК  ( м. Сімферополь, бул.Ле-

ніна 5/7)

Про визнання  вимог недійсними.

                                                                                                    Суддя   Яковлєв С.В.

                                                                                                За участю  секретаря  ДулімовоїВ.І.

                     Представники:

Від позивача – Кидименко Н.І. – пред-к , дов. Від 23.04.2007 р.

                           Скорупський К.В. – голов. дер. сант. лікар м. Судака, посв. № 0000196.   

Від відповідача – Ященко І.М.  – провідний спец-т , дов. Від 21.03.2007 р. № 13-14/2026.

Сутність спору:  Судакська міська санітарно-епідемічна  станція ( далі позивач)  звернулась     до суду  з позовом, в якому просила  визнати вимоги Контрольно-ревізійного управління в АРК (далі відповідач)   Контрольно-ревізійного відділу у м.Феодосія контрольно-ревізійного відділу в м. Судак щодо прийняття заходів  по надходженню неотриманих доходів від надання платних послуг у сумі 21243,39 грн., які не передбачені законодавством України, Постанову КМУ, недійсними та не відповідающими законодавству. Вимоги мотивовані тим, що відповідач  провів  перевірки позивача , в наслідок яких були складені акти № 26-21/20 від 21.04.2006 р. та № 26-21/72 від 06.07.2006 р.,  надіслав  26.04.2006 р. та 25.07.2006 р. листи № 28-14/53 та № 28-14/90 , в яких вимагав від позивача  прийняти заходи  щодо надходження доходів  за надання платних послуг по відведенню земельних ділянок для будівництва. Позивач вважає, що вимоги відповідача не відповідають вимогам Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».  

                      Позивач, керуючись ст. 49,51 КАСУ, заявив клопотання про уточнення  позовних вимог, просив  визнати недійсними п.п. 1.1., 1.2., 1.3. п.1. обов'язкових  вимог відповідача № 28-14/90 від 25.07.2006 р., п. 3 обов'язкових  вимог відповідача № 28-14/53 від 26.04.2006 р.  

                    Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог ( з урахуванням клопотання)  у повному обсязі.

                    Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 23.04.2007 р., надав відзив на позов ( вих. № 13-18/31 від 23.04.2007 р.),  в якому с позовними вимогами не погодився, вказавши, що дії його працівників по проведенню ревізій  фінансово-господарської діяльності    позивача  відповідають вимогам Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».  

                      Представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позовних вимог, пояснив, що ревізії фінансово-господарської діяльності    позивача, яки    проводились згідно з планом роботи  та на підставі Постанови Суданського міського суду від 21.06.2006 р., встановили порушення ним  Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у частині безкоштовного виконання робіт на надання послуг.

                     Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача  ,  суд

встановив:

                     Згідно з планом  роботи  Контрольно – ревізійного сектору  в м.Судак КРВ в м.Феодосія відповідача на I півріччя 2006 р. була проведена  ревізія фінансово-господарської діяльності  позивача  за період часу з 01.04.2004 р. по 01.03.2006 р.  За результатами зазначеної перевірки 21.04.2006 р. був складений Акт № 26-12/20 .

                  За результатами зазначеної ревізії відповідачем 26.04.2006 р.  за № 28-14/53  складені вимоги  про усунення виявлених ревізією порушень, в яких , зокрема, зафіксовано необхідність вжиття позивачем заходів  по надходженню  недотриманих доходів  по наданню платних послуг  по відведенню земельних ділянок  для будівництва об'єктів  за період часу з 01.04.2004 р. по 31.12.2005 р. на суму 11351,07 грн. ( з урахуванням ПДВ -13621,59 грн.).

                  На підставі ухвали Суданського міського суду АРК від 21.06.2006 р. працівниками Контрольно – ревізійного сектору  в м.Судак КРВ в м.Феодосія відповідача була проведена позапланова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності  позивача  з питання повноти надходження платних послуг за період часу з 01.04.2004 р. по 01.03.2006 р. , за результатами якої складений 06.07.2006 р. Акт № 26-21/72 .

                 Відповідач 25.07.2006 р. склав вимоги  по усуненню порушень виявлених ревізією № 28-14/90 , у п.1 яких була зафіксована необхідність  вжиття позивачем заходів по надходженню  недоотриманих доходів від надання платних послуг на суму 6351, 48 грн. (з врахуванням ПДВ -7621,80 грн.) у тому числі :

1.1.          по пункту 572 «Санітарно-епідеміологічна оцінка матеріалів щодо відведення земельних ділянок для будівництва об'єктів (без врахування вартості досліджень/вимірювань) за період часу з 01.01.2006 р. по 01.03.2006 р. від 12 осіб на суму 890, 28 грн. ( з врахуванням ПДВ 1068,36 грн.);

1.2.          По пункту  581 «Підготовка дозволів «(без урахування вартості досліджень/вимірювань) за період часу з 01.04.2004 р. по 01.03.2006 р. від 82 осіб на суму 1443,20 грн. ( з врахуванням ПДВ 1731,84 грн.);

              1.3.По пункту 586 «Санітарно-епідеміологічне обстеження та погодження  асортименту продукції суб'єктів господарювання  від 82 осіб на суму 4018,00 грн. (з врахуванням ПДВ 4821,60 грн.).

             Ст.19 Конституції України визначає, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                      Статус  державної контрольно-ревізійної служби України , її функції  та правові основи діяльності визначені у Законі України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Згідно зі ст. 2 Закону  головним завданням  державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю  за використанням  і збереженням  державних фінансових ресурсів , необоротних  та інших активів, правильністю визначення потреби  в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним  використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності  в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів  господарювання  державного  сектору економіки, а також на підприємствах  і в організаціях, які  отримують  кошти  з бюджетів усіх рівнів або використовують  державне  чи комунальне майно.

                       У ст. 9 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” визначено , що  контрольно-ревізійні підрозділи  виконують ,зокрема, функції по  проведенню у підконтрольних  установах  ревізії фінансово-господарської діяльності , використання і збереження  фінансових ресурсів, необоротних та інших активів , правильності  визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань , стану  і достовірності  бухгалтерського  обліку та фінансової звітності.

                         Права державної контрольно-ревізійної служби визначені  у ст. 10 Закону відповідно до п. 7 якої органи контрольно – ревізійної служби мають право  пред'являти  керівникам та  іншим службовим особам  підконтрольних установ , що ревізуються , вимоги щодо усунення  виявлених порушень  законодавства  питань збереження і використання  державної власності  та фінансів, вилучати  в судовому порядку  до бюджету  виявлені ревізіями  приховані та занижені валютні  та інші платежі, ставити  перед відповідними органами  питання  про припинення бюджетного фінансування  і кредитування, якщо отримані  підприємствами, установами та організаціями кошти  і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

                         Позивач здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 3 якого визначає, що  фінансування санітарних  та протиепідемічних заходів , а також програм забезпечення  санітарного і епідемічного благополуччя населення здійснюється  за рахунок державного і місцевого бюджетів, коштів підприємств, установ і організацій, позабюджетних коштів.

                      Відповідно до ст. 35 Закону  кошти  до спеціального фонду державного бюджету установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби відраховують за виконання робіт і надання послуг у сфері  забезпечення  санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню. Оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантом, затвердженим КМУ.

                      Матеріали справи свідчать , що позивач у період, який перевірявся , здійснював в деяких випадках видачу погодження на відведення земельних ділянок  під забудову  та інші  види землекористування, підготовку дозволів та санітарної-епідеміологічне обстеження та погодження асортименту  продукції  суб'єктів господарювання  без отримання плати.

                       Відповідач вважає, що вказаним дії позивача призвели до заниження платежів , обов'язок по отриманню та  перерахуванню яких покладено на останнього. Однак, суд вважає, що с такими висновками відповідача не можна погодитись у зв'язку з тим, що , як зазначено вище, ці платежі мають перераховуватись до  спеціального фонду Державного бюджету, як власні надходження установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, яки в подальшому використовуються на їх потреби.

                       Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я № 114 від 22.06.95 р. «Про затвердження  переліку закладів охорони здоров'я , переліку  лікарських посад і переліку посад фармацевтичних працівників» заклади держаної санітарно-епідеміологічної служби є закладами охорони здоров'я, які мають право на одержання  спеціальних коштів , зокрема , коштів , що надходять  згідно з договорами  за надання послуг , виконання спеціальних робіт. У ст. 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» наданий  перелік робіт та послуг у сфері забезпечення  санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться  до медичної допомоги населення.

                        Перелік таких робіт та послуг, які виконуються за  плату,  визначений також у Постанові КМУ № 1544 від 15.10.2002 р.

                        Ані в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ані в Постанові КМУ № 1544 від 15.10.2002 р., не встановлено, що виконання  робіт та надання  послуг у сфері забезпечення  санітарного та епідемічного благополуччя має здійснюватись тільки на платній основі.

                        Вивчивши зазначені норми,  суд приходить до висновку , що заклади державної санітарно-епідеміологічної служби , до яких відноситься позивача, мають право ,  а не  обов'язок щодо стягнення плати за виконання  робіт та надання  послуг у сфері забезпечення  санітарного та епідемічного благополуччя .

                       В силу викладеного суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується встановлення відповідачем під час проведення перевірок позивача, результати яких зафіксовані в актах № 26-12/20  від 21.04.2006 р. та № 26-21/72  від 06.07.2006 р. , заниження останнім платежів, обов'язок отримання яких для подальшого перерахування до Державного бюджету  передбачений діючим законодавством.

                     За таких обставин  на думку суд у відповідача згідно з п. 7 ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” були відсутні правові підстави  пред'являти керівнику позивача вимоги щодо вживання заходів  по   надходженню  недотриманих доходів  по надання платних послуг .

                     У порядку , передбаченому ст.. 71 КАСУ, відповідачем не надані докази того, що в наслідок безкоштовного надання позивачем послуг та виконання ним робіт без отримання плати,  останнім не виконані завдання по забезпеченню надходжень до спеціального фонду Державного бюджету, що призвело до неможливості виконання обов'язків, передбачених  Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»

                    У зв'язку з наведеним суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

                    Крім того, суд приймає до уваги те, що Постановою КМУ № 662 від 11.05.2006 р. внесені зміни до Постанови № 1544 від 15.10.2002 р. , згідно з яким чітке визначено, що   роботи та послуги виконуються  і надаються  установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби  на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами. На думку суду зазначені зміни ще раз свідчать про те, що   позивачем при наданні послуг та виконанні робіт без отримання плати , яка повинна була перераховуватись до спеціального фонду Державного бюджету,  не булі порушені положення  Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

                     Під час судового засідання, яке відбулось 14.06.2007 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 18.06.2007 р.

                        Керуючись ст.ст. 94, 98,   160-163 КАС України, суд  

                                              п о с т а н о в и в:

1.   Позов задовольнити.

           2. Визнати нечинними  п.п. 1.1., 1.2., 1.3. п.1. обов'язкових  вимог Контрольно-ревізійного управління в АРК  ( м. Сімферополь, бул.Леніна 5/7)  № 28-14/90 від 25.07.2006р.

           3. Визнати нечинним п.3  обов'язкових  вимог Контрольно-ревізійного управління в АРК  ( м. Сімферополь, бул.Леніна 5/7) № 28-14/53 від 26.04.2006 р.  

  а № 28-14/90 від 25.07.2006р.

           4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Судакської міської санітарно-епідемічної  станції (м.Судак, вул. Мічуріна, 4, ЗКПО 02774020, банківські реквізити невідомі) 3,40 грн.- судового збору.

         У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки,  передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.