Постанова

від 17.05.2007 по справі 2426-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2426-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 101

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.05.2007Справа №2-7/2426-2007А

За позовом: Малого колективного підприємства фірми «Дюбек» (98180, м. Феодосія, с. Насипне, вул. Першотравнева, 9, ідентифікаційний код 23441652)

До відповідача:  Державної податкової інспекції в м. Феодосія (98112, м. Феодосія, вул. Кримська, 82-в)

Про скасування податкових повідомлень-рішень.

 Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний    

                                                      Секретар судового засідання В. Є. Євген'єва

представники:

Від позивача –  Ємельянов С. О., предст., дов. від 01.01.2006 р.

Від відповідача  –  Кулак К. В., держ. под. інсп., дов. №20/10-0 від 28.07.2006 р., Кашавцева І. В., гол. держ. под. ревізор, дов. №26/10-2 від 24.01.2007 р.

   Суть адміністративної  справи:

 Мале колективне підприємство фірма «Дюбек» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосія №0008260000122301/0 від 30.01.2007 р., №0008270000112301/0 від 30.01.2007 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки ДПІ в м. Феодосія в акті перевірки №115/23-1/23441652 від 20.01.2007 р. не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Так, позивач зазначив, що підприємством було продано обладнання для виробництва сигарет за ціною, що перевищує ринкову вартість такого обладнання, а тому порушень норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» МКП фірма «Дюбек» не допускала.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що за результатом проведеної виїзної планової документальної перевірки МКП фірми «Дюбек» були встановлені порушення вимог законодавства, внаслідок чого підприємству був донарахований податок на прибуток у сумі 98750,00 грн. та податок на додану вартість у розмірі 125000,00 грн. Правомірність здійснення донарахування податків ДПІ в м. Феодосії обґрунтовує тим, що за договором №57 від 24.06.2005 р. позивач придбав у Приватного підприємства Торгово-комерційної фірми «Спецмегапостач» обладнання на загальну суму 2000000,00 грн., вартість якого була сплачена МКП фірмою «Дюбек» шляхом передачі емітованих позивачем векселів на суму 2000000,00 грн. За договором купівлі-продажу №45 від 21.09.2005 р. позивачем обладнання для виробництва сигарет було продано Приватному підприємству Торговій групі «Буд-Майстер-М». Ціна угоди склала 1250000,00 грн. та була сплачена покупцем шляхом передачі векселів на суму 1480000,00 грн. Дисконт за одержаними векселями склав 230000,00 грн. та був відображений у складі валових доходів підприємства в 4-му кварталі 2005 року. Відповідач зазначив, що Мале колективне підприємство фірма «Дюбек» здійснило операцію, яка не була направлена на отримання доходу, позаяк товар не отримувався для його подальшого використання у власній господарській діяльності. За таких обставин, на думку ДПІ в м. Феодосія, представниками податкової інспекції були правомірно зроблені висновки про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. п 2.1.1 п.2.1 ст. 3, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у завищення валових витрат підприємства в 3-му кварталі 2005 року на суму 395000,00 грн. Відповідач також зазначив, що позивачем був порушений п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося в завищенні податкового кредиту в липні 2005 року на суму 125000,00 грн. З урахуванням викладеного, ДПІ в м. Феодосія просить суд відмовити в задоволенні позову.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України вирішення спорів фізичних та юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень віднесено до компетенції адміністративних судів. Згідно з ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки. Отже, спори щодо оскарження рішень органів державної податкової служби в Україні підсудні окружним адміністративним судам. Проте, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, в контексті зазначеного пункту слід виходити з підвідомчості відповідних справ господарським судам, як вона визначалась Господарським процесуальним кодексом України на дату набрання чинності КАС України. Зазначена позиція викладена в листі Вищого господарського суду України №01-14/195 від 02.04.2007 р. та в листі Верховного суду України від 30.03.2007 р. Таким чином, спори щодо оскарження рішень податкових органів підлягають розгляду господарськими судами України в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                            встановив:

З 12.12.2006 р. по 16.01.2007 р. Державною податковою інспекцією в м. Феодосія була проведена виїзна планова документальна перевірка Малого колективного підприємства Фірма «Дюбек» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 01.10.2006 р., за результатами якої був складений акт №115/23-1/23441652 від 20.01.2007 р.

На підставі матеріалів перевірки ДПІ в м. Феодосія були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення №0008260000122301/0 від 30.01.2007 р. про донарахування позивачу податку на прибуток на суму 98750,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49375,00 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0008270000112301/0 від 30.01.2007 р., яким МКП Фірмі «Дюбек» був донарахований податок на додану вартість в розмірі 125000,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 62500,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі зробленого висновку про порушення МКП фірмою «Дюбек» п. 1.32 ст. 1, п. п 2.1.1 п.2.1 ст. 3, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у завищення валових витрат підприємства в 3-му кварталі 2005 року на суму 395000,00 грн. та завищенні податкового кредиту в липні 2005 року на суму 125000,00 грн. відповідно.

Так, матеріали справи свідчать, що 24.06.2005 р. між Приватним підприємством «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач» (Постачальник) та Малим колективним підприємством фірмою «Дюбек» (Покупець) був укладений договір №57, п. 1.1 якого передбачено, що за цим договором Постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність Покупцеві Товар за номенклатурою, в кількості, за ціною та на умовах, визначених в цьому договорі.

За цим Договором Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти у власність та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором (п. 1.2 Договору).

Відомості про товар, якість та кількість товару визначені в розділу 2 договору:

- сигареторобна машина марки С-9 в кількості 1 шт. за ціною 800000,00 грн. з ПДВ;

- приставка для приклеювання ацетатних фільтрів марки CF-4 в кількості 1 шт. за ціною 700000,00 грн. з ПДВ;

- машина для укладення сигарет в касети марки СР-1 в кількості 1 шт. за ціною 500000,00 грн. з ПДВ.

П. 4.1 Договору передбачено, що ціна на товар, що постачається за цим договором, розуміється як DDP склад Покупця (згідно з ІНКОТЕРМС 2000) та вказана в розділі 2 п. 2.1, 2.2, 2.3 цього договору.

Загальна сума цього договору – 2 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом передачі емітованих покупцем векселів та оформлюються актом приймання-передачі.

Факт приймання-передачі товару підтверджується актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами та скріпленим печатями (п. 6.3 договору).

Датою приймання товару вважається дата підписання акту приймання-передачі (п. 6.4 договору).

Додатковою угодою №1 сторони домовились викласти п. 3.1 договору №57 від 24.06.2005 р. в наступній редакції: «Постачальник передає Товар Покупцеві на складі Покупця м. Луганськ вул. Краснодонська, 7».

На виконання умов укладеного договору ПП «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач» передало МКП фірмі «Дюбек» обладнання на загальну суму 2 000 000,00 грн., про що свідчить видаткова накладна №РН-28.07-05 від 28.07.2005 р. Товар був отриманий позивачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника підприємства.

На суму переданого товару Покупцем була виписана податкова накладна №НН-28.07-05 від 28.07.2005 р.

В рахунок оплати вартості обладнання Малим колективним підприємством фірмою «Дюбек» були передані ПП «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач» 5 простих векселів, про що свідчить акт приймання-передачі векселів від 29.07.2005 р., підписаний обома сторонами та скріплений печатями підприємств.

Позивачем в третьому кварталі 2005 року до складу валових витрат була віднесена сума 1 666 666,67 грн. (2 000 000,00 грн. – 333 333,33 грн. ПДВ). За отриманою податковою накладною сума ПДВ у розмірі 333 333,33 грн. була віднесена МКП фірмою «Дюбек» до складу податкового кредиту за липень 2005 р.

21.09.2005 р. між Малим колективним підприємством фірмою «Дюбек» (Продавець) та Приватним підприємством «Торгова група «Буд-Майстер-М» (Покупець) був укладений договір №45, п. 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця обладнання, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору Асортимент, ціна, кількість товару вказується в специфікації (додаток №1 до даного договору) (п. 1.2 Договору).

Загальна сума договору складає 1 250 000,00 грн., в тому числі ПДВ 208 333,33 грн. (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання цього договору. Датою поставки товару вважається дата приймання Покупцем товару згідно акту приймання-передачі.

В п. 3.1 договору сторони передбачили, що оплата за проданий товар здійснюється шляхом передачі Продавцеві простих векселів, емітованих продавцем. Факт оплати оформлюється актом приймання-передачі векселів, підписаним сторонами договору.

Специфікацію до договору №45 від 21.09.2005 р. передбачено, що товаром за цим договором є:

- сигареторобна машина марки С-9 в кількості 1 шт. за ціною 450000,00 грн. без ПДВ;

- приставка для приклеювання ацетатних фільтрів в кількості 1 шт. за ціною 365000,00 грн. без ПДВ;

- машина для укладення сигарет в касети в кількості 1 шт. за ціною 261666,67 грн. без ПДВ.

Вказане обладнання було передано позивачем Приватному підприємству «Торгова група «Буд-Майстер-М» за відповідним актом приймання-передачі від 23.09.2005 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.

На суму проданого товару позивачем була виписана податкова накладна №14 від 23.09.2005 р.

В рахунок оплати вартості обладнання Приватним підприємством «Торгова група «Буд-Майстер-М» були передані Малому колективному підприємству фірмі «Дюбек» 3 простих векселя на загальну суму 1 480 000,00 грн., про що свідчить акт приймання-передачі векселів від 20.10.2005 р., підписаний обома сторонами та скріплений їх печатями. Таким чином, дисконт по отриманих векселях склав 230000,00 грн.

За результатом проведеної господарської операції позивачем до складу валових доходів 3-го кварталу 2005 року віднесена сума 1041666,67 грн. Сума ПДВ по виписаній податковій накладній була включена МКП фірмою «Дюбек» до складу податкових зобов'язань за вересень 2005 року у розмірі 208333,33 грн. Дисконт по отриманих векселях у розмірі 230000,00 грн. був відображений підприємством у складі валових доходів у четвертому кварталі 2005 року.

Вищевказані договори є правомірними, оскільки їх недійсність не визнана судом. Іншого суду не доведено, у той час як відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Так, суд звертає увагу на те, що п.11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу, районах  у  містах,  міжрайонні  та  об`єднані  державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках — коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

На думку Державної податкової інспекції в м. Феодосія, позивач по операції з придбання обладнання для виробництва сигарет є посередником між ПП «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач», як постачальником, та ПП «Торгова група «Буд-Майстер-М», як покупцем. Так, відповідач зазначив, що МКПФ «Дюбек» була здійснена операція, яка не була направлена на отримання доходу, через що, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати позивача не могли бути віднесені на його валові витрати в повній сумі придбання, оскільки товар не отримувався для його подальшого використання у власній господарській діяльності. Таким чином, ДПІ в м. Феодосія був зроблений висновок про порушення МКПФ «Дюбек» позивачем п. 1.32 ст. 1, п. п 2.1.1 п.2.1 ст. 3, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у завищення валових витрат підприємства в 3-му кварталі 2005 року на суму 395000,00 грн. (сума валових витрат від придбання обладнання 1666666,67 грн. – сума валових доходів від продажу обладнання 1041666,67 грн. – дисконт по векселям 230000,00 грн.). Крім того, відповідач вважає, що МКП фірмою «Дюбек» в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» була занижена сума податку на додану вартість на 125000,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту в липні 2005 року на суму 125000,00 грн. (податковий кредит при придбанні обладнання 333333,33 грн. – податкові зобов'язання при реалізації обладнання 208333,33 грн.).

Проте, вказані висновки ДПІ в м. Феодосія є передчасними та спростовуються з огляду на наступне.

          Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про  оподаткування прибутку підприємств” з наступними змінами і доповненнями, під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Отже, вказана норма визначає господарську діяльність не як діяльність по отриманню доходів, а як діяльність, направлену на отримання доходів від господарських операцій.

П. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що валовий доход — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до ч. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 р., під доходами розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період. Цим же Положенням встановлено, що прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Таким чином, здійснена позивачем діяльність є господарською діяльністю в розумінні Закону України “Про  оподаткування прибутку підприємств” та діяльністю, направленою на отримання доходу.

Більш того, суду вважає за необхідне повідомити, що отримання прибутку є не обов'язковою ознакою господарської діяльності. Отримання прибутку є лише метою здійснення підприємницької діяльності, яка може бути і не досягнута. Так, згідно з ч.2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — підприємцями. Ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Ч. 1 ст.43 ГК України гарантує підприємцям право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Суд також звертає увагу на те, що зі звіту про оцінку вартості майна від 09.09.2005 р., зробленого суб'єктом оціночної діяльності – ТОВ «Експертно-юридичний центр», вбачається, що ринкова вартість поточної лінії з виробництва сигарет з фільтром, що належить МКП фірмі «Дюбек», складає 1 110 900,00 грн. Отже, ціна реалізованого позивачем обладнання за договором №45 від 21.09.2005 р. перевищує ринкову вартість вказаного рухомого майна.

Ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Письмовими доказами, відповідно до ст. 79 КАС України, є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин звіт про оцінку вартості майна від 09.09.2005 р. є належним письмовим доказом у справі.

Крім того, суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що МКПФ «Дюбек» по операції з придбання обладнання для виробництва сигарет є посередником між ПП «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач» та ПП «Торгова група «Буд-Майстер-М» через наступне.

Так, п. 2.1 статуту Малого колективного підприємства фірми «Дюбек» в якості одного з видів діяльності підприємства передбачено виробництво та реалізація тютюнових виробів.

Згідно з довідкою Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим №09/2-6-06/1017 від 20.03.2005 р. Мале колективне підприємство фірма «Дюбек» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 16.00.0 „Виробництво тютюнових виробів”, 51.35.0 „Оптова торгівля тютюновими виробами”.

Отже, витрати з придбання обладнання для виробництва сигарет безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю МКП фірми «Дюбек», а тому, відповідно до норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, вони відносяться до складу валових витрат підприємства. У той же час, згідно з п. 5.11 вказаного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, позивачем була правомірно віднесена до складу валових витрат сума вартості придбаного за договором №45 від 21.09.2005 р.

П. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на здійснення операції по придбанню обладнання з виробництва сигарет) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва і основних фондів, які підлягають амортизації.

Оскільки вартість придбаного обладнання з виробництва сигарет була правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат, позаяк їх придбання пов'язано з подальшим використанням у господарській діяльності, то сплачений в складі його ціни податок на додану вартість відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається  дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені податкові накладні, які підтверджують право позивача на податковий кредит.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається порушення позивачем норм податкового законодавства України.

При відсутності донарахування податкового зобов'язання застосування штафних (фінансових) санкцій не є правомірним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Малого колективного підприємства фірми «Дюбек» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у розмірі 3,40 грн. у порядку ч. 1 ст. 94, п. 1, 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, п. п. „б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

   У порядку п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вступна та резолютивна частини постанови оголошені та підписані у судовому засіданні 17.05.2007 р. Повний текст постанови складений та підписаний 22.05.2007 р.

        Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 – 163, п. 4 ст. 167   Кодексу адміністративного судочинства України, суд

          П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосія №0008260000122301/0 від 30.01.2007 р.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосія №0008270000112301/0 від 30.01.2007 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) на користь Малого колективного підприємства фірми «Дюбек» (98180, м. Феодосія, с. Насипне, вул. Першотравнева, 9, ідентифікаційний код 23441652) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

          Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою сторони, на користь якої ухвалено рішення.

Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.