Рішення

від 24.05.2007 по справі 3407-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3407-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2007Справа №2-17/3407-2007

За позовом: ДП „Інком-Сіммферополь” (95001, м. Сімферополь, вул. Некрасова 9)

До відповідача:   Кримської республіканської установи „Інформаційно-аналітичний центр” (95000, м. Сімферополь, вул. Семашко 8)

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1.          Міністерство охорони  здоров'я  АР Крим ( м. Сімферополь, пр-т. Кірова 13)

2.          Міністерство фінансів АР Крим  (м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург 4)

про   стягнення 39939,34  грн.

                                       Суддя В.І. Гайворонський  

                    П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –   Юрченко В.Є., представник, дов. пост.

Від відповідача –   Ковальова  І.Ф., нач., посв. № 54

Від  Міністерства охорони  здоров'я  АР Крим – Топчій  О.С., дов. № 01/4068-8/05 від 11.12.2006 року

Від  Міністерства фінансів АР Крим   -   Башкова  Н.А., представник, дов. від 21.07.2006 року № 17-10/1306

        Сутність спору:   

         Позивач згідно з позовом     просить сягнути  з відповідача суму заборгованості в розмірі 39 939,34 грн. у зв'язку з  тим, що відповідач не  здійснив оплату за поставлене обладнання відповідачу.

         Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнає  повністю, суму позову не оспорює, і вказує, що сплату боргу прозвести не може по причині  відсутності фінансування.

         Треті особи заявили клопотання про надання відповідачу відстрочки виконання рішення у зв'язку з тим, що відповідач є бюджетною установою.

         Позивач проти надання відстрочки виконання рішення..

         Згідно статті 84 ГПК України в описовій частині  рішення вказуються клопотання  сторін, а в мотивувальній частині – доводи, за якими господарський суд їх відхилив.

         В засіданні суду, яке відбулося  17.05.2007 року оголошувалася перерва до 24.05.2007 року.

         По справі проголошена вступна те резолютивна частини рішення.

           Розглянувши матеріали справи, суд –

                                                 ВСТАНОВИВ:

         Згідно з Договорами  на поставку обладнання № 03/09-1  та № 03/09-2 від 03.09.2002 року  позивач, іменуємий „Продавець” зобов'язується продати відповідачу, іменуємому „Покупець” комп'ютерне обладнання, а  покупець зобов'язується  здійснити сплату   за продане продавцем обладнання протягом трьох банківських днів з моменту поставки.

        Поставка майна підтверджується  накладними від 30.09.2002 року на 14985,5 грн. та на 134 953,84 грн.

        Наявність боргу в сумі  позову підтверджується актом звірки.

        Відповідачем не представлено доказів того, що указаний борг їм погашений.

                Оскільки відповідні докази не представлені зацікавленою стороною до  прийняття цього рішення, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після  винесення рішення по цій справі.        

 Згідно  ст. 526 ЦК України, ст. 193 ЦК України зобов'язання за договором повинні виконуватися.

Згідно ст. 204  ЦК України  та ст. 207 ГК України договір і зобов'язання  являється дійсним, доки в установленому Законом порядку  вони не визнані недійсними.

В установленому  Законом порядку  договори  не визнані недійсними. Таким чином, у суду  немає підстав  не приймати  їх до уваги.  

При цьому необхідно відмітити, що  виходячи із закріпленого  статтею 129  Конституції  України принципу диспозитивності сторін, суд не вправі розв'язувати  вимоги, які  в установленому Законом порядку  не заявлені зацікавленою стороною.

Згідно ст. 8  Конституції України   вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

               Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12) по аналогічному питанню, а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.           

                 Клопотання про надання відстрочки задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить з наступних підстав:

                 Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд зобов'язаний враховувати  не тільки інтереси відповідача, але й інтереси позивача.

                 Позивач проти надання відстрочки.

                 При цьому необхідно відмітити, що  борг існує протягом тривалого часу, і відповідач вправі був  прийняти необхідні заходи по фінансуванню указаного боргу.

                 Крім цього, чи має відповідач ще будь-які джерела фінансування окрім бюджетних коштів, або ні, достовірно можливо встановити лише в процесі виконавчого провадження, коли державний виконавець згідно наданий йому повноважень буде виясняти указане питання.

                 Крім цього, згідно п. 6 статті 83 ГПК України  надання відстрочки є правом суду, а не обов'язком.

                 Таким чином, виконуючі надане Законом суду право відстрочку не надавати, суд процесуального законодавства не порушує, у зв'язку з чим немає підстав для зміни  цього рішення за указаними обставинами.

                 При цьому також необхідно відмітити, що якщо в процесі виконавчого провадження буде встановлено, що рішення суду виконати неможливо, зацікавлена сторона вправі звернутися із відповідною заявою в порядку статті 121 ГПК України.

                 Судові витрати згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України  підлягають відшкодуванню позивачу з відповідача в розмірі 339,39 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                 Надмірно сплачене державне мито в розмірі 1 коп. згідно Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита” № 15 від 22.04.1993 року може бути повернута позивачу при наявності відповідної заяви, ухвалою суду.

                 На підставі викладеного, а також керуючись  ст.ст. 44, 49, 82, 84,  85 ГПК України, суд –

                                                                ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити.

                Стягнути з відповідача Кримської республіканської установи „Інформаційно-аналітичний центр” (95000, м. Сімферополь, вул. Семашко 8; поточний рахунок № 25401000130009 в АКБ „Чорноморський банк розвитку та  реконструкції”, МФО  384577) на користь позивача - ДП „Інком-Сімферополь”  (95001, м. Сімферополь, вул. Некрасова 9; р/р 26000410417001, код ЄДРПОУ 31885775 Банк КРУ АКБ „Приватбанк” м. Сімферополь, МФО  384436)  заборгованість в сумі 39 939,34 грн., державне мито в сумі 339,39 грн., та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.