Рішення

від 09.07.2018 по справі 909/316/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/316/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М., секретар судового засідання Вакалюк А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Модуль",

пр-т. Л. Українки, 15а/72, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301

до відповідача: ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області,

вул. І. Франка, 1, м. Калуш, 77300

про встановлення земельного сервітуту

за участю:

від позивача: ОСОБА_2, договір б/н від 11.05.2018

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Модуль" подало позов до ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області про встановлення земельного сервітуту.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 15.05.2018 року. В судовому засіданні 15.05.2018 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 29.05.2018 року, про що представників сторін було повідомлено. Ухвалою суду від 29.05.2018 року підготовче провадження у справі закрито і призначено розгляд справи по суті на 19.06.2018 року. В судовому засіданні 19.06.2018 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 09.07.2018 року.

В судовому засіданні 09.07.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням відділення пошти (вх.№9382 від 25.06.2018).

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 202 ГПК України розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Позиція позивача.

Позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що ПП "Модуль" для усунення виявлених порушень протипожежної безпеки звернулось до ОСОБА_1 міської ради з заявою щодо укладення між сторонами земельного сервітуту з приводу користування частиною земельної ділянки ОСОБА_1 міської ради для облаштування заїзду до орендованої земельної ділянки. На засіданні земельної комісії ОСОБА_1 міської ради від 13.10.2017 року рекомендовано ПП "Модуль" звернутись до суду з приводу вирішення цього питання.

Таким чином, позивач з посиланням на ст. 16, 401 Цивільного кодексу України, а також ст.98, 99 Земельного кодексу України просить суд встановити постійний та оплатний земельний сервітут на земельній ділянці площею 0, 0146 га, що знаходиться за адресою по вул. Пекарська в м. Калуш і є у власності ОСОБА_1 міської ради, шириною 3,5 м з правом проїзду по ній легковим та вантажним транспортом до належної на праві оренди земельної ділянки площею 0,1161 га в м. Калуш по вул. Пекарській, ділянка №1 з кадастровим номером 2610400000:17:004:0016.

Відповідач ОСОБА_1 міська рада відзиву на позовну заяву та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду не подав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

02.02.2016 року між ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) та ПП "Модуль" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі №040729600192 від 13.06.2007 року, відповідно до якої в оренду надана земельна ділянка загальною площею 0,1161 га (п.2), договір укладено до 02.03.2020 року (п.8), з 01.01.2016 року орендна плата вноситься в грошовій формі в розмірі 24 786, 66 грн в рік (п.9) (а.с.18).

22.03.2015 року між ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) та ПП "Модуль" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі №040729600192 від 13.06.2007 року, відповідно до якої в оренду надана земельна ділянка загальною площею 0,1161 га (п.2), договір поновлено з 02.03.2015 року до 02.03.2020 року (п.8), з 01.01.2015 року орендна плата вноситься в грошовій формі в розмірі 19 809, 53 грн в рік (п.9) (а.с.19).

Відповідно до Акту про передачу земельної ділянки в натурі від 22.03.2015 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, що знаходиться на вул. Пекарська,1, площею 0,1161 га, для реконструкції приміщення сушильного цеху під столярний цех №2610400000:17:004:0016 (а.с.20).

Відповідно до Акту №1 від 22.02.2017 року, складеного за результатами проведення позапланової перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки - при перевірці ПП "Модуль" встановлено такі порушення: на територію підприємства відсутня дорога для проїзду пожежного автомобіля для ліквідації ймовірних пожеж (а.с.36).

25.09.2017 року директор ПП "Модуль" звернувся з заявою до міського голови м. Калуш з проханням укласти сервітут (а.с.38).

На засідання узгоджувальної земельної комісії, яке оформлене протоколом №25 від 13.10.2017 року, який затверджено рішенням ОСОБА_1 міської ради від 30.11.2017 року №1214 - рекомендовано директору ПП "Модуль" питання з приводу облаштування заїзду до земельної ділянки на вул. Пекарська, 1 в м. Калуш, для обслуговування виробничих приміщень вирішувати в судовому порядку (а.с.40).

В спірному випадку, доводи позивача визнаються судом обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначено у ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Положеннями п. п. а), б) ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України визначено право власників або користувачів земельних ділянок вимагати встановлення такого виду земельного сервітуту, як право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Стаття 99 Земельного кодексу України визначає види права земельного сервітуту, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Таким чином, суб'єктом права земельного сервітуту обов'язково має бути власник або землекористувач земельної ділянки.

Згідно з ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно з частиною третьою статті 402 Цивільного кодексу України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача. З викладеного вбачається, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Таким чином, як вбачається з аналізу зазначених норм, потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, пройти чи проїхати до своєї земельної ділянки, користуватися належною йому будівлею тощо.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір оренди землі №040729600192 від 13.06.2007 року, відповідно до якого ПП "Модуль" є орендарем земельної ділянки площею 0,1161 га з кадастровим номером 2610400000:17:004:0016, що також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.16).

Вказана земельна ділянка межує по периметру з чотирма іншими земельними ділянками, одна з яких перебуває у власності ОСОБА_1 міської ради. Вказане підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2603153342018 (а.с.32).

Відповідно до ДБН 360-92** розділ "Протипожежні вимоги" - при проектуванні проїздів і пішохідних шляхів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків, у тому числі із вбудованоприбудованими приміщеннями, і доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення. Ширина проїзду повинна бути не менше 3,5 м.

Відповідно до Акту №1 від 22.02.2017 року Державної служби України з надзвичайних ситуацій, складеного провідним інспектором Калуського МРВ УДСНС, при проведенні позапланової перевірки ПП "Модуль" встановлено таке порушення - на території підприємства відсутня дорога для проїзду пожежного автомобіля для ліквідації ймовірних пожеж. Внаслідок встановлених обставин, позивач звернувся із заявою до ОСОБА_1 міської ради про укладення сервітуту. За результатами розгляду ОСОБА_1 міською радою вказаної заяви позивача, рекомендовано вирішувати дане питання в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи те, що позивач є землекористувачем за договором оренди, а відтак є суб'єктом права земельного сервітуту, за наявності вжитих заходів з боку позивача щодо встановлення земельного сервітуту (звернення до відповідача з відповідною заявою), за наявності необхідності проїзду через чужу земельну ділянку, суд дійшов висновку про необхідність встановлення земельного сервітуту.

Суд дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

В спірному випадку доводи позивача відповідачем жодним чином не спростовані.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст. 15, 16, 401, 402, 404 Цивільного кодексу України, ст.98, 99, 100 Земельного кодексу України, ст. 73, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Модуль" /77301, Івано-Франківська область, м. Калуш, пр-т. Л. Українки, 15а/72, код ЄДРПОУ 22176225/ до ОСОБА_1 міської ради /77301, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. І. Франка, 1, код ЄДРПОУ 33578261/ про встановлення земельного сервітуту - задовольнити.

Встановити Приватному підприємству "Модуль" /77301, Івано-Франківська область, м. Калуш, пр-т. Л. Українки, 15а/72, код ЄДРПОУ 22176225/ постійний та оплатний земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,0146 га, що знаходиться за адресою по вул. Пекарська в м. Калуш і є у власності ОСОБА_1 міської ради, шириною 3,5 м з правом проїзду по ній легковим та вантажним транспортом до належної на праві оренди земельної ділянки площею 0,1161 га в м. Калуш по вул. Пекарській, ділянка №1 з кадастровим номером 2610400000:17:004:0016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2018

Суддя Фрич М.М.