Рішення

від 11.07.2018 по справі 910/5728/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2018Справа № 910/5728/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А)

до Благодійної організації "Фонд УМДПЛ" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 1/2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10)

про стягнення 57 997,12 грн.

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Фонд УМДПЛ" (надалі - відповідач ) про стягнення 57 997,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.09.2014 № 1720.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5728/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 14.05.2018 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу і третій особі та поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/5728/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Благодійної організації "Фонд УМДПЛ", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 1/2.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

17.09.2014 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Орендодавець), Благодійною організацією "Благодійний фонд Павла Тарасюка" (Орендар) та Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (Підприємство) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1720 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011, рішення конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 травня 2014, Протокол № 29 та рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 15 квітня 2014 № 172 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вулиця Басейна, будинок № 1/2 літер А для розміщення благодійної організації.

Відповідно до п. 2.1 Договору, нежитлове приміщення, загальною площею: 59,30 (п'ятдесят дев'ять цілих три десяті) кв.м. у т.ч. 1 поверх - 1,00 (один цілий) кв.м, 2 поверх - 0,50 (нуль цілих п'ять десятих) кв.м, 3 поверх - 1,00 (один цілий) кв.м, 4 поверх - 56,80 (п'ятдесят шість цілих вісім десятих) кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП Київжитлоспецексплуатація . (п. 2.4 Договору)

Згідно з п.п. 3.1 - 3.3 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22 вересня 2011 р. № 34/6250. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору за травень 2014р.становить: 3500 грн 00 коп.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Крім орендної плати Орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка за травень 2014р. складає: 187 грн. 41 коп. на місяць.

За приписами п. 3.6, 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується ОРЕНДАРЕМ на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) (надалі-підприємство) КП "Київжитлоспецексплуатація", 01001 м. Київ вул. Володимирська, 51-а, р/р 2600067759 у АБ "Укргазбанк" м. Києва, код банку 320478, код ЄДРПОУ 03366500 Св, ПДВ № 39071463 ІПН 03366502659, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної , плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну орендних платежів (орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою) Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до п. 9.1 Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 17.09.2014 по 15.09.2017.

Додатковим договором № 1 від 01.10.2015 до Договору сторони погодили замінити найменування орендаря Благодійна організація Благодійний фонд Павла Тарасюка (ідентифікаційний код 33887439) на Благодійна організація Благодійний фонд Тауер (ідентифікаційний код 39900664).

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Благодійна організація "Фонд УМДПЛ" (ідентифікаційний код 39900664) є правонаступником Благодійної організації Благодійний фонд Павла Тарасюка (ідентифікаційний код 33887439).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.10.2017 по 31.03.2018, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем по орендній платі у розмірі 47 845,45 грн та з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 3 147,57 грн за період з 01.08.2017 по 31.03.2018. Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 442,78 грн, інфляційні у розмірі 1 968,10 грн та пеню у розмірі 4 593,22 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду приміщення у нежилому будинку, що перебувають на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 59,3 кв.м. ( у т.ч. IV пов.основна 48,2 кв.м., МСК - 8.6 кв.м., ІІІ пов. МСК - 1,0 кв.м., ІІ пов. МСК - 0,5 кв.м., І пов. МСК - 1,0 кв.м.), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 1/2 Літер А, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 13.10.2014, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств.

Суд зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість за перед Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація за Договором по орендній платі у розмірі 47 845,45 грн за період з 01.10.2017 по 31.03.2018 та по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 3 147,57 грн за період з 01.08.2017 по 31.03.2018, що підтверджується довідкою про нарахування і надходження платежів за використання нежилих приміщень за адресою: вул. Басейна, 1/2 літер А, та довідкою заборгованості про нарахування і надходження компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

За приписами п. 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем по орендній платі у розмірі 47 845,45 грн та по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 3 147,57 грн.

Обставин прострочення виконання своїх обов'язків за Договором відповідачем не заперечено та не спростовано, доказів повернення об'єкта оренди орендодавцеві у встановленому Договором порядку не надано.

Отже, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не здійснив оплату по орендній платі та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 442,78 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 968,10 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Дослідивши поданий розрахунок інфляційних втрат за прострочення сплати коштів за користування орендованим приміщенням у розмірі 1 817,79 грн та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 150,31 грн, а також розрахунок 3% річних за прострочення сплати коштів користування орендованим приміщенням у розмірі 409,44 грн та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 33,34 грн, Суд зазначає, що позивачем не вказано строку здійснення ним відповідних нарахувань, оскільки не визначено початок періоду прострочення відповідача та його кінець за кожним окремим платежем.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України Суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, а отже і самостійно визначати період часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язань, оскільки такий обов'язок покладено чинним законодавством на позивача.

Отже, оскільки з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, за який період часу обчислено заявлені до стягнення суми, Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та відсутність підстав для їх задоволення.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення сплати коштів за користування орендованим приміщенням у розмірі 4 283,92 грн та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 4 593,22 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну орендних платежів (орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою) Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Перевіривши розрахунок пені у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за загальний період з 02.10.2017 по 31.03.2018 та з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за загальний період з 02.10.2017 по 31.03.2018, Суд дійшов висновку, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача. Так, позивачем невірно визначено початок перебігу прострочки відповідача зі сплати заборгованості, який починається 6 числа кожного наступного місяця, з огляду на п. 3.7 Договору. Відтак, Суд зазначає, що перебіг прострочки відповідача зі сплати заборгованості з орендної плати за жовтень 2017 року починається з 06.11.2017, а з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за серпень 2017 року - 06.09.2017. Окрім того, основою для нарахування пені позивачем невірно обрано загальну суму заборгованості за кожним місяцем в порядку її збільшення, а не борг окремо за кожним місяцем оренди. Більше того, виходячи з умов Договору, строк сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за березень 2018 року настав відповідно 06.04.2018, проте позивачем цей період не заявлено, тому нарахування пені за прострочення сплати за березень не здійснюється.

Таким чином, згідно з розрахунком Суду пені за кожним окремим платежем з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня пеню за прострочення сплати коштів за користування орендованим приміщенням у розмірі 3 123,28 грн та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 247,96 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене вище, позовні підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягнення борг з орендної плати у розмірі 47 845,45 грн, борг з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 3 147, 57 грн та пеня у розмірі 3 123,28 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації "Фонд УМДПЛ" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 1/2, ідентифікаційний код 39900664) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) борг з орендної плати у розмірі 47 845 (сорок сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 45 коп., борг з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 3 147 (три тисячі сто сорок сім) грн. 57 коп., пеню у розмірі 3 123 (три тисячі сто двадцять три) грн 28 коп. та судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 10 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11.07.2018

Суддя Т.Ю.Трофименко