Рішення

від 05.07.2018 по справі 910/2680/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2018Справа № 910/2680/18 За позовом Фермерського господарства "Сокіл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна"

про визнання договору недійсним та стягнення

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача: Мелєзгінов Ю.В.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 05.07.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Фермерське господарство "Сокіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про визнання договору недійсним та стягнення 58500 грн., сплачених у вигляді комісії за організацію договору фінансового лізингу №2624 від 05.07.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, укладаючи договір фінансового лізингу № 2624 від 05.07.2017, невірно розтлумачив його умови, а тому уклав договір внаслідок помилки і за відсутності вільного волевиявлення на його укладення. В зв'язку з цим позивач просить визнати укладений ним договір недійсним. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 58500,00 грн комісії, сплаченої за організацію договору фінансового лізингу № 2624 від 05.07.2017, оскільки, вважає договір недійсним і відповідно сплату будь-яких платежів за ним безпідставною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.04.2018.

26.04.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 14.05.2018 та ухвалою суду від 26.04.2018 викликано відповідача в підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.05.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 18.06.2018.

В судовому засіданні 18.06.2018 оголошено перерву до 05.07.2018.

В судове засідання 05.07.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про судовий розгляд повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 26-Б, к. 32-Б.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 29.03.2018, ухвала про виклик від 26.04.2018, ухвала про закриття підготовчого провадження від 14.05.2018, ухвала про перерву в судовому засіданні від 18.06.2018 направлялись відповідачу за адресою його місцезнаходження, однак, не були вручені під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/2680/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що ТОВ "Єврокар Україна" так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та попереджений про наслідки не надання відзиву, його неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Позивач зазначив, що він помилився щодо правової природи укладеного ним договору та вважав, що всі сплачені ним платежі є частиною покупної вартості предмету лізингу, в тому числі комісія за укладення договору. Оскільки договір укладений внаслідок помилки, він має бути визнаний недійсним з огляду на відсутність чіткого волевиявлення сторони на його укладення. Крім того, позивач вказує, що сторонами не було чітко визначено вартість предмета лізингу, в зв'язку з чим він не був обізнаний з обсягом своїх грошових зобов'язань. Не визначено особу постачальника предмету лізингу, в зв'язку з чим умовами договору позивач обмежений у праві звернення з претензіями щодо якості товару. Позивач не погоджується з визначеними до сплати платежами за договором фінансового лізингу та вважає їх такими, що не передбачені Законом України "Про фінансовий лізинг" Також позивачем зазначено, що умови договору є несправедливими по відношенню до нього, зокрема нечітке визначення підстав зміни вартості платежів; не визначення остаточного розміру предмета лізингу; не визначення порядку перерахунку вартості предмета лізингу та здійснення доплат і їх розміру через її збільшення; надано право односторонньої зміни вартості предмета лізингу; в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом; в спірному договорі фінансового лізингу обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом; звужені обов'язки та значно розширені права лізингодавця, зокрема виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача; звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України; передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, при цьому відповідного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умовами договору не передбачено; повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства; виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоотримувача, оскільки умовами договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу; внаслідок розірвання договору з ініціативи лізингодавця лізингоодержувач не отримає транспортного засобу і при цьому понесе невиправдані витрати - утримання з нього непомірних штрафів від сплаченого авансового платежу і неповернення йому сплаченої суми комі, організацію договору; установлено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не надається лізингоодержувачу, якому встановлено жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 203, 215, 229 ЦК України.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" (лізингодавець) та Фермерським господарством "Сокіл" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 2624.

Згідно п. 1.1, 1.2, 1.3 договору предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, зазначений у даному пункті та у специфікації (Марка/модель - Беларус - 892, об'єм двигуна - 4,75, привід 4*4, тип КПП МТ). Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає його вимогам. Вартість предмету лізингу на момент укладання даного договору зазначається у даному договорі та у додатку № 1. Лізингоодержувач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором. Дія договору фінансового лізингу припиняється або з моменту переходу права власності на предмет лізингу лізингоодержувачем або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю, що підтверджується підписанням сторонами відповідного акту прийому-передачі повернення предмету лізингу або в інших випадках, передбачених даним договором та чинним законодавством України. При наявності між сторонами взаємних не виконаних зобов'язань, договір в частині цих невиконаних зобов'язань діє до повного їхнього виконання (п.2.1, 2.4 договору).

Лізингодавець зобов'язується ознайомити лізингоодержувача з умовами даного договору та надати необхідну інформацію, яка передбачена чинним законодавством; виконувати інші зобов'язання, які прямо передбачені даним договором та законодавством України (п. 3.1.5, 3.1.11 договору).

Пунктом 3.2.6 договору лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов даного договору.

Лізингоодержувач зобов'язується до отримання предмету лізингу, на умовах та у порядку передбаченому договором, сплатити передбачені договором платежі. У встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а також компенсувати витрати лізингодавця, які пов'язані з реєстрацією предмета лізингу в відповідних органах державної реєстрації транспортних засобів на підставі виставленого рахунку протягом 5 календарних дів з моменту отримання такого рахунку від лізингодавця. Лізингоодержувач має право відмовитись або розірвати договір у передбачених даним договором або чинним законодавством випадках. Має інші права лізингоодержувача, які прямо передбачені чинним законодавством України ( п. 3.3.1, 3.3.3, 3.4.3, 3.4.11 договору).

Отже умовами договору передбачено, що сторони користуються в повній мірі не тільки тими правами, що передбачені договором, але й правами, наданими їм законодавством.

Згідно визначення термінів у договорі: комісія за організацію договору - першочерговий єдиноразовий платіж, який входить до складу обов'язкових платежів, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за організацію договору, для його оформлення, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Даний платіж включає в себе організаційні послуги лізингодавця, будь-які витрати понесені ним, що пов'язані з укладенням договору, в тому числі витрати, що пов'язані з пошуком предмету лізингу лізингоодержувачу. Розмір комісії попередньо погоджений сторонами та відображається у даному договорі та додатку № 1 до договору та становить 10% від вартості предмету лізингу. Авансовий платіж - це обов'язковий платіж, що складає частину від вартості предмета лізингу, розмір якого визначений у даному договорі та додатку №1 до даного договору та становить 23%. Який сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця, на умовах договору, до моменту передачі предмету лізингу. На авансовий платіж не нараховуються жодні відсотки. Комісія за передачі предмету лізингу - обов'язковий платіж, розмір якого становить 3%, який сплачується лізингоодержувачем від вартості транспортного засобу вказаного у договорі, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за здійснення необхідних дій, які пов'язані з передачею предмета лізингу лізингоодежрувачу. Комісія за супроводження договору - грошові кошти сплачені за супроводження договору, які сплачується лізингоодержувачем у складі періодичного лізингового платежу. Розмір комісії за супроводження договору відображається у додатку № 3 до договору та становить погоджений сторонами відсоток. Лізинговий періодичний платіж - щомісячний платіж, що сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця у строки та розмірі відповідно до даного договору та графіку сплати лізингових періодичних платежів. Лізингові платежі - це поняття включає всі види платежів, передбачених даним договором. Вартість предмету лізингу - погоджена сторонами вартість предмету лізингу, яка відображає його справедливу та звичайну вартість на момент укладення договору.

Згідно п. 8.1-8.6 договору сторони погоджуються, що лізингові платежі, що підлягають сплаті за цим договором на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість предмету лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем суми очікуваної станом на дату виконання договору відповідно до чинного курсу обміну долара США до української гривні за готівковими операціями, встановленого Комерційним банком АТ "Райффайзен Банк Аваль" при продажу долару станом на дату, коли кожен платіж має бути сплачений. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в доларах на змінній основі та мають сплачуватися в українських гривнях за обмінним курсом долара США до української гривні, чинним на дату оплати. Умови цього пункту застосовуються також до розрахунку розміру штрафів та інших платежів, які сплачуються лізингоодержувачем за цим договором на дату оплати даних платежів. Укладаючи даний договір сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу, на момент укладення даного договору, за цим договором становить 22413,79 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 585000,00 грн з ПДВ. Сторони погодились, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, який визначений на дату укладання даного договору, може змінюватись у випадку зміни обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця. Підписанням даного договору лізингоодержувач підтверджує, що він повідомлений про валютні ризики під час виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за цим договором. Лізингоодержувач прийняв на себе валютні ризики згідно з цим договором. Всі планові платежі, які визначаються у додатку №1 та додатку № 3 до даного договору сплачуються лізингоодержувачем на умовах, передбачених цим договором. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок лізингодавця. Усі поточні авансові та лізингові платежі по даному договору сплачуються лізингоодержувачем рівними частинами з 1 по 10 число місяця.

Комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу у розмірі 10%, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію протягом строку дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію договору визначено у додатку № 1 до даного договору. Комісія за організацію договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу. Авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу у розмірі 23% від вартості предмета лізингу, зазначеного у даному договорі та додатку № 1 до нього. Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж на умовах викладених у даному договорі, в продовж 12 місяців з моменту підписання даного договору платежами, які визначені у додатку № 1 до даного договору. На авансовий платіж, який сплачується у відповідності до додатку № 1 до даного договору не нараховуються жодні відсотки. Лізингоодержувач має право сплатити авансовий платіж достроково без сплати штрафів. Погоджений сторонами строк сплати авансового платежу може бути змінений за письмовою заявою лізингоодержувата та/або закріплений додатковою угодою до даного договору (п. 9.1 - 9.3 договору).

Лізинговий періодичний платіж - це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку сплати лізингових періодичних платежів. Кожен лізинговий періодичний платіж включає: відсотки за користування обсягом фінансування у розмірі 20% річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно); частини від обсягу фінансування (сума яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); комісія за супроводження договору в розмірі 6%. На момент укладення договору попередній розмір щомісячного періодичного платежу, у разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору становить 516,73 дол США, що відповідно становить 13486,65 грн. У випадку зміни вартості предмета лізингу на момент його придбання лізингоодержувачу сторони зобов'язані підписати додаток № 3 до даного договору. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати згідно з цим договором фінансового лізингу, до чергової сплати платежу (п.10.1, 10.3, 10.5 договору).

Згідно п. 11.1 , 11.2 договору після завершення строку лізингу за даним договором, лізингоодержувач придбає предмет лізингу у лізингодавця за викупною вартістю, що буде визначена лізингодавцем з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, які підлягають сплаті за цим договором. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за договором, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавстов України, що регулює правовідносини сторін за договором, не зазначає змін після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за договором, купівельна ціна предмета лізингу буде вважатись належним чином сплаченою лізингоодержувачем. Лізингоодержувач під час дії цього договору, при обов'язковій умові сплати в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами, за умови даного договору, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків, що підтверджується підписанням сторонами актів звірки взаєморозрахунків) має право придбати у власність предмет лізингу по його залишковій вартості за окремо укладеним договором купівлі-продажу.

Пунктами 12.1., 12.3 договору передбачено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7, 4.1 та не отримав транспортний засіб. Має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк встановлений чинним законодавством України, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує у якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається. В інших випадках, не передбачених даним договором лізингоодержувач має право розірвати даний договір виключно з підстав, які передбачені чинним законодавством України на момент такого розірвання.

Договір підписаний та скріплений печатками контрагентів. Від імені Фермерського господарства "Сокіл" договір підписаний представником голови фермерського господарства Соколюк Л.П. Обставини щодо підписання договору від імені позивача повноважним представником не заперечуються сторонами, в тому числі позивачем.

На виконання цього договору позивач сплатив відповідачу комісію за організацію договору у сумі 58500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 05.07.2017.

Доказів сплати за договором фінансового лізингу інших платежів суду не надано. Крім того, позивачем не зазначається в позовній заяві, що будь-які інші платежі ним сплачувались.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору фінансового лізингу № 2624 від 05.07.2017, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 806, 807, 809 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Договір фінансового лізингу № 2624 від 05.07.2017 укладений у письмовій формі, предмет лізингу визначений у п. 1.1 договору, строк лізингу визначений у статті 2 договору, розмір лізингових платежів та інших платежів визначений у статтях 8, 9, 10 договору. Отже сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, визначених законом.

Згідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже вказана стаття не має імперативного характеру та визначає можливий перелік платежів, які здійснюються за договором фінансового лізингу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частина 2 даної статті передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року № 11 за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Як зазначено у п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року № 11, у силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

При цьому не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору фінансового лізингу від 05.07.2017 № 2624, сторонами погоджені істотні умови такого договору та договір укладений у письмовій формі.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом ст. 229 Цивільного кодексу якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Позивач серед підстав позову вказує на те, що спірний договір, є недійсним, а саме таким, що вчинений під впливом помилки, посилаючись на те, що позивач не зрозумів правової природи договору та розміру своїх фінансових зобов'язань, та вважав, що підписує договір купівлі-продажу.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що за змістом статті 229 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

При цьому, під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Наведені висновки викладені в п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року № 11.

Умовами договору, який підписаний повноважними представниками сторін, спростовуються доводи позивача, що договір був укладений ним внаслідок помилки та за відсутності усвідомлення всіх умов договору та зобов'язань, що виникнуть у позивача з договору фінансового лізингу.

Згідно п. 17.2, 17.4, 17.5, 17.6 договору підписанням цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Якщо лізингоодержувач одружений, цим він заявляє, що має згоду іншого з подружжя на укладення цього договору. Підписанням цього договору та додатків до нього лізингоодержувач заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ "Єврокар Україна", що стосуються змісту даного договору та додатків до нього, поінформований про всі можливі витрати та ризики у зв'язку з укладенням та виконанням даного договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього. Ознайомлений з умовами та внутрішніми правилами лізингодавця. Представникм ТОВ "Єврокар Україна" надано лізингоодержувачу повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про положення договору та додатків до нього. Клієнт своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоди з умовами договору, підтверджує свої права та обов'язки за договором, підтверджує здатність набувати права та обов'язки за договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Лізингоожержувач своїм підписом засвідчує, що послуга з фінансового лізингу, що надається за цим договором обрана ним самостійно, свідомо, без нав'язування з боку лізингодавця або його представників.

Доказів того, що позивачу представниками ТОВ "Єврокар Україна" не було роз'яснено умов договору фінансового лізингу та зобов'язань лізингоодержувача за вказаним договором суду не надано. Крім того, позивач власним підписом підтвердив, що погоджується з усіма умовами договору та не вважає їх несправедливими по відношенню до нього.

На виконання цього договору позивач сплатив відповідачу комісію за організацію договору у сумі 58500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 05.07.2017. Призначенням платежу є саме: комісія за організацію договору за договором фінансового лізингу №2624 від 05.07.2017.

За таких обставин, наведене вище дає підстави для висновку, що позивач, укладаючи договір фінансового лізингу від 05.07.2017 № 2624, з передбаченими в ньому умовами суму лізингових та інших платежів за договором, його прав та обов'язків та міри відповідальності усвідомлював обсяг зобов'язань за договором та не вважав їх несправедливими.

Доказів того, що позивач пропонував укласти договір на інших умовах суду не надано.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що в момент укладення договору фінансового лізингу від 05.07.2017 № 2624, існували обставини неправильного сприйняття/розуміння умов договору позивачем, тобто наявна була помилка щодо обставин, які мають істотне значення, а отже, відсутні і підстави для визнання недійсним такого договору в порядку ст. 229 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач не позбавлений права відмовитись від договору згідно його умов.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання договору фінансового лізингу від 05.07.2017 № 2624, недійсним не підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Фермерського господарства "Сокіл" (26423, Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Новоселиця, вул. Ботанічна, 7, код ЄДРПОУ 23900404) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26-б, кім. 32-б, код ЄДРПОУ 40481805) про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 2624 від 05.07.2017, укладеного між Фермерським господарством "Сокіл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокар України" та стягнення 58500,00 грн сплачених у вигляді комісії за організацію договору фінансового лізингу № 2624 від 05.07.2017 - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 12.07.2018

Суддя І.В.Усатенко