Рішення

від 25.06.2018 по справі 131/144/18

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/144/18

2018 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

25 червня 2018 р.

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Шелюховського М.В.

при секретарі Самарській Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Крамор Стюарт Україна про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ТОВ Крамор Стюарт Україна про захист прав споживача. В обґрунтування таких вимог позивач зазначила, що 16 листопада 2016 року між ним та Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю Крамор Стюарт Україна в особі представника ОСОБА_2, було укладено договір доручення № 0027.

В пункті 3.1. пункту 3 Договору встановлено, що: Довіритель зобов'язаний сплатити на рахунок Повіреного винагороду в розмірі, що становить 10% від вартості транспортного засобу, що зазначено в п. 1.3 даного Договору.

При укладенні та підписанні договору зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю Крамор Стюарт Україна в особі представника ОСОБА_2, допущені шляхом обману неприпустимі порушення Правил укладення та підписання укладення на умовах Договору.

Так, при підписанні Договору ОСОБА_2 зобов'язалась уточнити відомості в окремих пунктах Договору, посилаючись на необхідні уточнення, щоб не припуститись помилки, запропонувавши підписати всі аркуші договору знизу та заповнивши всі реквізити в пункті 11 Договору.

Замість того, щоб правильно записати в Договір назву транспортного засобу - міні трактор DW 244 АС, потужністю к.с. (кВт) - 24(17,6), тип двигуна вертикальний, 2-х циліндровий 4-тактний, дизельний з рідинним примусовим охолодженням та безпосереднім впорскуванням, який сторонами було погоджено внести в пункт 1,2 Договору, ОСОБА_2 без погодження з позивачем було внесено інший трактор Беларус-82,1 4,75/дизель, мех., 4х4 новий.

Також замість того, щоб правильно записати в пункт 1.3 Договору вартість транспортного засобу - 86000.00 грн., яка була зазначена в рекламі сайту, ОСОБА_2 скориставшись незаповненими даними внесла без погодження з позивачем вартість - 430000.00 (чотириста тридцять тис. грн. 00 коп.)

Після того, як позивачем був оплачений рахунок ОСОБА_2 віддала ОСОБА_1 вже заповнений примірник договору з іншими даними з якими він не погодився, проте ОСОБА_2 запевнила, що згідно пункту 8.2 підписаного Договору вона надішле Додаткову угоду із зміненими умовами, а саме про назву транспортного засобу - міні трактор DW 244 АС та ціну транспортного засобу 86000,00 грн.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 29 листопада 2016 року було надіслано лист з заявою до ТОВ Крамор Стюарт Україна з проханням повернути сплачені кошти з призначенням платежу, як адміністративний, сплата винагороди повіреного в сумі 43000,00 грн. У відповідь на який ТОВ Крамор Стюарт Україна зазначило, що станом на 15 грудня 2016 року орієнтовна вартість транспортного засобу визначеного пунктом 1.2 Договору складає 475 000 грн. (чотириста сімдесят п'ять тисяч гривень), та повідомлено, що шляхом укладення додаткової угоди надається право на обрання транспортного засобу іншої моделі. Та надіслано лист за №10 від 27 грудня 2016 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 29.11.2016 року про припинення договору доручення №0027 від 16 листопада 2016 року, посилаючись на пункт 4.2.1. договору з відмовою повернути отриману винагороду.

З урахуванням викладеного позивач просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 0027 від 16 листопада 2016 та стягнути на його користь кошти в розмірі 43000,00 грн., які були сплачені ним на рахунок відповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити. Також просив розглянути справу у відсутність позивача та його представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки від відповідача не надійшла заява про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи та не повідомлено суд про причини неявки, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, це дає підстави суду відповідно до положень ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Крамор Стюарт Україна в особі представника ОСОБА_2, та ОСОБА_1 укладено договір №0027. За яким позивач здійснив платіж у розмірі 43000,00 грн. з урахуванням комісійного збору банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій. Після ознайомлення позивачкою з договором, було виявлено, що представником ТОВ Крамор Стюарт Україна внесено в договір відомості, які були не погоджені з позивачем. Отже, між сторонами не досягнуто згоди щодо марки автомобіля, ціни автомобіля та щомісячного лізингового платежу.

Відповідач зобов'язувався придбати предмет договору у власність та передати у користування позивачу на строк та на умовах, передбачених договором (а.с. 10-12).

На виконання п. 9.7 договору позивачем сплачений адміністративний платіж в сумі 43000,00 грн., що підтверджується копією квитанції про здійснення касової операції № 73, від 16 листопада 2016 року (а.с. 13).

Разом з тим стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів визначає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 16 листопада 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 3.2.6, розділ 12 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення угоди №0027, від 16 листопада 2016 року з додатками є несправедливими по відношенню до споживача, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві. Однак, за змістом частини п'ятої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів у разі визнання окремого положення договору несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Водночас позивач як на одну із підстав недійсності договору фінансового лізингу від 16 листопада 2018 року посилається на недотримання вимог закону при його укладенні, а саме недотримання вимоги про його нотаріальне укладення.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, судом встановлено, що зазначений договір фінансового лізингу, який укладено між сторонами, нотаріально посвідчено не було, враховуючи, що Лізингоодержувач за даним договором є фізична особа позивач по справі ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, згідно зі ст.220ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1ст. 216 ЦК України, які застосовуються також при вирішені вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 16.11.2016, укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було, повного виконання договору не відбулось, з огляду на обставини зазначені у позові та встановлені судом, у позивача після укладення спірного договору виникли обґрунтовані сумніви в добросовісності відповідача.

Разом з тим, стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідно до ч. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відтак суд вважає позовні вимоги позивача в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки, в силу ч. 3 ст. 22 Закону України Про судовий збір споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушеннями їх прав, з відповідача підлягає стягненню 1762,00 грн. судового збору в дохід держави, що відповідає положенням частини 6 статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 18, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 1, 16 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.ст.11, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 220, 628, 799, 806 ЦК України, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 211, 212, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задоволити.

Визнати недійсним договір доручення №0027 від 16 листопада 2016 року, укладений ОСОБА_1 (Довірителем) та товариством з обмеженою відповідальністю Крамор Стюарт Україна в особі представника ОСОБА_2 (Повіреним).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Крамор Стюарт Україна (код ЄДРПОУ-40521067, місце реєстрації: 03038, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Івана Федорова, будинок 31, офіс 14) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - 219910714, 22740, Вінницька область, Іллінецький район, смт. Дашів, вул. Горького, будинок, 82, квартира, 1) кошти в сумі 43000,00 (сорок три тисячі гривень 00 копійок).

Відкласти складення повного тексту рішення на десять днів у відповідності до ч. 6 ст. 258 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: