Рішення

від 11.07.2018 по справі 814/1029/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2018 р. № 814/1029/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55140 доГоловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, Миколаїв, 54034 провизнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства та зобов'язання надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 4,41 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що перебуває у користуванні ФГ ім. Щорса.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він реалізовують своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної власності у порядку, який регламентований ст. 118 Земельного кодексу України, виходячи саме із свого спеціального правового статусу як дійсних членів ФГ ім. Щорса, що регулюється спеціальним Законом України Про фермерське господарство . Але, за результатами розгляду клопотання, відповідачем було відмовлено у наданні дозволу з підстав того, що місце розташування земельної ділянки відсутнє у переліку земельних ділянок, які можливо передати у власність громадян в межах норм безплатної приватизації в IV кварталі 2017 року та І квартали 2018 року на території Миколаївської області.

Відповідач позов не визнав, зазначивши наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою змінено правила розпорядження земельними ресурсами, що належать державі, закріплено нормативи такого розпорядження та його цілі. Зазначеною постановою встановлено обов'язок Держгеокадастру та його територіальних органів формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та зобов'язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції. Ця норма є імперативною та не передбачає вчинення Держгеокадастром та його територіальними органами іншої дії.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Держгеокадастру України у Миколаївській області прийнято накази, якими затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у IV кварталі 2017 року та І квартали 2018 року, на території Миколаївської області. За таких обставин відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

02.02.1995 року було здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства імені Щорса (далі - ФГ ім. Щорса) (код ЄДРПОУ 22434791). Місце розташування земельних ділянок: межі території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. Загальна площа земельної ділянки: 38,9 га., що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_2 від 08.02.95. Керівник ФГ ім. Щорса Чабан Володими Миколайович.

Чабан В.М., реалізовуючи правовий статус голови ФГ ім. Щорса, власною заявою щодо розпаювання земель надав згоду на вилучення з користування ФГ ім. Щорса земельних ділянок та передачі їх у власність відповідним особам (згідно списку) у розмірі та вартості земельної частки (паю), визначеного для членів сільськогосподарського підприємства, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Чабан В.М.

Згідно довідок Відділу Держгеокадастру у Кривоозерському районі Миколаївської області від 07.09.2017 року середній розмір земельної частки (паю) по Бурилівській сільській раді становить відповідно 4,41 га.

22.11.2017 позивачка звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) орієнтованою площею 4,41 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності, що перебувають у ФГ ім. Щорса на праві постійного користування, зареєстрованого від 08.02.1995, в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

04.01.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом № Я-107/6-18-СГ відмовило позивачу, обгрунтувавши тим, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, не входить до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІV кварталі 2017 року та в І кварталі поточного року на території Миколаївської області, тому не є можливим вирішення питання позивача. Також додатково позивача повідомлено, що при розгляді звернень перевага надається учасникам АТО.

Згідно п. а ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

За приписами ст. 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Частиною 1 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.6,7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Щодо посилання відповідача, що відсутність зазначеної земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у IV кварталі 2017 та І кварталі 2018 року, як невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та ін. (ч.7 ст.118 ЗК України) то суд не погоджується з цим аргументом.

Взагалі Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.17 №413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , та якою власне і передбачена необхідність складення переліків земельних ділянок, не є нормативно-правовим актом, який визначає невідповідність місце розташування земельних ділянок.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, це вже певна визначеність у цих документів, щодо статусу цієї земельної ділянки та планів на її подальше використання. Це може бути певна заборона щодо приватизації земельних ділянок, які розташовані в певному місці (на певній території) щодо якого існує законодавчо визначена заборона на передачу земельних ділянок для тієї чи іншої мети - заборона виділення земельних ділянок в зоні відчуження, заборона виділення земельних ділянок в прибережних смугах, захисних зонах та ін. Включення земельної ділянки до генерального плану та іншої містобудівної документації, щодо використання для певної мети, також може кваліфікуватися, як заборона визначена ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як відсутність її у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України.

Зазначений перелік Земельним кодексом України не передбачений. А посилання у Стратегії на необхідність органам Держгеокадастру, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, є рекомендаційним, а не імперативним.

Так, в цієї Стратегії пропонуються, враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Стратегія є лише очікуванням, бажанням Уряду, напрямком за яким планується побудувати управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, а не самим регулятором.

У п.3 постанови від 07.06.17 №413 зазначено, про необхідність у шестимісячний строк внесення проектів відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії, затвердженої цією постановою.

Земельний кодекс України по іншому ніж Стратегія, підходить до питання передачі у власність громадян земельних ділянок державної власності.

Відповідно до Стратегії, у приватну власність громадян можуть бути передані лише ті земельні ділянки державної власності, які спеціально визначенні для цього органами державної влади. А відповідно до Земельного кодексу України, у приватну власність можуть бути передані будь-які земельні ділянки на вимогу заявника, за виключенням тих, щодо яких органами державної влади прийнято рішення про неможливість їх передачі у власність громадянам.

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд застосовує Земельний кодекс України, як нормативний акт, який має вищу юридичну силу по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.17.

Підстави, визначені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою відповідач, як у листах від 25.10.17, так і у відзиві по справі, не навів.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В цьому випадку, суд вбачає, всі умови позивачем було виконано для того щоб суб'єкт владних повноважень міг прийняти рішення на їх користь.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за відсутністю вичерпних підстав, визначених ч.7 ст.118 ЗК України є не правом, а обов'язком відповідача. На це зокрема вказує абзац третій ч.7 ст.118 ЗК України, передбачивши наслідки мовчазної згоди у разі не вирішення питання по звернення громадянина протягом передбаченого законом строку.

У відповідача під час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні дискреційні повноваження. Оскільки, дискреційні повноваження це можливість обирати на свій розсуд між двома правомірними варіантами вирішення питання.

А відповідно до вимог ч.7 ст.118 ЗК України, у відповідача є лише один правомірний варіант вирішення питання, який залежить від наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. За наявністю таких підстав, єдине можливо правомірне рішення відповідача - відмова у наданні дозволу, а надання такого дозволу буде неправомірним. За відсутністю таких підстав, єдине можливо правомірне рішення відповідача - надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відмова у наданні дозволу буде неправомірним.

Враховуючи, що судом встановлено, що передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для відмови не було, можливо поновити порушені права позивачів шляхом зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, та з використанням повноважень, передбачених ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою надання ефективного захисту правам та інтересам позивача від порушень з боку відповідача вважає за можливим вийти за межі позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір, у відповідності з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України,суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,55140 НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) у наданні дозволу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної частки (паю) 4,41 га із земель, що перебувають у постійному користуванні ФГ імені Щорса, розташованої в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) надати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 4,41 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що знаходиться у постійному користуванні громадянина Чабан Володимира Миколайовича відповідно до Державного акту на право постійного користування землею МК№515 від 08.02.95.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,55140 НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири грн. вісімдесят коп.).

5. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко