Постанова

від 14.06.2007 по справі 7249-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7249-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.06.2007Справа №2-23/7249-2007А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Іщенко Г.М.,

секретаря судового засідання Гамаюнової В.С., розглянувши за участю представників

від позивача – Квасніков М.О. - представник, дов. від 01.03.2004р.,

від відповідачів:

  1. Макієнко Н.Ю. - заступник начальника відділу представництва інтересів в судах і організації правової роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації в АР Крим, дов. від 08.06.2007р. №3925/9/10.0, Москвітіна К.В. - головний державний ревізор-інспектор відділу взаємодій із структурними підрозділами управління аудиту юридичних осіб Державної податкової адміністрації в АР Крим, дов. від 13.06.2007р. №4034/9/10-0, Пляшко О.Ю. - начальник відділу організації боротьби з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, старшого лейтенанта відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим, дов. від 13.06.2007р.№4027/9/10.0, Филимонова Т.О. - в.о. начальника управління аудиту юридичних осіб, дов. від 13.06.2007р. №4032/9/10.0, Чурочкін А.Б. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу, дов. від 14.05.2007р. №3291/9/10.0,

  2. Лукашевич К.В. - начальник юридичного відділу, дов. від 29.05.2007р. №23-11.0/02-3607,

у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інтур», (юридична адреса: 98600, АР Крим, м. Ялта,  вул. Краснова, 2; поштова адреса: 98600, АР Крим,  м. Ялта,  Главпоштамт, а/с 138),

до відповідачів:

  1.   Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим,  (98600, АР Крим,  м. Ялта,  вул. Васильєва, 16),

  2. Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19),

за участю прокуратури АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21),

про стягнення 398491,00грн. та спонукання до виконання певних дій,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Інтур» звернулось в господарський суд Автономної Республіці Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про спонукання Головного Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим перерахувати на поточний рахунок Приватного підприємства «Інтур» 398491,00грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

07.06.2007р. у судовому засіданні позивачем надана заява про уточнення позовних вимог, згідно яким він просить суд: стягнути з Державного бюджету України (Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим) 398491,00грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, а також зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим забезпечити фактичне та повне виконання постанови Господарського суду Автономній Республіці Крим на підставі виданого судом виконавчого листа у цій справі в строк не більш дванадцяті календарних днів з моменту пред'явлення Приватним підприємством «Інтур» виконавчого листа до виконання.

Відповідач (1) - Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим - з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у запереченнях на позов, вважає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість.

Відповідач (2) – Головне управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим - з позовними вимогами не згоден, за мотивами, викладеними у відзиві на позов, вказує, що відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, які належать Державному бюджету України, і за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, які були помилково або надмірно зараховані в бюджет. Також, при задоволенні позовних вимог відшкодування повинно бути призведене з рахунку №31110030700039, відкритого в Головному управлінні Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь по коду бюджетної класифікації доходів 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами», МФО 824026, ЄДРПОУ 34740850).

14.06.2007р. в господарський суд АР Крим надійшло повідомлення від прокуратури Автономної Республіки Крим про вступ в процес представника прокуратури Автономної Республіки Крим в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, прокурора, дослідив надані сторонами докази, суд вважає що, позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

                Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України  передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не  забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право  на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо  на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів  правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.   

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приватне підприємство «Інтур» відповідно діючому законодавству України є платником податку на додану вартість і своєчасно надало в Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим декларації з податку на додану вартість.

За результатами господарської діяльності за період з серпня по грудень 2006р. (дообладнанням житлового будинку по вул. Краснова, 2  у м. Ялті) Приватним підприємством «Інтур» згідно наданим в Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим податковим зобов'язанням різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового  кредиту має від'ємне значення, отже, підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України згідно законодавству  України.

Порядок відшкодування податку на додану вартість визначений Законом України від 03.04.1997р.№168/97 «Про податок на додану вартість».      

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

          Приписами  підпункту 7.7.3  пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено строк на проведення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, а саме - протягом місяця, наступного  після подачі декларації з податку на  додану вартість.

Суми, невідшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

За таких обставин, Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає можливість звернення із позовом про стягнення бюджетної заборгованості у будь-який момент після закінчення місяця, наступного  після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем податкові декларації з податку на додану вартість в Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим були надані: за серпень 2006р. -18.09.2006р. вх.№56904; за вересень 2006р. -  20.10.2006р. вх. №70219; за жовтень 2006р. - 20.11.2006р. вх.№78998; за листопад 2006р. - 20.12.2006р. вх. №83945; за грудень 2006р. - 22.01.2007р. вх.№95743.

Таким чином, Приватним підприємством «Інтур» до відшкодування було заявлено податок на додану вартість в  загальній сумі 402517,00грн., а саме: за серпень 2006р. – 63869,00грн., за вересень 2006р. - 91821,00грн., за жовтень 2006р. – 94362,00грн., за листопад 2006р. - 66620,00грн., за грудень 2006р. – 85845,00грн.

Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим відповідно до процедури, встановленої пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» були проведені позапланові виїзні документальні перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказані податкові періоди.

Як підтверджується матеріалами справи,  у довідках за результатами перевірок (від 24.10.2006р. №43, від 30.11.2006р., від 14.02.2007р., від 12.03.2006р. №10) порушень діючого законодавства під час перевірок не виявлено. Тобто, Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим не виявила  невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій Приватним підприємством «Інтур» у податкових деклараціях за серпень – грудень 2006р.

Отже, сторони добровільно визнали ці обставини, що відповідно до пункту 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства  України можуть не доказуватися перед судом.

Але позивачу було відшкодовано суму податку на додану вартість тільки в розмірі 4026,00грн. Отже, не відшкодованою залишилася сума боргу в розмірі  398491,00грн.

Відповідно до приписів абзацу п'ятого  підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від  03.04.1997р. №168/97 «Про податок на додану вартість», платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом для стягнення коштів з Державного бюджету України у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням сум податку на додану вартість.

Таким чином, сума податку на додану вартість в розмірі 398491,00грн., яка підлягає відшкодуванню, підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про протиправність дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування  правомірності дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим не надані докази, які спростовують правильність заявлених Приватним підприємством «Інтур» сум податку на додану вартість в розмірі 398491,00грн., яка підлягає відшкодуванню.

Доводи Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим про врахування положення наказу Державної податкової адміністрації  України від 01.01.1998р. №376 «Про затвердження Методичних вказівок по організації порядку адміністрування відшкодування податку на  додану вартість» та наказу  Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003р. №196 «Щодо здійснення  ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам» визнаються судом непереконливими, оскільки вказані накази не можуть змінювати або розширювати порядок та строки бюджетного відшкодування, визначені Законом.  

Що стосується посилань Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим на порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», то слід зазначити що, спірним за даною справою є питання про право Приватного підприємства «Інтур» на бюджетне відшкодування, а вказаний пункт 1.8 дає тільки визначення терміну «бюджетне відшкодування» і не визначає ніяких підстав, від яких би залежало право на бюджетне відшкодування.   

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування – це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених даним Законом. Вказаний пункт дає загальне розуміння  поняттю «бюджетне відшкодування» і є відсильною нормою, оскільки  безпосередньо  не встановлює  порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає  до інших  норм даного Закону.

Іншою такою нормою Закону України «Про податок на додану вартість» є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, якій передбачає, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з якою-небудь поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 даного Закону  відшкодуванню платнику податку із Державного бюджету України належить сума, яка при її визначенні згідно підпункту 7.7.1 має від'ємне значення. Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань і податкового кредиту, але не навпаки.

Згідно зі статтею 19, статтею  67  Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути  примушений робити те, що не передбачено  законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

В частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим забезпечити фактичне та повне виконання постанови господарського суду  Автономної Республіки Крим на підставі виданого судом виконавчого листа у цій справі в строк не більше дванадцяти календарних днів з моменту пред'явлення Приватним підприємством «Інтур» виконавчого листа до виконання суд виходить з наступного.

Згідно пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Положення про обов'язковість судових рішень є одним із принципів адміністративного судочинства, (стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України).   

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій  території України. Обов'язковість  судових рішень, що набрали законної сили, надає їм властивості закону в справі,  у якій вони ухвалені, тому вони є обов'язковими для виконання на території України усіма фізичними і юридичними особами.

В основі даної норми лежить принцип загальнообов'язковості закону, відповідно до якого ухвалене судове рішення. Обов'язковість рішень суду, що набрали законної сили, полягає у тому, що: вони не можуть бути скасовані або змінені будь-якими адміністративними або державними органами, громадськими організаціями тощо та їх посадовими чи службовими особами, ці органи та особи не можуть винести іншого рішення у цій судовій справі; ці органи та особи не можуть приймати акти, що суперечать рішенню суду, яке набрало чинності, виходячи із припущення про його неправильність; жоден орган, крім вищестоящого суду, не може скасувати рішення суду, що набрало чинності.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України.

Строк оформлення та проходження необхідних документів за процедурою, встановленою статтею 3 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затверджений наказом Державного казначейства України і Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004р. №82/245, який передує виникненню у Державного казначейства  України можливості та обов'язку провести з  позивачем (платником податку) відповідні розрахунки, не перевищує дванадцяти календарних днів.

Стаття 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі  необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому  рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.  

Пункт 2 частини 2  статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при вирішенні спору по суті суду надано право зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим забезпечити фактичне та повне виконання постанови господарського суду  Автономної Республіки Крим  на підставі виданого судом виконавчого листа у цій справі в строк не більше дванадцяти календарних днів з моменту пред'явлення  Приватним підприємством «Інтур» виконавчого листа до виконання.

За таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Інтур» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому на підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому  засіданні 14 червня 2007року.

У повному обсязі постанову складено 15 червня 2007року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.                Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з Державного бюджету України (рахунок №31110030700039, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, м.Сімферополь по коду бюджетної класифікації доходів 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами», МФО 824026, ЄДРПОУ 34740850) на  користь Приватного підприємства «Інтур»(вул.Краснова,2,м.Ялта, АР Крим, п/р26004300132001 в ЯФ АБ «Південний» в м.Ялті МФО 384522 код ЗКПО 31505563) 398491,00грн.(триста дев'яносто вісім тисяч чотириста дев'яносто одну гривню 00 коп.) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

3.          Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим забезпечити фактичне та повне виконання постанови господарського суду  Автономної Республіки Крим на підставі виданого судом виконавчого листа у цій справі в строк не більше дванадцяти календарних днів з моменту пред'явлення Приватним підприємством «Інтур» виконавчого листа до виконання.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інтур», (вул. Краснова, 2, м. Ялта, АР Крим, п/р26004300132001 в ЯФ АБ «Південний» в м. Ялті МФО 384522 код ЗКПО 31505563) 1700,00грн. державного мита.

          Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.       

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.