Рішення

від 11.07.2018 по справі 826/14310/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2018 року № 826/14310/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судових засідань Хаюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Россомаха до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкової вимоги В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Россомаха звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило:

- скасувати податкову вимогу №50117-17 від 18 липня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податкова вимога не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року, відкрито провадження у справі №826/14310/17 та призначено справу до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04 червня 2018 року №1036, у зв'язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді, в провадженні якої перебувала адміністративна справа №826/14310/17, відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Россомаха до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкової вимоги передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями, за результатами якого визначено суддю Шейко Т.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Шейко Т.І. та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову, заперечив з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Россомаха , відповідно до Договору оренди землі від 25 грудня 2007 року орендує земельну ділянку загальною площею 5494 кв.м. за адресою місто Миколаїв, Заводський район, вулиця Проектна, будинок 2-а.

Товариство протягом 2016 року вчасно сплачувало орендну плату за землю, щомісячно, платежами по 5975,14 грн., яка становить за рік 71701,16 грн.

22 лютого 2016 року Товариство подало податкову декларацію зі звітністю про плату за землю за 2016 рік, однак подано декларацію помилково за основним місцем обліку Товариства - до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, а не за місцем знаходження земельної ділянки, оскільки програма для подання електронної звітності налаштована на автоматичну відправку звітів за основним місцем податкового обліку Товариства. Згодом Позивач усунув технічні недоліки звітності і декларацію зі сплати за землю за 2016 рік, хоч і з запізненням, подано до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, тобто за місцем знаходження земельної ділянки.

На адресу позивача надійшла податкова вимога №50117-17 від 18 липня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, підписана уповноваженою особою Воропаєм Сергієм Борисовичем, якою повідомлено керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Россомаха , що станом на 17 липня 2017 року сума податкового боргу у Товариства за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 65726,54 грн., у тому числі сума податкового боргу з орендної плати складає 71701,67 грн.

Не погоджуючись з винесеною податковою вимогою позивач надав пояснення, у своєму листі від 15 серпня 2017 року №15/08-17, у яких намагався донести відповідачу, що він є добросовісним платником податків та постійно сплачує орендну плату за землю, в підтвердження даного факту надав копії платіжних доручень, копії поданих декларацій, квитанції про їх отримання, копію договору оренди землі.

Відповідачем пояснення позивача не прийняті до уваги та зауважено, що у Головного управління Державної фіскальної служби відсутні правові підстави щодо скасування податкової вимоги від 18 липня 2017 року №50117-17 та рішення від 18 липня 2017 року №50117-17.

Позивач, не погоджуючись з винесеною податковою вимогою, вважаючи, що вона не відповідає фактичному стану обставин, які не були взяті до уваги уповноваженою особою відповідача під час винесення податкової вимоги, а відтак, позивач вважаючи її такою, що є незаконною і підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Статтею 206 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. в частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статями 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.

Згідно з статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Виходячи з вищенаведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю Россомаха повинно сплачувати орендну плату за землю, щомісячно.

На підтвердження цього факту представником позивача в судовому засіданні наданні копії платіжних доручень на оплату орендної плати за землю з обов'язковими реквізитами банку щодо проведення банком переказу коштів, відповідно до пункту 2.4 Інструкції про безготівковий розрахунок в Україні в національній валюті, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29 березня 2004 року №377/8976, де зазначено, що банк платник на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити Дата надходження і Дата виконання .

Як підсумок, суд робить висновок, що позивачем сплачені орендні платежі за землю за 2016 рік в повному обсязі.

За частиною першою та другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про достатність підстав та доказів, наведених позивачем, для скасування податкової вимоги №50117-17 від 18 липня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

У відповідності з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Россомаха до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

2. Скасувати податкову вимогу №50117-17 від 18 липня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Россомаха (код ЄДРПОУ 33293284, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 18-б, офіс 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) судові витрати у сумі 1600,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.

Повний текст рішення складено 12.07.2018 р.