Постанова

від 10.07.2018 по справі 927/1091/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/1091/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

у складі судді Демидова М.О.

від 12.12.2017

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у колегії складів Кропивної Л.В., Дідиченко М.А., Мартюк А.І.

від 29.03.2018

за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина"

про стягнення 24569162,02 грн,-

за участю представників:

позивача: Ігнатенко В.І.

відповідача: Карпович А.Р.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" про стягнення 24569162,02 грн, з яких:

- 1618119,42 грн - пеня за порушення строків виконання зобов'язання (відповідно до пункту 8.2. договору) за період з 02.12.2016 по 27.12.2016;

- 8687657,23 грн - пеня за порушення строків виконання зобов'язання (відповідно до пункту 8.2. договору) за період з 27.02.2017 по 30.03.2017;

- 2115188,79 грн - проценти за користування коштами (відповідно до пункту 8.6. договору) за період з 02.12.2016 по 27.12.2016;

- 11356414,68 грн - проценти за користування коштами (відповідно до пункту 8.6. договору) за період з 27.02.2017 по 30.03.2017;

- 791781,90 грн - штраф за прострочення поставки частини продукції понад 30 днів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за укладеним між ним та позивачем договором про закупівлю автомобілів спеціального призначеності №21-5/5 від 19.08.2016 несвоєчасно здійснив поставку продукції, у зв'язку з чим за порушення строків виконання зобов'язання відповідно до статей 546, 549, 614, 693 Цивільного кодексу України, пунктів 8.1., 8.2. та 8.6. договору зобов'язаний сплатити пеню, штраф та проценти за користування коштами.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій 10305776,65 грн пені, 791781,90 грн штрафу, 13471603,47 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та витрати зі сплати судового збору у розмірі 240000,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що факт порушення відповідачем встановлених договором строків поставки продукції є доведеним наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, позовні вимоги є обґрунтованими, заявлені у відповідності до норм закону та умов договору, проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами, які згідно з умовами договору не є пенею, є правильним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2017 у справі № 927/1091/17 змінено та викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, відповідно до якої позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій 3750079,17 грн пені, 791781,90 грн штрафу, 4893966,22 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 92160,00 грн судового збору за подання позову. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" 221760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо доведеності факту порушення відповідачем встановлених договором строків поставки продукції та обґрунтованості позовних вимог. Однак, дійшов висновку, що позивач неправильно здійснив розрахунок заявлених до стягнення сум пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки всупереч норм чинного законодавства здійснив розрахунок зазначених сум з урахуванням днів фактичної поставки товару, не врахував зменшення періоду нарахування пені в залежності від проведення постачальником партій поставки та зменшення суми заборгованості, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок зазначених сум та задовольнив позовні вимоги частково. За висновком суду підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання зі своєчасної поставки товару у зв'язку з дією форс-мажорних обставин відсутні, оскільки у період дії порушення відповідачем зобов'язання з поставки продукції з 27.02.2017 по 29.03.2017 форс-мажорні обставини були відсутні, можливість відстрочення виконання зобов'язання з поставки умовами договору не передбачено, наведені відповідачем в якості форс-мажорних обставини не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання відповідачем обов'язку поставити товар у встановлений договором строк.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій 167913,00 грн пені, а в решті позову відмовити. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд, відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, прийнявши рішення в першому судовому засіданні за відсутності представника відповідача позбавив останнього права на участь в судовому засіданні, права надати належним чином оформлений та обґрунтований відзив, чим порушив норми процесуального права. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 550 та статтю 617 Цивільного кодексу України та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання зі своєчасної поставки товару у зв'язку з дією форс-мажорних обставин у вигляді штрафу та пені за період з 27.02.2017 по 30.03.2017, не врахував, що звільнення від відповідальності у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин передбачено умовами укладеного між сторонами у справі договору про закупівлю № 21-5/5 від 19.08.2016, такі форс-мажорні обставини виникли у відповідача в період з 07.01.2017 по 30.01.2017, підтверджені сертифікатом Торгівельно-промислової палати та унеможливили своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару. Скаржник також посилається на неправильне застосування судами положень частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України та зазначає, що проценти за користування чужими коштами, передбачені пунктом 8.6. укладеного між сторонами у справі договору про закупівлю № 21-5/5 від 19.08.2016, є за своєю природою пенею, яка вже була нарахована позивачем, і стягнення яких призведе до подвійного стягнення, що не узгоджується з вимогами статті 61 Конституції України. Відповідач вказує, що суди не врахували правову позицію щодо правової природи процентів за користування чужими коштами, викладену в постанові Верховного Суду України від 24.12.213 у справі № 3-37гс13. Скаржник в касаційній скарзі з посиланням на статтю 233 Господарського кодексу України, частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України просить зменшити заявлену позивачем до стягнення пеню, зазначаючи про те, що відповідач є підприємством, що залучене до виготовлення та поставки продукції для потреб держави, є значним для економіки та потреб держави.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Вронська Г.О. від 21.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі № 927/1091/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на 26.06.2018 о 14 год. 00 хв. у приміщенні Касаційного Господарського суду. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.06.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 927/1091/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.06.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Мамалуй О.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І. від 26.06.2018 у розгляді касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі № 927/1091/17 оголошено перерву до 10.07.2018 о 09 год. 40 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду.

У зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 927/1091/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.07.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Вронська Г.О.

20.06.2018 позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що зазначені рішення та постанова прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга є необґрунтованою. Позивач зазначає про безпідставність посилань скаржника на дію форс-мажорних обставин, оскільки відповідач не надає жодних належних та допустимих доказів існування підстав для звільнення його від відповідальності за порушення умов договору у період з 28.02.2017 по 30.03.2017, який не охоплюється наданим відповідачем сертифікатом Торгівельно-промислової палати, ні договором, ні чинним законодавством не передбачено безумовного продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань з поставки продукції у випадку виникнення форс-мажорних обставин. Також вказує на те, що стягнення процентів за користування коштами передбачено умовами укладеного між ним та відповідачем договору про закупівлю № 21-5/5 від 19.08.2016, а твердження позивача про те, що зазначенні проценти є пенею безпідставні. За твердженням позивача підстави для зменшення пені, про що заявлено відповідачем в касаційній скарзі, відсутні, оскільки відповідач не звертався з клопотанням про зменшення пені до суду першої інстанції, в суді апеляційної інстанції не навів обґрунтованих доводів того, що штрафні санкції є надмірно великим, до касаційної скарги не додає доказів скрутного майнового стану товариства. При цьому позивач зазначає, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки машин спеціального призначення спричиняє шкоду життю, здоров'ю та майну громадян.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.08.2016 між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю "Автомобілів спеціальної призначеності", код 29.10.5, згідно з ДК 016:2010, "Мототранспортні засоби спеціального призначення. Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт", код 34144000-8, згідно з ДК 021:2015 - за державні кошти №21-5/5 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність замовнику автоцистерну пожежну АЦ-4-60(5309)-505М (далі по тексту - продукція, товар) у кількості та комплектності згідно з специфікацією (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.

Замовник забезпечує приймання та оплату продукції у кількості та за цінами відповідно до специфікації (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору ціна договору становить 369498220,00 грн, у тому числі ПДВ 61583036,67 грн за цінами відповідно до тендерної пропозиції та специфікації, що на дату укладання договору еквівалентно 12966675,62 Євро за офіційним курсом НБУ. Замовник, керуючись вимогами постанови Кабінету Міністрів України №117 від 23.04.2014 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за державні кошти", здійснює попередню оплату постачальнику у порядку, визначеному календарним планом розрахунків (додаток 2), за умови надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника.

В додатках 1, 2 до договору сторони погодили найменування товару - автоцистерна пожежна АЦ-4-60(5309)-505М у кількості 98 шт., ціну товару за одиницю в розмірі 3770390,00 грн з ПДВ, загальну суму товару в розмірі 369498220,00 грн з ПДВ, технічні характеристики товару та затвердили календарний план попередньої оплати на 2016 рік, а саме: етапи попередньої оплати: 1) на протязі 5-ти робочих днів після підписання договору - 50% від загальної суми договору; 2) вересень - 15% від загальної суми договору; 3) листопад - 10% від загальної суми договору; 4) грудень - остаточний платіж.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору постачальник здійснює поставку та якісне відвантаження продукції замовнику на територію частини технічної служби Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Київській області (Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 6) та несе всі витрати та ризики, пов'язані з її доставкою до вказаного місця призначення, включаючи оплату відповідних податків і інших зборів. Продукцію належить перевозити транспортом за рахунок постачальника. Обов'язки щодо забезпечення транспортом, відвантажувальні та розвантажувальні роботи покладаються на постачальника.

Пунктами 3.3., 3.4. договору передбачено, що 30% загальної кількості продукції має бути поставлена замовнику не пізніше 01.12.2016, а 100% загальної кількості продукції має бути поставлена замовнику до 01.04.2017, але не пізніше шести місяців від дати здійснення замовником першого платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору. Допускається дострокова поставка частини продукції або продукції у повному обсязі, про що постачальник повинен повідомити замовника письмово за три робочі дні.

За умовами пункту 4.1. договору приймання-передача продукції кожної поставки здійснюється у присутності представників сторін, за накладними та актами приймання-передачі в місці постачання продукції, при наявності документів, зазначених у пункті 5.3. договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі України і діє до 01.04.2017, а в частині поставки - до повного його виконання, але не пізніше шести місяців від дати здійснення першого платежу на виконання умов договору (пункт 11.1. договору).

На виконання умов договору замовником здійснено 100% попередньої оплати у розмірі 369498220,00 грн відповідно до платіжних доручень:

№3 від 25.08.2016 на суму 184749110,00 грн,

№5 від 14.09.2016 на суму 54350010,00 грн,

№31 від 23.09.2016 на суму 1074723,00 грн,

№11 від 28.10.2016 на суму 36949822,00 грн,

№13 від 08.11.2016 на суму 36949822 грн,

№18 від 27.12.2016 на суму 55424733,00 грн, а постачальником здійснено у повному обсязі поставку продукції, що підтверджується актами приймання-передачі основних засобів та видатковими накладними, однак з порушенням строків, встановлених договором.

У зв'язку з несвоєчасною поставкою продукції замовник звертався до постачальника з листами №03-18053/211 від 05.12.2016, №01-2609/08 від 21.02.2017, 03-3419/211 від 06.03.2017 та №01-6419 від 27.04.2017, в яких просив сплатити пеню за порушення строків виконання зобов'язання, штраф та проценти за користування чужими грошовими коштами.

Однак, постачальник вимоги замовника не задовольнив та у відповідь на листи замовника зазначав про дію форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання ним зобов'язань у визначений договором поставки термін та не погоджувався із нарахованими замовником штрафними санкціями.

У зв'язку з відмовою постачальника задовольнити вимоги замовника, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з постачальника 10305776,65 грн пені, 791781,90 грн штрафу за порушення строків виконання зобов'язання та 13471603,47 грн процентів за користування чужими грошовими коштами у разі несвоєчасної поставки продукції.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 663 та частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач (постачальник) за умовами укладеного між сторонами у справі договору (пункти 3.3., 3.4.) відповідач зобов'язаний був поставити позивачу (замовнику) 30% від загальної кількості продукції в строк до 01.12.2016, а 100% від загальної кількості продукції - до 01.04.2017, але не пізніше шести місяців від дати здійснення замовником першого платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору. Тобто, як правильно встановлено судами з огляду на те, що попередню оплату позивача було проведено банком 26.08.2016 (платіжне доручення №3 від 25.08.2016 на суму 184749110,00 грн), відповідно до умов пункту 3.4. договору 100% загальної кількості продукції має бути поставлено замовнику в строк до 26.02.2017 включно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач в порушення умов пункту 3.3. договору передав позивачу (замовнику) продукцію у розмірі 30% загальної кількості (30 автоцистерн пожежних) на суму 113111700,00 грн пізніше встановленого у договорі строку (пізніше 01.12.2016), що підтверджується актами приймання-передачі основних засобів та видатковими накладними:

- від 08.12.2016 на суму 18851950,00 грн; №УП-01357 від 06.12.2016,

- від 13.12.2016 на суму 18 851950,00 грн; №УП-01386 від 13.12.2016,

- від 20.12.2016 на суму 11311170,00 грн; №УП-01394 від 20.12.2016,

- від 21.12.2016 на суму 15081560,00 грн; №УП-01376 від 21.12.2016,

- від 26.12.2016 на суму 18851950,00 грн; №УП-01396 від 26.12.2016,

- від 26.12.2016 на суму 15081560,00 грн; №УП-01407 від 26.12.2016,

- від 27.12.2016 на суму 15081560,00 грн; №УП-01412 від 27.12.2016.

Крім того, на виконання умов договору відповідач передав позивачу продукцію на загальну суму 56555850,00 грн. (15 автоцистерн пожежних), що підтверджується актами приймання-передачі основних засобів та видатковими накладними:

- від 27.01.2017 на суму 18 851950,00 грн; №УП-00001 від 27.01.2017,

- від 02.02.2017 на суму 15 081560,00 грн; №УП-01443 від 01.02.2017,

- від 07.02.2017 на суму 11 311170,00 грн; №УП-01458 від 07.02.2017,

- від 10.02.2017 на суму 11 311170,00 грн; №УП-01469 від 10.02.2017.

В порушення пункту 3.4. договору постачальник передав замовнику остаточну кількість продукції (53 автоцистерн пожежних) пізніше встановленого договором строку (після 26.02.2017 включно) на суму 199830670,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі основних засобів та видатковими накладними:

- від 28.02.2017 на суму 30163120,00 грн; №УП-01477 від 27.02.2017,

- від 01.03.2017 на суму 26392730,00 грн; №УП-01477 від 27.02.2017,

- від 03.03.2017 на суму 18851950,00 грн; №УП-01492 від 03.03.2017,

- від 15.03.2017 на суму 18 851950,00 грн; №УП-01476 від 07.03.2017,

- від 15.03.2017 на суму 15 081560,00 грн; №УП-01507 від 15.03.2017,

- від 17.03.2017 на суму 22622340,00 грн; №УП-01517 від 17.03.2017,

- від 21.03.2017 на суму 18851950,00 грн; №УП-01529 від 21.03.2017,

- від 24.03.2017 на суму 18 851950,00 грн; №УП-01535 від 24.03.2017,

- від 28.03.2017 на суму 18 851950,00 грн; №УП-01540 від 28.03.2017,

- від 30.03.2017 на суму 11311170,00 грн; №УП-01541 від 30.03.2017.

Акти приймання-передачі основних засобів та видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою постачальника.

Тобто судами встановлено обставини порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань зі своєчасної (у визначені договором строки) поставки товару за укладеним з позивачем договором про закупівлю № 21-5/5 від 19.08.2016. Факт порушення строків поставки товару, встановлених умовами договору, не заперечується і самим відповідачем.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

В пункті 8.2. договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а за прострочення понад 30 днів постачальник сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленої продукції.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної поставки продукції позивачу є доведеним, тобто мало місце порушення відповідачем строків поставки товару, встановлених в договорі, врахувавши те, що в договорі передбачено право позивача на нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), як захід відповідальності постачальника за порушення строків виконання зобов'язання, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу заявлені Державною службою України з надзвичайних ситуацій обґрунтовано та правомірно.

Разом з цим, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені є таким, що не відповідає вимогам частині 2 статті 251, частині 2 статті 252, статті 253, частини 1 статті 255, частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Однак, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, проведений позивачем розрахунок пені не відповідає наведеним вимогам, розрахунок проведено з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства, в розрахунку не враховано зменшення періоду нарахування пені в залежності від проведення постачальником партій поставки та зменшення суми заборгованості (бази нарахування).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок пені за порушення строків виконання зобов'язань з поставки товару та визначив, що розмір пені за періоди прострочення поставки товару з 02.12.2016 по 26.12.2016 та з 27.02.2017 по 29.03.2017 (без урахування днів, в які відбувалась поставка товару) загалом складає 3750079,17 грн, у зв'язку з чим правильно та обґрунтовано задовольнив позову вимогу про стягнення пені частково на зазначену суму - 3750079,17 грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та пунктом 8.2. договору, яким передбачено відповідальність за порушення строків виконання постачальником зобов'язань у вигляді нарахування штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару, встановивши, що відповідач прострочив виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з поставкою продукції на суму 11311170,00 грн (акт приймання-передачі основних засобів від 30.03.2017) з 27.02.2017 по 29.03.2017, тобто понад 30 днів, правильно застосували до відповідача штрафну санкцію у вигляді штрафу. При цьому судами встановлено, що заявлений до стягнення розмір штрафу позивач визначив правильно.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини, за умов настання яких виконання договірних зобов'язань є неможливим.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Норми статей 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В пункті 9.1. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків, якщо воно трапилось внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Відповідач в заперечення позовних вимог посилається на те, що він відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання зі своєчасної поставки товару з огляду на настання обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме: аварії, що сталась в системі холодного водопостачання та тривала протягом періоду з 07.01.2017 по 30.01.2017, що призвела до зупинення виробництва відповідачем пожежних автоцистерн і унеможливила належне та своєчасне виконання ним зобов'язань за договором, і зазначена обставина була засвідчена Сертифікатом Торгово-промислової палатою України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7228 від 31.01.2017.

Однак, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, наданий відповідачем Сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7228 від 31.01.2017 не стосується спірного періоду з 27.02.2017 по 29.03.2017, в який відповідачем було допущено несвоєчасну поставку товару.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання у зв'язку з існуванням форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач, відсутні, оскільки у період з 27.02.2017 по 29.03.2017, в який мало місце порушення відповідачем виконання зобов'язання з поставки продукції, форс-мажорні обставини були відсутні, наведені відповідачем в якості форс-мажорних обставини не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання відповідачем обов'язку поставити товар у встановлений договором строк. При цьому, ні договором, ні чинним законодавством не передбачено безумовного продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань з поставки продукції у випадку виникнення форс-мажорних обставин, про що обґрунтовано зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу.

Крім того, в касаційній скарзі відповідач з посиланням на статтю 233 Господарського кодексу України, частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України просить зменшити заявлену позивачем до стягнення пеню, зазначаючи про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" є підприємством, що залучене до виготовлення та поставки продукції для потреб держави, є значним для економіки та потреб держави.

Колегія суддів не бере до уваги зазначені посилання, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач в суді апеляційної інстанції не обґрунтував та не довів неможливості подання ним клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до суду першої інстанції, а Верховний Суд з огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення місцевого або постанові апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала Господарського суду Чернігівської області про порушення провадження від 05.12.2017 та призначення розгляду справи на 12.12.2017 була отримана відповідачем 07.12.2017. Твердження відповідача в касаційній скарзі про отримання ним зазначеної ухвали 08.12.2017 спростовується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 191), відповідно до якого датою вручення ухвали Господарського суду Чернігівської області про порушення провадження від 05.12.2017 є саме 07.12.2017, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач мав достатньо часу для того, щоб виконати викладені в ухвалі вимоги суду, зокрема, у частині надання письмового відзиву на позовну заяву із доводами по суті спору. Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідач не був позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання 12.12.2017, а доказів неможливості розгляду спору без участі його представника матеріали справи не містять.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3750079,17 грн та штрафу в розмірі 791781,90 грн.

Однак, колегія суддів зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій помилково задовольнили позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 8.6. договору про закупівлю № 21-5/5 від 19.08.2016, укладеного між сторонами у справі, встановлено, що за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.

Правовою підставою позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами позивачем зазначені норми статті 536, частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України.

Проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є факт користування чужими коштами і встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж (в тому числі правовідносини, пов'язані з поставкою товару) .

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України конкретизовано визначений статтею 536 цього Кодексу обов'язок продавця (постачальника) сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право кредитора вимагати від боржника сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із цим згідно з визначенням поняття неустойки, що закріплено в статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 8.6. укладеного між сторонами у справі договору про закупівлю нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка також була нарахована позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83 та № 11/5026/1925/2012.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував зазначеного вище, що свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 536 та частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим помилково задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статті 536 та частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 4893966,22 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того з огляду на те, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами зменшується загальна сума задоволених позовних вимог, постанова апеляційного господарського суду підлягає зміні в частині стягнення судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги.

В інших частинах постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №927/1091/17 скасувати в частині стягнення з відповідача 4893966,22 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Прийняти в цій частині нове рішення. Відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 13471603,47 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій процентів за користування чужими грошовими коштами повністю.

3. Пункт 2 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №927/1091/17 змінити та викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Миру, 100а, ЄДРПОУ 33742637) на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55, ЄДРПОУ 38516849) 3 750 079,17 грн (три мільйона сімсот п'ятдесят тисяч сімдесят дев'ять гривен сімнадцять копійок) пені, 791 781 грн (сімсот дев'яносто одна тисяча сімсот вісімдесят одна гривні дев'яносто копійок) штрафу, 68127,92 грн (шістдесят вісім тисяч сто двадцять сім гривен дев'яносто дві гривні) судового збору за подання позову. В решті позову відмовити.

Стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55, ЄДРПОУ 38516849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Миру, 100а, ЄДРПОУ 33742637) 292992,38 грн (двісті дев'яносто дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дві гривні тридцять вісім копійок) грн судового збору за подання апеляційної скарги.".

4. Стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55, ЄДРПОУ 38516849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Миру, 100а, ЄДРПОУ 33742637) 390656,51 грн (триста дев'яносто тисяч шістсот п'ятдесят шість гривен п'ятдесят одну копійку) судового збору за подання касаційної скарги.

5. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №927/1091/17 залишити без змін.

6. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець