Рішення

від 11.07.2018 по справі 378/393/18

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/393/18

Провадження № 2/378/143/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2018 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Карабань З. І.,

представника позивача - ТОВ

Інтерагроінвест : ОСОБА_1,

представника відповідача -

ОСОБА_2: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ Інтерагроінвест посилаючись на те, що воно є с/г товаровиробником та спеціалізується на вирощуванні с/г культур. В господарській діяльності використовує орендовані земельні ділянки (земельні частки-паї) фізичних осіб. 01.07.2012 року між ТОВ Інтерагроінвест та власником земельної ділянки ОСОБА_2 терміном на 5 років укладено договір оренди земельної ділянки №397 під кадастровим №3224286400:03:005:0033, площею - 2,720га. Зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована на території Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області та використовується ТОВ Інтерагроінвест за цільовим призначенням. Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області 29.12.2012р. за №322420004005192 та в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право (право оренди) - №21500065 від 18.07.2017 року та завершився 29.12.2012р.. Товариство вчасно виплачувало відповідачу оренду плату, в тому числі і за 2017 рік. Із заявами про повернення чи небажанням продовжувати договірні відносини відповідач до позивача не звертався. Право оренди по договору оренди №397 від 01.07.2012 року виникло у позивача з 29.12.2012 року. Відповідно до п. 3.3. зазначеного договору оренди позивач закріпив за собою першочергове право на поновлення договорів оренди на новий строк в порядку та на умовах визначених законодавством. ТОВ Інтерагроінвест , маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 22.11.2017 року за вих. №1337-з направило лист-повідомлення з додатковою угодою ОСОБА_2, яке остання отримала 28.11.2017р. з пропозицією продовжити дію договору на умовах визначених у направленій додатковій угоді. До ТОВ Інтерагроінвест листів-повідомлень від відповідача не надходило як і звернень щодо повернення земельної ділянки з кадастровим №3224286400:03:005:0033, тому позивач використовує дану земельну ділянку за її цільовим призначенням визначеним у договорі оренди земельної ділянки №397 від 01.07.2012 року. Позивач добросовісно виконував свої обов'язки за вказаним договором оренди, заявив про намір поновити договірні відносини у порядку встановленому в ст. 33 ЗУ Про оренду землі , не отримав заперечень з боку орендодавця щодо поновлення договірних відносин та надалі продовжує користуватися даною орендованою земельною ділянкою.

Позивач просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки №397 від 01.07.2012 року укладеного між ТОВ Інтерагроінвест ЄДРПОУ 32855584 та ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3224286400:03:005:0033, площа - 2,7201 га, договір укладено на 5 років з дати державної реєстрації та зареєстрованого у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів за №322420004005192 від 29.12.2012 року, номер запису про інше речове право (право оренди) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №21500065 від 18.07.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, на які посилається в позовній заяві. Додатково суду пояснив, що земельна ділянка ОСОБА_2 перебуває на даний час в користуванні ТОВ Інтерагроінвест , за яку товариство платить податки.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що вона самостійно обробляє свою земельну ділянку, яку отримала після збору врожаю 2017 року згідно листа позивача. Договір оренди її земельної ділянки на новий строк та додаткової угоди вона з ТОВ Інтерагроінвест не укладала. Вона письмово повідомляла позивача про відсутність намірів продовжувати договірні відносини. Відзиву на позов вона не подавала.

Представник відповідача ОСОБА_3 суду пояснив, що відповідач самостійно обробляє свою земельну ділянку, надану їй в іншому місці позивачем в порядку обміну земельних ділянок з метою збереження єдиного масиву обробітку землі позивачем. Відповідач є одноосібником з весни 2018 року, є платником податку на землю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

01.07.2012 року між ТОВ Інтерагроінвест та власником земельної ділянки ОСОБА_2 терміном на 5 років укладено договір оренди земельної ділянки №397, кадастровий №3224286400:03:005:0033. Орендодавець передав в строкове платне користування земельну ділянку орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 7-10).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за позивачем, номер запису про інше речове право №21500065 від 18.07.2017 року. Договір оренди земельної ділянки №397 від 01.07.2012 року зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київській області 29.12.2012 року, площа земельної ділянки складає - 2,7201 га. (а. с. 11, 68).

ТОВ Інтерагроінвест належним чином виконує умови договору оренди, в т. ч. щодо виплати орендної плати відповідачу (а. с. 12-16).

ОСОБА_2 повідомила ТОВ Інтерагроінвест про відсутність намірів надалі продовжувати з ним договірні відносини та після збору врожаю 2017 року повернути земельну ділянку, так як виявила бажання обробляти її самостійно, про що подала позивачу письмову заяву, яку той отримав 01.12.2016 року (а. с. 38). У відповідь на вказану заяву позивачем 22.12.2016 року направлено відповідачу лист, в якому, зокрема зазначено, що земельну ділянку для самостійного обробітку відповідач зможе отримати після завершення робіт зі збирання врожаю 2017 року (а. с. 39).

В листі-повідомленні ОСОБА_2 від 22.11.2017 року позивач запропонував укласти додаткову угоду до договору оренди землі на нових, покращених умовах (а. с. 17-18), та направив лист з додатковою угодою відповідачу поштою із зворотнім повідомленням (а. с. 19).

ТОВ Інтерагроінвест надалі продовжує користуватись земельною ділянкою відповідача та є платником податку на землю (а. с. 47-60).

Разом з тим, відповідач згідно довідки Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області від 09.07.2018 року №227 є одноосібником з весни 2018 року, обробляє свою земельну ділянку самостійно та є платником земельного податку, що також підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2018 року (а. с. 70-71). В судовому засіданні представник позивача зазначених документів спростувати не зміг, що вказує на той факт, що відповідач самостійно обробляє свою земельну ділянку, надану їй в іншому місці позивачем в порядку обміну земельних ділянок з метою збереження єдиного масиву обробітку землі позивачем. Тому, суд вважає цей факт правдивим.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 2 ч. 1 Закону України Про оренду землі передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В частині 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частинами 2, 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію оречових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. В ч. 1 ст. 4 вказаного Закону зазначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Частиною 2 п. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 17 вказаного Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1 та 2 статті 27 Закону України Про оренду землі визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно із п. 2 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2 - 5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Вищевикладене застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" чітко висвітлено в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року (справа №547/1432/15-ц, провадження №61-3972 св 18) та в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 10.04.2018 року (справа №594/376/17-ц, провадження №14-65 цс 18).

Також у даних постановах вказано, що у статті 33 зазначеного Закону встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір. Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Встановлено, що відповідач відмовилась передавати свою земельну ділянку в оренду, а вирішила її самостійно обробляти, тому за переважне право в даному випадку не йдеться.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності .

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач повідомила позивача про намір обробляти свою земельну ділянку самостійно, а тому просила позивача повернути їй земельну ділянку, про що подала позивачу письмову заяву, яку той отримав 01.12.2016 року. У відповідь на це позивач в листі до відповідача погодився повернути земельну ділянку після завершення робіт зі збирання врожаю 2017 року (а. с. 38-39), але в порушення ст. 34 вказаного Закону цього не зробив.

В листі-повідомленні ОСОБА_2 від 22.11.2017 року позивач запропонував укласти додаткову угоду до договору оренди землі на нових, покращених умовах (а. с. 17-18), та направив лист з додатковою угодою відповідачу поштою із зворотнім повідомленням (а. с. 19). Угода між сторонами укладена не була, так як відсутнє волевиявлення сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач порушив процедуру щодо реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, так як отримавши від орендодавця заяву про небажання продовжувати договірні відносини та повернення земельної ділянки, надіслав останньому лист, в якому погодився повернути орендовану земельну ділянку після збору врожаю 2017 року, але не виконавши обіцяного, зареєстрував за собою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди спірної земельної ділянки, і тільки після цього направив відповідачу лист-пропозицію з проектом додаткової угоди про поновлення договірних відносин. Проте, угода між сторонами укладена не була за відсутності волевиявлення сторін.

За таких обставин, а також враховуючи, що відповідач свою земельну ділянку обробляє самостійно, платить за неї податок, є одноосібником, суд вважає, що у позивача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, а відтак в задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 16, 626, 627, 792 ЦК України, ст. ст. 93, 124 ч. 4, 125, 152 ЗК України, ст. ст. 2 ч. 1, 6, 13, 17, 27, 31, 33 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, ст. ст. 2, 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV, постановою Верховного Суду від 25.04.2018 року (справа №547/1432/15-ц, провадження №61-3972 св 18), постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 10.04.2018 року (справа №594/376/17-ц, провадження №14-65 цс 18), ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р. В. Гуртовенко