Ухвала

від 12.07.2018 по справі 308/7719/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7719/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.07.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гайданки Г.В.,

заявника - ОСОБА_1,

представника заявника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до пред'явлення позову,

В С Т А Н О В И В:

10.07.2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову, згідно з якою заявник просить постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Ужгородській міській раді та її посадовим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:24:001:0548) площею 0,4379 га по вул. Олександра Радищева, 1, в м. Ужгороді, до вирішення спору по суті.

В заяві заявник посилається на те, що предметом позову є оскарження як незаконного рішення Ужгородської міської ради про відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:24:001:0548) та визнання незаконними дій Ужгородської міської ради щодо приватизації даної земельної ділянки шляхом викупу із земель територіальної громади м. Ужгорода, з грубим порушенням вимог нормативно-правових актів та його земельних прав, яке полягає в наступному.

Зазначає, що 05.05.2018 року ним з метою безоплатної приватизації подана заява (клопотання) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га по вул. О. Радищева, 1, для індивідуального житлового будівництва. Однак, всупереч абзацу 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та ч. 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Ужгородська міська рада, як орган місцевого самоврядування, не розглянула дане клопотання у законодавством визначений місячний строк і не надала йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, вказує, що пунктом 2.3 протокольного рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23.05.2018 року № 147, очевидно незаконно рекомендовано відмовити йому у наданні такого дозволу на підставі діючого мораторію на виділення вільних земельних ділянок для індивідуальної забудови. Оскільки ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено чіткий перелік підстав для відмови, жодний з яких не передбачає мораторію , а саме, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. В той же час, згідно з п. 1.1 рішення Ужгородської міської ради від 15.05.2018 року № 1085 Ужгородська міська рада прийняла рішення затвердити проект землеустрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:24:001:0548) площею 0,4379 га по вул. О. Радищева, 1 та передачі її в оренду строком на 5 років, а саме, Ужгородська міська рада прийняла оскаржуване рішення щодо відведення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки по вул. О. Радищева, 1, на частину площі якої (0,1000 га) він претендує та має гарантовану законодавством пільгу на першочергове її відведення. Оскільки, він є постраждалим учасником ОСОБА_6, то згідно з п. 10 ч. 2 ст. 7 та п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту заявнику гарантована пільга на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник посилається на те, що згідно з п. 1.1 рішення Ужгородської міської ради від 15.05.2018 року № 1090 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вже надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,4379 га по вул. О. Радищева, 1. Згідно з опублікованим на офіційному сайті Ужгородської міської ради розпорядженням міського голови м. Ужгород ОСОБА_7 від 15.06.2018 року № 262, разом з іншими питаннями порядку денного, на розгляд другого пленарного засідання чергової XXIV сесії Ужгородської міської ради VII скликання 10 липня 2018 року під пунктом 57 вноситься проект рішення Ужгородської міської ради № 1169 Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу . Виходячи із тексту даного проекту рішення Ужгородської міської ради № 1169 Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу Ужгородська міська рада вчиняє дії, пов'язані із відчуженням оскаржуваної ділянки, а саме затвердженням вартості земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:24:001:0548) площею 0,4379 га по вул. Олександра Радищева, 1, у сумі 919108,31 грн. з розрахунку 209,89 грн. за 1 кв.м. відповідно до висновку експертів від 30.05.2018 року та продажу її ОСОБА_8 та ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

За твердженням заявника, оскільки у разі вчинення Ужгородською міською радою дій, пов'язаних із відчуженням земельної ділянки (розгляду 10 липня 2018 року на сесії проекту рішення Ужгородської міської ради № 1169 та прийняття відповідно рішення про приватизацію земельної ділянки площею 0,4379 га по вул. Олександра Радищева, 1, укладення відповідного договору купівлі-продажу, тощо) право власності на неї перейде від територіальної громади м. Ужгород до ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на всю площу даної ділянки, включно із земельною ділянкою площею 0,1000 га, на які він претендує та має гарантовану законодавством пільгу на першочергове її відведення. Дані особи в подальшому можуть відчужити земельну ділянку добросовісному набувачу або привести до стану, не придатного для індивідуально житлового будівництва (змінити цільове призначення тощо). Крім порушення його земельних прав, гарантованих законодавством пільг на першочергове відведення оскаржуваної земельної ділянки та надання незаконних переваг особам ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які не володіють жодними пільгами на першочергове відведення, Ужгородська міська рада також вчиняє незаконні дії щодо її приватизації із грубим порушенням процедури, тобто не у визначений спосіб і порядок, виходячи з наступного.

Також заявник зазначає, що оскільки всупереч ст. 128 Земельного кодексу України, ст. 10 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , ст. 4 Закону України Про оцінку земель , наказу Фонду державного майна України від 31.12.2015 року № 2075 Про затвердження Положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності , рішенням Ужгородської міської ради від 02.08.2013 року № 976 Про затвердження Положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності для проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та об'єктів комунального майна , Ужгородська міська рада взагалі не проводила конкурс щодо визначення суб'єкта оціночної діяльності для проведення експертної грошової оцінки даної ділянки, порушивши основоположний принцип рівності та конкурсних засад продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам.

Крім того, заявник зазначає, що даним рішенням Ужгородської міської ради від 02.08.2013 року № 976 про конкурс, прийнятим на виконання вищезазначених правових актів вищої юридичної сили, визначено межі повноважень уповноважених осіб, структурних підрозділів (органів, управлінь, департаментів тощо) і посадових осіб Ужгородської міської ради щодо процедури конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності, та встановлено чіткий порядок їх реалізації, зокрема щодо обов'язку розміщення відповідної інформації у місцевих друкованих засобах масової інформації. Однак, Ужгородська міська рада всупереч вищезазначеним нормативним актам інформацію про проведення конкурсу з визначення суб'єкта оціночної діяльності для проведення експертної грошової оцінки оскаржуваної земельної ділянки площею 0,4379 га по вул. О. Радищева, 1 в м. Ужгороді (кадастровий номер 2110100000:24:001:0548) не розміщувала у місцевих друкованих засобах масової інформації. Це підтверджується листом-відповіддю заступника міського голови м. Ужгорода від 27.06.2018 року № 503/03-23 на його інформаційний запит від 21.06.2018 року. Не розміщувалася дана інформація і на офіційному веб-сайті органу приватизації в мережі Інтернет, що підтверджується викопіюванням із офіційного веб-сайту Ужгородської міської ради про відсутність жодного відповідного оголошення за період з 15.05.2018 року по 30.05.2018 року. Відтак, висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 2110100000:24:001:0548) від 30.05.2018 pоку, виданий ФОП ОСОБА_9, яким обґрунтовує Ужгородська міська рада свій проект рішення про приватизацію оскаржуваної земельної ділянки, видано поза конкурсом, не на конкурсних засадах із очевидним грубим порушенням чинного законодавства.

За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, судом було викликано особу, яка подала заяву про забезпечення позову, та призначено її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заявник та його представник у судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримали та просили задовольнити.

Представник заявника у судовому засіданні додатково повідомив, що предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, є оскарження рішення Ужгородської міської ради від 15.05.2018 року за № 1085 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_8 земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:24:001:0548) площею 0,4379 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Олександра Радищева, 1 та передачі її в оренду строком на 5 років до 15.05.2023 року, та оскарження рішення Ужгородської міської ради від 15.05.2018 року за № 1090 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_8 та ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,4379 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Олександра Радищева, 1, а також визнання незаконними усіх дій Ужгородської міської ради щодо приватизації вказаної земельної ділянки.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши вказану заяву про забезпечення позову та дослідивши долучені до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема згідно з п. п. 2, 4 ч. 1 даної статті передбачено, що позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

З контекстного аналізу зазначених норм закону вбачається, що значення вказаних заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову, оскільки заявником та його представником не надано доказів існування високої ймовірності утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову, про що йдеться у заяві.

Разом з тим, суд зазначає, що заявником не доведено та не надано належних доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, а саме, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист.

Право на ефективний засіб правового захисту закріплено у ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи. Стаття 13 Конвенції гарантує ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі кожному, чиї права і свободи, що викладені в Конвенції, було порушено. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що захист, який пропонується в ст. 13 Конвенції, має поширюватися на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією ( Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини (1978)).

За приписами ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, враховуючи вищезазначені положення ст. ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157, 259-261, 352-354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову до пред'явлення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Повний текст ухвали буде складено 12 липня 2018 року.

Головуюча О.М. Світлик