Рішення

від 12.06.2018 по справі 910/452/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2018Справа № 910/452/18

За позовом Приватного підприємства "Сандра-Ч"

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

Публічного акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК"

про визнання недійсним договору

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторн:

від позивача - Олексюк Ф.Ю. за дов.;

від відповідача-1 - Шкута Р.І. за дов.;

від відповідача-2 - Єрохін О.П. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Сандра-Ч" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Публічного акціонерного товариства "Кристал Банк" про визнання недійсним договору відступлення прав за іпотечним договором від 25.05.2017 укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Кристал Банк" в частині відступлення прав за договором іпотеки №010/02-44/757-08 від 05.06.2008 укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Сандра-Ч".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги. Разом з тим, будь-якої дійсної вимоги до ПП Сандра Ч у відповідача-1 не було. Таким чином укладення Договору відступлення прав за іпотечними договорами 25.05.2017 року в частині, що стосується відступлення права вимоги за договором іпотеки №010/02-44/757-08 від 05.06.2008 року суперечило положенням ст. ст. 514, 516, 519 Цивільного кодексу України, оскільки за відповідним договором було відступлено недійсну вимогу. Враховуючи, що між Відповідачам-1 та Позивачем жодних взаємних прав та обов'язків не виникло, а відповідно Відповідач-1 не міг відступити жодних прав на користь Відповідача-2. Отже, за висновком позивача право вимоги за іпотечним договором не могло бути предметом відступлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/452/18 та призначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження на 15.03.2018.

Ухвалою суду від 02.03.2018 в задоволенні клопотання Публічного Приватного підприємства "Сандра-Ч" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

12.03.2018 через загальний відділ діловодства суду відповідач-2 подав відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заперечував проти позову, оскільки договір іпотеки є дійсний, а посилання позивача в позовній заяві на невідповідність спірного договору вимогам ст.ст. 514, 515 ЦК України є необґрунтованим. Крім того, відповідач-2 вказує, що спірний договір жодним чином не порушує публічний порядок, у зв'язку з чим, посилання позивача на порушення вимог ст. 228 ЦК України також не обґрунтовано.

Ухвалою суду від 15.03.2018 підготовче засідання у справі №910/452/18 відкладено на 17.05.2018.

29.03.2018 через загальний відділ діловодства суду відповідач-1 подав відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач-1 заперечував проти позову та просив суд відмовити в позові повністю з підстав його необґрунтованості. Відповідач-1 вказує, що з умов договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, право вимоги за договором забезпечення передається одночасно з відступленням права вимоги. Зазначений договір відповідає вимогам та умовам закріпленими статтями 512-519, ст. 1077-1086 ЦК України, ст. 4, 24 Закону України Про іпотеку .

07.05.2018 через відділ суду позивачем подана відповідь на відзив, в яких позивач вказує, що між відповідачами укладено основний договір, (договір факторингу (ст.1077 ЦК України)), а не договір відступлення права вимоги (ст. 512-519 ЦК України). Враховуючи викладене, вимоги клієнта до боржника, пов'язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу, а договором відступлення права вимоги. Окрім того, позивач зазначив, що відповідно до п.2 ст.1 Конвенції про міжнародний факторинг, ПАТ Райффайзен , який надав фінансову послугу, не мав законних підстав для відступлення права грошової вимоги за договором іпотеки фактору - ПАТ Кристал Банк .

Ухвалою суду від 08.05.2018 в задоволенні клопотання Публічного Приватного підприємства "Сандра-Ч" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 17.05.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/452/18. Призначено розгляд справи №910/452/18 по суті на 12.06.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні з'ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/452/18. Призначено розгляд справи по суті на 12.06.2018.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 12.06.2018 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засідання 12.06.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (далі - відповідач-1, кредитор) та Приватним підприємством Сандра-Ч (далі - позивач, іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки №010/02-44/757-08і (при укладенні з майновим поручителем) (надалі - договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №010/02-44/757-08 від 03.06.2008 (надалі - Кредитний договір), укладений між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 250 000,00 дол., (США), сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбаченим договором, а також виконати інші умови Кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору.

У відповідності до даного Договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах.

Боржником за Кредитним договором виступає:

- Суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_5, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 08.09.2000 року, видане Виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області, індентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській обл., 22.07.1997, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1.2. Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: двохповерхова нежитлова будівля з підвалом загальною площею 1052,3 м. кв., з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, (надалі - предмет іпотеки), який належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується: свідоцтвом на праві власності серія НОМЕР_4 від 03.01.2008 виданого виконавчим комітетом Смілянської міської ради.

24.05.2017 року між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (далі - клієнт) та Публічним акціонерним товариством КРИСТАЛБАНК (далі - фактор) було укладено Договір факторингу (портфельне відступлення права вимоги) (далі - Договір факторингу).

Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу в порядку та на умовах, передбачених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту загальну суму фінансування, а клієнт відступає (передає) факторові права вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, включаючи право нарахувати за умовами Кредитних договорів і вимагати від позичальників сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій та інших платежів згідно з кредитними договорами.

25.05.2017 між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (далі - відповідач-1, цедент) та Публічним акціонерним товариством КРИСТАЛБАНК (далі - відповідач-2, цесіонарій) було укладено Договір відступлення прав за іпотечними договорами (далі - Договір відступлення).

Відповідно до п. 1.1. Договору відступлення, у зв'язку з укладенням між цементом та цесіонарієм договору факторингу (портфельне відступленя права вимоги) від 24 травня 2017р. (далі - Договір факторингу) цедент передає, а цесіонарій приймає права за іпотечними договорами, що зазначені у Додатку №1 до цього договору (далі - Договір іпотеки), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за №1497.

Відступлення прав за договорами іпотеки здійснюються в повному обсязі та умовах, які існують на момент відступлення прав, включаючи: всі права цедента як іпотекодержателя, що передбачені умовами договорів іпотеки; право звернення стягненя на предмет іпотеки у відповідності до Договорів іпотеки (п.1.2. Договору іпотеки).

Відповідно до додатку №1 до ПАТ Кристалбанк перейшло право вимоги в тому числі за договором іпотеки 010/02-44/757-08 від 05.06.2008.

Серед інших прав, за вищевказаними договорами від Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до Публічного акціонерного товариства КРИСТАЛБАНК передано права кредитора:

- за кредитним договором №010/02-44/757/08 від 03.06.2008 р. зі змінами та доповненнями, які були укладено з ФОП ОСОБА_5;

- за договором іпотеки №010/02-44/757/08 і від 05.06.2008 р. укладеним з Приватним підприємством Сандра-Ч .

В матеріалах справи наявний витяг з Реєстру відступлення права вимоги від 25.05.2017 по кредитному договору №010/02-44/757/08 від 03.06.2008, який було укладено з ФОП ОСОБА_5

Даний витяг підтверджує укладення факторингу по кредитному договору №010/02-44/757/08 від 03.06.2008, який було укладено з ФОП ОСОБА_5

У Витязі зазначається існуюча заборгованість за кредитним договором №010/02-44/757/08 від 03.06.2008, який було укладено з ФОП ОСОБА_5, а саме: основна (позичкова) заборгованість у сумі 136 550,00 дол. США; нараховані проценти за користування кредитом у сумі 139 455,20 дол. США; штрафні санкції у розмірі 526,54 дол. США.

Позивач вважає, що на момент укладення Договору про відступлення права вимоги з договором іпотеки від 25.07.2017 року, в частині, що стосується відступлення вимог за договором іпотеки № 010/02-44/757-08 від 05.06.2008р., укладеним з ПАТ Сандра-Ч було грубо порушено норми цивільного законодавства та Закон України Іпотеку .

Позивач вказує, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги і при цьому посилається на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2013р. №925/639/13, яким припинено іпотеку.

Так, рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.06.2013 позов задоволено повністю. Припинено іпотеку - визнано припиненим договір іпотеки № 010/02-44/757-08і від 05.06.2008 року, предметом якої є двохповерхова нежитлова будівля з підвалом площею 1052,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та належить на праві власності Приватному підприємству "Сандра-Ч".

Постановою від 26.11.2013 рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2013 року у справі № 925/639/13 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 та рішення господарського суду Черкаської області від 10.06.2013 (складене 12.06.2013р.) у справі №925/639/13 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.02.2015 позов задоволено повністю. Визнано припиненим договір іпотеки № 010/02-44/757-08і від 05.06.2008 року, предметом якої є двохповерхова нежитлова будівля з підвалом площею 1052,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності Приватному підприємству "Сандра-Ч".

Проте, постановою від 24.06.2015 рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2015 року у справі №925/639/13 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Сандра-Ч" (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Б. Хмельницького, 29; код ЄДРПОУ 22808346) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01001, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 14305909) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2015 касаційну скаргу Приватного підприємства " Сандра-Ч" залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року зі справи № 925/639/13 залишено без змін.

Отже, станом на час прийняття рішення у справі, судом встановлено, що Вищим господарським судом України залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, якою рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2015 року у справі №925/639/13 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю про визнання договору іпотеки №010/02-44/757-08і від 05 червня 2008 року припиненим.

Відтак, договір іпотеки укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Сандра-Ч" №010/02-44/757-08-і від 05.06.2008 не є припиненим на підставі рішення суду №910/925/639/13, тому твердження позивача про зворотне визнається судом необґрунтованим та спростовується судом.

При розгляді справи по суті судом також встановлено, наступне.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.09.2016 року по справі № 703/5669/15-ц за позовом ОСОБА_8 до ПАТ Райффайзен Банк Аваль (первісний кредитор, іпотекодержатель), ПП Сандра-Ч , третя особа ОСОБА_5, приватний нотаріус Новіков ЇМ. про визнання недійсним договору іпотеки, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27.02.2017 року по справі №22ц/793/217/17, рішення від 30.09.2016 року залишено без змін.

Отже, рішення суду від 30.06.2016 №703/5669/15-ц набрало законної сили. Вказаним рішенням суду відмовлено у позові ОСОБА_8 про визнання недійсним договору іпотеки. Отже іпотечний договір є дійсним.

Також, 26.07.2011 Господарським судом Черкаської області було розглянуто справу №08/5026/186/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до Приватного підприємства Сандра Ч про стягнення 1 163 009,55 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалено рішення, яким вирішено стягнути з приватного підприємства Сандра-Ч на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль 1 163 009,55 грн. заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - двоповерхову нежитлову будівлю з підвалом загальною площею 1 052,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.09.2017 р. по справі №08/5026/186/2011, якою змінено сторону (позивача) у справі №08/5026/186/2011 (звернено стягненя на предмет іпотеки) з Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на його правонаступника Публічне акціонерне товариство КРИСТАЛБАНК .

На виконання вищезазначеного судового рішення Господарським судом Черкаської області, яке набрало законної сили був виданий наказ про примусове виконання рішення №08/5026/186/2011 від 24.10.2011р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаною нормою встановлено, що факти, які містяться у прийнятих раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Вищезазначеними рішеннями суду, які набрали законної сили, враховуючи приписи ч.4 ст. 75 ГПК України встановлена дійсність Договору іпотеки №010/02-44/757-08 від 05.06.2008.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В п. 7.2. договору іпотеки № 010/02-44/757-08І від 05.06.2008 зазначено, що право іпотеки, та відповідно цей договір, припиняє чинність у разі: припинення Боргового зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо Іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття Іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, право власності на предмет Іпотеки; розірвання цього Договору за угодою Сторін, яка посвідчується нотаріально.

В ст. 17 Закону України Про іпотеку зазначено Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Отже, судом не встановлено факту припинення договору іпотеки ані в силу закону, ані на підставі судового рішення.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Із суті правочину про відступлення права вимоги випливає, що наслідком вчинення такого правочину є передання первісним кредитором своїх прав новому кредитору та прийняття новим кредитором цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Пров іпотеку відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо інше не суперечить договору та не заборонено законом.

За умовами договору відступлення прав за іпотечними договорами від 25.05.2017 року визначено, що цей договір спрямований на відступлення прав за договорами іпотеки здійснюються в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав, включаючи всі права цедента як іпотекодержателя, що передбачені умовами Договору іпотеки та право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Договорів іпотеки. Права за Договором іпотеки вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріально посвідчення цього договору, але не раніше ніж з визначеного Договором факторингу моменту переходу від цедента до цесіонарія прав, що є предметом Договору факторингу (п. 2.1. Договору відступлення прав).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що сторони у договорі про відступлення прав за іпотечними договорами від 25.05.2017 керуючись ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України узгодили, що Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , як первісний іпотекодержатель, відступив Публічному акціонерному товариству КРИСТАЛБАНК , як новому іпотекодержателю, своє право вимоги за іпотечним договором від 05.06.2008 № 010/02-44/757-08і, договір укладено у зв'язку з укладенням між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем договору відступлення прав вимог за іпотечними договорами від 25.05.2017 за основним договором; внаслідок укладення цього договору до цесіонарія переходять всі права цедента за іпотечним договором, який забезпечує вимоги за основним договором.

Посилання позивача на те, що між відповідачем-1 та позивачем жодних взаємних прав і обов'язків не виникло, а відповідно відповідач-1 не міг відступити жодних прав на користь відповідача-2 є безпідставним з висновком суду, зважаючи на вищевказані рішення суду №925/639/13, якими встановлено дійсність договору іпотеки від 05.06.2008 №010/02-44/757-08і, окрім того зважаючи на рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №08/5026/186/2011).

Відтак, судом встановлено, що спірний договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25.05.2017 відповідає умовам ст.ст. 512, 514, 516, 519 ЦК України, а за спірним договором відступається право вимоги відносно дійсної вимоги.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Суд констатує, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено суду того, яким чином укладення спірного договору порушило права та законні інтереси позивача.

Посилання позивача на те, що спірний договір суперечить ст. 1078 ЦК України, судом визнається безпідставним.

Стаття 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути грошової вимоги, строк за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Предметом оскарження у даному спорі є договір відступлення прав за іпотечним договором від 22.05.2017 укладеним між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ КристалБанк в частині відступлення прав за договором іпотеки №010/02-44/757-08 від 05.06.2008 укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Сандра-Ч".

Договір факторингу не є предметом даного спору.

Судом не встановлено невідповідність спірного договору про відступлення прав за іпотечним договором від 22.05.2017 в частині відступлення прав за договором іпотеки №010/02-44/757-08 від 05.06.2008 укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Сандра-Ч" умовам ст. 1078 ЦК України., оскільки відносини за спірним договором відступлення прав за іпотечними договорами регулюються положеннями ст.ст. 512, 514 ЦК України, а також Законом України Про іпотеку .

Посилання у позовній заяві на врахування положень Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, яка набрана чинності для України 1 липня 2007 року, є безпідставними, оскільки зі змісту Конвенції вбачається, що нею регулюються правовідносини, які виникають з договорів міжнародного факторингу, які укладаються у сфері міжнародної торгівлі, і не регулює правовідносини, що виникли між сторонами договору відступлення прав за договором іпотеки та договором факторингу (портфельного відступлення прав вимоги).

Посилання позивача на те, що спірний договір відступлення прав за іпотечними договорами суперечить положенням ст. 228 ЦК України визнається судом безпідставним, за відсутності подання доказів на підтвердження вказаних обставин.

Статтею 228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Отже, для визнання недійсним спірного договору на підставі ст. 228 ЦК України позивач повинен довести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства, наявність умислу сторін або однієї сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Проте, суд зазначає, що позивачем не доведено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, наявність протиправних наслідків цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

Вважаючи на те, що позивач не довів правомірності своїх позовних вимог, які спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, судом встановлено відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, спірний договір відповідає приписам ст.ст.512, 514 Цивільного кодексу України та не порушує норми Закону України "Про іпотеку", а позивачем не доведено, що в момент укладення спірного договору сторонами не було додержано вимог закону, у задоволенні позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 10.07.2018

Суддя І.І. Борисенко