Рішення

від 04.07.2018 по справі 914/360/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2018р. Справа №914/360/18

За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідент.код 25558625)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МОДЕРН-2 (79028, м.Львів, вул. Енергетична, 9/18; ідент.код 13822659), -

Третя особа (на стороні Позивача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору: Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» (79008, м.Львів, вул. Сербська, 15; ідент.код 20782401), -

про: звільнення та повернення (шляхом виселення ) нежитлових приміщень.

Суддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - Довіреність №2302-вих-203 від 10.01.2018;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи: не з'явився.

Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подано Позовну заяву з вимогами про: звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю МОДЕРН-2 та повернення ( шляхом виселення ) нежитлових приміщень (загальною площею 126,1м 2 ), що знаходяться у місті Львові, вулиця Насипна, 5.

30.05.2018 у суд надійшла Заява Позивача про уточнення формулювання позовної вимоги.

Ухвалою суду від 25.05.2018 залучено до участі у справі Балансоутримувача спірного майна як Третю особу (на стороні Позивача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору.

07.06.2018 Львівським комунальним підприємством «Старий Львів» (Третя особа) подано Пояснення, у яких, зокрема, зазначено про відсутність факту повернення Відповідачем спірного об'єкту.

Усі Ухвали суду надіслано Відповідачу за зареєстрованим місцем його знаходження. Вимог суду Відповідачем - не виконано, про причини - не повідомлено.

Представник Позивача надав (усно) пояснення стосовно обставин спору.

Справу, згідно нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження.

У ході дослідження обставин спору та поданих доказів, - суд встановив :

Згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, територіальна громада міста Львова (від імені якої діє Львівська міська рада) є власником будівлі (загальною площею 126,1м 2 ), що знаходиться у місті Львові, вулиця Насипна, 5.

Зазначений об'єкт нерухомості, згідно з умовами Договору №2112 від 05.01.1999, передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю МОДЕРН-2 , без визначення строку найму.

При цьому, Орендодавцем було Управління комунальної власності Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, правонаступником якого, на даний час, є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Строк оренди Договором - не встановлено, проте, передбачено обов'язок Орендаря з повернення об'єкту нерухомості у випадку припинення дії правочину (п.15.6).

Станом на час укладення Договору (05.01.1999) Закон України Про оренду державного та комунального майна встановлював наступні норми:

-оренда - засноване на договорі строкове платне користування майном (ч.2);

-істотною умовою договору оренди є, зокрема, строк його дії (ч.1 ст.10);

-строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін (ч.1 ст.17);

-договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено (ч.2 ст.26).

Тобто, укладення Сторонами Договору (№2112 від 05.01.1999), без визначення строку його дії, було порушенням вимог Закону Про оренду державного та комунального майна стосовно обов'язкового погодження усіх істотних умов правочину (у тому числі - строку оренди), що, згідно з нормою ч.1 ст.12 Закону, зумовлювало відсутність факту укладення Договору.

Проте, оскільки Сторони виконували умови Договору упродовж 18-ти років, можливість визнання його неукладеним на даний час - відсутня.

На час укладення Договору (05.01.1999) чинними були норми Цивільного кодексу УРСР, якими, зокрема, встановлювалось (ст.259):

-можливість укладення договору майнового найму без зазначення строку;

-у випадку укладення договору на невизначений строк кожна із сторін вправі відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за три місяці.

Проте, зазначені загальні норми ст.259 ЦК УРСР регулювали лише ті орендні відносини, що не були передбачені Законом України Про оренду державного та комунального майна , який встановлював спеціальні норми щодо найму державного та комунального майна.

Отже, у даному випадку, у зв'язку з фактом порушення Сторонами вимог законодавства (чинного на час укладення правочину) та фактичного укладення Договору на невизначений строк, наявні обставини, регулювання яких нормами спеціального законодавства (Законом України Про оренду державного та комунального майна ) - не передбачено.

При цьому, важливо, що відсутність погодження Сторонами строку оренди, виходячи з норми ч.2 ст.26 Закону Про оренду державного та комунального майна , фактично унеможливлює припинення дії Договору найму, а така обставина є порушенням прав власника майна.

Зазначені обставини, згідно з нормою ч.1 ст.8 ЦК України, зумовлюють необхідність застосування до спірних правовідносин аналогії закону, та, відповідно, - застосування тієї правової норми, що регулює подібні відносини, а саме: загальної норми ч.2 ст.763 Цивільного кодексу України (що регулює питання строку найму), згідно з якою: укладення договору найму на невизначений строк зумовлює наявність у кожної його сторони права на відмову від такого договору у будь-який час, з обов'язковим попередженням про це другої сторони за три місяці.

Позивач, користуючись зазначеним правом на відмову від Договору (передбаченим загальною нормою закону), 15.08.2017 надіслав Відповідачу ОСОБА_2 (№2302-вих-4221 від 14.08.2017) про відмову від Договору №2112 від 05.01.1999 та необхідність повернення об'єкту оренди після припинення дії правочину (після спливу трьох місяців).

Факт надіслання Позивачем такого ОСОБА_3 підтверджують:

-поштові документи: Фіскальний чек ПАТ Укрпошта та Список згрупованих рекомендованих відправлень від 15.08.2017;

-Лист-відповідь Товариства МОДЕРН-2 (№7/11 від 09.11.2017) на ОСОБА_2 Позивача, у якому зазначено про відсутність наміру Відповідача звільнити об'єкт оренди.

Отже, згідно з нормами статей 651 (ч.3), 763 (ч.2) ЦК України, відмова Позивача від Договору зумовила його розірвання, після спливу трьох місяців з моменту отримання Відповідачем ОСОБА_3 Позивача.

Докази щодо певної дати отримання Відповідачем ОСОБА_3 Позивача - відсутні, проте, виходячи з дати Листа-відповіді Товариства МОДЕРН-2 (09.11.17), станом на 09.11.2017 Відповідачем дійсно було отримано Попередження Позивача про відмову від Договору. Тому, щонайпізніше 10.02.2017 сплив кінцевий 3-місячний строк дії Договору, що зумовило припинення дії правочину та виникнення у Відповідача обов'язку з повернення об'єкту оренди Позивачу, - упродовж 15 днів (п.15.6 Договору).

Отже, відмова Відповідача від повернення об'єкту оренди (після припинення дії Договору) є порушенням норм статей 651 (ч.3), 763 (ч.2), 785 (ч.1) ЦК України, статті 27 (ч.1) Закону України Про оренду державного та комунального майна , а також - умов п.15.6 Договору.

Враховуючи факт припинення дії Договору (№2112 від 05.01.1999), а також - відсутність факту повернення Відповідачем об'єкту оренди, - наявні підстави для задоволення позову у частині зобов'язання Товариства МОДЕРН-2 звільнити та повернути нежитлові приміщення.

Позовна вимога у частині виселення Відповідача з орендованих приміщень - безпідставна, так як:

-суперечить нормам ст.785 (ч.1) ЦК України, ст.27 Закону Про оренду державного та комунального майна , а також - умовам п.15.6 Договору, якими встановлено обов'язок Орендаря з повернення об'єкту оренди (що передбачає попереднє звільнення нежитлових приміщень);

-відповідно до норм статей 759, 761, 795 ЦК України, ст.13 Закону Про оренду державного та комунального майна , об'єкт оренди передається Орендарю, і жодною нормою законодавства України не передбачено вселення Орендаря у нежитлові приміщення, які є об'єктами оренди, що унеможливлює виселення Орендарів із нежитлових приміщень.

Згідно з нормами ст.129 (ч.ч.1 (п.2), 9) ГПК України, наявні підстави для покладення на Відповідача у повному обсязі судових витрат у справі (судового збору у сумі 1762,00грн.), понесених Позивачем.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 11 (ч.10),12-14, 73-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Товариству з обмеженою відповідальністю МОДЕРН-2 (79028, м. Львів, вул. Енергетична, 9/18; ідент.код 13822659) звільнити нежитлові приміщення загальною площею 126,1 м 2 (індекси 1-4 Поверхового плану), що знаходяться у будівлі за адресою: м. Львів, вул. Насипна,5, та повернути зазначені нежитлові приміщення Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідент.код 25558625).

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МОДЕРН-2 (79028, м.Львів, вул. Енергетична, 9/18; ідент.код 13822659) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідент.код 25558625) витрати на судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження - після закінчення 20-денного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Львівського апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження і відсутності факту скасування - після ухвалення Львівським апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне Рішення складено 13.07.2018.

Суддя Стороженко О.Ф.