Рішення

від 13.07.2018 по справі 915/487/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року Справа № 915/487/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з'явився,

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Фермерського господарства “Вектор Плюс”, вул.Гагаріна, буд.78, с.Іванівка (Іванівська с/рада), Барвінківський район, Харківська область, 64730

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія – Агро”, вул.Велика Морьска, буд.143, м.Миколаїв, 54000

про: стягнення 3 506,90 грн.,

30.05.2018 Фермерське господарство “Вектор Плюс” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою №230518/2 від 23.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія – Агро” про стягнення заборгованості за договором №ХВ-15/18-Д від 14.12.2017 в загальному розмірі 3 506,90 грн. з якої: 2 944,60 грн. – основний борг, 562,30 грн. – пеня та судові витрати

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №ХВ-15/18-Д від 14.12.2017, а саме прийнявши виконання грошового зобов'язання позивача з оплати товару за Договором №ХВ-15/18-Д від 14.12.2017, зобов'язання з поставки позивачу засобу захисту рослин – “Ратник” у строк до 02.04.2018 відповідач не здійснив, чим порушив свої зобов'язання за Договором.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.06.2018 позовну заяву №230518/2 від 23.05.2018 Фермерського господарства “Вектор Плюс” – залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 13 липня 2018 року.

Позивач у наданій до суду заяві №090718/1 від 09.07.2018, просить суд проводити розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача, у зв'язку з важким матеріальним становищем позивача та неможливістю забезпечення явки його представника у судове засідання.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 14.03.2018 не забезпечив. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2018 відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була направлена відповідачеві та повернулась до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2018 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був зроблений судом, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія – Агро” (далі – постачальник) та Фермерським господарством “Вектор Плюс” (далі – покупець) було укладено договір поставки №ХВ-15/18-Д (далі – Договір), у відповідності до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо – технічного призначення (далі – товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в Специфікаціях до цього Договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.2.1 Договору, за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається Специфікаціями та/або накладними та/або рахунками – фактури, що є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна товару, що постачається за цим Договором, вказується у Специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США (п.2.2 Договору).

Згідно п.2.3 Договору, загальна сума Договору, визначається сукупністю Специфікацій та/або накладних та/або рахунків – фактур, що зазначені в п.2.1 Договору, та які є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку розбіжностей даних у Специфікаціях щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною Договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно – матеріальних цінностей (товару).

Відповідно до п.3.2 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інші умови не зазначені в Специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного Договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що відповідно до положень ч.2 ст.524 та ст.533 ЦК України погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим Договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного Договору та/або Специфікації.

У відповідності до п. 3.7 Договору, покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого Договору та якої Специфікації перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, або в разі неправильно вказаного призначення платежу, та/або в разі несвоєчасної оплати товару, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані грошові суми на погашення в першу чергу – штрафних санкцій, пені, відсотків, після цього – суми основного боргу.

Згідно п.4.1 Договору, строк поставки товару визначається у відповідних Специфікаціях до цього Договору.

У відповідності до п. 8.1 Договору, у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, вони вирішуються господарським судом відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

14 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем підписана Специфікація №1 до Договору №ХВ-15/18-Д від 14 грудня 2017 року, що є її невід'ємною частиною, згідно якої поставці підлягає ратник у кількості 50,000 л. за ціною 245,38 грн. на загальну суму 14 723,00 грн. у строк до березня 2018 року (п.1.1 Специфікації).

Згідно п.2 Специфікації, загальна сума товару за даною Специфікацією становить 14 723,00 грн. (еквівалент у доларах США: 539,5 USD).

У відповідності до п. 3 Специфікації, покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 2 944,60 грн. (еквівалент у доларах США: 107,9 USD), зазначеної в п.2 даної Специфікації та рахунку (ах) – фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 15 грудня 2017 року. Грошові кошти в розмірі 10% вартості товару, що складає 1 472,30 грн. (еквівалент у доларах США 53,95 USD), перераховуються покупцем до 10 серпня 2018 року. Грошові кошти в розмірі 70% вартості товару, що складає 10 306,10 грн. (еквівалент у доларах США 377,65 USD), перераховуються покупцем до 10 жовтня 2018 року (п.3.1 Специфікації).

Пунктом 4 та п. 4.1 Специфікації визначено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем з урахуванням п.3.3 та п.3.4 Договору. У разі прострочення покупцем строків оплати вказаних в дані Специфікації, постачальник має право вважати це як відмову від отримання товару та, на свій розсуд, змінити умови договору або розірвати договір в односторонньому порядку.

Відповідно до п.5 Специфікації, поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані у п.1 даної Специфікації відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «ІНКОТЕРМС 2010» на умовах EXW (Франко завод) або за погодженням сторін на умовах DAP (постачання в пункті призначення), за адресою: вул.Гагаріна, буд.78, село Іванівка, Барвінківський р-н, Харківська обл., 64730. Конкретний строк поставки окремих партій товару може бути визначений письмовою заявкою покупця, яка надається за сім календарних днів до початку відвантаження товару (п.6 Специфікації) (а.с.16).

Так, на виконання умов Договору та Специфікації №1, 14.12.2017 року Фермерським господарства “Вектор Плюс” сплачено відповідачу 2 944,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №168 від 14.12.2017 (а.с.17).

Відповідач, незважаючи на належне виконання позивачем свого обов'язку щодо сплати попередньої оплати 20% вартості товару, зобов'язання з поставки засобу захисту рослин «Ратник» у строк зазначений у Специфікації не здійснив, чим порушив свої зобов'язання за Договором №ХВ-15/18-Д.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар за ціною, визначеною у Специфікації, однак відповідач обумовлений договором товар не постави.

Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Позивач 16.04.2018 направив на адресу відповідача претензію №4 від 12.04.2018, відповідно до якої на підстав п.2 ст.693 ЦК України просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 2 944,60 грн., у зв'язку з тим, що постачальником у строк визначений у Специфікації не було поставлено покупцеві товар, а саме ратник у кількості 50 л.(а.с.18).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до абз. п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Зазначена претензія була отримана відповідачем 20.04.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №64701 00750900 (а.с.20).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача щодо повернення оплачених коштів по Договору настав 27.04.2018 (20.04.2018 + 7 дні), однак у встановлений строк грошові кошти не повернуті, отже зобов'язання є простроченим.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 944,60 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, постачальник за прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідок впливу незалежного від постачальника обставин.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.6) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 562,30 грн. нараховану на суму непоставленого товару – 14 723,00 грн. за період з 13.04.2018 – 23.05.2018.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 562,30 грн. за період з 13.04.2018 – 23.05.2018 нараховану на суму непоставленого товару – 14 723,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки згідно претензії №4 від 12.04.2018 позивач фактично відмовився від поставки товару та просив саме повернення суми попередньої оплати, тобто обов'язок у відповідача після 12.04.2018 щодо поставки товару відсутній, а звідси й відсутні підстави для нарахування пені за період з 13.04.2018 – 23.05.2018 на суму непоставленого товару.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних виомог.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія – Агро” (вул.Велика Морьска, буд.143, м.Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 35472893) на користь Фермерського господарства “Вектор Плюс” (вул.Гагаріна, буд.78, с.Іванівка (Іванівська с/рада), Барвінківський район, Харківська область, 64730, код ЄДРПОУ 35604502) заборгованості у розмірі 2 944,60 грн. та 1480,08 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2018.

Суддя Н.О. Семенчук