Рішення

від 12.07.2018 по справі 917/436/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2018. Справа № 917/436/18

м. Полтава

За позовною заявою Фізичної особи - підприємця Сень Григорія Петровича, АДРЕСА_1, 39800

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Енергосталь", вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., 39800

про стягнення 90398,66 грн. (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Сень Григорій Петрович, (далі - позивач/ ФОП Сень Г.П.) звернувся з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Енергосталь" (далі - відповідач/ ПП "ВКП "Енергосталь") 103377,47 грн., в тому числі 12978,81 грн. основного боргу, 90398,66 грн. штрафних санкцій. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки товару № 1 від 02.01.2017.

04.05.2018. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 90398,66 грн., в тому числі 90015,91 грн. пені та 382,75 грн. 3% річних.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вказану норму, заяви про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду. В зв'язку з цим, розглядається позов про стягнення з відповідача 90398,66 грн., в тому числі 90015,91 грн. пені та 382,75 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.04.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що позов має штучний характер, оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого відповідачем товару на момент подання позивачем позову до суду не настав.

Рішення приймається після виходу судді з відпустки, в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2017. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (замовник/покупець за договором) було укладено договір поставки товару № 1 (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені договором, передати електротехнічну продукцію (товар) у власність замовника у визначеній кількості та визначеній ціні, а Замовник зобов'язався прийняти Товар та оплатити його на умовах, передбачених у Договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору покупець проводить оплату продукції у безготівковому порядку на підставі договору на розрахунковий рахунок постачальника не більш ніж через 10 календарних днів після поставки. Датою поставки вважається дата вказана в рахунку-фактурі.

У п. 4.1. договору між сторонами було обумовлено, що передача продукції оформляється накладною за наявності довіреності покупця. Датою поставки вважається дата прийняття покупцем продукції з відповідною відміткою в накладній.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати продукції, які встановлені п. 3.1. даного договору, на строк до 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати. За порушення строків оплати продукції на строк понад 20 днів, покупець сплачує пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27758,55 грн. Вказане підтверджується накладними № 49 від 25.09.2017. на суму 4750,70 грн., № 50 від 25.09.2017. на суму 14353,00 грн., № 51 від 25.09.2017. на суму 2607,50 грн., № 53 від 26.09.2017. на суму 426,80 грн., № 68 від 12.10.02017. на суму 5620,55 грн., а також довіреностями, виданими директору відповідача на отримання матеріалів від позивача № 188 від 25.09.2017. та № 189 від 12.10.2017. Копії вказаних доказів додані до позовної заяви.

Також позивачем до позовної заяви додано копії рахунків № 49 від 25.09.2017. на суму 4750,70 грн., № 50 від 25.09.2017. на суму 14353,00 грн., № 51 від 25.09.2017. на суму 2607,50 грн., № 53 від 26.09.2017. на суму 426,80 грн., № 68 від 12.10.2017. на суму 5620,55 грн.

15.03.2018. позивач направив відповідачу претензію на суму 27758,55 грн. Відповідач вказану претензію отримав 19.03.2018., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення.

Згідно наявних в матеріалах справи копій банківських виписок, 06.04.2018. відповідач перерахував позивачу 14779,80 грн. з посиланням на рахунки № 50 і № 53 від 26.09.2017.; 20.04.2018. відповідач перерахував позивачу 12978,75 грн. з посиланням на рахунки № 49, № 51, № 68 без дати.

Позивач зазначає, що відповідач оплатив отриманий товар з порушенням строку на оплату встановленого договором.

В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 90015,91 грн. пені та 382,75 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві підтвердив факт отримання ним товару по вищевказаних накладних, проте заперечує той факт, що ним порушено строки оплату товару.

Так, посилаючись на п. 3.1. договору відповідач вважає, що він повинен був оплатити товар не пізніше, ніж через 10 календарних днів після поставки, дата якої повинна бути зазначена в рахунку-фактурі. При цьому, відповідач стверджує, що під час передачі продукції за договором рахунки-фактури позивачем не передавались. Також відповідач зазначає, що в лютому 2018 року позивач особисто надав за місцезнаходженням відповідача рахунки № № 49, 50, 51, 68 без вказання в них дати складання рахунка та рахунок № 53 від 26.09.2017. (копія вказаних рахунків додано до матеріалів справи), що на думку відповідача свідчить про відсутність прострочення оплати з боку ПП ВКП Енергосталь за передану за договором поставки електротехнічну продукцію.

В зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити в позові, а також стягнути з позивача в дохід державного бюджету штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за зловживання процесуальними правами, а саме за подання безпідставного позову у спорі, що має штучний характер.

При вирішенні позову виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27758,55 грн. Відповідач підтверджує отримання товару за вищевказаними накладними.

В матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем товару, проте позивач стверджує, що відповідач прострочив оплату товару. Відповідач же вважає, що строк оплати по рахунках № № 49, 50, 51, 68 не визначено, оскільки в них відсутня дата складання, а рахунок № 53 від 26.09.2017. був наданий позивачем лише в лютому 2018 року. В зв'язку з цим відповідач вважає, що строк оплати ним не було пропущено.

Проаналізувавши умови договору, суд встановив, що п. 3.1. та п. 4.1. договору суперечать один одному. А саме, в п. 3.1. договору сторони погодили вважати датою поставки дату вказану в рахунку-фактурі, а в п. 4.1. договору - дату прийняття покупцем продукції з відповідною відміткою в накладній.

При цьому, відповідно до п. 3.1. договору покупець проводить оплату продукції у безготівковому порядку на підставі договору на розрахунковий рахунок постачальника не більш ніж через 10 календарних днів після поставки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що днем поставки все ж таки доцільно вважати день прийняття покупцем продукції згідно накладної, оскільки накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. В свою чергу рахунок - це лише розрахунковий документ, який містить реквізити для перерахування коштів за товар. Він складається в односторонньому порядку і не містить відмітки про отримання товару покупцем, а отже не може підтверджувати дату поставки. Окрім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справі відсутні докази вручення/надання/відправлення відповідачу рахунків - фактури, на які посилається позивач.

Таким чином, відповідач мав оплатити:

- товар отриманий 25.09.2017. за накладними № 49, № 50 та № 51 на загальну суму 21711,20 грн. - по 05.10.2017. включно;

- товар отриманий 26.09.2017. за накладною № 53 на суму 426,80 грн. - по 06.10.2017. включно;

- товар отриманий 12.10.2017. за накладною № 68 на суму 5620,55 грн. - по 23.10.2017. (оскільки десятий день строку припав на неділю, останнім днем строку на оплату є наступний робочий день - 23.10.2017.).

Судом встановлено, що відповідач оплатив товар з порушенням строку оплати, встановленого в договорі.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати продукції, які встановлені п. 3.1. даного договору, на строк до 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати. За порушення строків оплати продукції на строк понад 20 днів, покупець сплачує пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно наданих позивачем розрахунків пені та річних, він нарахував:

- пеню на суму боргу 22138,06 грн. у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення з 06.10.2017. по 15.10.2017. та у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 16.10.2017. по 31.01.2018. (дата зазначена в позовній заяві);

- 3% річних на суму боргу 22138,06 грн. за період прострочення з 06.10.2017. по 25.03.2018.;

- пеню на суму боргу 5620,55 грн. у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення з 22.10.2017. по 31.10.2017. та у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 01.11.2017. по 31.01.2018. (дата зазначена в позовній заяві);

- 3% річних на суму боргу 5620,55 грн. за період прострочення з 22.10.2017. по 25.03.2018.

Судом встановлено, що станом на 06.10.2017. заборгованість відповідача за поставлений товар становила 21711,20 грн., тобто за 06.10.2017. пеню та річні необхідно нараховувати саме на цю суму боргу.

З 07.10.2017. заборгованість за товар, поставлений 25 та 26 вересня 2017 року становила 22138,00 грн. і саме на цю суму боргу необхідно нараховувати пеню та річні з 07.10.2017. по 31.01.2018. та по 25.03.2018. відповідно (дати визначені позивачем).

Щодо заборгованості за товар поставлений 12.10.2017., то вказаний борг виник 24.10.2018. і саме з цієї дати необхідно обчислювати пеню та річні на суму боргу 5620,55 грн.

Також судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем не дотримано вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, згідно ст. 1 вказаного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Судом підраховано, що розмір пені, яку стягує позивач на підставі умов договору, перевищує суму подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В зв'язку з цим стягненню підлягає пеня, нарахована у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив перерахунок пені та річних за допомогою калькулятора системи "Ліга.Закон Підприємство 9.5.3" та встановив, що стягненню підлягають:

- пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, на суму боргу 21711,20 грн., нарахована за період прострочення за 06.10.2017. на суму 14,87 грн.;

- пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, на суму боргу 22138,00 грн., нарахована за період прострочення з 07.10.2017. по 31.01.2018. на суму 1960,88 грн. ;

- пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, на суму боргу 5620,55 грн., нарахована за період прострочення з 24.10.2017. по 31.01.2018. на суму 432,40 грн.;

- 3% річних на суму боргу 21711,20 грн., нарахована за період прострочення за 06.10.2017. на суму 1,78 грн.;

- 3% річних на суму боргу 22138,00 грн., нарахована за період прострочення з 07.10.2017. по 25.03.2018. на суму 309,33 грн.;

- 3% річних на суму боргу 5620,55 грн., нарахована за період прострочення з 24.10.2017. по 25.03.2018. на суму 70,68 грн.

Всього, стягненню підлягають пеня в сумі 2408,15 грн. та 3% річних в сумі 381,79 грн. В цій частині позов обґрунтований та підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення пені та 3% річних позов задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд керується наступним.

Позивач у позовній заяві просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. На підтвердження таких витрат відповідачем надано витяг з угоди б/н від 01.03.2018. між позивачем та адвокатом Тимохіною Л.С. на суму 10000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 509, виданого Тимохіній Л.С. 22.02.2007., ордер ПТ № 050694 на надання правової допомоги, квитанцію б/н від 01.03.2018., згідно якої адвокатом Тимохіною Л.О. прийнято від позивача 10000,00 грн. за надання правової допомоги, а також акт про надану професійну правничу допомогу від 03.05.2018. на суму 10000,00 грн.

В свою чергу, відповідач у відзиві теж просить суд відшкодувати йому за рахунок позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. На підтвердження таких витрат відповідачем надано квитанцію б/н від 20.04.2018., згідно якої адвокатом Мілінським І.М. прийнято від відповідача 10000,00 грн. за надання правової допомоги та акт від 10.05.2018. про надані послуги професійної правничої допомоги. При цьому ні договір про надання правничої допомоги, ні ордер чи довіреність до суду не надані.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що вимоги відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. є необґрунтованими та неспівмірними з виконаними роботами, часом їх виконання, їх обсягом. В зв'язку з цим, позивач просить суд зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 00 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 131 рішення у справі "Заїченко проти України" від 26 лютого 2015 року) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем не надано договір про надання правничої допомоги, ордер чи довіреність.

Враховуючи викладене, на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази, які необхідні для відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу.

Також судом встановлено, що позивачем надано всі належні докази на підтвердження факту понесення ним витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило, в зв'язку з цим підстави для зменшення розміру таких витрат у суду відсутні.

Витрати позивача зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Енергосталь" (вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., 39800; код ЄДРПОУ 32637907) на користь Фізичної особи - підприємця Сень Григорія Петровича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, 39800; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2408 грн. 15 коп. пені, 381 грн. 79 коп. 3% річних, 308 грн. 63 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 54 грн. 38 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук