Рішення

від 12.07.2018 по справі 925/547/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Черкаси

справа № 925/547/18

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Копистири В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю БІОФПІБ , м. Черкаси, вул. М.Залізняка, 138/8

до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Барса , АДРЕСА_1

про стягнення 27 835,69 грн. заборгованості, інфляційних та річних,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю БІОФПІБ звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Барса про стягнення заборгованості за поставлені дубові пелети першого сорту згідно договору купівлі-продажу від 05.02.2016р. №05/16 в розмірі 27 835,69 грн., в тому числі:

20 000,00 грн. основного боргу,

6 476,00 грн. інфляційних втрат,

1 359,69 грн. - 3% річних

та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в засідання не з'явився, відзиву не подав, доказів погашення боргу не представив.

Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній доказами та матеріалами. Суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час місце розгляду спору.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

05.02.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю БІОФПІБ (Продавцем - Відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Барса (Покупцем - Позивач по справі), в особі директора ОСОБА_3, було укладено договір купівлі-продажу №05/16 (далі - Договір, а.с. 13-14), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передавати у власність Покупця дубові пелети першого сорту (далі по тексту - товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що загальна кількість придбаваємого майна - 22 тонни.

Відповідно до п. 7.1. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2016 року, але у будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у повному обсязі протягом 10-ти днів з моменту оплати 50% від вартості товару (укладання договору). Місце передачі товару: Черкаська область, Чигиринський район, с. Медведівка, вул. Максима Залізняка, 1.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата в розмірі 50% від вартості товару має бути перерахована Продавцю протягом 5 днів з моменту підписання договору, остаточний розрахунок за товар в розмірі 50 % від вартості товару Покупець проводить на протязі 10-ти днів з дати отримання товару.

На виконання умов Договору Продавець здійснив поставку Покупцю товару, що підтверджується видатковою накладною №7 від 12.02.2016р., загальна вартість якого становить 61600,00 грн., в тому числі ПДВ (а.с. 15).

Товар отриманий Покупцем, що підтверджується довіреністю на отримання товару №391102 від 12.02.2016р. з реквізитами відпвідача, виданою на ім'я ген.директора ТОВ Торговий дім Барса ОСОБА_3 (а.с. 16).

Покупцем сплачено: 05.02.2016р. - 30000,00 грн. та 28.03.2016р. - 11600,00 грн.

Покупець не виконав належним чином умови договору в частині оплати вартості товару в обумовлені строки, у зв'язку з чим Продавцем було направлено на адресу Покупця дві претензії по погашенню заборгованості:

№10 від 21.06.2016р. (а.с. 20)

та №8 від 05.08.2016р. (а.с. 22).

Претензії залишились без відповіді та задоволення.

Станом на 30.05.2018р. основна сума заборгованості за відвантажений товар складає 20000,00 грн.

Станом на день подачі позову (30.05.2018р.) Позивач нарахував Відповідачу 6 476,00 грн. інфляційних втрат та 1 359,69 грн. - 3% річних - за прострочення оплати за отриманий товар - по грошовому зобов'язанню.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу з Відповідача.

Відповідач вимоги не заперечив, доводи позивача не спростував.

Інших доказів, пояснень та документів суду сторонами не подано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару паливної групи (деревні паливні брикети) на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правовою природою спірний договір купівлі-продажу від 05.02.2016р. №05/16 є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір купівлі-продажу від 05.02.2016р. №05/16 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно п. 3.1. Договору Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у повному обсязі протягом 10-ти днів з моменту оплати 50% від вартості товару. Тобто, у відповідача (покупця) виникло зобов'язання оплатити обумовлений товар та прийняти його, а у позивача (продавця) виникло зобов'язання отримати кошти та передати товар - взаємні зобов'язання.

Позивач здійснив поставку, а Відповідач прийняв товар - дубові пелети першого сорту на суму 61600,00 грн., в тому числі ПДВ 10 266,67 грн., що підтверджується видатковою накладною №7 від 12.02.2016р. з підписами сторін, та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено. Відповідач розрахувався за поставлений товар на суму 41 600,00 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений в п. 3.1 Договору.

Факт наявності заборгованості підтверджується договором, видатковою накладною на господарську операцію, податковою накладною на господарську операцію, товарно-транспортною накладною з відміткою відповідача про отримання партії товару, претензіями на оплату. Суд враховує, що на момент прийняття судового рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України, відповідач суду не подав.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав.

Строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем за Договором є таким, що настав.

Станом на 30.05.2018р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 20 000,00 грн. (основний борг).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 20 000,00 грн. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача 6 476,00 грн. інфляційних втрат за період з 23.02.2016р. по 30.05.2018р. та 1 359,69 грн. 3% річних за період прострочення з 23.02.2016р. по 30.05.2018р. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон .

Виконаний позивачем розрахунок вимоги виконано вірно та не перевищує сум можливого нарахування. 6 476,00 грн. інфляційних втрат та 1 359,69 грн. - 3% річних підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Відповідно до статті 16, 58 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

В свою чергу п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрата складаються з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 1 762,00 грн. судового збору - за мінімальною ставкою судового збору та 2 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Барса , АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39803396, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю БІОФПІБ , м. Черкаси, вул. М.Залізняка, 138/8, ідентифікаційний код 38595098, номер рахунку в банку невідомий

20 000,00 грн. основного боргу, 6 476,00 грн. інфляційних, 1 359,69 грн. 3% річних, 1 762,00 грн. судового збору та 2 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 12.07.2018р.

Суддя Г.М. Скиба