Постанова

від 10.07.2018 по справі 536/2120/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2120/17 Номер провадження 22-ц/786/1303/18Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Агрофірми Вересень в особі директора ОСОБА_2

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року у складі головуючого судді Клименко С.М., ухвалене в залі суду в м. Кременчуці, повний текст якого складено 06 березня 2018 року

у справі № 536/2120/17 за позовом ОСОБА_3 до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та повернення земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

29 листопада 2017 року ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 звернулася до місцевого суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним в односторонньому порядку та повернення земельної ділянки.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0082 загальною площею 3,33 га. 01 вересня 2008 року між нею та Агрофірмою Вересень укладено договір оренди № 41 вищевказаної земельної ділянки. Обидві сторони на час укладення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно п. 36 даного договору передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, без обумовлення такого розірвання настанням будь-яких подій та умов. У зв'язку з бажанням самостійно обробляти земельну ділянку позивач 15 вересня 2017 року звернулася до відповідача з листом-повідомленням, який отриманий Агрофірмою Вересень 22 вересня 2017 року, про розірвання з 01 жовтня 2017 року спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідно до положень пункту 36 даного договору. Проте відповіді не отримала, земельну ділянку їй не повернуто, що свідчить про небажання відповідача виконати вимоги добровільно.

ОСОБА_3 вважає, що такими діями відповідача порушено вимоги чинного законодавства, умови укладеного між сторонами договору, якими передбачено її право на одностороннє розірвання договору.

Просила визнати розірваним в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки № 41 від 01 вересня 2008 року та зобов'язати відповідача повернути дану земельну ділянку.

08 лютого 2018 року Агрофірма Вересень звернулась до суду із зустрічним позовом про тлумачення змісту правочину. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року зустрічну позовну заяву залишено без руху, в зв'язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року зустрічну позовну заяву Агрофірми Вересень до ОСОБА_3 про тлумачення змісту правочину визнано неподаною та повернуто позивачу, в зв'язку з неусуненням недоліків.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_3 до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та повернення земельної ділянки - задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір № 41 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0082 загальною площею 3,33 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_3 та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис № 041056700161 від 05 травня 2010 року.

Зобов'язано Агрофірму Вересень повернути ОСОБА_3 за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0082 загальною площею 3,33 га в стані, переданому в оренду.

Стягнуто з Агрофірми Вересень на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

В апеляційній скарзі Агрофірма Вересень просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, недотримання принципу змагальності сторін.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності взаємозв'язку між положеннями п. 36 договору та пунктами 34, 35, якими передбачено підстави як припинення договору, так і припинення договору шляхом його розірвання, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Судом не взято до уваги норми ст. 32 ЗУ Про оренду землі , згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Також апелянт вважає, що судом проігноровано та не взято до уваги, що в пункті 36 сторони додатково обумовили право кожної сторони договору на розірвання договору оренди землі при настанні умов визначених ст.ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами обов'язків взятих на себе при укладенні договору), та настанні обставин визначених п. 34, 35 договору оренди.

Окрім того зазначає, що позивачем не дотримано порядок повідомлення про розірвання договору, визначений ч. 3 ст. 214 ЦК України, чому не надано оцінки судом. Також вважає, що судом першої інстанції не враховано роз'яснень абз. 5 пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року (зі змінами) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ про те, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк від позивача не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В судове засідання позивач, її представник та представник відповідача не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили. Підстави відкладення апеляційного розгляду згідно ч. 1 ст. 372 ЦПК України відсутні. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату , час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 , ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 28 грудня 2002 року на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 3,33 га, розташована на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0082 (а.с.8-9).

01 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Агрофірмою Вересень укладено договір оренди земельної ділянки № 41, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0082 загальною площею 3,33 га (а.с.45-44).

Сторони, на час укладення правочину, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договір укладений в письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис № 041056700161 від 05 травня 2010 року.

Пунктом 36 вказаного договору передбачено, що допускається розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

15 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до АФ Вересень з листом-повідомленням, який отриманий Агрофірмою Вересень 22 вересня 2017 року, про розірвання з 01 жовтня 2017 року спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідно до положень пункту 36 даного договору, який відповідач отримав 22.09.2017 року (а.с.16). Відповіді на даний лист позивачем не отримано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо розірвання в односторонньому порядку спірного договору оренди землі відповідають вимогам частини третьої статті 651 ЦК України та умовам пункту 36 укладених між сторонами договорів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Правовідносини, що виникають з приводу оренди земельних ділянок регулюються, як спеціальними нормами - ЗУ Про оренду землі , так і загальними - Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (в тій частині, яка не врегульована спеціальними нормами).

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В пункті 34 договору визначені загальні умови припинення дії договору - у разі закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації фізичної особи - орендаря; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 35 спірного договору оренди землі передбачені умови припинення договору шляхом його розірвання, згідно яких дія договору припиняється за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 36 спірного договору оренди землі сторони передбачили умову про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Згідно положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно частин третьої та четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України Про оренду землі свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Встановлено, що пунктом 36 укладеного договору оренди землі сторони визначили можливість розірвання даних договорів в односторонньому порядку. Вказаний пункт спірних договорів є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Колегія суддів звертає увагу на те, що даний пункт договору не закріплює такого розірвання настанням будь-яких подій та умов, в тому числі визначених ст.ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами обов'язків взятих на себе при укладенні договору). Так само не містить застережень щодо настання обставин визначених п. 34, 35 договору оренди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пункт 36, виходячи з змісту та логіки інших пунктів договору від 01 вересня 2008 року, зокрема пунктів 34, 35, не пов'язаний з ними, їм не суперечить та не спростовує їх.

З підстав, викладених вище, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в пункті 36 сторони додатково обумовили право кожної сторони договору на розірвання договору оренди землі при настанні умов визначених ст.ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами обов'язків взятих на себе при укладенні договору), та настанні обставин визначених п. 34, 35 договору оренди, вважаючи їх безпідставними.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що судом не взято до уваги норми ст. 32 ЗУ Про оренду землі , згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, оскільки дана норма Закону не підлягає застосуванню при вирішенні спору, так як позивачем підставою позову не визначалися обставини дострокового припинення договору внаслідок невиконання сторонами обов'язків, визначених договором та статтями 24 і 25 ЗУ Про оренду землі .

Тлумачення норм чинного законодавства апелянтом проведено поверхового, без повного та системного його аналізу, враховуючи умови укладеного договору, що призвело до невірного їх розуміння.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом положень статті 651 ЦК України одностороння відмова від договору в повному обсязі є одним із способів розірвання договору.

Пунктом 34 договору оренди землі визначені загальні підстави припинення його дії, а пунктом 35 передбачено підстави припинення договору шляхом його розірвання.

Окрім того, пункт 36 договору закріплює, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Системне тлумачення положень зазначених вище норм матеріального права та положень договору дає підстави дійти висновку про те, що в силу самого факта односторонньої відмови від договору договір вважається розірваний.

Таким чином, після отримання Агрофірмою Вересень листа-повідомлення про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, спірний договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року, відповідно до пункту 36 договору, статті 31 Закону України Про оренду землі та частини третьої статті 651 ЦК України, є розірваним.

За таких обставин, звернення до суду з позовними вимогами про розірвання договору буде вважатися невірно обраним способом захисту прав та інтересів.

Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивачем обраний вірний спосіб захисту прав та інтересів шляхом звернення до суду з позовом про визнання розірваним договору в односторонньому порядку (оскільки таке право заперечується відповідачем) та витребування майна (земельної ділянки) шляхом зобов'язання її повернути (оскільки відповідач не згоден на припинення правовідносин щодо договору оренди землі в односторонньому порядку).

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції роз'яснень абз. 5 пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року (зі змінами) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Так само не беруться до уваги твердження апелянта, що позивачем не дотримано порядок повідомлення про розірвання договору, визначений ч. 3 ст. 214 ЦК України, оскільки з матеріалів справи та встановлених у справі фактичних обставин вбачається, що позивач в письмовій формі направила повідомлення відповідачу про намір розірвання договору в односторонньому порядку на підставі умов договору, в якому належним чином обґрунтувала свої вимоги.

Тлумачення норми ч. 3 ст. 214 ЦК України апелянтом проведено невірно, оскільки дана норма передбачає вчинення відмови від правочину у такій саме формі, в якій його було вчинено. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Так, договір оренди вчинено в письмовій формі, намір про розірвання договору позивачем також вчинено в письмовій формі, що свідчить про дотримання приписів ч. 3 ст. 214 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне вирішення спору.

Встановивши, що позивач виявила бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди, оскільки вона є власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, та врахувавши, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог. Місцевий суд вірно врахував, що сторонами у справі при укладенні спірного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, до якого включено, окрім типових умов, і особливі, у тому числі умови пункту 36, яким сторони встановили можливість одностороннього розірвання договору без настання будь-яких умов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи та наданих сторонами доказів. Висновки місцевого суду в повній мірі ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України. Розгляд справи проведений з дотриманням принципузмагальності та диспозитивності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, то судові витрати, понесені відповідачем за подачу апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 ч.1, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Агрофірми Вересень в особі директора ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року - залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Агрофірму Вересень .

Поновити виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.07.2018 року.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_5

(підпис) ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1