Рішення

від 12.07.2018 по справі 803/880/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/880/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Вищого навчального закладу Приватне акціонерне товариство Волинський інститут економіки та менеджменту про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Вищого навчального закладу Приватне акціонерне товариство Волинський інститут економіки та менеджменту (далі - ВНЗ ПрАТ ВІЕМ ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2017 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, чим порушив вимоги частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 875-ХІІ).

Так, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10-ПІ) відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 22 особи, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році для відповідача повинен становити 1 особу. Проте, такий норматив не був виконаний у кількості 1 особи, що є згідно із статтею 20 Закону № 875-ХІІ підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 45472,73 грн. та пеню в сумі 719,12 грн. за невиконання у 2017 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а всього стягнути 46263,85 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 30.05.2018 № 111 (а. с. 21) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що у 2017 році в інституті працювало дві особи, яким встановлена інвалідність (ОСОБА_1, з 01.04.2015 по 10.02.2017; ОСОБА_2, з 09.11.2017 по даний час), тобто, норматив працевлаштування інвалідів був виконаний. Крім того, відповідно до частини третьої статті 20 Закону № 875-ХІІ сплату адміністративно-господарських санкцій та пені підприємства проводять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а згідно із фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік інститут не мав прибутків, збитки склали 790,4 тис. грн.

01.06.2018 за № 218-06/02 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (а. с. 29-31), у якій вказав, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки протягом 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пропрацювали по одному повному місяці, тоді як норми щодо працевлаштування інвалідів вважаються виконаними, якщо інвалід попрацював на підприємстві 6 місяців звітного року.

Крім того, при вирішенні справи враховано лист Волинського обласного центру зайнятості від 13.06.2018 № 1525/04 про надання інформації щодо подання відповідачем до центрів зайнятості звітності за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , що надійшов на запит суду.

Від учасників справи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні не надходило.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 28.02.2018 ВНЗ ПрАТ ВІЕМ подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10-ПІ), у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2017 році становила 22 особи (рядок 01 звіту), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 1 особу (рядок 02 звіту). При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ, повинна складати 1 особу (рядок 03 звіту), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2017 році становив 1000,4 тис. грн. (рядок 04 звіту) (а. с. 9).

Крім того, у списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2017 році, який поданий відповідачем до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою № 10-ПІ (а. с. 9 зворот), відповідач вказав про те, що у 2017 році в інституті працювало дві особи, яким встановлена інвалідність: ОСОБА_1, ІІІ група інвалідності, бухгалтер, до 10.02.2017; ОСОБА_2, ІІІ група інвалідності, зав. господ. відділу, з 07.11.2017.

Працевлаштування вказаних осіб та група інвалідності підтверджується також наказами від 31.03.2015 № 07-ос Про прийняття ОСОБА_1С. (а. с. 22), від 10.02.2017 № 04-к/тр Про звільнення ОСОБА_1С. (а. с. 23), від 07.11.2017 № 28-к/тр Про прийняття ОСОБА_2В. (а. с. 25), довідками до акту огляду МСЕК серії АВ № 0060074 від 03.09.2013 та серії 12ААА № 390539 від 03.01.2017 (а. с. 24, 26).

Як вбачається з листа Волинського обласного центру зайнятості від 13.06.2018 № 525/04, протягом 2017 року ВНЗ ПрАТ ВІЕМ звітності за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до центрів зайнятості у Волинській області не подавав. Протягом зазначеного періоду особи з інвалідністю перебували на обліку у районних, міському та міськрайонних центрах зайнятості, але до даного навчального закладу не направлялися, оскільки ВНЗ ПрАТ ВІЕМ не звертався з питань працевлаштування осіб з інвалідністю (а. с. 35).

При вирішенні цієї справи суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відтак, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2017 році становила 8 осіб (згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою № 10-ПІ), тому згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ відповідач у 2017 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.

Проте, протягом 2017 року цей норматив відповідач не виконав, виходячи з такого.

Так, відповідно до пункту 3.2, підпунктів 3.2.1, 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Отже, фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді (пункт 3.4 Проблемні питання визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів довідки Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 23.08.2007).

Враховуючи, що протягом 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пропрацювали по одному повному місяці, а сумарно три повних місяці, тому середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали у ВНЗ ПрАТ ВІЕМ , вираховується наступним чином: 3 / 12 = 0,25, що становить менше 0,5, тобто відповідач у 2017 році не виконав норматив щодо працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи.

За приписами частин першої - четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Тому у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 № 5067-VІ роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 (справа № 806/1386/17) та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів того, що він вжив залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу у 2017 році. Зокрема, суду не надані докази, що відповідач протягом 2017 року своєчасно та в повному обсязі надав інформацію про попит на вакансії державній службі зайнятості. Навпаки, листом Волинського обласного центру зайнятості від 13.06.2018 № 525/04 підтверджено, що протягом 2017 року ВНЗ ПрАТ ВІЕМ звітності за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до центрів зайнятості у Волинській області взагалі не подавав (а. с. 35). При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера з 10.02.2017, проте відповідач не подав звітності за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до центру зайнятості щодо вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що відсутність прибутків від діяльності за 2017 рік унеможливлює стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки за приписами частини п'ятої статті 20 Закону № 875-ХІІ у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу у 2017 році, тому позовні вимоги про стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені належить задовольнити.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Вищого навчального закладу Приватне акціонерне товариство Волинський інститут економіки та менеджменту (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, 3, ідентифікаційний код 20122171) на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, місто Луцьк, вулиця Писаревського, 3А, ідентифікаційний код 13369882) в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України (Держбюджет міста Луцька, 21081100, код ЄДРПОУ отримувача 38009628, номер рахунку 31215230003002, банк отримувача Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2017 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 45472 гривні 73 копійки та пеню в сумі 791 гривня 12 копійок, а всього стягнути 46263 гривні 85 копійок (сорок шість тисяч двісті шістдесят три гривні вісімдесят п'ять копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх