Рішення

від 04.07.2018 по справі 808/1443/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 липня 2018 року (15 год. 00 хв.)Справа № 808/1443/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - ОСОБА_2;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя (69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4, код ЄДРПОУ 01130561) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення грошового зобов'язання,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Запоріжжя (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2018 № НОМЕР_1;

стягнути з відповідача на користь позивача сплачену платіжним дорученням № 129 від 22.03.2018 розрахункову суму 1394,00 грн. грошового зобов'язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 19.03.2018 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем отримано оскаржуване рішення з вимогою сплатити суму грошового зобов'язання у розмірі 1394,00 грн. Для запобігання нарахування відповідачем штрафних санкцій, позивачем перераховано зазначену у податковому повідомленні - рішенні від 19.03.2018 № НОМЕР_1 суму грошового зобов'язання у розмірі 1394,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 129 від 22.03.2018. Однак, позивач не погоджується із висновками податкового органу стосовно заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 1394,00 грн., оскільки коригування вартості робіт було відображено позивачем у фінансовому результаті до оподаткування в декларації на прибуток за півріччя 2017 року. Внаслідок чого розрахункова сума грошового зобов'язання 1394,00 грн., яка зазначена у податковому повідомленні-рішенні від 19.03.2018 №0003281402 була врахована позивачем в декларації на прибуток за півріччя 2017 року, тобто новій звітності, а не виправлення помилок у попередній звітності.

Ухвалою суду від 23.04.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2018.

21.05.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.06.2018.

21.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 21.06.2018.

21.06.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.07.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. №14694 від 14.05.2018), відповідно до яких вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято з додержанням вимог діючого законодавства. Зокрема зазначив, що перевіркою встановлено порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1394 грн. КП Міжнарожний аеропорт Запоріжжя , після повернення від підрядника коштів, зобов'язане було уточнити показники податкової звітності у раніше поданій декларації за 2016 рік, як того вимагають норми ст. 50 ПК України. Відповідно до наданої звітності КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя уточнюючий розрахунок з податку на прибуток за 2015 рік до контролюючого органу не надавався, також в наданих податкових декларацій з податку на прибуток за 2017 рік виправлення помилки щодо зайво врахованих витрат не відображено. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 04.07.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

У період з 02.02.2018 по 15.02.2018, на підставі направлення № 192 від 02.02.2018, згідно з вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу від 02.02.2018 №304, фахівцями відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт № 118/08-01-14-02/01130561 від 22.02.2018 (а.с.50-77).

Відповідно до розділу 4 акту перевірки Висновок контролюючим органом встановлено порушення КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1394 грн. за податковий період 2015рік.

Не погодившись із висновками акту перевірки, КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя подано заперечення від 28.02.2018 № 398 (вх. № 9654/10 від 03.03.2018).

Листом від 14.03.2018 №6820/10/08-01-14-02-08, ГУ ДФС у Запорізькій області надано відповідь, за змістом якої, заперечення залишені без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі Акту перевірки № 118/08-01-14-02/01130561 від 22.02.2018, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 19.03.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1391 грн. (а.с.6).

КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя , визначене податковим органом податкове зобов'язання у податковому повідомлення-рішення форми Р від 19.03.2018 № НОМЕР_1 сплачено у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 129 від 22.03.2018 на суму 1394,00 грн. (а.с.40).

Однак, не погоджуючись із висновками акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток на суму 1394,00 грн. та прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із вимогами позовом про його скасування та стягнення з відповідача на користь позивача сплачену платіжним дорученням № 129 від 22.03.2018 розрахункову суму грошового зобов'язання 1394,00 грн., визначену у податковому повідомленні-рішенні від 19.03.2018 № НОМЕР_1.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У акті перевірки, податковим органом зазначено, що поточна документальна позапланова виїзна перевірка КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя проведена виключно з питань, які були зазначені Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області в листі від 04.05.2017 № 04-08-06-14/2206.

Так, під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що господарські відносини КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя з ПП Анжеліка-2004 відбулись на підставі Договору підряду від 11.06.2015 №41. На виконання умов договору ПП Анжеліка-2004 виконані роботи згідно з Актом приймання виконаних робіт за липень 2015 року від 10.07.2015 № 1-4/06 на суму 137130,00 грн., у т.ч. ПДВ 22855,00 грн.

Підрядником ПП Анжеліка-2004 (код ЄДРПОУ 32890042) при виконанні робіт по об'єкту Поточний ремонт м'якої покрівлі по комерційному складі аеропорту , за Договором підряду від 11.06.2015 №41, в порушення п.6.4.3 ДСТУ БД 1.1-1:2013 включено до акту форми №КБ-2в за липень 2015 року, а КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя прийнято, необґрунтовані обсяги робіт з влаштування покрівлі з рулонних матеріалів, що призвело до завищенню вартості виконаних робіт по об'єкту Поточний ремонт м'якої покрівлі на комерційному складі аеропорту на суму 9,29 тис.грн.

За змістом письмових пояснень КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя , наданих листом від 09.02.2018 № 262, коригування виявлених порушень за 2015 рік були проведені відповідно до первинних документів (актів виконаних робіт) отриманих підприємством після закінчення перевірки Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області в квітні 2017 року. Повернення грошових коштів до КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя здійснено відповідно до банківської виписки від 18.04.2017 № 285 на загальну суму 9294,00грн. з ПДВ Повернення коштів за завищені обсяги робіт згідно дог.№41 від 11.06.2015 . Сума податку на додану вартість було відкориговано у відповідному періоді.

Як вбачається із виписки по рахунку а КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя , яка наявна в матеріалах справи, 18.04.2017 ПП Анжеліка-2004 повернуті кошти у розмірі 9294,00 грн., у т.ч. ПДВ 1549,00 грн. на підставі Акту № 1-1/04-17 від 28.04.2017 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року (а.с.17).

Так, судом встановлено, що коригування вартості робіт відображено КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2017 року, у р.02 фінансовий результат до оподаткування (а.с.29-30).

Однак, суд вважає помилковим коригування позивачем вартості робіт у р.02 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2017 року, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , Положення (стандарт) 16 застосовується до обліку витрат за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти". Положення (стандарт) 16 не поширюється на витрати, пов'язані з первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції.

Пунктами 5, 6, 7, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

У відповідності до п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються

Тобто, платник податків може виправити помилку в поданій декларації після закінчення граничних строків її подання:

1) або поданням уточнюючого розрахунку, роль якого грає сама декларація. В цьому випадку в шапці декларації ставиться відповідна відмітка у графі Уточнююча , і вказуються два звітних періоди - рік або квартал (залежно від того, яку звітність, квартальну або тільки річну, у відповідності зі ст. 137 ПК України, має подавати платник податку), в якому подається уточнений розрахунок, і рік або квартал, в якому виправляється помилка. У такому випадку в декларації платник податків вказує вірні показники, які за правилами оподаткування, які діяли у періоді, в якому знайдена помилка і які повинні відображатися в декларації за такий період. А в рядках 27-39 декларації вказуються суми різниці (збільшення або зменшення) суми податкового зобов'язання, що виникли в результаті помилки, а, у разі збільшення податкового зобов'язання, суми штрафу та пені. Додатки до такого уточнюючого розрахунку заповнюються тільки ті, до яких слід внести зміни, якщо такі додатки були складені відразу правильно (або ж вони не подавалися у звітному періоді, у якому вносяться поправки), складати програми до УР не потрібно. Не подається в такому разі і додаток ВП;

2) або у звітній декларації за той період, в якому помилка була виявлена. У такому разі платник податків обов'язково заповнює додаток ВП до декларації - саме в цьому додатку наводяться правильні дані і відповідна різниця в сумі податкового зобов'язання, штрафи та пеня. Ці показники з додатку ВП переносяться до рядка 27-39 декларації.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що повернення ПП Анжеліка-2004 18.04.2017 грошових коштів на загальну суму 9294,00грн. за завищення вартості виконаних робіт слугувало підставою для уточнення позивачем податкової звітності податковій декларації з податку на прибуток за півріччя 2017 року.

Тобто, КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя , при наданні податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2017 року повинно було відобразити у р.26 суму заниженого податку, за результатами встановлених порушень завищення витрат Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області та повернення коштів у розмірі 9294,00 грн., у т.ч. ПДВ 1549,00 грн.

Однак, в наданій до контролюючого органу податковій декларації з податку на прибуток за півріччя 2017 року (вх. 03.08.2017 №9152267174) не виправлено суму заниження позивачем податку на прибуток.

Крім того, суд зазначає, що за період, в якому встановлено порушення, позивачем не надавались уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток, та за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 22.02.2018 від №118/08-01-14-02/01130561 не встановлено відображення позивачем у бухгалтерському обліку.

Беручи до уваги вищезазначене, суд погоджується із встановленими під час проведеної перевірки порушеннями КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1394 грн.

Акт документальної позапланової виїзної перевірки №118/08-01-14-02/01130561 від 22.02.2018 складений у відповідності до вимог Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , затвердженого Наказом Мінфіна України №727 від 20.08.2015, відповідно до якого факти виявлених порушень податкового законодавства викладені чітко, об'єктивно та в повні мірі, із посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів порушення.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийнято відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача сплачену платіжним дорученням № 129 від 22.03.2018 розрахункову суму 1394,00 грн. грошового зобов'язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 19.03.2018 № НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платник податків має право: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що законодавством відповідно до статті 43 Податкового кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках контролюючого органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права суд зазначає, що платнику податку у разі наявності надміру сплачених коштів необхідно звертатись до податкового органу з відповідною заявою та доданими до неї документами у порядку визначеному Порядком №787, у зв'язку із чим суд вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача сплачену платіжним дорученням № 129 від 22.03.2018 розрахункову суму 1394,00 грн. грошового зобов'язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 19.03.2018 № НОМЕР_1,є передчасними та не підлягають задоволенню.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Окрім того, згідно ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя (69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4, код ЄДРПОУ 01130561) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення грошового зобов'язання - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.07.2018.

Суддя Ю.В.Калашник