Рішення

від 05.07.2018 по справі 826/2349/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2018 року № 826/2349/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фомальгаут-Полімін до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0006771401 від 29.12.2016,-

В С Т А Н О В И В :

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Фомальгаут-Полімін (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0006771401 від 29.12.2016 у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

В обґрунтування заявленого позову позивач у позовній зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, необґрунтованим та не відповідає нормам Податкового кодексу, оскільки відповідач у акті перевірки фактично визнав правочини з поставки товарів фіктивними, що виходить за межі його компетенції, оскільки відсутні судові рішення про визнання таких правочинів недійсними, а також вироки у кримінальній справі щодо цих контрагентів. Зазначені суб'єкти господарювання зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, мають цивільну правоздатність і дієздатність та укладали договори через виконавчий орган - директора. Позивач у будь-якому разі не може нести несприятливі наслідки діяльності своїх контрагентів, оскільки фіктивність контрагента не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента і не є вичерпним доказом при встановленні нереальності операції. Згідно з положеннями п.198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України лише відсутність або неправильне оформлення податкової накладної позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту. Разом з тим, контрагенти позивача зареєстровані платниками податку на додану вартість, а видані ними податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто позивач правомірно включив до сум податкового кредиту суми податку, нарахованого при придбанні товарів у таких контрагентів.

Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що за результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки щодо контрагентів позивача внесено до бази даних АІС Податковий блок облікові картки суб'єкта фіктивного підприємництва, у межах кримінальних проваджень надані пояснення засновників цих суб'єктів господарювання про непричетність до їх реєстрації і діяльності. Також при проведенні перевірки встановлено неналежне оформлення та відсутність всіх необхідних первинних документів в підтвердження здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами. Згідно з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідач вважає, що відсутній факт формування відповідного активу як ресурсу, контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва, тобто відсутня господарська операція, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.11.2017 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. .

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м.Києві на підставі наказу від 17.10.2016 № 6502 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Фомальгаут-Полімін з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 16.12.2016 №400//26-15-14-01-02/31481925, згідно з яким встановлено, що позивачем фактично здійснюється діяльність, пов'язана з виробництвом та реалізацією сухих будівельних сумішей, позивач є платником податку на додану вартість.

Згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 акта за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 121 460 104 грн, за цей період встановлено його завищення на загальну суму 182 355 грн.

За взаємовідносинами з контрагентом-постачальником ТОВ БЦМР , код 37866098, встановлено, що товариство зареєстровано як платник податку на додану вартість, однак щодо контрагента внесена облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва від 29.10.2015, в рамках кримінального провадження ОСОБА_1, який був засновником підприємства з 08.06.2015 по 04.04.2016, надав показання про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства.

Між позивачем в особі директора ОСОБА_2 (як замовником) та ТОВ БЦМР в особі директора ОСОБА_3 (як постачальником) був укладений договір від 03.09.2012 № 5, згідно з яким постачальник виробляє і продає з передачею у власність, а замовник замовляє, приймає та оплачує на умовах цього договору паперові мішки для будівельних сумішей з поліграфією логотипу. Однак логотип не конкретизовано, доказів передачі макету логотипу або іншим способом не надано. В договорі відсутня інформація про транспортування товару, умовою поставки товару передбачено отримання постачальником довіреності.

Сума податку на додану вартість у розмірі 175 978,00 грн включена до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ БЦМР та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, у наступних періодах: у червні 2015 року у сумі 58 168 грн, у липні 2015 року у сумі 39 400 грн, у серпні 2015 року у сумі 31 207 грн, у вересні 2015 року у сумі 27 983 грн, у жовтні 2015 року у сумі 5 130 грн, у листопаді 2015 року у сумі 14 090 грн. У наданих до перевірки видаткових накладних з аналогічною номенклатурою, кількістю та вартістю відсутнє прізвище і посада особи від замовника, яка отримала товар, а в товарно-транспортних накладних замовником значиться ТОВ БЦМР . Крім того, дані щодо перевізників - ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5 не відображені у податковій звітності форми №1ДФ. На виконання договору від 03.09.2012 № 5 згідно з виписками банку позивачем повністю перераховано суми з призначенням платежу за мішки .

За взаємовідносинами з контрагентом-постачальником ТОВ Бонметон , код 39272846, встановлено, що товариство зареєстровано як платник податку на додану вартість, однак щодо контрагента внесена облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва від 27.05.2015, в рамках кримінального провадження ОСОБА_6, який був засновником підприємства, надав показання про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства.

Письмовий договір про поставку піддону дерев'яного між позивачем і ТОВ Бонметон не укладений, податкова накладна виписана ТОВ Бонметон від 30.03.2015 на суму 25 193,18 грн, з яких 4 198,86 грн сума ПДВ, та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. До декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року позивачем подано розрахунок коригувань від 20.04.2015, в якому зменшена сума ПДВ по податковій накладній від 30.03.2015 № 35 на 534,19 грн у зв'язку зі зміною ціни. Вартість товару сплачена позивачем у сумі 21 98803 грн, сума податку на додану вартість по зазначеній накладній у розмірі 3 665 грн включена до податкового кредиту у березні 2015 року. У видатковій накладній з аналогічною номенклатурою, кількістю та вартістю відсутнє прізвище та посада особи від замовника, яка отримала товар, товарно-транспортна накладна не надана.

За взаємовідносинами з контрагентом-постачальником ТОВ Альфа Буд Інвест , код 35018226, встановлено, що товариство зареєстровано як платник податку на додану вартість, однак щодо контрагента внесена облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва від 11.02.2016, оскільки в рамках кримінального провадження наявна інформація про реєстрацію та здійснення господарської діяльності підприємства без згоди його засновників.

Письмовий договір про поставку профнастилу між позивачем і ТОВ Альфа Буд Інвест не укладений, податкова накладна виписана ТОВ Альфа Буд Інвест від 11.04.2013 на суму 7 872,44 грн, з яких сума ПДВ 1 312,07 грн, та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних Вартість товару сплачена позивачем у повному обсязі, сума податку на додану вартість включена позивачем до податкового кредиту у квітні 2013 року. У видатковій накладній з аналогічною номенклатурою, кількістю та вартістю відсутнє прізвище та посада особи від замовника, яка отримала товар, товарно-транспортна накладна не надана.

Також в результаті проведення перевірки встановлено включення до податкового кредиту двічі сум податку на додану вартість за податковою накладною від 10.09.2014, виданою ТОВ Компанія Союзбудсервіс (ІПН 390000726541) на суму ПДВ у розмірі 1400 грн, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1400 грн, що підлягає сплаті до бюджету, за жовтень 2014 року.

Згідно з висновком акта позивачем порушено п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 182 355 грн у наступних податкових періодах: у квітні 2013 року у сумі 1 312 грн, у жовтні 2014 року у сумі 1400 грн, у травні 2015 року у сумі 3 665 грн, у червні 2015 року у сумі 58 168 грн, у липні 2015 року у сумі 39 400 грн, у серпні 2015 року у сумі 31 207 грн, у вересні 2015 року у сумі 27 983 грн, у листопаді 2015 року у сумі 19 220 грн, а також порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.51.1 ст. 51, пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо подання не в повному обсязі податкової звітності про сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2013 року.

Обставини проведення перевірки були підтверджені допитаною у судовому засіданні 08.06.2017 у якості свідка ОСОБА_8, яка займає посаду заступника начальника відділу ГУ ДФС у м.Києві і проводила перевірку позивача на підставі направлення від 31.10.2016 №1141/26-15-14-01-02.

На підставі акта перевірки від 16.12.2016 № 400/26-15-14-01-02/31481925 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006771401 від 29.12.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 182 355 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 91 178 грн.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Податкова накладна складається в день виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, незважаючи на внесення щодо контрагентів позивача до бази даних АІС Податковий блок облікових карток суб'єкта фіктивного підприємництва, зазначені обставини не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з цими контрагентами.

Однак слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем були надані первинні документи в підтвердження вчинення спірних господарських операцій, зокрема по ТОВ БЦМР податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні з аналогічною номенклатурою, кількістю та вартістю. При цьому не зазначення у видаткових накладних посади та прізвища особи, уповноваженої позивачем на отримання товару, не є підставою для неприйняття таких документів, оскільки в цих видаткових документах наявна печатка позивача і підпис уповноваженої особи з зазначення дати та номеру довіреності на отримання товару. Отже, такі дані дають змогу ідентифікувати уповноважену особу позивача відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (копія журналу реєстрації довіреностей позивача наявний в матеріалах справи). Помилкове зазначення у товарно-транспортних накладних ТОВ БЦМР замовником ніяким чином не впливає на достовірність таких документів, які оцінюються в сукупності з іншими первинними документами, які містять аналогічну номенклатуру, кількість та вартість і узгоджуються з господарською діяльністю позивача. Крім того, відомості щодо доходів перевізників не повинні відображатися у податковому розрахунку форми №1ДФ, оскільки фізичні особи-підприємці здійснюють самостійне декларування доходів та сплачують податок на доходи фізичних осіб.

Також немає істотного значення відсутність конкретизації логотипа у договорі від 03.09.2012 № 5 щодо поставки позивачу паперових мішків для будівельних сумішей, а також не надання замовником довіреностей постачальнику на виконання пункту 4.7 договору, оскільки ці обставини не унеможливлюють здійснення поставки товару за договором.

Щодо контрагентів ТОВ Бонметон та ТОВ Альфа Буд Інвест , з якими не були укладені письмові договори на поставку товару, суд зазначає, що за актом перевірки позивачем надані в підтвердження господарських операцій податкові та видаткові накладні з аналогічною номенклатурою, кількістю та вартістю. У видаткових накладних відсутні посади та прізвища осіб, уповноважених позивачем на отримання товару, однак наявна печатка позивача і підпис уповноваженої особи з зазначення дати та номеру довіреності на отримання товару, що дає змогу ідентифікувати уповноважену особу позивача. Відсутність товарно-транспортних накладних в підтвердження перевезення товару не може бути однозначною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за наявності видаткових накладних, які засвідчують фактичне отримання товару покупцем.

При цьому для перевірки відповідачем дійсного руху активів у процесі здійснення господарських операцій необхідно було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його контрагентів до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, інших умов, необхідних для здійснення певної операції.

У акті перевірки не досліджено обставин в підтвердження відсутності зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю позивача, що є ознакою відсутності реально вчинених господарських операцій.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо неналежного оформлення податкових накладних за господарськими операціями з контрагентами позивача у зв'язку з наданням засновниками таких суб'єктів господарювання показань в межах кримінального провадження про їх непричетність до реєстрації та господарської діяльності підприємств, оскільки з наявних у матеріалах справи податкових накладних вбачається, що податкові накладні підписувалися директорами товариств як одноособовим виконавчим органом товариства.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі № 810/5645/14 зазначено, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З урахуванням викладеного, відповідачем не було доведено неналежного оформлення податкових накладних, підписаних директорами ТОВ БЦМР , ТОВ Бонметон та ТОВ Альфа Буд Інвест , які були належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відсутність вчинення господарських операцій між позивачем і зазначеними контрагентами.

Також судом зазначається про відсутність підстав для визначення відповідачем грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2013 року, оскільки згідно з положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Отже, на дату проведення перевірки позивача та винесення податкового повідомлення-рішення №0006771401 від 29.12.2016 відносно зобов'язань за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2013 року сплив строк, встановлений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Разом з тим, враховуючи, що під час проведення перевірки встановлено включення до податкового кредиту двічі сум податку на додану вартість за податковою накладною від 10.09.2014, виданою ТОВ Компанія Союзбудсервіс на суму ПДВ у розмірі 1400 грн, суд дійшов висновку про правомірність збільшення зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 1400,00 грн за жовтень 2014 року на підставі пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а також застосування штрафних санкцій у розмірі 50% суми визначеного податкового зобов'язання, тобто 700,00 грн .

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи сторін та третьої особи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0006771401 від 29.12.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180 955 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 90 478 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність застосування способу захисту прав, передбаченого частиною 1 статті 5 КАС України, а саме визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006771401 від 29.12.2016.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 72-77, 90 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Фомальгаут-Полімін (ідентифікаційний код 31481825, адреса: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2А) до Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про скасування податкового повідомлення-рішення №0006771401 від 29.12.2016 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0006771401 від 29.12.2016 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180 955 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 90 478 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фомальгаут-Полімін (ідентифікаційний код 31481825, адреса: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2А) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4 071,50 грн (чотири тисячі сімдесят одна гривня 50 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов