Рішення

від 21.06.2018 по справі 914/592/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018р. Справа №914/592/18

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Благодійного фонду - фундація імені ОСОБА_1, м. Львів

про: зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення.

Суддя:ОСОБА_2

При секретарі:ОСОБА_3

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Суд встановив: 02.04.2018 року за вх. № 631 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Благодійного фонду - фундація імені ОСОБА_1 про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 26.04.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2018 року, підготовче засідання відкладено на 22.05.018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2018 року, підготовче засідання відкладено на 31.05.018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2018 року, підготовче засідання закрито, справа призначена для розгляду по суті на 21.06.2018 р.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 26.04.2018 року, від 22.05.2018 року, від 31.05.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

31.05.2018 року за вх. № 19540/18 представник позивача подав клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 26.04.2018 року, від 22.05.2018 року, від 31.05.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 25.06.2013 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, функції та повноваження якого на даний час виконує Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач), та Благодійним фондом - фундацією імені ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8691-13 (далі - Договір), згідно з п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 28,2 кв.м., що знаходяться в напівпідвалі за адресою: м. Львів, вул. Є. Поповича, 17

Передача об'єкта оренди була здійснена за актом приймання-передачі від 01.07.2013 року.

Договір укладений на термін до 24.06.2016 р.(п. 4 1 Договору).

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором

Аналогічне положення містить пункт 4.3 Договору.

Враховуючи ці положення, після закінчення терміну дії Договору позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про припинення договірних відносин № 2302-ВИХ-2848 від 18.07.2016 р., в якому Орендодавець повідомив відповідача про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов'язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу у належному санітарно-технічному стані об'єкт оренди по акту приймання-передачі та провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - погасити її в повному обсязі.

Таким чином, Договір було припинено у зв'язку із закінченням терміну його дії 24.06 2016 р., продовження цього договору не відбулось.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради: затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради, відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 р. № 505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Основними завданнями управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліки об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм.

Згідно зі ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні лравочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У позовній заяві позивач просить зобов'язати Благодійний фонд - фундацію імені ОСОБА_1 (ЄДРПОУ 20857599) повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 28,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Є. Поповича, 17. Стягувач - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625).

Відповідач всупереч вимог суду, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. У статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777, до повноважень Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Згідно з п.1.1 Про затвердження Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідно цього ж Положення, основними завданнями Управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2013 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, функції та повноваження якого на даний час виконує Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Позивач), та Благодійним фондом - фундацією імені ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8691-13 (далі - Договір), згідно з п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 28,2 кв.м., що знаходяться в напівпідвалі за адресою: м. Львів, вул. Є. Поповича, 17

Передача об'єкта оренди була здійснена за актом приймання-передачі від 01.07.2013 року. Договір укладений на термін до 24.06.2016 р.(п. 4 1 Договору).

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором

Аналогічне положення містить пункт 4.3 Договору

Враховуючи ці положення, після закінчення терміну дії Договору, позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про припинення договірних відносин № 2302-ВИХ-2848 від 18.07.2016 р., в якому Орендодавець повідомив відповідача про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов'язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі та провести розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - погасити її в повному обсязі.

Таким чином, Договір було припинено у зв'язку із закінченням терміну його дії 24.06 2016 р., продовження цього договору не відбулось.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В той же час, в силу приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України, у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною першою ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п. 9 1. цього Договору (закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання). Відповідно до п. 9.4. Договору, при передачі об'єкта оренди складається акт здачі - приймання, який підписують орендар та балансоутримувач.

Проте, на момент подання даної позовної заяви, відповідач свого обов'язку по поверненню орендованого майна не виконав, і воно фактично перебуває в його незаконному користуванні.

Незаконне зайняття відповідачем зазначеного нежитлового приміщення, яке знаходиться у власності територіальної громади міста Львова, порушує вимоги статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню вищезазначеним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Львова, тобто Львівська міська рада позбавлена передбаченого ст.ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, права самостійно, на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном.

Фактично, станом на день звернення до суду відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, зокрема, як уже було зазначено, починаючи з моменту припинення договірних відносин, жодним чином не приступив до передачі об'єкта оренди позивачу.

На підставі вищеперелічених обставин та законодавчих положень, позивач має усі достатні підстави для звернення до суду із вимогою про повернення об'єкту оренди шляхом виселення відповідача із нежитлових приміщень.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Благодійного фонду - фундація імені ОСОБА_1 про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 210 від 15.03.2018 року на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Зобов'язати Благодійний фонд - фундація імені ОСОБА_1 (79000, м. Львів, вул. С. Крушельницької, 17, код ЄДРПОУ 20857599) повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 28,2 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Є. Поповича, 17. Стягувач - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицьк, 15, код ЄДРПОУ 25558625)

3. Стягнути з Благодійнного фонду - фундація імені ОСОБА_1 (79000, м. Львів, вул. С. Крушельницької, 17, код ЄДРПОУ 20857599) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл. Галицька 15, ЄДРПОУ 25558625, р/р 34223000002002 в ГУДКСУ у Львівській обл.. МФО 825014) суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.07.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.