Рішення

від 03.07.2018 по справі 914/824/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018р. Справа №914/824/18

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергомаш» , м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» , м. Львів

про: стягнення в сумі 976 128,27 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 3 від 24.05.2018 року.

від відповідача: не зявився.

Суть спору: 04.05.2018 року за вх. № 869 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергомаш» до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про стягнення в сумі 976 128,27 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 29.05.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2018 року, підготовче засідання відкладено на 19.06.018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.06.2018 року, підготовче засідання відкладено на 26.06.018 року, згідно клопотання представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 року, підготовче провадження закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 03.07.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 29.05.2018 року, від 19.06.2018 року, від 26.06.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.05.2018 р. за вх. № 18945/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

19.06.2018 р. за вх. № 22488/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

19.06.2018 р. за вх. № 1635/18 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог.

26.06.2018 р. за вх. № 23656/18 представник позивача подав пояснення.

26.06.2018 р. за вх. № 23657/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

26.06.2018 р. за вх. № 23730/18 представник позивача подав клопотання про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 29.05.2018 року, від 19.06.2018 року, від 26.06.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

24.05.2018 р. за вх. № 18736/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

19.06.2018 р. за вх. № 22486/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.06.2018 р. за вх. № 23669/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 03.07.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 16 червня 2017 року між Приватним акціонерним товариством Львівський локомотиворемонтний завод (далі - відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕНЕРГОМЛШ (далі - позивач, Постачальник) укладений Договір поставки № ВЗК - 150/17 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Замовника, а Замовник прийняти та оплатити ОСОБА_2, найменування, марка й кількість якого вказується у Специфікації № 1, яка є невід'ємного частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент) ОСОБА_2: Стержень 5ТН. 174.233, гайка 8ТН.946.310.

До Договору сторонами була підписана Специфікація № 1, відповідно до якої сторони погодили поставку Стержня 5ТН.174.233 у кількості 100 шт. та гайку 8ТН.946.310 у кількості 100 шт. на загальну суму 898 200,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.6.3.3. Договору Постачальник зобов'язаний надавати Замовнику відповідну товарно-супровідну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці.

За твердженням позивача, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу ОСОБА_2 на суму 898 200,00 грн., за видатковими накладними № 6 від 29 червня 2017 року та № 9 від 29 серпня 2017 року.

Позивач зазначає, що відповідно до видаткової накладної № 6 від 29 червня 2017 року. Акту прийому-передачі № 1 від 29.06.2017 р., підписаних Сторонами, позивач поставив відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 754 488,00 грн. (з ПДВ), а відповідач прийняв зазначений ОСОБА_2, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та печатка відповідача. Відповідно до видаткової накладної № 9 від 29 серпня 2017 року, Акту прийому-передачі ОСОБА_2 № 2 від 29.08.2017 р.. підписаних Сторонами, Позивач поставив Відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 143 712,00 грн. (з ПДВ), а Відповідач прийняв зазначений ОСОБА_2, про що свідчить підпис уповноваженої особи Відповідача та печатка Відповідача.

Як зазначає позивач, накладні, Акти прийому-передачі ОСОБА_2, які оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, є первинними обліковими документами, фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, та, відповідно, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий ОСОБА_2.

Отже, на думку позивача, дата підписаних сторонами видаткових накладних та Актів прийому-передачі ОСОБА_2 є датою поставки ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що ним виконано свої зобов'язання щодо поставки ОСОБА_2, відповідно до умов Договору, укладеного з відповідачем та відповідно у відповідача виник обов'язок щодо оплати за поставлений ОСОБА_2.

Відповідно до п. 6.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені ОСОБА_2.

Відповідно, до п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений Постачальником ОСОБА_2 здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту поставки ОСОБА_2.

Відповідно до п. 4.2. Договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до п. 4.3. Договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі.

Виходячи з вище зазначеного, за твердженням позивача, кінцевим строком оплати поставленого позивачем ОСОБА_2 за видатковою накладною № 6 від 29 червня 2017 року є 26.12.2017 року включно, за видатковою накладною № 9 від 29 серпня 2017 року є 25.02.2018 року включно.

Проте, позивач стверджує, що в порушений умов Договору, відповідач на момент подачі позову не оплатив вартість поставленого за видатковими накладними № 6 від 29 червня 2017 року та № 9 від 29 серпня 2017 року ОСОБА_2 у сумі 898 200, 00 грн., чим порушив власні зобов'язання щодо оплати поставленого ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що, відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків від 06.11.2017 року, що надісланий відповідачем позивачу з інвентаризаційним повідомленням № 3424 від 07.11.2017 р., відповідач визнає заборгованість відповідача за спірним договором у сумі 898 200, 00 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Також, як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший сірок оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексі у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.4.1. Договору, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені ОСОБА_2.

Відповідно до п. 7.3. Договору у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Прострочення оплати за поставлений відповідачу ОСОБА_2 за видатковою накладною № 6 від 29 червня 2017 року починає свій відлік з 27.12.2017 року по 23.04. 2018 р. та складає 118 дні.

У зв'язку з вище зазначеним, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за прострочення оплати поставленого ОСОБА_2.

Загальна сума пені за видатковою накладною № 6 від 29 червня 2017 року складає 39 191,98 грн.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове зсідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що 16 червня 2017 року між Приватним акціонерним товариством Львівський локомотиворемонтний завод (далі - відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕНЕРГОМЛШ (далі - позивач, Постачальник) укладений Договір поставки № ВЗК - 150/17 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Замовника, а Замовник прийняти та оплатити ОСОБА_2, найменування, марка й кількість якого вказується у Специфікації № 1, яка є невід'ємного частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Відповідно до п.1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) ОСОБА_2: Стержень 5ТН. 174.233, гайка 8ТН.946.310.

До Договору сторонами була підписана Специфікація №1, відповідно до якої сторони погодили поставку Стержня 5ТН.174.233 у кількості 100 шт. та гайку 8ТН.946.310 у кількості 100 шт. на загальну суму 898 200,00 грн. з НДВ.

Відповідно до п.6.3.3. Договору, Постачальник зобов'язаний надавати Замовнику відповідну товарно-супровідну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу ОСОБА_2 на суму 898 200,00 грн., за видатковими накладними № 6 від 29 червня 2017 року та № 9 від 29 серпня 2017 року.

Відповідно до видаткової накладної № 6 від 29 червня 2017 року, Акту прийому-передачі № 1 від 29.06.2017 р., підписаних Сторонами, позивач поставив відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 754 488,00 грн. (з ПДВ), а відповідач прийняв зазначений ОСОБА_2, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та печатка відповідача.

Відповідно до видаткової накладної № 9 від 29 серпня 2017 року, Акту прийому-передачі ОСОБА_2 № 2 від 29.08.2017 р.. підписаних Сторонами, позивач поставив відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 143 712,00 грн. (з ПДВ), а відповідач прийняв зазначений ОСОБА_2, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та печатка відповідача.

Накладні, Акти прийому-передачі ОСОБА_2, які оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 є первинними обліковими документами, фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, та відповідно є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий ОСОБА_2.

Відповідно до п. 6.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені ОСОБА_2.

Відповідно, до п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений Постачальником ОСОБА_2 здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту поставки ОСОБА_2.

Відповідно до п. 4.2. Договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до п. 4.3. Договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок 1 Іостачальника, вказаний у цьому Договорі.

Кінцевим строком оплати поставленого позивачем ОСОБА_2 за видатковою накладною № 6 від 29 червня 2017 року є 26.12.2017 року включно, за видатковою накладною № 9 від 29 серпня 2017 року є 25.02.2018 року включно.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач на момент подачі позову не оплатив вартість поставленого за видатковими накладними № 6 від 29 червня 2017 року та № 9 від 29 серпня 2017 року ОСОБА_2 у сумі 898 200, 00 грн., чим порушив власні зобов'язання щодо оплати поставленого ОСОБА_2.

Відповідно до п. 6.4.1. Договору, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені ОСОБА_2.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Прострочення оплати за поставлений відповідачем ОСОБА_2 за видатковою накладною № 6 від 29 червня 2017 року починає свій відлік з 27.12.2017 року по 23.04. 2018 р. та складає 118 дні.

У зв'язку з вище зазначеним, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за прострочення оплати поставленого ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженням позивача, загальна сума 3% річних за видатковою накладною № 6 від 29 червня 2017 року складає 7 317,50 грн. Загальна сума інфляційного збільшення боргу за видатковою накладною № 6 від 29 червня 2017 року складає 25 652,59 грн. Загальна сума штрафних санкцій за видатковою накладною № 6 від 29 червня 2017 року складає 72 162,07 грн.

Позивач зазначає, що прострочення оплати за поставлений відповідачу ОСОБА_2 за видатковою накладною № 9 від 29 серпня 2017 року починає свій відлік з 26.02.2018 року по 23.04.2018 р. та складає 57 днів. У зв'язку з вище зазначеним, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за прострочення оплати поставленого ОСОБА_2. Загальна сума пені за видатковою накладною № 9 від 29 серпня 2017 року складає 3 799,51 грн. Загальна сума 3% річних за видатковою накладною № 9 від 29 серпня 2017 року складає 673,28 грн. Загальна сума інфляційного збільшення борі у за видатковою накладною № 9 від 29 серпня 2017 року складає 1 293,41 грн. Загальна сума штрафних санкцій за видатковою накладною № 9 від 29 серпня 2017 року складає 5 766, 20 грн.

Отже, за твердженням позивача, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за Договором поставки № ВЗК - 150/17 від 16 червня 2017 року загальну суму заборгованості у розмірі: 976 128,27 грн., з яких 898 200,00 грн. - сума боргу за поставлений товар, 42 991,49 грн. - сума пені, 7 990, 78 грн. - 3% річних, 26 946,00 грн. - інфляційне збільшення боргу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи Інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з мстою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 9.1. Договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. На підставі вищезазначеного, 13.03.2018 року позивачем було направлено відповідачу претензію № 2 від 12.03.2018 р. щодо стягнення заборгованості за спірним договором поставки. Відповідно до зазначеної претензії відповідачу було запропоновано виконати свої зобов'язання за Договором та перерахувати на рахунок позивача загальну суму заборгованості за договором поставки № ВЗК - 150/17 від 16 червня 2017 року у розмірі 955 741,54 грн., з яких 898 200,00 грн. - сума боргу за поставлений товар, 25 421,10 грн. - сума пені, 4 890,20 грн. - 3% річних, 27 229,94 грн. - інфляційне збільшення боргу.

Позивач зазначив, що відповідачем позивачу було направлено відповідь на претензію № 814 від 26.03.2018 року, відповідно до якої відповідач підтверджує наявність заборгованості за поставлений товару у сумі 754 488,00 грн., та зазначає, що, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, яке склалося на підприємстві відповідача, відповідач не в змозі оплатити вартість поставленої продукції.

11.04.2018 р. позивачем було направлено лист на відповідь на претензію вих. № 14 від 10.04.2018 р. з вимогою перерахувати протягом п'яти днів з дня отримання листа на рахунок позивача загальну суму заборгованості за договором поставки № ВЗК - 150/17 від 16 червня 2017 року у розмірі 955 741,54 грн.

Позивач стверджує, що Лист на відповідь на претензію вих. № 14 від 10.04.2018 р. було отримано представником відповідача за довіреністю 17.04.2018 р. (згідно даних сервісу відстеження відправлення ПАТ Укрпошта )

19.06.2018 р. за вх. № 1635/18 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог. У заяві просить стягнути з Публічного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод (79018, м. Львів, вул. Залізнична 1а, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕНЕРГОМАШ (04119, м. Київ, вул. Зоологічна 4а, код ЄДРПОУ 36562474) суму основного боргу в розмірі 898200 ( вісімсот дев'яносто вісім тисяч двісті) грн. 00 коп.,, 64745 (шістдесят чотири тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 21 коп. - пені, 11829 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 66 коп. - 3 % річних, 34923 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 10 коп. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (збільшених) позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергомаш» до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про стягнення в сумі 1009697,97 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 157 від 24.04.2018 року на суму 14641,93 грн. та платіжне доручення № 171 від 14.06.2018 р. на суму 503,54 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (збільшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод (79018, м. Львів, вул. Залізнична 1а, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕНЕРГОМАШ (04119, м. Київ, вул. Зоологічна 4а, код ЄДРПОУ 36562474) суму основного боргу в розмірі 898200 ( вісімсот дев'яносто вісім тисяч двісті) грн. 00 коп.,, 64745 (шістдесят чотири тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 21 коп. - пені, 11829 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 66 коп. - 3 % річних, 34923 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 10 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод (79018, м.Львів, вул. Залізнична 1а, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕНЕРГОМАШ (04119, м. Київ, вул. Зоологічна 4а, код ЄДРПОУ 36562474) суму судового збору в розмірі 15145 (п'ятнадцять тисяч сто сорок пять) грн. 47 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.07.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.