Рішення

від 10.07.2018 по справі 914/822/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018р. Справа №914/822/18

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада Профі» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕРА УКРАЇНА» , м. Львів

про: стягнення в сумі 663 545,23 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 16.04.2018 року.

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № б/н від 05.03.2018 року.

Суть спору: 04.05.2018 року за вх. № 867 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада Профі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕРА УКРАЇНА» про стягнення в сумі 663 545,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 29.05.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2018 року, підготовче засідання відкладено на 07.06.2018 року, згідно клопотання відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.2018 року, підготовче засідання відкладено на 26.06.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 року, підготовче засідання відкладено на 03.07.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2018 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 10.07.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 29.05.2018 року, від 07.06.2018 року, від 26.06.2018 року, від 03.07.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

30.05.2018 р. за вх. № 19330/18 представник позивача подав клопотання.

07.06.2018 р. за вх. № 1535/18 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

07.06.2018 р. за вх. № 20537/18 представник позивача подав відповідь на відзив.

22.06.2018 р. за вх. № 1699/18 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору.

22.06.2018 р. за вх. № 23289/18 представник позивача подав пояснення.

03.07.2018 р. за вх. № 24385/18 представник позивача подав пояснення.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 29.05.2018 року, від 07.06.2018 року, від 26.06.2018 року, від 03.07.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.05.2018 р. за вх. № 18038/18 представник відповідача подав відзив на позов.

29.05.2018 р. за вх. № 19015/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду підготовчого провадження, у зв'язку із веденням переговорів між Сторонами щодо мирним врегулювання спору.

07.06.2018 р. за вх. № 20550/18 представник відповідача подав пояснення по справі.

26.06.2018 р. за вх. № 23666/18 представник відповідача подав письмові пояснення.

02.07.2018 р. за вх. № 24174/18 представник відповідача подав письмові пояснення.

10.07.2018 р. за вх. № 25512/18 представник відповідача подав письмові пояснення.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг»

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 10.07.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 03.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНЕРА УКРАЇНА (далі - Замовник, відповідач) з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю АРКАДА ПРОФІ (далі - Виконавець, позивач) було укладено Договір № 18/05/17 про надання послуг (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1., 2.1, Договору, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення (весь процес надалі - вилучення) безпечних відходів (код ДК 016:2010:38.2) Розміщування безпечних відходів, код ДК 021:2015:90510000-5 Утилізація сміття та поводження із сміттям) Замовника, далі за текстом - відходи , а Замовник зобов'язується оплатити зазначені послуги. Під час вилучення Виконавцем відходів для їх подальшої утилізації, Сторони складають Акт надання послуг у довільній формі, надалі - Акт, що підписується представниками Сторін, що свідчить про відсутність у Сторін претензій одна до одної. У разі незгоди однієї із Сторін підписати Акт, така Сторона надсилає іншій лист з обґрунтованою відмовою у термін - 5 днів з дати отримання Акту. Лист направляється рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. У будь-якому іншому випадку такий Акт надання послуг вважається погодженим та підписаним.

З серпня 2017 року між Замовником та Виконавцем укладена Додаткова угода № 1 до Договору. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, вартість послуг по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення (весь процес надалі - вилучення), безпечних відходів Замовника за 1 тону складає 700 грн. з ПДВ.

У свою чергу, Замовник та Виконавець в п. 2 Додаткової угоди домовились, що вартість послуг за цим Додатком сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому наданих послуг.

Пунктами 4.2.3., 4.3.2. Договору визначено, що Виконавець має право в порядку і на умовах, визначених Договором, отримувати оплату, а Замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити вартість послуг за цих Договором, дотримуючись умов п. 3.3. даного Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Сторони вирішують всі спори та розбіжності, що можуть виникнути при виконанні цього Договору, шляхом переговорів.

Позивач зазначає, що ТОВ АРКАДА ПРОФІ у повному обсязі виконало свої зобов'язання по Договору. Натомість, ТОВ ГРІНЕРА УКРАЇНА не виконало свої зобов'язання по Договору, в порядку, визначеному Договором кошти за надані послуги не сплатило, що свідчить про порушення вимог законодавства, Договору та негативно впливає на підприємницьку діяльність Виконавця.

Так, позивач наголошує, що Замовником не були сплачені Виконавцю кошти за наступні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг):

- Акт № ОУ-0000045 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.12.2017 р. на суму 198 856,00 грн.

- Акт № ОУ-0000002 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10.01.2018 р. на суму 195 510,00 грн.

- Акт № ОУ-0000011 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.02.2018 р. на суму 245 658,00 грн. Разом, сума заборгованості Замовника перед Виконавцем за надані послуги по Договору згідно вищевказаних Актів: 198 856,00+195 510,00+245 658,00-640 024,00 грн. ( з ПДВ).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 174, ч. 1 -2 ст. 193, ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526. ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у ньому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач зазначає, що враховуючи неналежне виконання Замовником умов Договору, з Замовника також підлягають стягненню штрафні санкції.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, вартість послуг по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення (весь процес надалі - вилучення), безпечних відходів Замовника за 1 тону складає 700 грн. з ПДВ.

У свою чергу. Замовник та Виконавець в п. 2 Додаткової угоди домовились, що вартість послуг за цим Додатком сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому наданих послуг.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначає, що позивач, звертаючись з позовною заявою до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги по Договору № 18.05/17 про надання послуг від 13.05.2017 р. в сумі: 663 545,23 грн. (шістсот шістдесят три тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень 23 копійки), що включає в себе:

- заборгованість за надані послуги в сумі 640 024,00 грн. (шістсот сорок тисяч двадцять чотири гривні 00 копійок):

- штрафні санкції в сумі 23 521,23 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять одна гривня 23 копійки).

07.06.2018 року через канцелярію Господарського суду Львівської області позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог по справі № 914/822/18.

Позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області по справі № 914/822/18 від 07.06.2018 року зобов'язано позивача надати суду: нормативно та документально підтверджене письмове пояснення своєї правової позиції; нормативно та документально обґрунтований розрахунок суми штрафних санкцій, стягнення якої є предметом позову. Так, під час виконання вимог вищевказаної ухвали суду було встановлено, що відповідач сплатив заборгованість за надані послуги позивачу, яка виникла по Договору № 18/05/17 від 03.05.2017 р. Останній платіж був 06.06.2018 року, тобто після відкриття провадження по справі. Кошти, які були сплачені відповідачем позивач отримав 08.06.2018 року, тобто після останнього попереднього судового засідання. Однак, всупереч вимогам Договору та законодавства, штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору залишились без сплати. Враховуючи добровільну сплату 06.06.2018 року Відповідачем коштів по Договору, позивач, на виконання вимог ухвали суду здійснив перерахунок штрафних, що зумовило останнього уточнити позовні вимоги шляхом їх зменшення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ТОВ Грінера Україна визнає, що 03.05.2017 року між ТОВ Грінера Україна (Замовник) та ТОВ Аркада Профі (Виконавець) було укладено Договір №18/05/17 про надання послуг (надалі - Договір).

Відповідно до п, 1.1 Договору, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення (весь процес надалі - вилучення), безпечних відходів (код ДК016:2010:38.21.2 Розміщування безпечних відходів, код ДК 021:2015:90510000-5 Утилізація сміття та поводження зі смітям) Замовника, далі за текстом - відходи , а Замовник зобов'язується оплатити зазначені послуги.

Відповідно до п. 1.3 Договору, Виконавець приймає відходи та проводить їх подальшу утилізацію або видалення самостійно або із залученням третіх осіб, яких Виконавець визначає на свій розсуд та за свій рахунок.

Відповідно до п. 2.1 Договору, під час вилучення Виконавцем відходів для їх подальшої утилізації, Сторони складають Акт надання послуг у довільній формі. Тобто, згідно умов Договору, сторони підписують Акт надання послуг до моменту утилізації відходів.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Сторони дійшли згоди що під терміном утилізація мається на увазі - утилізація, знешкодження, переробка, сортування відходів, за умови, що обраний спосіб поводження з відходами не суперечить чинному Законодавству, та є прийнятний саме для цього виду відходів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відходи , утилізація відходів використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення; оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення; сортування відходів - механічний розподіл відходів за їх фізико-хімічними властивостями, технічними складовими, енергетичною цінністю, товарними показниками тощо з метою підготовки відходів до їх утилізації чи видалення; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Отже, відповідч зазначає, щоДоговором передбачено укладення Акта надання послуг на етапі передачі відходів для подальшої утилізації, і в подальшому здійснення власне утилізації відходів.

Відповідач стверджує, щоТОВ Грінера Україна визнає факт передачі відходів по Акту № ОУ-0000045 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.12.2017 р. на суму 198 856.00 грн. з ПДВ, Акту № ОУ-0000002 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10.01.2018 р. на суму 195 510,00 грн. з ПДВ, Акту № ОУ-0000011 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.02.2018 р. на суму 245 658,00 грн. з ПДВ.

Проте, на думку відповідача, відповідач не має підтвердження факту повного надання послуг за Договором, зокрема в частині утилізації відходів.

Відповідно до ст. 594 Цивільного кодексу України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Згідно із ст. 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні напери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, Інформація, а також інші матеріальні І нематеріальні блага.

Таким чином, за твердженням відповідача, право притримання також поширюється на гроші, як один із видів речей. Отже, у зв'язку з тим, що позивач не підтвердив факту повного надання послуг за Договором, відповідач здійснив притримання коштів, які підлягають оплаті за надані послуги.

За твердженням відповідача, притримання - один із видів забезпечення виконання зобов'язання, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України і не може розцінюватись, як порушення виконання зобов'язання. А, відповідно, у позивача немає підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за Договором.

Крім зазначеного вище, ТОВ Грінера Україна заперечує щодо суми несплачених коштів, яка заявлена до стягнення позивачем.

Так, позивач просить суд стягнути 640 024 грн. заборгованості за надані послуги по зазначеним вище Актам здачі-приймання робіт, а також 23 521,23 грн. штрафних санкцій.

Відповідач зазначає, що станом на 17.05.2018 року сума коштів, яка несплачена відповідачем за Договором по підписаних Актах здачі-приймання робіт становить 350 000,00 гривень. Станом на дату підписання позовної заяви (23.04.2018 року) сума несплачених коштів за Договором становила 480 000 гривень. У зв'язку з цим відповідач вважає невірно розрахованою суму заборгованості, а також невірно розрахованою суму штрафних санкцій, вказаних позивачем у позовній заяві.

Відповідач повідомляє, що 18,05.2018 року ним було надіслано на адресу позивача акт звіряння взаємних розрахунків за період: 03.05.2017 року - 17.05.2018 р. з пропозицією підписати зазначений акт. В підтвердження зазначеного надаємо копію листа до ТОВ Аркада Профі за вих. № 0131 від 18.05.2018 р. з додатками та докази відправлення поштового повідомлення: копія опису вкладення в цінний лист та фіскального чека щодо цінного листа №7905903558774. Станом на дату надсилання цього відзиву відповіді від позивача щодо підписання акту звіряння відповідач не отримав.

ТОВ Грінера Україна не вважає порушеним зобов'язання по сплаті коштів за Договором та вважає безпідставним нарахування 3% річних та інфляційних втрат за Договором, проте на вимогу суду надає контррозрахунок ціни позову з 3% річних та інфляційними втратами, нарахованими на ту суму заборгованості, яка була дійсною на момент підписання позовної заяви. Зважаючи на те, що після дати підписання позовної заяви відповідач сплатив на користь позивача 30 000 грн. платіжним дорученням № 2597 від 25.04.2018 р. та 100 000 грн. платіжним дорученням № 2671 від 11.05.2018 р., сума несплачених коштів за Договором станом на 17.05.2018 р. з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат становить 366 404,08 грн.. Сума несплачених (притриманих) коштів за Договором без урахування 3% річних та інфляційних втрат станом на 17.05.2018 р. становить 350 000,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч гривень).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що 03.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНЕРА УКРАЇНА (далі - Замовник, відповідач) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю АРКАДА ПРОФІ (далі - Виконавець, позивач) було укладено Договір № 18/05/17 про надання послуг (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1., 2.1, Договору, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення (весь процес надалі - вилучення) безпечних відходів (код ДК 016:2010:38.2 ].2Розміщування безпечних відходів, код ДК 021:2015:90510000-5 Утилізація сміття та поводження із сміттям) Замовника, далі за текстом - відходи , а Замовник зобов'язується оплатити зазначені послуги. Під час вилучення Виконавцем відходів для їх подальшої утилізації, Сторони складають Акт надання послуг у довільній формі, надалі - Акт, що підписується представниками Сторін, що свідчить про відсутність у Сторін претензій одна до одної. У разі незгоди однієї із Сторін підписати Акт така Сторона надсилає іншій лист з обґрунтованою відмовою у термін - 5 днів з дати отримання Акту. Лист направляється рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. У будь-якому іншому випадку такий Акт надання послуг вважається погодженим та підписаним.

3серпня 2017 року між Замовником та Виконавцем укладена Додаткова угода № 1 до Договору.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, вартість послуг по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення (весь процес надалі - вилучення), безпечних відходів Замовника за 1 тону складає 700 грн. з ПДВ. У свою чергу, Замовник та Виконавець в п. 2 Додаткової угоди домовились, що вартість послуг за цим Додатком сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому наданих послуг.

Пунктами 4.2.3., 4.3.2. Договору визначено, що Виконавець має право в порядку і на умовах визначених Договором отримувати оплату а Замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити вартість послуг за цих Договором, дотримуючись умов п. 3.3. даного Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Сторони вирішують всі спори та розбіжності, що можуть виникнути при виконанні цього Договору, шляхом переговорів.

ТОВ АРКАДА ПРОФІ у повному обсязі виконало свої зобов'язання по Договору.

Натомість, ТОВ ГРІНЕРА УКРАЇНА не виконало свої зобов'язання по Договору, в порядку, визначеному Договором, кошти за надані послуги не сплатило, що свідчить про порушення вимог законодавства, Договору.

Так, Замовником не були сплачені Виконавцю кошти за наступні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг):

- Акт № ОУ-0000045 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.12.2017 р. на суму 198 856,00 грн.

- Акт № ОУ-0000002 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10.01.2018 р. на суму 195 510,00 грн.

- Акт № ОУ-0000011 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.02.2018 р. на суму 245 658,00 грн.

Враховуючи неналежне виконання Замовником умов Договору, з Замовника також підлягають стягненню штрафні санкції.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, вартість послуг по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення (весь процес надалі - вилучення), безпечних відходів Замовника за 1 тону складає 700 грн. з ПДВ.

У свою чергу, Замовник та Виконавець в п. 2 Додаткової угоди домовились, що вартість послуг за цим Додатком сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому наданих послуг.

Приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з приписами п. 3 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Відповідно п. 2. ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з приписами п. 1.1., п. 1.3, п. 1.7.. п. 3.1, п. 3.2. , п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 р. № 14, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквівалентів іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й неустойку якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства, інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, варто зазначити, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафних санкцій та інфляційних нарахувань, адже останнім не взято до уваги періоди часткового погашення відповідачем суми боргу. Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5399 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 61 коп. - 3 % річних, 16584 (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 02 коп. - інфляційних втрат.

Згідно з ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 4.4 Договору № 18/05/17 про надання послуг визначені права Замовника (відповідача). Жодних прав щодо застосування Відповідачем засобу забезпечення зобов'язання як притримання даний Договір не містить. Окрім того, між Позивачем та Відповідачем у порядку, визначеному ст. 547 ЦК України, Договір забезпечення виконання зобов'язання по Договору № 18/05/17 не укладався.

Так, у Постанові по справі № 38/66 від 19 листопада 2009 року Вищий господарський суд України зазначив, що норма ст. 594 ЦК України поширюється на відносини щодо передачі кредитором речі (речові зобов'язання), яку він може притримати у разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або пов'язаних з нею витрат та інших збитків, гроші не можуть бути предметом притримання, в силу ч. 1 ст. 594 ЦК України кредитор вправі притримати річ, якщо боржник не розрахувався саме за цю річ.

У Постанові по справі № 11/194/09 від 02 серпня 2010 року Вищий господарський суд України зазначив, що об'єктами притримання можуть бути лише речі. Термін річ , використовуваний в частині 1 ст. 594 ЦК України, необхідно тлумачити буквально. Притримання за жодних обставин не можна застосовувати щодо майнових прав, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності та нематеріальних благ, які згідно із ст. 177 ЦК України є об'єктами цивільних прав. Виходячи з системного аналізу норм глави 13 „Речі. Майно" ЦК України та Пар. 7 Гл. 49 Притримання , гроші не можуть бути об'єктом притримання, якщо останні виступають, як засоби платежу за договором.

У Постанові по справі № 910/5878/15-г від 13 жовтня 2015 року Вищий господарський суд України залишив в силі рішення попердніх інстанцій, де суди дійшли висновку, що є безпідставним посилання скаржника на приписи ст.ст. 594-597 ЦК України щодо притримання коштів, оскільки вказаними положеннями закону врегульовано право притримання речі, яку притримав кредитор, тане стосується затримання і ротових коштів, як засобів платежу з оплати за отриманий товар.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити наступне:

- Договором про надання послуг не передбачено право Замовника (Відповідача) притримати грошові кошти за надані послуги.

- Між Позивачем та Відповідачем не укладався у порядку 546 ЦК України окремий Договір про забезпечення зобов'язання шляхом притримання Замовником грошових коштів з оплати по Договору про надання послуг

- Грошові кошти по Договору є засобом платежу та не можуть бути об'єктом притримання, що підтверджується відповідною судовою практикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, шо у певних умовах звичайно ставляться.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада Профі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕРА УКРАЇНА» про стягнення коштів в розмірі 5399 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 61 коп. - 3 % річних, 16584 (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 02 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 77 від 23.04.2018 року на суму 9953,19 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНЕРА Україна (79059, м. Львів, вул. Чигиринська, 34, код ЄДРПОУ 35429502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АКАРДА ПРОФІ (01010, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 4а оф. 3, код ЄДРПОУ 41038245) 5399 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 61 коп. - 3 % річних, 16584 (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 02 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНЕРА Україна (79059, м. Львів, вул. Чигиринська, 34, код ЄДРПОУ 35429502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АКАРДА ПРОФІ (01010, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 4а оф. 3, код ЄДРПОУ 41038245) суму судового збору в розмірі 635 (шістсот тридцять п'ять) грн. 65 коп.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АКАРДА ПРОФІ (01010, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 4а оф. 3, код ЄДРПОУ 41038245) суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 8191 (вісім тисяч сто дев'яносто одна) грн. 18 коп.

5. Накази видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.07.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.