Рішення

від 06.07.2018 по справі 914/825/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2018р. Справа №914/825/18

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергомаш» , м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» , м. Львів

про: стягнення в сумі 775 811,62 грн.

Суддя:ОСОБА_1

При секретарі:ОСОБА_2

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: 04.05.2018 року за вх. № 869 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергомаш» до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про стягнення в сумі 775 811,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на29.05.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2018 року, підготовче засідання відкладено на 19.06.018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.06.2018 року, підготовче засідання відкладено на 27.06.018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 року, підготовче провадження закрите, справа призначена для розгляду по суті на 06.07.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 29.05.2018 року, від 19.06.2018 року, від 27.06.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

29.05.2018 р. за вх. № 18944/18 представник позивача подав клопотанняпро долучення доказів до матеріалів справи.

19.06.2018 р. за вх. № 22489/18 представник позивача подав клопотанняпро долучення доказів до матеріалів справи.

19.06.2018 р. за вх. № 1636/18 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог.

26.06.2018 р. за вх. № 23655/18 представник позивача подав пояснення.

27.06.2018 р. за вх. № 24048/18 представник позивача подав пояснення.

27.06.2018 р. за вх. № 24049/18 представник позивача подав клопотання закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

03.07.2018 р. за вх. № 24486/18 представник позивача подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, а у разі відсутності технічної можливості проведення осанньої, просить розглядати справу за його відчсутності.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 року, про відкладенняпідготовчогозасіданнявід29.05.2018 року, від 19.06.2018 року, від 27.06.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

24.05.2018 р. за вх. № 18737/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

19.06.2018 р. за вх. № 22485/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.07.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 25 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ ТРАНСЕНЕРГОМАШ та Приватним акціонерним товариством Львівський локомотиворемонтний завод був укладений Договір поставки № 172/17.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Замовника, а Замовник прийняти та оплатити Товар, найменування, марка й кількість якого вказується у Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) Товару: Стержень 5ТН.174.253, гайка 8ТН.946.310. Кількість Товарів: згідно специфікації № 1.

До Договору сторонами була підписана Специфікація № 1, відповідно до якої сторони погодили поставку Стержня 5ТН.174.253 у кількості 80 шт. та гайку 8ТН.946.310 у кількості 80 шт. на загальну суму 718 560,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2. Договору, при поставці Товару оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковим.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору, згідно видаткової накладної № 12 від 26 вересня 2017 року. Акту прийому-передачі Товару від 26.09.2017 р., Товарно-транспортної накладної № 2 від 26.09.2017 р., що підписані сторонами, Постачальник поставив Замовнику Товар на загальну суму 691 614,00 грн., а Замовник прийняв зазначений Товар, про що свідчить підпис уповноваженої особи Замовника.

Накладні, Акти прийому-передачі Товару, які оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, є первинними обліковими документами, фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, та відповідно є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий Товар.

Отже, за твердженням позивача дата підписаних сторонами накладних та Актів прийому-передачі Товару є датою поставки Товару.

Позивач зазначає, що Постачальник виконав свої зобов'язання щодо поставки відповідного Товару відповідно до умов Договору, укладеного з Замовником.

Відповідно до п. 6.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари.

Відповідно, до п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений Постачальником Товар здійснюється протягом 60 календарних дні із з моменту поставки Товару.

Відповідно до п. 4.2. Договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до п. 4.3. Договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі.

Отже, на думку позивача, кінцевий строк оплати поставленого Постачальником Товару є 25.11.2017 року включно.

Проте, позивач стверджує, що в порушення умов Договору Замовник на час звернення до суду не оплатив вартість поставленого Товару у сумі 691 614, 00 грн. (з ПДВ), чим порушив власні зобов'язання щодо оплати поставленого Товару.

Позивач зазначає, що відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків від 06.11.2017 року, що надісланий відповідачем позивачу з інвентаризаційним повідомленням № 3424 від 07.11.2017 р., відповідач визнає заборгованість відповідача за спірним договором у сумі 691 614, 00 грн. у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Також, як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексі, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.4.1. Договору, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені Товари.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У зв'язку з вище зазначеним, позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за прострочення оплати поставленого Товару. Прострочена заборгованість за видатковою накладною №12 від 26 вересня 2017 року складає з 26.11.2017 р. по 23.04.2018 р.- 149 днів. Загальна сума пені за видатковою накладною № 12 під 26 вересни 2017 року складає 44 083,28 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з мстою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 9.1. Договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Позивач зазначає, що на підставі вищезазначеного, 13.03.2018 року позивачем було направлено відповідачу претензію № 1 від 12.03.2018 р. щодо стягнення заборгованості за спірним договором поставки. Відповідно до зазначеної претензії відповідачу було запропоновано виконати свої зобов'язання за Договором та перерахувати на рахунок позивача загальну суму заборгованості за Договором поставки № 172/17 від 25 вересня 2017 року у розмірі: 758 151,58 грн., з яких 691 614,00 грн. - сума боргу за поставлений товар. 30 298, 36 гри. - сума пені, 6 025,56 грн. - 3% річних, 30 213,66 грн. - інфляційне збільшення боргу. Відповідачу було запропоновано надати відповідь на претензію у письмовому вигляді протягом п'яти робочих днів з моменту отримання даної претензії па адресу Постачальника.

Позивач стверджує, що зазначену претензію було отримано представником відповідача за довіреністю 16.03.2018 р. (згідно даних сервісу відстеження відправлення ПАТ Укрпошта ). Проте, відповідач відповідь на претензію не надав, зобов'язання за Договором не виконав, грошові кошти не перерахував.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове зсідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що 25 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ ТРАНСЕНЕРГОМАШ та Приватним акціонерним товариством Львівський локомотиворемонтний завод був укладений Договір поставки № 172/17.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Замовника, а Замовник прийняти та оплатити Товар, найменування, марка й кількість якого вказується у Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) Товару: Стержень 5ТН.174.253, гайка 8ТН.946.310. Кількість Товарів: згідно специфікації №1.

На підставі Договору, сторонами була підписана Специфікація №1, відповідно до якої сторони погодили поставку Стержня 5ТН.174.253 у кількості 80 шт. та гайку 8ТН.946.310 у кількості 80 шт. на загальну суму 718 560,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2. Договору, при поставці Товару оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковим.

Згідно видаткової накладної № 12 від 26 вересня 2017 року, Акту прийому-передачі Товару від 26.09.2017 р., Товарно-транспортної накладної № 2 від 26.09.2017 р., що підписані сторонами. Постачальник поставив Замовнику Товар на загальну суму 691 614,00 грн., а Замовник прийняв зазначений Товар, про що свідчить підпис уповноваженої особи Замовника.

Акти прийому-передачі Товару, які оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, є первинними обліковими документами, фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, та відповідно є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий Товар. Отже, дата підписаних сторонами накладних та Актів прийому-передачі Товару є датою поставки Товару.

Відповідно до п. 6.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари.

Відповідно, до п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений Постачальником Товар здійснюється протягом 60 календарних днів із з моменту поставки Товару.

Відповідно до п. 4.2. Договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до п. 4.3. Договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі.

Отже, кінцевий строк оплати поставленого Постачальником Товару є 25.11.2017 року включно. Проте, в порушення умов Договору, Замовник на час звернення з позовом не оплатив вартість поставленого Товару у сумі 691 614, 00 грн. (з ПДВ), чим порушив власні зобов'язання щодо оплати поставленого Товару.

Відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків від 06.11.2017 року, що надісланий відповідачем позивачу з інвентаризаційним повідомленням № 3424 від 07.11.2017 р., відповідач визнає заборгованість відповідача за спірним договором у сумі 691 614, 00 грн. у повному обсязі.

Відповідно до п. 6.4.1. Договору, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені Товари.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У зв'язку з вищезазначеним, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за прострочення оплати поставленого Товару. Прострочена заборгованість за видатковою накладною № 12 від 26 вересня 2017 року складає з 26.11.2017 р. по 23.04.2018 р.- 149 днів. Загальна сума пені за видатковою накладною № 12 під 26 вересни 2017 року складає 44 083,28 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на думку позивача, Замовник зобов'язаний сплатити Постачальнику за Договором поставки № 172/17 від 25 вересня 2017 року загальну суму заборгованості у розмірі: 775 811,62 грн., з яких 691 614,00 грн. - сума боргу за поставлений товар, 44 083, 28 грн. - сума непі, 8 469,90 грн. - 3% річних. 31 644,44 грн. - інфляційне збільшення боргу.

Відповідно до п. 9.1. Договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

На підставі вищезазначеного, 13.03.2018 року позивачем було направлено Відповідачу претензію № 1 від 12.03.2018 р. щодо стягнення заборгованості за спірним договором поставки.

Відповідно до зазначеної претензії відповідачу було запропоновано виконати свої зобов'язання за Договором та перерахувати на рахунок позивача загальну суму заборгованості за Договором поставки № 172/17 від 25 вересня 2017 року у розмірі: 758 151,58 грн., з яких 691 614,00 грн. - сума боргу за поставлений товар, 30 298, 36 грн. - сума пені, 6 025,56 грн. - 3% річних, 30 213,66 грн. - інфляційне збільшення боргу.

Відповідачу було запропоновано надати відповідь на претензію у письмовому вигляді протягом п'яти робочих днів з моменту отримання даної претензії па адресу Постачальника. Зазначену претензію було отримано представником відповідача за довіреністю 16.03.2018 р. (згідно даних сервісу відстеження відправлення ПАТ Укрпошта )Проте Відповідач відповідь на претензію не надав, зобов'язання за Договором не виконав, грошові кошти не перерахував.

Відповідно до п. 9.2 Договору, у разі недосягнення Сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до п. 9.2 Договору у разі недосягнення Сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

19.06.2018 р. за вх. № 1636/18 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог. У заяві просить стягнути з Публічного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод (79018, м. Львів, вул. Залізнична 1а, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕНЕРГОМАШ (04119, м. Київ, вул. Зоологічна 4а, код ЄДРПОУ 36562474) суму основного боргу в розмірі 691614 (шістсот дев'яносто одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 00 коп., 54713 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот тринадцять) грн. 30 коп. - пені, 11425 (одинадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 84 коп. - 3 % річних, 37430 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять) грн. 51 коп. - інфляційних втрат.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (збільшених) позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергомаш» до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про стягнення в сумі 795183,65 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 156 від 24.04.2018 року на суму 11637,18 грн. та платіжне доручення № 170 від 14.06.2018 р. на суму 290,57 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (збільшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод (79018, м. Львів, вул. Залізнична 1а, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕНЕРГОМАШ (04119, м. Київ, вул. Зоологічна 4а, код ЄДРПОУ 36562474) суму основного боргу в розмірі 691614 (шістсот дев'яносто одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 00 коп., 54713 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот тринадцять) грн. 30 коп. - пені, 11425 (одинадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 84 коп. - 3 % річних, 37430 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять) грн. 51 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод (79018, м.Львів, вул. Залізнична 1а, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕНЕРГОМАШ (04119, м. Київ, вул. Зоологічна 4а, код ЄДРПОУ 36562474) суму судового збору в розмірі 11927 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 75 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.07.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.