ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
26 червня 2018 рокусправа № 804/4734/16 Суддя І інстанції - Царікова О.В.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чепурнов Д.В.
судді: Сафронова С.В. Мельник В.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.11.2014 №9948-15 ( форми Ф ) та від 06.11.2014 №23603-15 (форми Ф ).
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковий орган не міг здійснити таке нарахування, через відсутність даних щодо площі земельної ділянки, на якій знаходиться майно позивача, а також через те, що нормативна грошова оцінка на території м. Кривого Рогу не проведена.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.11.2014 № 9948-15 (форми Ф ) в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі в сумі 21193,35 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що оскаржені податкові повідомлення-рішення не направлялися на адресу позивача, крім того на контролюючий орган відповідно до ст. 286 ПК України покладено обов'язок здійснити нарахування сум податку саме до 01 липня поточного року, проте відповідачем не дотримано зазначеного обов'язку. Зазначає, що судом при здійсненні розрахунку по податковому повідомленню рішенню№9948-15(форми Ф ) від 06.11.2014 року застосовано коефіцієнт диференціації 3 відповідно до п. 26 Рішення Криворізької міської ради № 20188 від 26.06.2013 року Про ставки земельного податку за земельні ділянки на території міста ОСОБА_2 , який застосовується до усіх земельних ділянок за певним функціональним призначенням, правовстановлюючі документи, на які фактичними землекористувачами не оформлені (за винятком тих, які оформлені попередні договори оренди до вкладання основного договору оренди земельної ділянки), в той час як відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення вказаної земельної ділянки : для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжним будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості , а тому в даному випадку повинен бути застосований коефіцієнт 0,75 відповідно до п. 25 цього ж Рішення № 20188 від 26.06.2013 року як до земель під розміщення об'єктів машинобудівного виробництва.
Від Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області також надійшла апеляційна скарга в якій контролюючий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на вірний розрахунок сум земельного податку.
У письмових відзивах на апеляційні скарги кожна зі сторін просить відмовити у їх задоволенні.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник відповідача у судове засідання не з'явився про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2013, зареєстрованого в реєстрі за №1147 придбав об'єкти нерухомого майна - будівлі та споруди, за адресою: вул. Домобудівна, 2, м. Кривий Ріг. Згідно з п. 1.4 означеного договору, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення монтажно-заготівельного заводу, кадастровий номер 1211000000:02:210:0003.
В 2014 році позивачем оформлено право оренди на вказану земельну ділянку, площею 2,102 га, кадастровий номер 1211000000:02:210:0003 на підставі договору оренди від 29.01.2014 № 201403, у зв'язку з чим ним подано до податкового органу відповідну декларацію по орендній платі за 2014 рік.
Відповідачем здійснено нарахування ОСОБА_1 грошового зобов'язання з земельного податку за 2013 рік в сумі 52528,75 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 № 23603-15, та за 2014 рік в сумі 35322,24 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 № 23603-15.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався помилку розрахунку розміру податку з плати за землю в частині подвійного зазначення коефіцієнту диференціації.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 9.1.10. п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п.п. 16.1.4.п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
В силу вимог пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.
Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_1 13.06.2013 набув право власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці, площею 2,102 га за адресою: вул. Домобудівна, 2, м. Кривий Ріг на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2013, зареєстрованого в реєстрі за №1147, таким чином позивач від вказаної дати є суб'єктом, з якого справляється плата за землю у вигляді земельного податку, тому він повинен був сплачувати плату за землю у відповідності до ПК України.
У відповідності до положень п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового
Згідно з п. 54.3 вказаної статті ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, передбачених цією нормою.
Відповідно до ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
За приписами п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Отже, контролюючий орган має право на нарахування фізичним особам сум земельного податку в межах строку давності, який дорівнює 1095 дням, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Сукупність приведених норм податкового законодавства свідчить про безпідставність доводів апелянта про відсутність у відповідача компетенції на визначення податкового зобов'язання із земельного податку через порушення строків прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Дані про площу земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:02:210:000, на якій розміщені будівлі та споруди, за адресою: вул. Домобудівна, 2, м. Кривий Ріг містяться безпосередньо в договорі купівлі - продажу від 13.06.2013 (п. 1.4 договору). Окрім того, як свідчать матеріали справи в подальшому у 2014 році, позивачем в оренду оформлено право саме на земельну ділянку площею 2,102 га за вказаною адресою, що також підтверджується інформаційною довідкою №63819402 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.07.2016.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність неточностей та помилок у складених податкових повідомленнях-рішеннях жодним чином не звільняє обов'язку землекористувача сплачувати земельний податок за користування такою земельною ділянкою, крім того не направлення податкових повідомлень-рішень позивачу жодним чином не порушує право позивача щодо їх оскаржень в судовому порядку.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суд першої інстанції про правомірність винесення податкового повідомлення - рішення від 06.11.2014 №23603-15.
За правилами п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно зі ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У відповідності до п. 274.1 ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Нормативна грошова оцінка на території м. Кривого Рогу була затверджена рішенням Криворізької міської ради від 14.05.2010 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2 , яке за результатами судового оскарження скасоване ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 у справі №К/9991/76012/11.
З листа Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 28.01.2016 вих.№9-404-99 17-7320/2-16, вбачається, що з 01.01.2014 нормативна грошова оцінка земель міста ОСОБА_2 не проведена.
Отже, нормативна грошова оцінка на території м. Кривого Рогу не проведена, тому застосуванню для обрахунку плати за землю підлягають ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, визначені ст. 275 Податкового кодексу України.
З розрахунку до податкового повідомлення - рішення від 06.11.2014 №9948-15, з вбачається, що сума зобов'язання розрахована відповідачем наступним чином: 21020 (площа земельної ділянки) х 2,82 (ставка земельного податку відповідно до п. 275.1 ст. 275 ПК України) х 2,5 (коефіцієнт, що застосовується до ставки земельного податку у містах обласного значення, відповідно до п. 275.1 ст. 275 ПК України) х 3 (коефіцієнт диференціації згідно п. 26 рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 № 2088 Про ставки земельного податку за земельні ділянки на території міста ОСОБА_2 ) /365 дн.х 29 днів.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013 №2088 Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу пунктом 1 якого затверджено, що ставки податку за земельні ділянки на території міста, визначені відповідно до вимог п.1 ст. 275 ПК України як для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1000 тис. осіб, а розміри коефіцієнтів диференціації ставки земельного податку за користування земельними ділянками певного функціонального використання та місцезнаходження в межах міста додаються. Означене рішення Криворізької міської ради чинне та введено в дію з 01.01.2014.
За приписами статті 275 Податкового кодексу України, плата за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка яких не проведена розраховується наступним чином: площа х ставка податку, гривень за 1 кв. метр х коефіцієнт диференціації.
Судом першої інстанції наведено вірний розрахунок земельного податку позивача за 2014 рік: 21020 (площа земельної ділянки) х 2,82 (ставка земельного податку відповідно до п. 275.1 ст. 275 ПК України) х3 (коефіцієнт диференціації згідно п. 26 рішення Криворізької міської ради) /365х29 (фактична кількість днів), всього сума податку - 14128,89 грн.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем протиправно було двічі застосовано значення коефіцієнту диференціації: х 2,5 (згідно ст. 275 ПК України) та 3 (згідно п. 26 рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 №2088 Про ставки земельного податку за земельні ділянки на території міста ОСОБА_2 ), що призвело до неправильного розрахунку ОСОБА_1 суми земельного податку за 2014 рік у суму 35322,24 грн. замість 14128,89 грн.
Щодо послань позивача в апеляційній скарзі на невірне застосування судом першої інстанції коефіцієнту диференціації 3 згідно з п. 26 рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 №2088 Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Так дійсно, відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна цільове призначення земельної ділянки площею 2,201 га кадастровий номер 1211000000:02:210:0003 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.11).
З цієї ж довідки вбачається, що складові частини об'єкта нерухомості що перебувають у власності позивача та розташовані на вказаній земельній ділянці зокрема складаються з адміністративної будівлі загальною площею 683 кв.м.
Пунктом 25 рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 №2088 Про ставки земельного податку за земельні ділянки на території міста ОСОБА_2 визначено коефіцієнт диференціації 0,75 для земельних ділянок під розміщення об'єктів машинобудівної, будівельних матеріалів, деревообробної, меблевої, харчової, поліграфічної галузей виробництва та об'єктів з виробництва товарів широкого вжитку (окрім адміністративних споруд і об'єктів допоміжної інженерної та транспортної інфраструктури, розташованих на окремих ділянках).
З урахуванням розташування на земельній ділянці площею 2,201 га кадастровий номер 1211000000:02:210:0003 адміністративної будівлі позбавляє можливості застосування коефіцієнту диференціації 0,75 , як на тому наполягає позивач в доводах апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційні скарги слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 02 липня 2018 року.
Головуючий суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.В. Мельник
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.06.2018 |
Оприлюднено | 14.07.2018 |
Номер документу | 75280985 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Чепурнов Д.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Чепурнов Д.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні