Рішення

від 19.06.2007 по справі 40/367-30/553

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

40/367-30/553

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  40/367-30/553

19.06.07

За позовом     Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація"

До                    Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  

                      Київська міська рада

                  Київська міська державна адміністрація  

Про                 визнання недійсним договору та виселення

Суддя  

Представники :

від позивача:           Жидейкіна Н.Д. (довіреність №155/11-344 від 12.04.2006)

                                     Ковальчук В.М. (довіреність № 155/11-143 від 18.09.2006)

від відповідача:      Ільніцька О.В. (доручення №0105/2499 від 02.03.2007)

від 3-ої  особи-1:    Глобенко Л.В. (довіреність №225-КР-615 від 21.05.2007)

від 3-ої особи-2:    не з'явився           

Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви: 16.04.2007 до 24.04.2007, 05.06.2007 до 19.06.2007.   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві про визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 06.05.1999 №8/1066 нежилого приміщення площею 438,0 кв.м. в будинку №29-А на вул. Сагайдачного, укладеного між позивачем та Управлінням у справах захисту прав споживачів м. Києва, про виселення відповідача з нежилого приміщення площею 438,0 кв.м. у будинку №29-А на вул. Сагайдачного та повернення його КП “Київжитлоспецексплуатація”.  

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.04.2006 №40/367 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 № 40/367 рішення суду скасовано, в позові КП “Київжитлоспецексплуатація” відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2006 № 40/367 касаційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 скасовано. Справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2006 справу прийнято до розгляду суддею Ващенко Т.М. з присвоєнням номеру №40/367-30/553.

На підставі розпорядження В.о. Голови Господарського суду міста Києва №40/367-30/553 від 12.01.2007 "Про зміну складу суду" подальший розгляд справи №40/367-30/553 доручено здійснити судді Кролевець О.А.

В доповненнях до позовної заяви від 23.04.2007 №155/1/11-2527, поданих в судовому засіданні 24.04.2007, позивач просить суд визнати недійсним на майбутнє договір оренди від 06.05.1999 №8/1066 нежилого приміщення площею 438,0 кв.м., а з урахуванням місць загального користування –539,3 кв.м., у будинку №29-А на вул. Сагайдачного, укладеного між позивачем та Управлінням у справах захисту прав споживачів м. Києва; виселити Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів з нежилого приміщення з урахуванням місць загального користування 539,3 кв.м. у будинку №29-А на вул. Сагайдачного та повернути його позивачу.   

Позовні вимоги ґрунтуються на наступному. В преамбулі спірного договору, укладеного між позивачем та Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів,  орендарем було зазначено Управління у справах захисту прав споживачів м. Києва, а в розділі “Юридичні адреси сторін” орендарем вже зазначено Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, яким і підписано цей договір, але якому дозволу на право оренди спірного приміщення не надавалось, а також оскільки відповідних змін до договору оренди не вносилось, позивач вважає, що такий договір підписаний з боку орендаря неуповноваженою особою, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР, як такий що не відповідає вимогам ст.ст.42, 44 ЦК УРСР.     

          Відповідач в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 30.09.2005 №01-05/3472. Зокрема, відповідач стверджує, що зазначення в преамбулі та реквізитах договору різних організацій не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів є правонаступником прав та обов'язків Управління у справах захисту прав споживачів, що свідчить про підписання договору уповноваженою особою. Крім того, твердження позивача про відсутність документів про внесення змін до договору, є безпідставними, оскільки Рішенням Київської міської ради від 18.11.2004 №699/2109 “Про передачу в тимчасове користування на умовах оренди нежилих приміщень”, яке знаходиться в матеріалах справи, внесено зміни до графи 3 позиції 4 додатка 1 до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.02.1999 №273 “Про використання нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва”, а саме в назві орендаря: слова “Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві” замінено на “Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів”, а позивачу по справі доручено укласти з відповідачем договір з урахуванням вказаних змін. Також відповідач звертає увагу суду на обставини, які свідчать про схвалення сторонами спірного договору: сплату орендних платежів та підписання актів виконаних робіть про надання в користування нежилих приміщень за період з 1999р. по 2005р.  В запереченнях на уточнення позовних вимог, поданих в судовому засіданні 24.04.2007, відповідач вказує, що договір №8/1066 від 06.05.1999 є додатковим договором до договору №8/0513 від 04.11.1997.     

Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація в своїх письмових пояснення по суті заявлених позовних вимог зазначили, що дозвіл на надання в оренду приміщень був наданий Управлінню у справах захисту прав споживачів м. Києва, орендарем за договором оренди №8/1066 від 06.05.1999 є Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, але фактично користувачем приміщень є Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві. При цьому ні орендарю за договором оренди, ні фактичному користувачу зазначених приміщень дозвіл на користування нежилими приміщеннями на умовах оренди не надавався. З урахуванням цього треті особи підтримують позовні вимоги повністю та просять суд їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 1997 року між Державним комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” (орендодавець) та Управлінням у справах захисту прав споживачів м. Києва (орендар) було укладено договір №8/0513 оренди нежилого будинку (приміщення) на вулиці Сагайдачного, 29-А (далі по тексту –Договір №8/0513), за яким орендарю було передано в орендне користування приміщення площею 438,0 кв.м. на третьому поверсі  нежилого будинку по вул. Сагайдачного, 29-А в м. Києві на строк до 27 жовтня 2007р.

На виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.02.1999 №273 “Про використання нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва” та на підставі ордеру №22915 від 22.03.1999, між Державним комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” (орендодавець) та Управлінням у справах захисту прав споживачів м. Києва (орендар) було укладено договір №8/1066 оренди нежилого будинку (приміщення) на вулиці Сагайдачного, 29-А від 06.05.1999 (далі по тексту – Договір №8/1066).

Згідно з п. І.І Договору №8/1066 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення у 3-поверховому нежилому будинку на 2, 3 поверхах та у підвалі загальною площею 438,0 кв.м. для розміщення підрозділів. Строк дії Договору встановлений з 22.03.1999 до 27.10.2007 (п.VІ.2 Договору).   

Правонаступником ДКП “Київжитлоспецексплуатація” (орендодавця за договором) є позивач по справі, що підтверджується Статутом КП “Київжитлоспецексплуатація”.  

З боку орендаря Договір №8/1066 було підписано уповноваженою особою Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів, хоча в преамбулі Договору орендарем зазначено Управління у справах захисту прав споживачів м. Києва.

Викладену обставину позивач по справі вважає такою, що свідчить про підписання договору неуповноваженою особою, якому не надавалось дозволу на укладення договору оренди, через що такий договір є недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог виходячи з наступного.   

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на моменту укладення договору оренди, недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.   

Відносини щодо оренди державного та комунального майна, в тому числі порядок  укладення договору оренди регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, іншими нормативно-правовими актами та договором оренди.

Позовні вимоги про визнання договору недійсним ґрунтуються на тому, що договір з боку орендаря  підписаний неуповноваженою особою.

Такі твердження позивача спростовуються наступним.

Рішенням Київської міської ради від 18.11.2004 №699/2109 “Про передачу в тимчасове користування на умовах оренди нежилих приміщень” були внесені зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.02.1999 №273 “Про використання нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва”, зокрема, у графі 3 позиції 4 додатка 1 слова “Управління у справах захисту прав споживачів м. Києва для розміщення його підрозділів” замінено словами “Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів для розміщення його підрозділів”.  

Крім того, Додатковою угодою до Договору від 04.11.1997 №8/0513 сторони внесли зміни до Договору оренди №8/0513, в тому числі в частині найменування орендаря та його реквізитів, через що орендарем за цим договором є Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, правонаступником якого є відповідач по справі.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі –Комітет) від 05.07.2005 №165 “Про реорганізацію Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів” останнє було реорганізовано у Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві (відповідач по справі), що є правонаступником прав і обов'язків Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів.

Наказом Комітету від 04.08.2006 №231 “Про утворення Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів” Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві перетворено (реорганізоване) у Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів.    

Відповідно до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.   

Проаналізувавши умови двох договорів оренди (8/0513 та №8/1066), які були укладені між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку про те, що договір оренди №8/1066 від 06.05.1999 є додатковим договором до договору оренди №8/0513 від 04.11.1997, оскільки умови щодо предмету, прав та обов'язків сторін за цими договорами, а також самі сторони за договором  фактично ті ж самі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог у заперечень.

Позивачем не надано суду доказів того, що укладений між сторонами по справі договір оренди №8/1066 від 06.05.1999 суперечить вимогам законодавства, що було чинним на момент укладення спірного договору, будь-яких інших доказів недійсності договору позивачем також не надано, а тому позовні вимоги про визнання цього договору недійсним є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (ст.71 ЦК УРСР).

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

З огляду на те, що право на позов виникло у позивача 06.05.1999, а до суду з позовом він звернувся лише вернувся лише 10.08.2005, коли встановлені законом три роки для захисту свого права вже сплили, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.   

Крім того, судом встановлено, що умови договору оренди №8/1066 від 06.05.1999 до цього часу виконуються його сторонами, а саме сплачуються орендні платежі та підписуються акти виконаних робіт, що свідчить про дійсність оспорюваної позивачем угоди.

Оскільки вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення є похідною від вимоги про визнання договору оренди недійсним, тому вона також не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №231 від 04.08.2006 “Про утворення Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів”, суд на підставі ст.25 ГПК України здійснює заміну відповідача по справі –Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві на його процесуального правонаступника –Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів.    

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 25, 33, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

          Здійснити заміну відповідача по справі –Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві на його процесуального правонаступника –Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів.               

          В позові КП “Київжитлоспецексплуатація” відмовити повністю.

          Суддя                                                                                                 О.А. Кролевець