Постанова

від 11.07.2018 по справі 816/528/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Є.Б. Супрун

11 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/528/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (м. Полтава) від 10.04.2018 (10:55 год., повний текст складено 16.04.18) по справі № 816/528/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгтермінал"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Зовнішторгтермінал (далі по тексту - ТОВ Зовнішторгтермінал ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якому просив суд: визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2018 №0002241203 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) у розмірі 8488,75 грн та №0002261203 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 5764,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.18 по справі №816/528/18 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Зовнішторгтермінал до Головне управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.01.2018 №0002241203 та №0002261203.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгтермінал" (вул. Ярмаркова, 7, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 25160609) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року по справі №816/528/18 і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, та процесуального права - ст.ст. 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Пояснив, що позивачем, всупереч вимог п.188.1 ст.188, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України ст.49, п.10 ст.58 Митного кодексу України, занижено базу оподаткування ПДВ по операції з реалізації крану баштового КБ-408 покупцю ТОВ Стройконтиненталь за договором № 14/03 від 14.03.2018. Так, за даними митної декларації від 25.04.2017 № 2529 загальна покупна вартість вказаного товару при імпорті його на територію України складала 625829,12 грн., у т.ч. митна вартість, зазначена у митній декларації- 521524,12 грн., + ПДВ 104305 грн. Договірна вартість товару при його реалізації наступному покупцю - ТОВ Стройконтиненталь , з якої позивачем сформовано податкові зобов'язання, склала 550500 грн., що є нижчим від загальної покупної вартості на 625829,12 грн., та є неприпустимим з огляду на положення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України. У зв'язку з викладеним, сума, зазначена у рядку 1.1. податкової декларації ПДВ за квітень 2017 року, підлягає збільшенню в частині обсягів постачання на 62755 грн. та на суму ПДВ - 12555 грн. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що на подальшу реалізацію вказаного товару - 1 штуки крану баштового КБ-408 позивачем виписано 4 податкових накладних, підсумкова кількість товару за якими не дорівнює цілій одиниці товару. У податкових накладних (графа 7) зазначена різна ціна постачання одиниці товару (416760 грн., 459632,30 грн., 459956,72 грн. та 459558,82 грн.), незважаючи на те, що здійснена поставка 1 штуки крану баштового КБ-408, який має одну єдину чітко визначену ціну - 458750,01 грн. без ПДВ. Враховуючи викладене, вважає вірними висновки акту перевірки про завищення позивачем суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 декларації з ПДВ за вересень 2017 року), на 6791 грн. та завищення суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації за вересень 2017 року) на 5764 грн., та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Зовнішторгтермінал" зареєстрована 26.12.1997, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 1 585 120 0000 001457 (а.с.11-16). Позивач перебуває на податковому обліку з 05.01.1998, на момент проведення перевірки - в Кременчуцькій ОДПІ, зареєстроване платником ПДВ з 12.01.1998 .

В період з 04.12.2017 по 08.12.2017 посадовою особою ГУ ДФС у Полтавській області на підставі наказу від 14.11.2017 №2713 (а.с. 117) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Зовнішторгтермінал" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 року, результати якої оформлено актом від 15.12.2017 №1692/16-31-12-03-45/25160609 (а.с.26-52).

Зазначеним актом зафіксовано порушення ТОВ "Зовнішторгтермінал" вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого :

- сума від'ємного значення ПДВ, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 розділу V Податкового кодексу України, на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.21 декларації за вересень 2017) зменшується на 6791 грн. та становить 82295 грн. замість 89086 грн.;

- сума від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (значення рядка 21 декларації за вересень 2017) зменшується на 5764 грн.

Позивач, не погодившись з такими висновками акту перевірки, подав заперечення на акт перевірки № 1692/-16-31-12-03-03-45/25160609 від 15.12.2017, які за результатами їх розгляду Головним управлінням ДФС у Полтавській області були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін (а.с.48-53, 119-123).

На підставі наведених вище висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.01.2018:

- №0002241203, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платнику у банку розмірі 6791,00 грн. за податковою декларацією від 19.10.2017 за № НОМЕР_1 за вересень 2017 року, та донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1697,75 грн. (а.с. 53);

- №0002261203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в 5764,00 грн за податковою декларацією від 19.10.2017 №9217246059 за вересень 2017 року (а.с. 54).

Скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 ПК України, ТОВ Зовнішторгтермінал звернулось до суду з даним позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2018 №0002241203 та №0002261203.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість застосовується виключно при переміщенні товарів через митний кордон України, тоді як спірна операція з постачання товару позивачем на адресу ТОВ Стройконтиненталь відбулася на території України, а тому позивачем при визначенні розміру податкових зобов'язань з ПДВ по цій операції в якості бази оподаткування правомірно застосовано вартість реалізації товару (550500 грн.), а не митну вартість, як того вимагає відповідач.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновок про завищення позивачем бюджетного відшкодування зроблено відповідачем виходячи з твердження про штучне заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок заниження бази оподаткування по операціям із реалізації крану баштового покупцю ТОВ Стройконтиненталь .

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 13.03.2017 між ТОВ "Валспецтех", Республіка Білорусь, Мінська область, м. Слуцьк (Постачальник) та ТОВ "Зовнішторгтермінал", Україна, Полтавська область, м. Кременчук (Покупець) укладено контракт №13/03, предметом якого є поставка баштового крану КБ-408, заводський №95, 1989 року випуску, уживаного. Загальна сума контракту становить 640000,00 російських рублів (а.с. 71-73).

Відповідно до митної декларації UA204010/2017/005259 25.04.2017 Рівненською митницею ДФС було здійснено розмитнення імпортованого товару із застосуванням резервного методу, внаслідок чого відкоригована вартість ввезеного товару склала 521524,12 грн., з якої обчислено суму ПДВ у розмірі 104304,82 грн. (а.с. 56-59).

У зв'язку з цим ТОВ "Зовнішторгтермінал" віднесло до податкового кредиту за квітень 2017 року суму ПДВ в розмірі 104305,00 грн., виходячи з митної вартості імпортованого товару зазначеної в митній декларації у розмірі 521524,12 грн.

Виходячи із сум, зазначених у митній декларації, відповідач визначає вартість придбання товару на рівні 625829,12 грн. (521524,12 + 104305,00).

В подальшому, в ході здійснення власної господарської діяльності, позивач здійснив реалізацію придбаного крану за Договором купівлі-продажу №14/03 від 14.03.2017 на користь покупця - ТОВ "Стройконтиненталь", м. Одеса (а.с. 82-85), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі товару від 27.04.2017.

За даною операцією позивачем були виписані покупцю податкові накладні:

- від 22.03.2017 №10 на загальну суму 150 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.,

- від 23.03.2017 №11 на загальну суму 170 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28 333,33 грн.,

- від 24.03.2017 №12 на загальну суму 230 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 38 333,33 грн.,

- від 27.04.2017 №16 на загальну суму 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 83,33 грн. (а.с. 153-157). При цьому обсяги постачання при реалізації крану баштового КБ-408 склали суму 550500,00 грн, у т.ч. ПДВ - 91750,00 грн.

За твердженням відповідача, вартість придбання крану баштового (митна вартість) перевищує вартість його реалізації на 75329,00 грн., у зв'язку з чим відповідач робить висновок про штучне заниження позивачем обсягів постачання товарів на митній території України, та про необхідність коригування показників податкової декларації з ПДВ за квітень 2017 року.

Таким чином, для розв'язання даного публічно-правового спору з'ясуванню підлягають правові аспекти щодо випадків застосування митної вартості або ж договірної (контрактної) вартості товару.

Так, відповідно до підпунктів а та в пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України; ввезення товарів на митну територію України.

У свою чергу, відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як встановлено п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39 1 цього Кодексу.

Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

За визначенням ст.49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України).

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Так, відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, закон розрізняє поняття митної вартості, правила формування якої застосовуються лише при ввезенні товару на митну територію України, та договірної (контрактної) вартості, яка застосовується як для придбаних на митній території України, так і для ввезених на митну територію України товарів і визначається, як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, договірна вартість придбання баштового крану для позивача склала 304 409,60 грн. (640000,00 рос.руб. х 0,47564 грн.), митна вартість - 625828,94 грн (521524,12 грн + 104304,82 грн), договірна вартість реалізації - 550500,00 грн.

Отже, вартість реалізації товару (550500,00 грн.) перевищує вартість його придбання (304409,60 грн.).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, застосування митної вартості у даному випадку є неприпустимим, оскільки на момент продажу позивачем крану баштового він вже був ввезений на митну територію і передача такої техніки відбулася вже на території України (Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії міжнародних товарно-транспортних накладних, рахунку до договору про надання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортної накладної, акту прийому-здачі виконаних робіт, акту приймання-передачі товару, оформленого між ТОВ Зовнішторгтермінал та ТОВ Стройконтиненталь . Тому база оподаткування податком на додану вартість спірної операції визначається виходячи з договірної вартості товару за правилом пункту 188.1 статті 188 ПК України, відповідно до якого з метою нарахування податкових зобов'язань при подальшому постачанні раніше імпортованих товарів ціна придбання таких товарів визначається на дату переходу прав власності на такий товар за ціною, зазначеною в договорі на придбання товару (контрактною вартістю).

Тобто, відповідач під час визначення бази оподаткування господарських операцій з купівлі/продажу невірно застосував положення п. 190.1 ст. 190 ПК України, оскільки митна вартість розраховується відповідно до положень Митного кодексу України та застосовується лише при переміщенні товарів через митний кордон України, тоді як спірна операція з постачання товару відбулася на митній території України.

Саме тому митна вартість товару та договірна (контрактна) вартість товару при визначенні бази оподаткування господарських операцій не можуть бути ототожнюваними або порівнюваними.

За таких обставин, висновок відповідача про заниження ТОВ Зовнішторгтермінал бази оподаткування податком на додану вартість, та, як наслідок - заниження податкових зобов'язань і завищення бюджетного відшкодування з ПДВ , є хибним.

Доводи відповідача про неможливість визначення ціни на реалізацію крану баштового КБ-408, яка згідно з 4 податковими накладними, виписаними позивачем як продавцем, коливається від 416760 грн. до 459956,72 грн., а підсумкова кількість товару за цими податковими накладними не дорівнює 1, на думку колегії суддів, не впливають на правомірність визначення позивачем бази оподаткування по операціям з продажу вказаного товару покупцю ТОВ Стройконтиненталь .

Так, позивачем в процесі подальшої реалізації вказаного товару - 1 штуки крану баштового КБ-408 виписано 4 податкових накладних : № 10 від 22.03.2017, № 11 від 23.03.2017, № 12 від 24.03.2017, № 16 від 27.04.2017, які свідчать про те, що кран баштовий КБ-408 перевозився та поставлявся покупцю нерівними частинами, у розібраному вигляді (по складовим частинам).

Обсяг постачання (без ПДВ) зазначено : 125000,00 грн., 141666,67 грн., 191666,67 грн. та 416,67 грн., що в підсумку дорівнює 458750,01 грн., а з урахуванням ПДВ - 550500,01 грн., що відповідає договірній вартості реалізації, яка визначена відповідачем в акті перевірки.

Таким чином, окремі особливості виписаних на реалізацію даного товару податкових накладних, на яких наголошує відповідач (у податкових накладних (графа 7) зазначена різна ціна постачання одиниці товару (416760 грн., 459632,30 грн., 459956,72 грн. та 459558,82 грн., підсумкова кількість товару за податковими накладними не дорівнює одиниці) не впливають на правомірність визначення позивачем бази оподаткування та не призводять до недоплати податку до бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.01.2018 № НОМЕР_2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8488,75 грн. та №0002261203 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 5764,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 по справі № 816/528/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2018.