Постанова

від 03.07.2018 по справі 820/178/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/178/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "САДКО-УКРАЇНА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018, суддя Білова О.В., (повний текст складено 02.04.18) по справі № 820/178/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САДКО-УКРАЇНА"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Садко-Україна" звернулося до суду з вимогами до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001041412 від 19.12.2017 та №0001051412 від 19.12.2017.

В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що правовідносини, які виникли між ним та його контрагентами, мали реальний характер та в повній мірі відображені в податковому обліку на підставі належним чином складених первинних документів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі №820/178/18 у задоволенні позову було відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вважав, що є правомірним висновок відповідача про безпідставне не визначення позивачем податкових зобов'язань за фактом використання товарів за номенклатурою відповідно до видаткових та податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ «Златоглава» , ТОВ «Лордфілк» , ТОВ «ІНК» , ТОВ «Компанія Крат» , ТОВ «Кенмор» , ТОВ «Еліт-Техно» , ДП «Сді-Україна» поза межами його господарської діяльності.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про його необгрунтованість та порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 61 Конституції, ст. 185 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , а також норм процесуального права, зокрема, ч. 5 ст. 242 КАС України, оскільки суд односторонньо та вибірково застосував правові позиції Верховного Суду до спірних правовідносин. Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове про задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали, заявивши клопотання про допит свідка та долучення до матеріалів справи нових письмових доказів. Акцентували увагу суду на фактичному здійсненні спірних господарських операцій та їх необізнаності з обставинами реєстрації контрагентів, виконання ними податкових зобов'язань, оскільки були продавцями продукції, яку отримували за дилерськими угодами та в подальшому реалізовували за допомогою перевізника лише після отримання коштів на свій банківський рахунок. Замовлення товару контрагентами відбувалося за допомогою мережі інтернет та інших доступних комунікаційних засобів. Передача товару перевізнику відбувалася у м. Харкові на складі ТОВ Садко-Україна , який в свою чергу при доставці такого товару отримував від покупця пакет документів, зокрема, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, робив відмітку в товарно-транспортній накладній та в інших супроводжуючих документах про отримання контрагентом товару, а після повернення до м. Харкова передавав їх позивачу.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свою думку про необгрунтованість доводів поданої позивачем скарги, зважаючи на безтоварний характер спірних господарських операцій з кожним із зазначених в акті перевірки контрагентів. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, навівши повторно доводи, зазначені у відзиві. Зокрема, на його думку, наявність вироку по кримінальній справі по засновнику ТОВ Златоглава та протоколів допиту осіб по іншим конрагентам щодо внесення неправдивих відомостей у реєстраційні документи таких юридичних осіб та не здійснення ними діяльності від імені цих юридичних осіб, фактичні обставини неподання такими контрагентами податкової звітності та відсутність необхідніх, в тому числі трудових, ресурсів свідчить про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані під час слухання та наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

В ході розгляду справи було встановлено, що на підставі наказу від 22.11.2017 №6960 Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "САДКО-УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Златоглава» (податковий номер 39648669) за квітень 2016 року, ТОВ «Лордфілк» (податковий номер 40103941) за травень 2016 року, ТОВ «ІНК» (податковий номер 40058517) за червень 2016 року, ТОВ «Компанія Крат» (податковий номер 40153809) за липень 2016 року, ТОВ «Кенмор» (податковий номер 40476769) за липень 2016 року, ТОВ «Еліт-Техно» (податковий номер 40561974) за липень 2016 року, ДП «Сді-Україна» (податковий номер 40633488) за вересень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки № 23518/20-40-14-12-11/31939296 від 05.12.2017 (т. 1 а.с. 25-43).

Згідно висновків акту перевірки позивачем були допущені порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187 та п.п. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкових зобов'язань у сумі 225833 грн, в тому числі за травень 2016 року - 20833 грн, за липень 2016 року - 113333 грн, за серпень 2016 року - 25000 грн, за вересень 2016 року - 66667 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 126457 грн за вересень 2016 року.

- вищезазначені порушення призвели до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 99376 грн, в тому числі за червень 2016 року - 20833 грн, за липень 2016 року - 54264 грн, за вересень - 24279 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем були складені та надіслані на адресу позивача податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 19.12.2017 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 124220,00 грн. (т. 1 а.с.44);

- № НОМЕР_2 від 19.12.2017 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 126457,00 грн. (т. 1 а.с.45).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що укладені між ТОВ «Садко-Україна» та його контрагентами - ТОВ «Златоглава» , ТОВ «Лордфілк» , ТОВ «ІНК» , ТОВ «Компанія Крат» , ТОВ «Кенмор» , ТОВ «Еліт-Техно» , ДП «Сді-Україна» договори не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет, оскільки мало місце лише документальне оформлення нібито проведеної реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей на адресу таких контрагентів. Згідно висновків суду першої інстанції, ТОВ «Садко-Україна» було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з реалізації товару і складено первинні документи всупереч норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

При цьому, керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, суд першої інстанції свою позицію у справі вибудовував на висновках щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Зокрема, суд посилався на постанову Верховного Суду від 14.03.2017 у справі 826/757/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліспект» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень. У цій справі зазначалося про наявність порушеної кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по двом контрагентам, засновником та бухгалтером яких був громадянин, який за грошову винагороду їх зареєстрував, проте господарською діяльністю не займався, поточні та розрахункові рахунки на вказані підприємства не відкривав, печатки на вказані підприємства не отримував та звітність до органів податкової служби не надавав. І ця обставина не може залишатися неврахованою судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, суд зазначив про наявність постанови Верховного Суду від 06.12.2016 у справі № Початок форми 826/3939/15 Кінець форми за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення. Правова позиція, викладена у цьому судовому рішенні, зводиться до того, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Аналогічна правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі № К/9901/1478/18

Колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд оскарженого судового рішення, з врахуванням доводів апеляційної скарги щодо односторонності та вибірковості у застосуванні судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, зазначає, що у вищезазначених справах оскаржувалося неправомірність здійсненого податковим органом донарахування податкових зобов'язань щодо повноти та правильності формування податкового кредиту за наслідками здійснених господарських операціях, у яких позивачі здійснювали купівлю товару чи послуг, а не його продаж. Тобто, предметом спору у цих та аналогічних справах було правомірність прийняття платником податків до обліку та подальше формування податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних, в тому числі таких, які були підписані від імені особи щодо якої ухвалений вирок, яким підтверджено діяння та вчинення особою винних дій відносно фіктивної діяльності контрагента позивача.

В той же час, у даній справі предметом спору є правомірність здійснених відповідачем збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за наслідками здійснених позивачем спірних господарських операцій з продажу товару. У цих операціях позивач не здійснював переказ коштів на сплату вартості товару/послуг, отримуючи податкові накладні, на підставі яких формував би податковий кредит, а навпаки, отримував кошти, здійснюючи формування податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

В своїй апеляційній скарзі позивачем прямо зазначається про не врахування судом першої інстанції вимог п.п. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, згідно якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позивальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

В свою чергу відповідач стверджує про наявність підстав для донарахування податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість не за такими спірними господарськими операціями, які на думку контролюючого органу є безтоварними, а за операціями з реалізації невстановленим особам товару за номенклатурою, зазначеною в податкових накладних, виписаних ТОВ «Садко-Україна» контрагентам: ТОВ «Златоглава» , ТОВ «Лордфілк» , ТОВ «ІНК» , ТОВ «Компанія Крат» , ТОВ «Кенмор» , ТОВ «Еліт-Техно» , ДП «Сді-Україна» (а.с. 39 т. 1).

При цьому контролюючим органом не заперечується той факт, що нарахування та сплата таких податкових зобов'язань за спірними господарськими операціями з ТОВ «Златоглава» , ТОВ «Лордфілк» , ТОВ «ІНК» , ТОВ «Компанія Крат» , ТОВ «Кенмор» , ТОВ «Еліт-Техно» , ДП «Сді-Україна» була здійснена платником податків своєчасно та в повному обсязі, оскільки датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товару, згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, є дата зарахування коштів від покупця безвідносно до факту переміщення товару. На думку контролюючого органу ТОВ Садко-Україна не виконав своїх зобов'язань з постачання товару таким контрагентам, оскільки цей товар було реалізовано іншим особам, яких встановити не можливо.

Таким чином, для правильного вирішення спору щодо правильності, своєчасності та повноти сплати ТОВ Садко-Україна необхідно надати оцінку доводам податкового органу, покладених в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, щодо: наявності факту реалізації протягом травня-вересня 2016 року невстановленим особам товару за номенклатурою, зазначеною в податкових накладних, виписаних ТОВ «Садко-Україна» контрагентам: ТОВ «Златоглава» , ТОВ «Лордфілк» , ТОВ «ІНК» , ТОВ «Компанія Крат» , ТОВ «Кенмор» , ТОВ «Еліт-Техно» , ДП «Сді-Україна» ;

відсутності реального характеру фактичного переміщення товару від продавця (ТОВ Садко-Україна ) до покупців (ТОВ «Златоглава» , ТОВ «Лордфілк» , ТОВ «ІНК» , ТОВ «Компанія Крат» , ТОВ «Кенмор» , ТОВ «Еліт-Техно» , ДП «Сді-Україна» ).

На підтвердження факту реалізації товару невстановленим особам податковий орган в акті перевірки спирається на дані бухгалтерського обліку позивача, зокрема, щодо даних по рахунку 28 за період з 01.04.2016 по 30.09.2016 ( 29 аркуш акту перевірки - 39 а.с. т. 1). Разом з тим, відповідач визнає, що такий товар за своєю номенклатурою зазнається за даними бухгалтерського обліку реалізованим на адресу певних контрагентів (ТОВ «Златоглава» , ТОВ «Лордфілк» , ТОВ «ІНК» , ТОВ «Компанія Крат» , ТОВ «Кенмор» , ТОВ «Еліт-Техно» , ДП «Сді-Україна» ).

Фактично, податковий орган, незважаючи на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів реалізації такого товару іншим контрагентам, ніж вказаних у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача, висловив припущення про таку реалізацію. При цьому відповідач визнає відповідний рух товару по складам, відображеному у наданих позивачем документах первинного бухгалтерського обліку, визнаючи фактичне його придбання позивачем та зберігання на складах.

Таким чином, відповідач не дотримався встановлених ст. 2 КАС України вимог щодо прийняття обгрунтованого рішення, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Адже, відсутність доказів реалізації товару іншим особам, обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, унеможливлювало донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Для такого нарахування суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо, уникаючи прийняття невмотивованих висновків, зокрема тих, що ґрунтуються на припущеннях.

Проте, в ході судового розгляду, незважаючи на здійснення судочинства на принципах офіційного з'ясування обставин справи, не було здобуто жодних допустимих та достатніх доказів реалізації позивачем товару стороннім особам, а не контрагентам, зазначених у виписаних ТОВ Садко-Україна податкових та видаткових накладних. Вказані дії податкового органу призводять фактично до подвійної сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що не передбачено чинним податковим законодавством.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для кваліфікації господарської операції як об'єкту оподаткування ПДВ контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення цієї операцій в дійсності (тобто з'ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб'єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, будь - яка інформація зазначена в акті перевірки повинна ґрунтуватися та підтверджуватися письмовими доказами, здобута у встановленому законом порядку.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, з посиланням на відповідні докази, які б підтверджували факт поставки позивачем товару третій особі за тією ж самою ціною. Стверджуючи про таку поставку товару податковий орган не наводить жодних доказів, на підставі яких взагалі підтверджується фактична наявність у позивача такого ж товару, який реалізований спірним контрагентам (враховуючи, що підприємство не є виробником такої продукції), його оприбуткування та рух товару на складі підприємства, відсутність його у залишках тощо, а також його реалізація, отримання відповідних коштів від іншої особи у зазначеній сумі.

При цьому, факт такої поставки ТМЦ невідомим особам заперечується підприємством. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом позапланової документальної виїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт № 23518/20-40-14-12-11/31939296 від 05.12.2017 (т. 1 а.с. 25-43), було саме дотримання підприємством вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з з ТОВ «Златоглава» (податковий номер 39648669) за квітень 2016 року, ТОВ «Лордфілк» (податковий номер 40103941) за травень 2016 року, ТОВ «ІНК» (податковий номер 40058517) за червень 2016 року, ТОВ «Компанія Крат» (податковий номер 40153809) за липень 2016 року, ТОВ «Кенмор» (податковий номер 40476769) за липень 2016 року, ТОВ «Еліт-Техно» (податковий номер 40561974) за липень 2016 року, ДП «Сді-Україна» (податковий номер 40633488) за вересень 2016 року. Таким чином, встановлення в акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства внаслідок здійснення господарських операцій з поставки товару на адресу інших осіб, ніж зазначеним у акті перевірки контрагентів, виходить за межі призначеної перевірки.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В основу прийнятого податковим органом рішення про донарахування податкових зобов'язань позивачу були покладені ствердження про реалізацію товарів не встановленим особам, зважаючи на відсутність реального характеру фактичного переміщення такого товару від продавця (ТОВ Садко-Україна ) до покупців (ТОВ «Златоглава» , ТОВ «Лордфілк» , ТОВ «ІНК» , ТОВ «Компанія Крат» , ТОВ «Кенмор» , ТОВ «Еліт-Техно» , ДП «Сді-Україна» ).

По взаємовідносинам з ТОВ «Златоглава» .

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про безтоварність спірних господарських операцій виходячи лише з наявності вироку та факту порушених кримінальних справ у відношенні посадових осіб контрагентів.

Приймаючи рішення по заявленим вимогам апеляційної скарги, колегія суддів керується висновками Верховного Суду, які містяться, зокрема, у постанові від 05.06.2018 у справі №805/649/15-а. У цій справі суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у вироку районного суду (яким особу було визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України) фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами. Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи заявника касаційної скарги, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій Товариства з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Такі висновки Верховного Суду відповідають його правовій позиції, висловленій у інших справах. Так, у постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У справі №813/1974/17 податковий орган обґрунтовував правомірність здійснених донарахувань невідповідністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, оскільки правочин між позивачем та його контрагентом не спричинив настання реальних правових наслідків, що, на думку контролюючого органу, підтверджувалося вироком районного суду, яким засновника, директора та головного бухгалтера контрагента визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та поясненнями вказаної особи, що він підписував та посвідчував печаткою первинні документи про проведення фінансово - господарських операцій, які не мали реального характеру, за грошову винагороду. Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 на такий довід касаційної скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги вирок районного суду, на який контролюючий орган посилається, як на підставу нереальності господарських правовідносин з контрагентом позивача, оскільки вказаним вироком особу визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), натомість оцінка його діяльності як керівника контрагента у згаданому вироку не надавалась.

Таким чином, вищевикладені висновки Верховного Суду зумовлюють необхідність здійснення судом аналізу реальності господарської діяльності платника податку на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту. Адже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

При цьому, зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 30.03.2018 справа №821/2106/13-а).

Згідно вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.10.2017 у справі № 638/11503/17 в рамках кримінального провадження № 32017220000000124 від 31.07.2017 з обвинувальним актом та укладеною угодою про визнання винуватості між прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_1 та обвинуваченою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та мешкає по вул. Жовтнева 8/55за у м. Балаклія Харківської області, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5 - 205-1 ч. 1 КК України, - затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.07.2017 між прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_1 та обвинуваченою ОСОБА_2, за якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5 - 205-1 ч. 1 КК України та призначено їй покарання, на підставі цього закону, у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Винні дії ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5 - 205-1 ч. 1 КК України, полягали в тому, що вона надала свої анкетні дані для внесення у документи, які відповідно до закону подавалися для проведення державної реєстрації ТОВ Златоглава . Жодних обставин фіктивної діяльності такого товариства, в тому числі за період здійснення спірних господарських операцій з ТОВ Садко-Україна , у зазначеному судовому рішенні, яке набрало законної сили, не встановлено.

В такому випадку для правильного вирішення позовних вимог необхідно було надати належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, підлягали дослідженню первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановленню реальність виконання господарських операцій з передачі товарно - матеріальних цінностей у межах договорів, укладених з контрагентами, які мають відповідати дійсному економічному змісту, відображеному в укладеному позивачем договорі, та пов'язані з господарською діяльністю позивача та призвести до фактичного руху його активів, що б підтверджувалося наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів.

При дослідженні наданих позивачем до матеріалів справи документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Златоглава» було встановлено, що позивач, згідно укладеного договору поставки товару №52 від 22.04.2016 зобов'язував передавати у власність покупцю товар в асортименті та кількості згідно заявки покупця. За домовленістю сторін, товар може бути доставлений покупцю постачальником, а вартість транспортних послуг буде відображена у видатковій накладній окремою стрічкою (т. 1 а.с.47).

Такий договір відповідає напрямкам господарської діяльності позивача, який презентував себе на ринку автомобільних запчастин в якості офіційного дилера відомих товаровиробників, проти чого податковий орган заперечень не надав.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані: податкова накладна № 56 від 28.04.2016, видаткова накладна № СУ-0000150 від 20.05.2016 ( т. 1 а.с.49), платіжне доручення № 3 від 28.04.2016 (т. 1 а.с.48), товарно-транспортна накладна від 20.05.2016 (т. 1 а.с. 52), звіти про переміщення товарів на складах та акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей, які підписано головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с. 130 -294 т. 2).

При цьому необхідно зазначити, що відповідач не заперечує проти факту наявності товару на складах у позивача, а лише стверджує про відсутність переміщення такого товару за таким договором з ТОВ Златоглава .

З метою повного та об'єктивного встановлення обставин таких спірних правовідносин в судовому засідання колегією суддів був допитаний свідок, ОСОБА_4, який зазначений перевізником товару у всіх товарно-транспортних накладних, в тому числі від 20.05.2016. Згідно цих свідчень він є фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності, який тривалий час співпрацює з ТОВ Садко-Україна по транспортуванню вантажу наявними у нього вантажними автомобілями. Зокрема, свідок підтвердив свій підпис у накладній, стверджуючи про фактичне здійснення ним транспортування товару у м. Київ. Не пам'ятаючи конкретні обставини здійснення такої господарської операції, пояснив, що за напрацьованою схемою переміщення товару здійснював перевезення вантажу в такому порядку: отримував його на складі позивача разом з супроводжуючими документами та транспортував у населений пункт призначення, де у вказаному отримувачем місці передавав товар взамін на отримані підтверджувальні документи та записи у супроводжуючу документацію (довіреність на отримання ТМЦ, відмітки у ТТН та інших документах), які передавав позивачу після повернення до м. Харків.

Колегія суддів вважає такі свідчення правдивими, оскільки ні матеріали справи, ні пояснення відповідача не містять відповідних спростовуючих доказів переміщення товару у спосіб та порядку, зазначених ФОП ОСОБА_4

Відсутність як на час проведення перевірки так і на час судового розгляду заявки покупця узгодженої сторонами та сертифікатів якості на реалізований товар, на що посилається у своїх висновках суд першої інстанції, не може бути достатнім підтвердження відсутності самого факту реалізації такого товару позивачем.

Сторонами визнається, а тому не підлягає доказуванню, той факт, що за першою подією (отримання коштів) позивачем було в повній мірі та своєчасно сформовано податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, видано податкову накладну, яку включено до ЄРПН, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень 2016 року.

Що стосується отриманої у відношенні ТОВ «Златоглава» податкової інформації за даними ЄРПН щодо відсутності подальшої реалізації ним товарів, які придбано у ТОВ «Садко-Україна» , а також звітування з іншим підприємством за однією з ІР адресою. Зазначена інформація ніяким чином не свідчить про відсутність добросовісного переконання у позивача щодо постачання товару саме ТОВ Златоглава , відповідно до умов укладеного договору.

Наявність у реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, зазначених в підсистемі «Аналітична система» ІТС «Податковий блок» , інформації щодо наявності ознак фіктивності по підприємству ТОВ «Златоглава» , не покладає жодних зобов'язань на позивача утримуючого характеру при здійсненні операцій з продажу товару відносно такого контрагента.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що з огляду на зміст, характер та умови укладеного договору купівлі-продажу товару з ТОВ Златоглава (інших угод з таким контрагентом не укладалось), позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань чи інші їх самостійні дії, вчинені ними поза межами завершеної з позивачем господарської операції. Добросовісність платника податку не передбачає наявність у нього повноважень податкового контролю, який би давав можливість отримати повну інформацію про покупця товару, зокрема щодо виконання ним податкових та інших зобов'язань. А тому, за відсутності доказів узгоджених дій позивача та його контрагента задля отримання незаконної податкової вигоди, ТОВ Садко-Україна не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, в ході судового розгляду не було встановлено належних та достовірних доказів реалізації товару, зазначеного у податковій та товарно-транспортній накладній, виписаних на адресу ТОВ Златоглава , іншим особам.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Лордфілк» .

На підтвердження реальності виконання з ТОВ «Лордфілк» договору поставки товару №54 від 06.05.2016 позивачем були надані аналогічне документальне підтвердження попередній спірній операції, у якій ТОВ Садко-Україна теж виступав у ролі продавця: податкова накладна № 12 від 10.05.2016 та видаткова накладна № СУ-0000151 від 20.05.2016 (т. 1 а.с.63, 65), платіжне доручення № 167 від 10.05.2016 (т. 1 а.с. 62), товарно-транспортна накладна від 20.05.2016 щодо здійсненого перевезення автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 66), звіти про переміщення товарів на складах та акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей, які підписано головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с. 130 -294 т. 2).

Стверджуючи про недостатність таких підтверджуючих документів реальності здійсненої господарської операції, відповідач вказує на факт порушеної за ознакою фіктивності кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримiнального кодексу України. При цьому наводить пояснення «засновника, директора та головного бухгалтера підприємства» ТОВ «Лордфілк» (податковий номер 40103941) ОСОБА_5, від 6.10.2016 року в рамках кримінального провадження від 15.01.2016 №32016080000000009, згідно якого він погодився на пропозицію знайомого за винагороду стати керівником та засновником підприємства, для чого оформив необхідні документи у нотаріуса та у банківських установах без розуміння їх змісту та значення, фінансово-господарську діяльність по ТОВ «Лордфілк» він не здійснював в період з моменту відкриття підприємства по час допиту, як директор, бухгалтер не складав податкові, бухгалтерскі документи, а також договори, не підписував вказані документи, довіреності на здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лордфілк» не видавав, від ТОВ «Лордфілк» як директор та бухгалтер не придбавав та не реалізовував товари, роботи та послуги (т. 1 а.с. 194-195).

Також, податковий орган вказує на наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, що підприємство ТОВ «Лордфілк» (податковий номер 40103941) є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205, 209, 212 Кримінального кодексу України: № 12015000000000630 від 08.12.2015, № 32016080000000009 від 15.01.2016, № 32016050000000056 від 28.07.2016, № 42016000000002515 від 23.09.2016, № 32017000000000016 від 31.01.2017.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2018 у справі №808/2360/17 (касаційне провадження №К/9901/47560/18), що посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів платника податків, обґрунтовано відхилені судом, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18). Верховний Суд наголосив та тому, що доводи контролюючого органу щодо посилання на допит особи, який був керівником підприємства та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ряду підприємств (серед яких і згаданий контрагент позивача), на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а також йому невідомі дані підприємства, зокрема і позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду, зважаючи на відсутність доказів узгодженості дій позивача та його контрагента по отримання незаконної податкової вигоди, підтвердження факту транспортування товару самим перевізником, відповідність укладеної угоди разового характеру основній господарській діяльності позивача, наявність товару на складах, відповідність документального оформлення спірної господарської операції її змісту та етапам її здійснення, вважає безпідставними доводи податкового органу про безтоварний характер такої господарської операції. А відтак відсутні докази реалізації вказаного у податковій та товарно-транспортній накладній товару строннім особам, а не ТОВ «Лордфік» .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ІНК» .

На підтвердження укладеного договору поставки товару №61 від 15.06.2016 було надано податкові накладні № 34 від 22.06.2016, № 31 від 17.06.2016, видаткова накладна № СУ-0000209 від 08.07.2016 (т. 1 а.с.75, 77, 79), платіжні доручення № 18 від 17.06.2016 та № 26 від 22.06.2016 (т. 1 а.с. 73-74), товарно-транспортна накладна від 08.07.2016 про переміщення товару автоперевізником ФОП ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 80), звіти про переміщення товарів на складах та акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей, які підписано головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с. 130 -294 т. 2).

На спростування реальності переміщення товару за такою господарською операцією відповідач, окрім загальних типових посилань, які визнані необгрунтованими з вищенаведених міркувань по іншим контрагентам, вказує на здійснений ним аналіз звіту податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) на підприємстві ТОВ «ІНК» (податковий номер 40058517). Відповідно до вищенаведеного звіту на підприємстві контрагента у другому кварталі 2016 року працювало 5 осіб, які мають місце реєстрації у Харківській, Луганській, Київській областях та одночасно працювали на підприємствах, які розташовані у різних областях України, що свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності наявними трудовими ресурсами.

Колегія суддів не погоджується з тим, що зазначена інформація є належним підтвердженням відсутності реального характеру переміщення товару, оскільки предметом спору є здійснення господарської операції з продажу позивачем товару, транспортування якого здійснювалось іншим контрагентам позивача теж за його рахунок, що не потребувало значної кількості трудових ресурсів у ТОВ ІНК .

Також, податковий орган посилається на той факт, що за ознакою фіктивності було порушено кримiнальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримiнального кодексу України. Згідно пояснення засновника, директора та головного бухгалтера підприємства ТОВ «ІНК» ОСОБА_6 від 21.03.2017 року в рамках кримінального провадження від 30.07.2015 №12015000000000461 було встановлено, що вона погодилася на пропозицію знайомої за винагороду стати керівником та засновником підприємства, для чого підписувала якісь документи, органи ДФС не відвідувала, у 2016 році як засновник та директор ТОВ «ІНК» (код ЄДРПОУ 40058517) не здійснювала господарську та підприємницьку діяльність від імені цього підприємства, не купувала товари, не продавала їх нікому, не виконувала роботи, не надавала послуги, та не отримувала їх від інших підприємств, не отримувала платежі у будь-яких формах від інших підприємств та не здійснювала платежі у будь-яких формах на адресу інших підприємств, не розпоряджувалася коштами та майном ТОВ «ІНК» (код ЄДРПОУ 40058517) в банках; також не складала документи бухгалтерського, податкового обліку, господарської діяльності, не засвідчувала їх відбитками печатки ТОВ «ІНК» (код ЄДРПОУ 40058517), не складала податкові звіти цього підприємства, не засвідчувала їх відбитками печатки та не надавала до податкових інспекцій; де знаходяться оригінали статутних реєстраційних документів ТОВ «ІНК» (код ЄДРПОУ 40058517), оригінали бухгалтерських документів, а також печатка підприємства, електронні ключі для надання податкової звітності, електронні ключі доступу до банківських рахунків ТОВ «ІНК» (код ЄДРПОУ 40058517), чекові книжки - їй не відомо, у неї їх немає і ніколи не було.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_6 в якості свідка підтвердила факт реєстрації ТОВ ІНК за наданими нею своїх анкетних даних, за що отримала кошти від невідомої особи. Заперечувала проти своєї причетності до здійснення спірної господарської операції, оскільки не здійснювала жодних дій з реалізації повноважень керівника чи головного бухгалтера такого товариства.

За таких обставин, враховуючи практику Верховного Суду від 14.03.2017 у справі 826/757/13-а, не можуть залишатися неврахованими судом такі свідчення особи, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Разом з тим, підставою для здійсненого відповідачем донарахування вказується не фіктивність господарської операції між ТОВ Садко-Україна та ТОВ ІНК , а господарські операції по реалізації товару, вказаного у податковій накладній, виписаній позивачем такому контрагенту, невстановленим особам. Таке донарахування податкових зобов'язань фактично базується, як зазначено вище, виключно на припущеннях про реалізацію такого товару іншим особам, оскільки відсутні будь-які допустимі та належні докази існування таких обставин.

При цьому колегія суддів враховує також відсутність доказів обізнаності позивача з обставинами реєстрації і діяльності контрагента, презумпція добросовісності якого додатково підтверджується характером здійсненого продажу товару за допомогою реально існуючого перевізника, який у судовому засіданні підтвердив факт переміщення товару, відповідно до наданих позивачем товарно-транспортних накладних.

За таких обставин здійснення позивачем спірних господарських операцій з ТОВ ІНК , відсутність інших доказів про реалізацію товару, зазначеного у податковій, товарно-транспортній накладних, не встановленим особам, у податкового органу були відсутні підстави для здійснення спірних донарахувань податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія Крат» .

На підтвердження укладеного договору поставки товару №66 від 30.06.2016 надано податкові накладні № 21 від 14.07.2016, № 12 від 07.07.2016 та видаткові накладні № СУ-0000223 від 15.07.2016, № СУ-0000251 від 02.08.2016 (т. 1 а.с. 89, 91, 93-94), платіжні доручення № 130 від 07.07.2016 та № 162 від 14.07.2016. (т. 1 а.с.87-88), товарно-транспортні накладні від 15.07.2016 та від 02.08.2016 (т. 1 а.с. 95-96), звіти про переміщення товарів на складах та акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей, які підписано головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с. 130 -294 т. 2).

Крім інших загальних посилань на безтоварність таких господарських операцій, спростування яких наведено вище, податковий орган вказує на отриману від ГУ ДФС у Рівненській області узагальнену податкову інформацію від 09.03.2017 №46/17-00-14-05-08 по ТОВ «Компанія Крат» , якою не підтверджено проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за травень - вересень 2016р. Узагальнена податкова інформація складена з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ «Компанія Крат» за місцезнаходженням, яке про зміну свого місцезнаходження не повідомляло.

Аналіз такої податкової інформації є недостатнім для здійсненого відповідачем висновку про безтоварність господарських операцій. Як вже зазначалося раніше, відповідальність кожного платника податку має індивідуальний характер, а тому не може ставитись у провину позивачу недоброчесні умисні чи ні дії його контрагента щодо належного виконання ним своїх податкових зобов'язань.

Доказів же обізнаності позивача з такими діями контрагента чи знаходження з ним у відповідній змові по отриманню певної податкової вигоди в ході судового розгляду не було встановлено. При цьому колегія суддів враховує правову позицію, висловлену у постанові ВС від 15.05.2018 по справі № 817/87/17 .

Щодо відсутності контрагента за місцем своєї реєстрації. Є обгрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність в даному випадку врахувати вимоги ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , згідно яких внесені до Єдиного державного реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Отже, зважаючи на перебування контрагентів позивача, зокрема ТОВ«Компанія Крат» , в Єдиному державному реєстрі, що не заперечувалось відповідачем, ТОВ Садко-Україна правомірно використовувала у своїх документах первинного бухгалтерського обліку, які фіксували спірну господарську операцію, даних щодо місцезнаходження ТОВ Компанія Крат .

Посилання суду першої інстанції на дані з Єдиного державного реєстру судових рішень щодо злочинних дій у період 2015-2016 років невстановлених осіб з реєстрації або перереєстрації на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Компанія Крат» (код ЄДРПОУ 40153809), з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах з оформлення безтоварних операцій та ухилення від сплати податків підприємствами реального сектору економіки, є необгрунтованими, оскільки відсутні відповідні вироки суду, які б набрали законної сили, з такими встановленими обставинами.

Так само посилання суду першої інстанції на наявність кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, за участі ТОВ Компанія Крат , не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. В той же час відомостей про те, що директор ТОВ Компанія Крат заперечує свою участь у створенні та діяльності даного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, або вироків відносно вказаної посадової особи контролюючим органом не надано. При цьому враховується правова позиція Верховного Суду у аналогічних спорах, зокрема, висловлена у постанові від 21.03.2018 справа №822/1815/17.

Узагальнена податкова інформація (т. 1 а.с. 206-215) щодо проведення контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, не має відповідної доказової бази, достатньої для підтвердження таких висновків у судовому рішенні.

Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не було встановлено. Зазначена позиція апеляційного суду грунтується на висновках Верховного Суду, висловлених у постанові від 27.02.2018 року справа №813/5852/15.

Таким чином, встановлені обставини здійснення задокументованої господарської операції між позивачем та ТОВ Компанія Крат не дають підстав для висновку про підтвердження реалізації товару, вказаного у виписаних позивачем податковій, товарно-транспортній накладних, саме не встановленим особам, а не ТОВ Компанія Крат .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Кенмор» ,

На підтвердження реальності укладеного договору поставки товару №65 від 30.06.2016 до суду надані податкова накладна № 5 від 01.07.2016 та видаткова накладна № СУ-0000221 від 15.07.2016 (т. 1 а.с. 104, 106), платіжне доручення № 63 від 01.07.2016. (т. 1 а.с.103), товарно-транспортна накладна від 15.07.2016 (т. 1 а.с. 107), звіти про переміщення товарів на складах та акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей, які підписано головним бухгалтером ОСОБА_3

Суд першої інстанції, обгрунтовуючи свої висновки про безтоварність такої господарської операції, посилається на отриману відповідачем від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області узагальненої податкової інформації від 03.10.2016 №2411/7/10-06-12-01/3345 по ТОВ «Кенмор» , якою не підтверджено проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями з 01.06.2016 по 03.10.2016. Такі ствердження базуються на тому, що на письмовий запит ОДПІ ТОВ "КЕНМОР" відповідь не надало. Також, було взято до уваги аналіз по ланцюгах постачання та придбання виявлено факти по операціях з підміни товару, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Додатково було взято до уваги інформацію з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів працівників підприємства ТОВ «Кенмор» , які мали місце реєстрації у Дніпропетровській області та одночасно працювали на підприємствах, які розташовані у Київській та Дніпропетровській областях, що зумовило висновок суду про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності наявними трудовими ресурсами контрагента позивача.

Суд апеляційної інстанції відхиляє такі посилання на результати податкового контролю контрагента позивача, оскільки донарахування грошових зобов'язань має здійснюватися на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та не може ґрунтуватися лише на актах перевірок контрагентів та їх узагальненої податкової інформації, про зазначалося вище. Акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача самі по

собі не доводять обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідного для ведення господарської діяльності майна, інших матеріальних, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем, особливо у тих випадках, коли він здійснював продаж товару. Така позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постанові від 21.03.2018 у справі № 822/1815/17, та обгрунтовувалася вище при аналізі фактичного здійснення спірних господарських операцій з іншими контрагентами.

Суд першої інстанції, ставлячи під сумнів реальність здійснення спірної господарської операції, вказав на наявність порушеної кримiнальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримiнального кодексу України, кримінальне провадження від 15.01.2016 №32016080000000009. Зокрема, суд взяв до уваги пояснення засновника, директора та головного бухгалтера підприємства ТОВ «Кенмор» ОСОБА_7 від 04.10.2016, в яких він стверджував, що погодився на пропозицію знайомого за винагороду стати керівником та засновником підприємства, для чого відвідав установу банку, підписав якісь папери, після чого йому повідомили, що він став засновником, директором та бухгалтером ТОВ «Кенмор» , фінансово-господарську діяльність по ТОВ «Кенмор» він не здійснював, а саме не складав та не підписував договори, рахунки, акти, податкові накладні не реєстрував, податковий та бухгалтерський облік не вів. а також договори, не підписував вказані документи, довіреності на здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кенмор» не видавав, від ТОВ «Кенмор» не здійснював фінансових операцій, а також не придбавав та не реалізовував товари, роботи та послуги (т. 1 а.с. 199-200, 216-227).

Крім того, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що підприємство ТОВ «Кенмор» є учасником інших кримінальних проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205, 209, 212 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів, наводячи свою послідовну позицію при оцінці вказаних доводів податкового органу, з якими помилково погодився суд першої інстанції, зазначає, що посилання податкового органу на податкову інформацію з баз даних щодо контрагентів товариства, наявність досудового провадження, в якому відсутній вирок, що набрав законної сили, а також відсутність документів, які не обумовлені умовами договору та положеннями чинного законодавства, не є доказом нереальності спірних господарських операцій. Свої висновки суд апеляційної інстанції узгоджує з судовою практикою Верховного Суду, зокрема, що міститься у постанові від 15.05.2018 по справі № 815/423/17.

З метою офіційного з'ясування обставин здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Кенмор» , суд апеляційної інстанції намагався отримати в судовому засіданні свідчення засновника, директора та головного бухгалтера підприємства ТОВ «Кенмор» ОСОБА_7, який викликався до суду за наявними в матеріалах справи та вказаними відповідачем (а.с. 115 т. 2) адресами. Разом з тим, неявка такого свідка в судове засідання унеможливила його допит в суді апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладені обставини здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кенмор» , колегія суддів констатує відсутність належних та достатніх доказів їх проведення без переміщення товару, а також доказів реалізації такого товару іншим невстановленим особам.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Еліт-Техно.

На підтвердження укладеного договору поставки товару №69 від 20.07.2016 до суду надано податкова накладна № 52 від 25.07.2016 та видаткова накладна № СУ-0000258 від 12.08.2016 (т. 1 а.с. 110, 112), платіжне доручення № 67 від 25.07.2016 (т. 1 а.с.109), товарно-транспортна накладна від 12.08.2016 (т. 1 а.с. 113), звіти про переміщення товарів на складах та акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей, які підписано головним бухгалтером ОСОБА_3

Суд першої інстанції, стверджуючи про відсутність реального характеру переміщення товару, взяв до уваги податкову інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних, згідно якої ТОВ «Еліт-Техно» подальшу реалізацію товарів, по яким документально оформлено придбання у ТОВ «Садко-Україна» , в тому числі вивезення за митну територію України, не здійснювало.

Проте, на переконання колегії суддів, зазначена інформація свідчить лише про наявність певних сумнівів щодо здійснення належного обліку господарських операцій контрагентом позивача та виконання ним покладених законодавством податкових зобов'язань, що не може бути достатнім та належним доказом безтоварності господарських операцій, задокументованих між позивачем та ТОВ «Еліт-Техно» . Аналогічний підхід до вирішення спору вбачається у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №815/57/14.

Також, суд першої інстанції, обгрунтовуючи сумнівність здійснення спірних господарських операцій, зазначив про наявність порушеної кримiнальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримiнального кодексу України, кримінальне провадження №32016080000000009. Згідно пояснення засновника, директора та головного бухгалтера підприємства ТОВ «Еліт-Техно» ОСОБА_8 від 08.10.2016, він погодився на пропозицію знайомого за винагороду стати керівником та засновником підприємства, для чого відвідав установу банку та нотаріуса, підписав якісь папери, не розуміючи їх суть, фінансово-господарську діяльність по ТОВ «Еліт-Техно» він не здійснював, не складав та не підписував договори, рахунки, податкові накладні, а також не придбавав та не реалізовував товари, роботи та послуги від імені ТОВ «Еліт-Техно» (т. 1 а.с. 200-201).

Крім того, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що підприємство ТОВ «Еліт-Техно» (податковий номер 40561974) є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205, 212 Кримінального кодексу України: № 32016080000000009 від 15.01.2016 та № 32017100060000031 від 26.04.2017.

Колегія суддів вже наголошувала на тому, що сам по собі факт наявності кримінального провадження, в ході якого були надані свідчення особами, які заперечували свою причетність до здійснення господарської діяльності певного товариства, без надання вироку по такій кримінальній справі, який набрав законної сили, не може бути належним доказом фіктивності всіх задокументованих таких суб'єктом господарювання угод. Відповідна правова позиція висловлена ВС у постанові від 15.05.2018 по справі № 815/423/17, а також від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17.

Доводи контролюючого органу, з якими помилково погодився суд першої інстанції, щодо посилання на допит ОСОБА_8М , який був керівником підприємства та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення контрагента позивача, на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, директором, головним бухгалтером), а також йому невідомі дані підприємства, зокрема і позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

При цьому колегія суддів зауважує, що зазначена особа викликалася у судове засідання для отримання відповідних свідчень за наявними в матеріалах справи та вказаними відповідачем (а.с. 115 т. 2) адресами. Разом з тим, неявка такого свідка в судове засідання унеможливила його допит в суді апеляційної інстанції.

В той же час, предметом спірних правовідносин не є обставини реальності переміщення товару за умовами здійснених господарських операцій позивача з ТОВ «Еліт-Техно» , а реальність здійснення продажу таких товарів стороннім особам. Відповідно, відсутність належних доказів безтоварного характеру здійсненого позивачем продажу товарів, поставлених на адресу ТОВ «Еліт-Техно» у відповідності до наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної, підтвердженої свідченнями перевізника ФОП ОСОБА_4, унеможливлює правомірність висновків податкового органу про реалізацію цього ж товару невстановленим іншим особам.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сді-Україна»

На підтвердження реальності виконання укладено договору поставки товару №74 від 31.08.2016 позивачем було надано: податкова накладна № 2 від 01.09.2016 та видаткова накладна № СУ-0000297 від 12.09.2016 (т. 1 а.с. 124-125, 127), платіжні доручення № 45 від 01.09.2016, № 01.09.2016, № 47 від 01.09.2016, № 48 від 01.09.2016, №49 від 01.09.2016, № 50 від 01.09.2016, № 51 від 01.09.2016 та № 52 від 01.09.2016. (т. 1 а.с.116-123), товарно-транспортна накладна від 12.09.2016 (т. 1 а.с. 128), звіти про переміщення товарів на складах та акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей, які підписано головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с. 130 -294 т. 2).

Як і в інших випадках, суд першої інстанції взяв до уваги податкову інформацію з ЄРПН, зокрема щодо відсутності документального оформлення реалізації придбаного у ТОВ «Садко-Україна» товару та встановлену розбіжність між задекларованою сумою податкових зобов'язань ТОВ «Садко-Україна» в порівнянні з декларуванням податкового кредиту ДП «Сді-Україна» на суму ПДВ 66666,67 грн. у вересні 2016 року.

Такі доводи податкового органу є неприйнятними, з огляду на відсутність у такій податковій інформації аналізу фактичного здійснення спірних господарських операцій, а лише констатується порушення контрагентом позивача покладених на нього діючим законодавством зобов'язань з ведення податкового обліку, що знаходиться виключно в межах відповідальності лише такого контрагента, а не позивача.

Також, суд першої інстанції врахував пояснення «засновника, директора та головного бухгалтера підприємства» ДП «Сді-Україна» ОСОБА_9 від 31.03.2017 року, отриманих в рамках кримінального провадження від 30.07.2015 №12015000000000461. Згідно цих пояснень він не має жодних пізнань у галузі ведення роботи на керівних посадах підприємств, ніколи не займався підприємницькою діяльністю, керівництвом підприємства, на початку листопада 2015 року за пропозицією випадкового знайомого за гроші підписав чисті аркуші паперів, не зміг пригадати їх кількість та невідомо для чого. З 02 вересня 2016 року по час допиту перебував у Київському слідчому ізоляторі та є обвинувачуваним за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Пояснив, що ним не здійснювалася господарська, підприємницька чи будь-яка інша діяльність від імені ДП «Сді-Україна» (код ЄДРПОУ 40633488), від імені цього підприємства не купував товари, не продавав їх нікому, не виконував роботи, не надавав послуги, та не отримував їх від інших підприємств, не отримував та не проводив платежі у будь-яких формах від імені цього підприємства, не розпоряджався його майном та коштами. Крім цього, не складав та не підписував статутні та реєстраційні документи цього підприємства, не складав документи бухгалтерського, податкового обліку, господарської діяльності, не засвідчував їх відбитками печаток підприємства, не складав та не подавав податкові звіти до податкових інспекцій. Де знаходяться усі документи ДП «Сді-Україна» (код ЄДРПОУ 40633488), печатка, чекові книжки - йому невідомо, у нього їх ніколи не було. Як директор та засновник не проводив жодних фінансово-господарських операцій з підприємствами-контрагентами, тому вони є безтоварними та недійсними (т. 1 а.с. 203-205).

Колегія суддів зауважує, що зазначена особа викликалася у судове засідання для отримання відповідних свідчень щодо дійсності спірних господарських операцій між позивачем та ДП «Сді-Україна» за наявними в матеріалах справи та вказаними відповідачем (а.с. 115 т. 2) адресами. Разом з тим, неявка такого свідка в судове засідання унеможливила його допит в суді апеляційної інстанції.

Також, в судовому рішенні зазначалося, що за інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень підприємство ДП «Сді-Україна» є учасником проваджень за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України: № 12015000000000461 від 30.07.2015, № 42016050000000233 від 31.03.2016, № 42017170000000045 від 01.02.2017, № 32017030000000041 від 01.06.2017, № 32017170000000029 від 13.09.2017.

Надаючи оцінку таким доводам податкового органу, з якими помилково погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає їх недостатніми для обгрунтованості здійснених податковим органом донарахувань позивачу податкових зобов'язань. Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) справа 816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагента ДП «Сді-Україна» надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таким чином, аналіз наданих документів первинного бухгалтерського обліку, через призму здійснення позивачем продажу товару, постачання на адресу ДП «Сді-Україна» якого підтверджується належним чином оформленою та підтвердженою свідченням ФОП ОСОБА_4 товарно-транспортною накладною, свідчить про відсутність належних та допустимих доказів реалізації такого товару невстановленим особам.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Про це зазначає Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 по справі № 817/87/17.

В даному випадку, всупереч покладеного ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку доказування правомірності свого рішення, податковий орган не довів факт реалізації невстановленим особам товару за номенклатурою, зазначеною в податкових накладних, виписаних ТОВ «Садко-Україна» контрагентам: ТОВ «Златоглава» , ТОВ «Лордфілк» , ТОВ «ІНК» , ТОВ «Компанія Крат» , ТОВ «Кенмор» , ТОВ «Еліт-Техно» , ДП «Сді-Україна» . Відповідно у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, що підтверджує обгрунтованість доводів апеляційної скарги та зумовлює задоволення її вимог про скасування рішення суду першої інстанції, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи, з прийняттям, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, нового судового рішення про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322,325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САДКО-УКРАЇНА" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 по справі № 820/178/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "САДКО-УКРАЇНА". Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 19.12.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_10 Судді ОСОБА_11 ОСОБА_12

Повний текст постанови складено 12.07.2018.