Постанова

від 03.07.2018 по справі 654/3433/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Херсон

справа №654/3433/16-ц

провадження №22-ц/791/470/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

ОСОБА_1

секретар Пісоцька Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Ширінської О.Х. від 28 вересня 2017 року в справі за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельних ділянок,

встановив

07.11.2017 року заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0049 га ( кадастровий номер 6522384300:02:071:0059), розташованої по вул. Морській в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, укладений 01.11.2010 року Новофедорівською сільською радою з ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_4, реєстраційний номер 2232;

витребувати на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,003 га, кадастровий номер 652 2384300:02:001:0522, яка знаходиться по вулиці Морській в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області;

витребувати на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0019 га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0523, яка знаходиться по вулиці Морській в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.

В обґрунтування доводів позовної заяви прокурор посилається на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0049 га, укладений 01.11.2010року між сільською радою та ОСОБА_3, суперечить змісту вимог ч.1 ст.203 ЦК України, є недійсним відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України, не відповідає інтересам держави і суспільства, оскільки укладений з особою, яка на час його укладення не мала права на викуп земельної ділянки поза межами процедури, визначеної ст. 128 ЗК України (поза конкурсом) внаслідок скасування рішення суду за яким було визнано право власності на об'єкт нерухомого майна та визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна право власності на яке було набуто з урахуванням скасованого рішення суду, на земельній ділянці, яка відчужена за оспорюваним договором.

Так, рішенням суду визнаний недійсним договір-купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 було набуто право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці. Також постановою суду адміністративної юрисдикції скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно. Оскільки на час пред'явлення позову власником земельних ділянок, утворених внаслідок поділу спірної земельної ділянки, є ОСОБА_2, в силу вимог п.3 ч. 1 ст.388 ЦК України вимоги про витребування земельних ділянок заявлено до неї.

Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 вересня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 січня 2018 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що прокуратура не має законних повноважень на подання позовів і представництво в суді в інтересах територіальних громад в особі відповідних місцевих рад. Безпосередньо сільська рада не вбачає жодних порушень своїх інтересів та дії сторін вчинені в межах земельного законодавства, а вимоги витребування земельних ділянок суперечать статті 388 ЦК України, на яку послався прокурор та порушують принципи, закладені в статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також посилається на те, що зазначена спірна ділянка не підлягає продажу на конкурентних засадах, оскільки нерухоме майно на якій воно розташовано, а саме підпірна стіна, належить до стабілізуючих споруд для інженерного захисту територій, будівель і споруд. Також, рішення Новофедорівської сільської ради №1051 від 26.10.2010 року Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_3О. є чинним та скасовано не було, а тому відсутні підстави щодо незаконності підстав укладення спірного договору.

ОСОБА_3 та його адвокат, рішення суду першої інстанції не оскаржували, доводи апеляційної скарги адвокат підтримала в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник прокурора Херсонської області її доводи не визнав, рішення суду просить залишити без змін, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах не було дотримано вимог Земельного Кодексу України щодо продажу земельної ділянки, втручання держави в право на мирне володіння майно відповідає конвенційним принципам.

Відповідно до ч.1 ст.351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, адвокатів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з підстав законності, обґрунтованості, доведеності позовних вимог, наявності підстав захисту поновлених прав сільської ради на земельну ділянку у обраний спосіб.

Обставини набуття права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0049 га ( кадастровий номер 6522384300:02:071:0059), розташованої по вул. Морській в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області полягають у наступному.

Рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради №134 від 24.09.2008 року ПП ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проектної документації на будівництво підпірної стіни та дороги під її обслуговування, а також забору в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області біля бази відпочинку Мрія , цим рішенням також зобов'язано ПП ОСОБА_6 виготовити технічну документацію з відповідними висновками та надати її виконавчому комітету сільської ради для затвердження до 01.02.2009 року. Даним рішенням не надавалось ПП ОСОБА_5 право на початок будівництва .

ПП ОСОБА_6 збудував підпірну стіну, огорожу з освітлюваною мережею, поперечну стінку, бордюр, огорожу, сходові марші, мостіння біля бази відпочинку Мрія , на які право власності визнано рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 04.12.2009 року. На підставі цього ж рішення суду за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 06.07.2011 року скасоване рішення Голопристанського районного суду від 04.12.2009 року та ОСОБА_5 відмовлено в позові. При цьому даним рішенням встановлено, що об'єкт будівництва не було прийнято в експлуатацію відповідно до встановленого законом порядку, а також позивачем, як забудовником не надано доказів на підтвердження прав на земельну ділянку, а тому дане нерухоме майно є самочинно збудованим .

Проте, ОСОБА_6, до часу скасування рішення суду першої інстанції про визнання права власності, 25.01.2010 року продав майно по частинам, в тому числі частину підпірної стіни, огорожі з освітлюваною мережею, поперечної стінки, бордюру, огорожі, сходового маршу, мостіння біля бази відпочинку Мрія в с. Залізний Порт, вул. Морська, б/н ОСОБА_7, а останній , від імені якого діяв ОСОБА_6 25.06.2010 року продав зазначену частину майна ОСОБА_3, уклавши з покупцем нотаріально посвідчений договір купівлі продажу.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2015 року /а.с.16-19/ , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 06 травня 2015 року / а.с.20-23/ визнано недійсним договір купівлі-продажу частини підпірної стіни, огорожі з освітлюваною мережею, поперечної стінки, бордюру, огорожі, сходових маршів, мостіння, розташованих біля бази відпочинку Мрія в с. Залізний Порт вул. Морська б/н Голопристанського району Херсонської області , укладений 25.01.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_8, реєстраційний номер 108; визнано недійсним договір купівлі-продажу частини підпірної стіни, огорожі з освітлюваною мережею, поперечної стінки, бордюру,огорожі, сходових маршів, мостіння, розташованих біля бази відпочинку Мрія довжиною 15 метрів від 33 м до 47 м включно в с. Залізний Порт вул. Морська б/н Голопристанського району Херсонської області, укладений 25.06.2010 року між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_8, реєстраційний номер 1774.

В силу приписів ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а отже аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що ОСОБА_3 не набув права власності на вказане майно.

Проте, під розміщення нерухомого майна по вул. Морській в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, Новофедорівська сільська рада прийняла рішення №1051 від 26.10.2010 року про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 49 кв.м. ОСОБА_3 за ціною в розмірі 10 000 грн /а.с.12/.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01.11.2010 року, укладеного між Новофедорівською сільською радою та ОСОБА_3 вказана у рішенні сільської ради земельна ділянка площею 0,0049 га згідно з проектом відведення земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки - 6522384300:02:071:0059 продана під розміщення нерухомого майна по вул. Морській в с. Залізний Порт, а саме частину підпірної стіни, огорожі з освітлюваною мережею, поперечної стінки, бордюру,огорожі, сходових маршів, мостіння, розташованих біля бази відпочинку Мрія довжиною 15 метрів від 33 м до 47 м включно (п.п.1.2., 1.4 ) /а.с.13/.

Проте, підстави набуття права власності на нерухоме майно скасовані судовими рішеннями, а отже продаж земельної ділянки під нерухоме майно, право власності на яке скасовано, тобто є таким, що не набуто, має здійснюватися у спосіб, визначений Земельним Кодексом України, шляхом проведення торгів.

Проте, як вважає апелянт в апеляційній скарзі, враховуючи, що об'єкт нерухомості право власності на яке за ОСОБА_3, скасовано, належить до об'єктів інженерної інфраструктури та є елементом благоустрою територій, а тому в силу вимог ст. 134 ЗК України ( на час виникнення правовідносин), земельна ділянка, на якій розташовані такі об'єкти не підлягає продажу на конкурсних засадах.

Отже, зазначене з урахуванням відсутності у ОСОБА_3 права власності на об'єкт нерухомості, як підстави набуття права власності на земельну ділянку, також свідчить про те, зазначена земельна ділянка не підлягала продажу.

З матеріалів справи вбачається, що дана земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі уздовж моря; земельна ділянка на якій за ОСОБА_9 було визнано право власності на підпірну стінку огорожу з освітлюваною мережею, поперечну стінку, бордюр, огорожу, сходові марші, мостіння мала цільове призначення: для розміщення та постійної діяльності органів МНС; оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки не містить її цільового призначення, а свідоцтва на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_2 мають цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, під розміщення нерухомого майна для комерційного використання (а.с.253,254).

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 набув у 2010 році, як особа, яка є власником майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці, проте в силу вимог ст. 236 ЦК України, він не став власником нерухомого майна, а тому правовим наслідком є безпідставність набуття права власності на земельну ділянку.

Адвокати відповідачів неодноразово приймаючи участь у судовому засіданні суду першої інстанції (а.с.94,116) заяву про застосування строку позовної давності не подавали.

Доводи апеляційної скарги про чинність рішення Новофедорівської сільської ради №1051 від 26.10.2010 року Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_3О. колегією суддів не приймається до уваги, оскільки воно підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами та обставинами справи, відповідно до яких ОСОБА_3 не набув право власності на нерухоме майно, а отже у нього відсутнє з цієї підстави право на викуп земельної ділянки під його розміщення, а у сільської ради відсутнє право продажу земельної ділянки площею 49 кв.м. під розміщення нерухомого майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про наявність волевиявлення сільської ради на продаж земельної ділянки, оскільки волевиявлення на продаж земельної ділянки відбувалося відповідно до умов ЗК України за наявності у покупця права власності на нерухоме майно розташоване на земельній ділянці. За відсутності у ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно відповідно до вимог ст. 236 ЦК України, підстави для наявності волевиявлення сільської ради для продажу земельної ділянки не доведені.

В наступному ОСОБА_3 продав за договором купівлі-продажу земельну ділянку ОСОБА_2. Не заперечуючи цього факту, копію договору адвокатами відповідачів не надано, мотивуючи тим, що він є погашений в силу наявності свідоцтв про право власності від 05.06.2015 року на земельну ділянку площею 0,003 га та на земельну ділянку площею 0,0019 га (а.с.253,254) внаслідок поділу придбаної земельної ділянки площею 0,0049 га.

Враховуючи, вищевикладені обставини, а також те, що на витребуваних земельних ділянках розташовані об'єкти, право на місце розташування яких, як тимчасових споруд торгівельного призначення та отримання дозволу на розміщення яких погоджені і надані рішеннями сільської ради з відповідною технічною документацією ОСОБА_3, який лише за актом приймання - передачи передав тимчасову споруду ОСОБА_2, наявні підстави витребування земельних ділянок у ОСОБА_2.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у прокурора законних повноважень на подання позовів і представництво в суді інтересів територіальної громади в особі відповідних місцевих рад не ґрунтуються на нормах процесуального закону на час звернення до суду з позовом та Закону України Про прокуратуру , колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

При цьому поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99).

За таких обставин визначальним є обґрунтування органом прокуратури підстав для його звернення із позовом в інтересах відповідного суб'єкта владних повноважень, у даній справі - Новофедорівської сільської ради, а також належність перевірки та підтвердження судом першої інстанції цих підстав із наведенням відповідного обґрунтування, що і підтверджується матеріалами справи. Також представник сільської ради у суді апеляційної інстанції також висловив підтримку позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Отже, звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 45 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату подання позову, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначено прокурором, представництво інтересів сільської ради обумовлено необхідністю захисту прав територіальної громади на земельну ділянку, яку незаконно передано у приватну власність, а також у зв'язку із невжиттям протягом тривалого часу сільською радою заходів до повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення принципів, закладених в статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо витребування земельних ділянок у власника.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності , як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом першої та апеляційної інстанції обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право ОСОБА_2 на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, сформульованим в усталеній практиці ЄСПЛ.

Так, витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі норм статей 388 ЦК України у зв'язку з безпідставним і неправомірним заволодінням майном, яке належить сільській раді. Норми ЦК України відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст цього Кодексу є загальнодоступним. Сумніви адвокатів відповідачів в правильності тлумачення та застосування вищезазначених норм не можуть свідчити про незаконність втручання в право на мирне володіння майном.

Крім того, з огляду на положення статей 1, 16 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй. Нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальних громад, - це одна зі складових матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям нерухомого майна з комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність вибуття майна з власності цьому суспільному інтересу не відповідає.

Крім того, ЄСПЛ визнає за державою право користуватися значною свободою (полем) розсуду при визначенні суспільного інтересу в контексті втручання в право мирного володіння майном. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала заходів втручання. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (рішення від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Також, оскільки стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідачі по справі є родичами, мають спільне місце проживання за зазначеною у апеляційній скарзі ОСОБА_2 адресою, усвідомлюють місце розташування земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги уздовж моря, обставини за якими набувалося право власності на нерухоме майно, як підстави для подальшого набуття права власності на земельну ділянку, ОСОБА_2, здійснивши поділ спірної земельної ділянки площею 0,0049 га на дві земельні ділянки площею 0, 003 га та площею 0,0019 га, дозвільних документів на розміщення тимчасових споруд на цих земельних ділянках не оформлювала, а наданий нею акт приймання передачі тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності від ОСОБА_3 у сукупності свідчить про те, що проявивши розумну обачність, вона могла і повинна була знати про вибуття з володіння земельної ділянки з власності сільської ради з порушенням вимог закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інтонації ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375,382 ЦПК України,

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Пузанова

ОСОБА_1

Повний текст судового рішення складено 12 липня 2018 року

Суддя І.В. Склярська