Рішення

від 11.07.2018 по справі 910/7503/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2018Справа № 910/7503/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" (01044, м. Київ, вул. Червоноармійська, 29-Б)

про стягнення заборгованості у розмірі 43 753,76 грн

Представники сторін:

від позивача: Боднарюк М.П. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (надалі також - позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" (надалі також - відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 43 753,76 грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт за Договором підряду № 4-30 від 19.04.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 34 702,57 грн основного боргу, 3 612,87 грн пені, 1 135,20 грн 3% річних та 4 303,12 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7503/18, за клопотанням позивача постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи № 910/7503/18 призначено на 11.07.2018.

В судовому засіданні 11.07.2018 представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

19.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" (замовник) та Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (виконавець) укладено Договір підряду № 4-30 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника, а замовник прийняти і оплатити наступну роботу: поточний (дрібний) ремонт установкою для ямкового ремонту Crafco Magnum: об'єктів вулично-дорожньої мережі замовника.

Згідно з п. 2.1 Договору, ціна договору становить: 500 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) 83 333,33 грн.

За приписами п.п. 3.1, 3.2 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Загальна вартість виконаних робіт визначається за фактично виконані обсяги робіт відповідно до актів виконаних робіт форма КБ-2в, що надається підрядником.

Замовник здійснює оплату робіт у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця по кожні окремій заявці в порядку попередньої 50% плати згідно рахунку фактури виконавця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі актів виконаних робіт. (п. 3.4 Договору)

У п. 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати замовник сплачує підряднику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017. Але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 10.1 Договору)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було виконано роботи у квітні 2017 року на суму 49 702,57 грн. Позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного та повного здійснення оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 34 725,57 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 612,87 грн пені, 1 135,20 грн 3% річних та 4 303,12 грн інфляційних втрат.

20.096.2018 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості Договором в розмірі 34 702,57 грн., яка залишилась без відповіді та реагування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач виконав роботи у квітні 2017 року, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актом № 04-152 приймання виконаних будівельних робіт від за квітень 2017 року на суму 49 702,57 грн, та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2017 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, проте відповідачем була здійснена лише попередня оплата за виконані й прийняті роботи 20.04.2018 в розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

За приписами п.п. 3.1 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Отже, оскільки строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором настав, враховуючи часткову оплату виконаних робіт, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" перед Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" за Договором становить 34 702,57 грн.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 34 702,57 грн.

За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснив оплату виконаних робіт у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 34 702,57 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Отже, Суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 34 702,57 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 135,20 грн, розрахованих за час прострочення боржника з 06.05.2017 по 08.06.2018, та інфляційні втрати в розмірі 4 303,12 грн, розраховані з травня 2017 року по квітень 2018 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначений ним період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 08.06.2017 по 06.11.2017 у розмірі 3 612,87 грн.

За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати замовник сплачує підряднику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за визначений ним період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, Суд вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" про стягнення 34 702,57 грн основного боргу, 3 612,87 грн пені, 1 135,20 грн 3% річних та 4 303,12 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Контанго Експорт (01044, м. Київ, вул. Червоноармійська, 29-Б, ідентифікаційний код 36843991) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва Київавтошляхміст (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, ідентифікаційний код 03359018) борг у розмірі 34 702 (тридцять чотири тисячі сімсот дві) грн. 57 коп., пеню у розмірі 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 303 (чотири тисячі триста три) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.07.2018

Суддя Т.Ю.Трофименко