Рішення

від 05.07.2018 по справі 902/217/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "05" липня 2018 р.          Cправа № 902/217/18   Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм", м.Львів до: Комунального підприємства "Козятинська районна аптека Козятинської районної ради", м.Козятин, Вінницька область про стягнення 16 383 грн 01 коп. заборгованості За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В. Представники сторін не з'явилися. В С Т А Н О В И В : Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" подано позов до Комунального підприємства "Козятинська районна аптека Козятинської районної ради" про стягнення 16 383 грн 01 коп. заборгованості за Договором поставки № 62-Ж/16 від 26.07.2016 р. Ухвалою суду від 24.05.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/217/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.06.2018 р. За результатами підготовчого судового засідання 21.06.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. Крім того, ухвалою суду від 21.06.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 05.07.2018 р. В судове засідання 05.07.2018 р. представники сторін не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 21.06.2018 р., яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.    Разом з тим адресована позивачу ухвала від 21.06.2018 р. повернута підприємством зв'язку до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", тоді як надіслана відповідачу ухвала поштовим відділенням до суду не повернулась. При цьому згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень надіслана позивачу ухвала від 21.06.2018 р. значиться в стані "надходження на сортувальний центр". Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці сторін в судове засідання враховується наступне. Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню. За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17. Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо. Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/217/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами від 24.05.2018 р., та 21.06.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74189927;http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74878632). Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від      17.07.1997 р.  (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від    23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України"). Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів – організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010). Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін. В зв'язку з неявкою представників сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне. Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору поставки товару № 62-Ж/16 від 26.07.2016 р., відповідно до умов якого ним здійснено поставку товару КП "Козятинська районна аптека Козятинської районної ради" на суму 156 231 грн 55 коп. за який останнє розрахувалось частково в сумі 141 757 грн 06 коп. В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки                    у відповідача утворилась заборгованість по його оплаті в сумі 14 474 грн 49 коп. З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 474 грн 49 коп. боргу за Договором поставки та 1 908 грн 52 коп. пені за прострочення оплати за поставлений за договором товар.    Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову. Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 26.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" (Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Козятинська районна аптека Козятинської районної ради" (Покупець, відповідач) укладено договір поставки № 62-Ж/16 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплачувати товар в терміни, визначені Договором. Асортимент, одиниця виміру, і вартість товару, що постачається за даною угодою, визначається видатковими накладними (накладна), які є невід'ємною частиною Договору (а.с.19-22, т. 1). Згідно із п. 2.3. Договору покупець здійснює оплату поставлених товарів протягом 30 календарних днів з дня поставки товару в гривнях у формі готівкового або безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок постачальника Покупець може повернути нереалізований товар постачальнику. Постачальник зобов'язується забрати нереалізований товар на протязі 7-ми днів з дня отримання повідомлення про свої наміри. Товар повертається на підставі накладної на повернення (п. 2.4. Договору). Умовами п. 7.1. Договору сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з 26.07.2016 р. і діє до 25.07.2017 р. Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки позивачем згідно видаткових накладних перелік яких наведено в акті звірки (а.с.16-18, т. 1) поставлено відповідачу товар на загальну суму 156 231 грн 55 коп. Відповідачем в свою чергу за отриманий товар розрахувався частково в сумі        141 7578 грн 06 коп. При цьому товар згідно накладної № РН 00063004 від 25.05.2017 р. оплачено на суму 1000 грн 00 коп., тоді як згідно накладних, що містяться на а.с. 23, 25-38, т. 1 справи оплата відповідачем не проводилась. Доказів протилежного матеріали справи не містять. На підтвердження здійснених відповідачем проплат в справі наявні відповідні банківські виписки (а.с. 39-93, т. 1). Таким чином у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 14 474 грн 49 коп. Також в справі міститься претензія позивача № 237/1 від 26.03.2018 р. адресовану відповідачу вимогою перерахування коштів на протязі 3-ох днів з моменту отримання претензії, доказів виконання якої та проведення розрахунків за отриманий товар на момент прийняття рішення матеріали справи не містять (а.с.10-15, т. 1). Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду. На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. З моменту укладення сторонами Договору поставки № 62-Ж/16 від     26.07.2016 р. між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України) Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.   Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 14 474 грн 49 коп. заборгованості за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 908 грн 52 коп. пені нарахованої за періоди прострочення окремо по кожній видатковій накладні, за результатами чого суд дійшов наступних висновків. Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання). Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків. Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що  штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Розділом 3 Договору сторони передбачили відповідальність сторін. Зокрема, пунктом 3.4. Договору сторони передбачили, що в разі протермінуваня оплати товару постачальник в односторонньому порядку нараховує на суму боргу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день протермінування оплати товару, що постачається за даною угодою. Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства. Перевіркою правильності періодів нарахування та сум пені судом встановлено наявність помилок спричинених невірним зазначенням періодів прострочення (по частині накладних нараховано пеню за період прострочення більший ніж 6 місяців, що не узгоджується із ч. 6 ст. 232 ГК України) у зв'язку із чим в результаті її перерахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора визначено її в розмірі 1 898 грн 48 коп., який є дещо меншим ніж той, що заявлений позивачем - 1 908 грн  52 коп. У задоволенні решти заявленої до стягнення 10 грн 04 коп. пені слід відмовити як заявленої безпідставно. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). Враховуючи викладене заявлений  Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" позов підлягає задоволенню судом частково із врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в задоволенні частини пені. Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог 05.07.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Комунального підприємства "Козятинська районна аптека Козятинської районної ради", вул.Незалежності, 75, м. Козятин, Вінницька область, 22100 (ідентифікаційний код - 35526524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм", вул. Шевченка, 313, оф. 509, м. Львів, 79069 (ідентифікаційний код - 37443639) – 14 474 грн 49 коп. - боргу, 1 898 грн 48 коп. пені та 1 760 грн 92 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору. 3. У задоволенні позову в частині стягнення 10 грн 04 коп. пені відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. 6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Повне рішення складено 16 липня 2018 р. Суддя                                           О.О. Банасько     віддрук. 3 прим.: 1 - до справи. 2- позивачу - вул. Шевченка, 313, оф. 509, м. Львів, 79069. 3 - відповідачу - вул. Незалежності, 75, м. Козятин, Вінницька область, 22100.